Суд: Вінницький міський суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №127/30406/26
Суддя: Сичук М. М.
Справа № 127/30406/26
Провадження № 2/127/8593/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
09 листопада 2026 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1675-0096 від 17.03.2026 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.03.2026 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1675-0096, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 4700,00 грн строком на 365 календарних днів, зі сплатою процентів за користування кредитом.
Позивач зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором. Кредитні кошти перераховано на платіжну картку, реквізити якої були зазначені позичальником під час оформлення кредиту.
Відповідач належним чином своїх зобов`язань за договором не виконував, проценти за користування кредитом у передбачені договором строки не сплачував, у зв`язку із чим виникла заборгованість.
У зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору та простроченням сплати процентів понад один календарний місяць позивачем направлено вимогу про дострокове повернення кредиту від 08.07.2026 року, якою відповідачу запропоновано протягом 30 календарних днів із дня її отримання погасити заборгованість за кредитним договором.
Оскільки відповідач вимогу кредитодавця не виконав, заборгованість не погасив, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 08.07.2026 року загальна сума заборгованості відповідача за договором № 1675-0096 від 17.03.2026 року становить 13066,00 грн, з яких: 4700,00 грн — заборгованість за основною сумою кредиту; 5311,00 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом; 2350,00 грн — проценти на підставі статті 625 ЦК України; 705,00 грн — заборгованість за комісією.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 13066,00 грн, а також понесені судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки за адресою його зареєстрованого місця проживання. Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування цієї особи, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав, відзиву на позовну заяву та будь-яких заперечень проти позову до суду не надходило.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, не з`явився у судове засідання без повідомлення причин неявки, відзиву не подав, а представник позивача не заперечував проти заочного вирішення справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статей 280–281 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, письмові докази, надані позивачем, оцінивши їх у сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом статей 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; допустимими — докази, одержані у порядку, встановленому законом; достовірними — докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми — докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Вирішуючи спір, суд виходить із такого.
Відповідно до статей 11, 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Недодержання письмової форми кредитного договору є підставою його нікчемності.
Щодо укладення кредитного договору в електронній формі суд зазначає таке.
Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надісланий ними до інформаційно-комунікаційної системи, якою користуються сторони.
За змістом статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до статей 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір — це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається шляхом направлення однією стороною оферти та її прийняття іншою стороною (акцепту).
Акцепт може бути наданий шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, заповнення електронної форми заяви або вчинення інших дій, які вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі та вони логічно пов`язані з відповідною пропозицією.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін.
Судом встановлено, що 17.03.2026 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1675-0096, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 4700,00 грн строком на 365 календарних днів, із кінцевою датою повернення 16.03.2027 року.
Договір укладений в електронній формі за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця, що передбачає дистанційну ідентифікацію позичальника, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, акцепт пропозиції кредитодавця та підписання договору одноразовим ідентифікатором.
Зміст наданого договору містить відомості про позичальника, суму кредиту, строк кредитування, процентну ставку, порядок нарахування процентів, умови повернення кредиту та інші істотні умови договору.
У договорі зазначено одноразовий ідентифікатор A3589, використаний для його підписання. Зазначені умови договору узгоджуються з наданими позивачем документами щодо оформлення кредиту та свідчать про погодження сторонами умов кредитування в електронній формі.
Отже, суд доходить висновку, що договір про відкриття кредитної лінії № 1675-0096 від 17.03.2026 року укладено у письмовій електронній формі з дотриманням вимог законодавства, а його умови є обов`язковими для сторін.
Щодо факту надання кредитних коштів суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4.6 кредитного договору кредит вважається наданим з моменту списання коштів з рахунку кредитодавця за належними реквізитами для наступного зарахування на електронний платіжний засіб позичальника.
На підтвердження виконання зобов`язання з надання кредиту позивачем надано довідку ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту за договором № 1675-0096 від 17.03.2026 року, відповідно до якої 17.03.2026 року здійснено операцію з видачі кредиту на суму 4700,00 грн через платіжну систему EasyPay, платіж № 1771810052, на картку з маскованим номером НОМЕР_1 .
Крім того, надано лист ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 08.07.2026 року № 650062177181005208072026 «Про підтвердження успішної оплати», в якому зазначено, що платіжна операція № 1771810052 на суму 4700,00 грн, здійснена 17.03.2026 року о 16 год 53 хв, має статус «Виконано». У призначенні платежу зазначено видачу кредитних коштів за договором № 1675-0096 від 17.03.2026 року ОСОБА_1 .
Зазначені документи узгоджуються між собою за датою операції, сумою платежу, номером транзакції та маскованим номером платіжної картки, а тому у своїй сукупності підтверджують здійснення платіжної операції з перерахування кредитодавцем кредитних коштів у розмірі 4700,00 грн за кредитним договором № 1675-0096.
З урахуванням змісту кредитного договору, документів щодо його укладення та платіжних документів суд вважає доведеним факт надання відповідачу кредиту в розмірі 4700,00 грн.
Відповідач доказів повернення кредиту, здійснення платежів на погашення заборгованості або спростування наведених позивачем обставин суду не надав.
Щодо вимоги про дострокове повернення кредиту суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4.14 кредитного договору строк кредитування становить 365 календарних днів, кінцевою датою повернення кредиту визначено 16.03.2027 року.
Разом із тим частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Судом встановлено, що у зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору щодо сплати процентів за користування кредитом понад один календарний місяць позивачем 08.07.2026 року складено вимогу про дострокове повернення кредиту, у якій зазначено розмір заборгованості та запропоновано відповідачу протягом 30 календарних днів із дня її отримання сплатити заборгованість за кредитом.
Факт направлення та отримання відповідачем зазначеної вимоги підтверджується наявними у матеріалах справи доказами її направлення та вручення. Відповідач у визначений законом строк порушення умов кредитного договору не усунув, заборгованість не погасив.
Отже, з огляду на наявність прострочення сплати процентів понад один календарний місяць, пред`явлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення кредиту та невиконання відповідачем такої вимоги у встановлений законом 30-денний строк, суд доходить висновку, що позивач правомірно скористався передбаченим частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» правом вимагати дострокового повернення кредиту.
За таких обставин вимога про стягнення з відповідача основної суми кредиту в розмірі 4700,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом статей 1054, 1048 ЦК України обов`язок сплачувати проценти за користування кредитом є складовою кредитного зобов`язання.
Пунктом 4.10 кредитного договору передбачено нарахування процентів на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом за процентною ставкою 1,00 % на день протягом перших 180 календарних днів кредитування та 0,74 % на день починаючи зі 181-го календарного дня до завершення строку кредитування або фактичного повернення кредиту.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 08.07.2026 року проценти за користування кредитом нараховано за період з 17.03.2026 року по 07.07.2026 року включно за процентною ставкою 1,00 % на день.
Суд перевірив наведений розрахунок та встановив, що заборгованість за процентами визначена шляхом нарахування 47,00 грн за кожен день користування кредитом, виходячи із суми основного боргу 4700,00 грн та процентної ставки 1,00 % на день.
За період із 17.03.2026 року по 07.07.2026 року включно кількість днів становить 113, а сума нарахованих процентів складає 5311,00 грн (4700,00 грн ? 1,00 % ? 113 днів).
Із розрахунку вбачається, що платежів на погашення процентів або основної суми кредиту відповідачем не здійснювалося, у зв`язку із чим залишок нарахованих та несплачених процентів становить 5311,00 грн.
Наведений розрахунок узгоджується з умовами кредитного договору щодо розміру процентної ставки та періоду нарахування процентів. Доказів здійснення платежів, які б спростовували розрахунок позивача, відповідачем суду не надано.
При цьому суд враховує, що проценти за користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України є платою за правомірне користування грошовими коштами, а не видом відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
З огляду на встановлені обставини, умови договору та наданий розрахунок суд доходить висновку, що вимога про стягнення 5311,00 грн процентів за користування кредитом є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення 2350,00 грн процентів на підставі статті 625 ЦК України суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зазначена норма встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, а тому нарахування відповідних сум має здійснюватися з урахуванням правової природи такої відповідальності та вимог закону.
Разом із тим із наданого позивачем розрахунку вбачається, що проценти за статтею 625 ЦК України нараховувалися у розмірі 94,00 грн щоденно протягом 25 днів з 16.04.2026 року по 10.05.2026 року включно, що загалом становить 2350,00 грн.
При цьому 94,00 грн становлять 2 % від суми основного боргу 4700,00 грн за один день. Позивачем не наведено належного правового та договірного обґрунтування застосування саме такого розміру нарахувань, а також не надано розрахунку, який би підтверджував визначення заявленої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Крім того, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань за договором кредиту (позики).
Установлені законом наслідки поширюються на правовідносини сторін за кредитним договором, що виникли у період дії воєнного стану.
Оскільки нарахування 2350,00 грн здійснено позивачем за період з 16.04.2026 року по 10.05.2026 року, тобто в період дії воєнного стану, відповідач як позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України.
За таких обставин суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2350,00 грн процентів на підставі статті 625 ЦК України є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги про стягнення 705,00 грн комісії суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 4.11 кредитного договору позичальнику встановлено комісію у розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 705,00 грн, яка підлягає сплаті одноразово у день видачі кредиту.
Разом із тим сама по собі наявність у кредитному договорі умови про сплату комісії не є безумовною підставою для її стягнення. Суд має перевірити правову природу такої плати, її призначення та те, чи відповідає вона фактично наданій позичальнику окремій послузі.
Відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом можуть включатися проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Водночас встановлення платежу має відповідати вимогам законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, а його стягнення повинно мати належне правове та фактичне обґрунтування.
Умовами наданого кредитного договору комісію визначено як складову оплати за надання та користування кредитом. При цьому позивачем не конкретизовано, яка саме окрема самостійна послуга надавалася відповідачу за сплату цієї комісії, у чому полягав її зміст, яким чином вона була фактично надана та які окремі дії кредитодавця становили таку послугу.
Саме лише зазначення у договорі розміру комісії та включення її до загальних витрат за кредитом не підтверджує наявності у кредитодавця права на стягнення відповідної суми без доведення правової природи такого платежу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 звернула увагу на необхідність дотримання вимог законодавства про споживче кредитування при встановленні комісійних платежів та недопустимість стягнення плати за послуги, які не є самостійними та фактично не надаються споживачу.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність належних доказів надання відповідачу окремої самостійної послуги, за яку передбачено сплату комісії у розмірі 705,00 грн, суд доходить висновку, що вимога в цій частині є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Таким чином, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд вважає доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів, порушення ним умов договору щодо своєчасної сплати платежів, правомірність дострокової вимоги кредитодавця та наявність заборгованості за основною сумою кредиту і процентами за користування кредитом.
Разом із тим позивачем не доведено правомірність нарахування 2350,00 грн процентів на підставі статті 625 ЦК України та наявність правових підстав для стягнення 705,00 грн комісії.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може ґрунтувати висновки на припущеннях.
За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 4700,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 5311,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, а всього 10011,00 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Оскільки позов задоволено частково на суму 10011,00 грн із заявленої ціни позову 13066,00 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 2039,90 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 639, 1048, 1054, 1055 ЦК України, статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 4, 12, 13, 76–81, 89, 128, 141, 247, 258, 259, 263–265, 268, 280–282 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1675-0096 від 17.03.2026 року в розмірі 10011 (десять тисяч одинадцять) гривень 00 копійок, з яких 4700 (чотири тисячі сімсот) гривень 00 копійок — заборгованість за основною сумою кредиту; 5311 (п`ять тисяч триста одинадцять) гривень 00 копійок — заборгованість за процентами за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2039 (дві тисячі тридцять дев`ять) гривень 90 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598.
Відповідач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст заочного рішення складено 09 листопада 2026 року.
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua