Суд: Вінницький міський суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Самовільне залишення військової частини або місця служби
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №127/38241/26
Суддя: Тишківський С. Л.
Справа № 127/38241/26
Провадження № 3/127/7013/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією, за вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-11 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
07.10.2026 о 06 год 10 хв солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді кулеметника 2 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , всупереч вищезазначених вимог закону, діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від обов`язків військової служби, в порушення вимог статей 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», самовільно залишив місцерозташування ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) та незаконно перебував поза його межами, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, до 08 год 00 хв 09.10.2026 - дня його самостійного повернення до місцерозташування ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом надіслання судової повістки за адресою місця проживання, а також SMS-повістки.
За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Крім того, інформація щодо дати призначення справи до судового розгляду була розміщена на сайті https://vnm.vn.court.gov.ua
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП є доведеною та підтвердженою сукупністю доказів, що містяться у матеріалах справи, а саме: протоколом № ВМ/1 про військове адміністративне правопорушення від 11.10.2026 року; витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) № 267 від 24.09.2026; витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) № 280 від 07.10.2026; витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) № 282 від 09.10.2026; доповідю т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про самовільне залишення місця служби військовослужбовцем від 07.10.2026 № 321/3110; доповідю т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про повернення солдата ОСОБА_1 , який вчинив самовільне залишення місця служби від 09.10.2026 № 321/3130; заявою ОСОБА_1 від 11.10.2026 року, у якій останній визнає свою провину.
Згідно заяви ОСОБА_1 від 11.10.2026 року, що міститься в матеріалах справи, останній свою вину визнає.
Згідно службової характеристики, солдат ОСОБА_1 за час проходження служби зарекомендував себе як ініціативний військовослужбовець, має інтерес до навчального процесу та тренувань.
Частиною 3 статті 172-11 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за самовільне залишення території військової частини або місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю до десяти діб, вчинене в умовах особливого періоду.
Згідно з наданими суду матеріалами, ОСОБА_1 відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 24.09.2026 № 267, проходить військову службу за мобілізацією на посаді кулеметником 2 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно доповіді т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про самовільне залишення місця служби військовослужбовцем від 07.10.2026 № 321/3110, відповідно до телеграми начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 06.10.2026 № 952/4/17056, яка надійшла до ІНФОРМАЦІЯ_6 06.10.2026 щодо виконання наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 02.10.2026 № 859-PC, про переведення для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 , під час шикування особового складу було виявлено відсутність кулеметника 2 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 солдата ОСОБА_1 . На даний час солдат ОСОБА_1 , на телефонні дзвінки не відповідає, на території ІНФОРМАЦІЯ_4 та за місцем проживання - відсутній. Підстави, які стали причиною самовільного залишення військовослужбовцем місця дислокації підрозділу - небажання проходити військову службу в іншому підрозділі.
Згідно доповіді т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про повернення солдата ОСОБА_1 , який вчинив самовільне залишення місця служби від 09.10.2026 № 321/3130, 09.10.2026, о 08:00 год, сам добровільно повернувся до розташування підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_6 (надалі ІНФОРМАЦІЯ_7 ) за адресою АДРЕСА_2 , кулеметник 2 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 солдат ОСОБА_1 , після самовільного залишення місця служби ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Згідно положень ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в Україні особливий період настав з дня набрання чинності Указу в.о. Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України, продовжено його Указом Президента України від 14.01.2015 № 15/2015 «Про часткову мобілізацію», та Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».
Згідно із Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні», з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє і на даний час.
Означені докази дають підстави для висновку, що солдат ОСОБА_1 07.10.2026 о 06 год 10 хв, в умовах особливого періоду виконував обов`язки військової служби на посаді кулеметника 2 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За таких обставин суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, тобто самовільне залишення території військової частини або місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю до десяти діб, вчинене в умовах особливого періоду.
Судом не встановлено обґрунтованих сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_1 ..
ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності, оскільки досяг віку, з якого настає адміністративна відповідальність, відомості про його неосудність відсутні.
Враховуючи положення ст. 33 КУпАП, при вирішенні питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, необхідного і достатнього для виправлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нею, а також іншими особами нових правопорушень, суд враховує: характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної шкідливості, особу порушника, ступінь його вини. А тому суд вважає за доцільне задля досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної у статті 23 КУпАП, застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі, визначеному в межах санкції статті.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 на користь держави Україна підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 665 грн 60 коп., сплата якого передбачена п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ч. 3 ст. 172-11, статтями 7, 9-12, 23, 33-35, 40-1, 221, 245, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн на користь держави.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua