Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №194/1801/26 — Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Суд: Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №194/1801/26

Суддя: Соколова Ю. І.

Справа № 194/1801/26

Номер провадження 2/194/1565/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року м. Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Соколової Ю.І.,

за участю секретаря судового засідання Григор`євої А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №258830 від 24.05.2024 року в розмірі 17380,80 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн., та витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 24.05.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено договір № 258830, підписаний відповідачем в електронній формі. Товариство надало клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 4000 грн. 23.12.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 23122024/1. Згідно даного Договору факторингу 23.12.2024 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 258830 від 24.05.2024 року. Відповідач не виконала належним чином повністю умов кредитного договору, у зв`язку з чим має заборгованість за кредитним договором № 258830 від 24.05.2024 року у розмірі 17380,80 грн з яких: заборгованість за тілом кредиту – 4000,00 грн; заборгованість за відсотками – 4380,80 грн; заборгованість за комісіями – 1000,00 грн; заборгованість за пенею – 8000,00 грн.

Ухвалою судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області Соколової Ю.І. від 17.09.2026 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач та представник відповідача до суду не з`явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач частково визнає позовні вимоги та посилається на те, відповідно до ст. 206 ЦПК України Відповідачка визнає позов у частині стягнення 4 000,00 грн. тіла кредиту та 4 380,80 грн. процентів за користування кредитом за договором № 258830 від 24.05.2024 року, а разом 8380,80 грн. Визнання не поширюється на будь-які інші вимоги Позивача, зокрема щодо пені, комісії та судових витрат. Пеню нараховано всупереч умовам самого договору. Відповідно до п. 5.3 договору пеня сплачується, якщо клієнт не повернув кредит у строк, визначений п. 1.2, тобто до 21.08.2024 року. Проте за розрахунком позивача нарахування почалося 07.06.2024 року, а суму 8 000 грн нараховано вже 22.06.2024 року — за два місяці до спливу строку кредиту. У розрахунку ця сума до того ж позначена як «відсотки на прострочці», а в позові — як пеня, що підтверджує її необґрунтованість. Комісія в сумі 1 000 грн стягненню не підлягає. Право вимоги щодо комісії до позивача не переходило. У поданому позивачем «Витягу із Додатку № 1» до Договору факторингу № 23122024/1 заборгованість за комісією на дату відступлення становить 0,00 грн. Складові заборгованості за витягом (4 000,00 + 4 380,80 + 0,00 + 8 000,00) дають 16 380,80 грн, тоді як «загальна сума» в тому ж витягу та в позові — 17 380,80 грн. Отже, різницю в 1000 грн. позивач заявляє понад обсяг переданих йому прав. Згідно зі ст. 514 ЦК України новий кредитор набуває права лише в обсязі, що існував і був переданий на момент відступлення. Умова про комісію нікчемна. Пункт 1.4 договору встановлює плату 25 % від суми кредиту «за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок. Усі ці дії кредитодавець вчиняє на власну користь, а не надає споживачу самостійну послугу. Частина 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» забороняє встановлювати у договорі платежі за дії, які кредитодавець здійснює на власну користь. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 дійшла висновку, що умови про плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними. Щодо судового збору відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України Позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету 50 % судового збору, що припадає на визнану частину вимог. Визнана частина становить 48,22 % ціни позову (8 380,80 / 17 380,80), що відповідає 1 283,77 грн. судового збору. З них 641,88 грн. підлягає поверненню Позивачу з бюджету, а з Відповідачки може бути стягнуто 641,89 грн. Щодо правничої допомоги представник зазначає про те, що згідно долучених документів на підтвердження надання правової допомоги, фактично послуги «надано» до того, як виник обов`язок їх надавати. Акт надання послуг і Детальний опис робіт датовані 21.07.2026 року та посилаються на «додаткову угоду» до Договору № 42649746/02. Однак Додаткова угода № 258830, якою справу щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 включено до предмета договору, укладена лише 10.08.2026 року. Сам договір від 01.06.2026 року конкретних доручень не містить: за його п. 1.1 деталі предмета визначаються додатковими угодами. Отже, фактично станом на 21.07.2026 року Виконавець не мав доручення на цю справу, і Акт надання послуг, який датований раніше, ніж укладена Додаткова угода не може підтверджувати надання допомоги саме в ній і стосовно ОСОБА_1 . Таким чином, надання послуг не підтверджується належними та допустимими доказами. Позовну заяву підписав і подав не Виконавець. Позов підписано та подано директором позивача Романенком М.Е. (самопредставництво). ОСОБА_2 процесуальних документів у справі не підписував і участі в ній не брав. Найбільша позиція акта — «складання позовної заяви» на 3 000 грн — нічим не підтверджена. У зв`язку з чим просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» 4 000,00 грн. тіла кредиту та 4 380,80 грн. процентів за користування кредитом за договором № 258830 від 24.05.2024 року, а разом 8380,80 грн, судовий збір просить стягнути з відповідача у розмірі 641,88 та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.

Представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив в якому посилається на те, що укладаючи Договір про надання фінансового кредиту № 258830 від 24.05.2024, відповідач був належним чином ознайомлений із його умовами, Правилами надання грошових коштів у позику, розміром процентної ставки, порядком її нарахування, строками повернення кредиту, а також наслідками порушення взятих на себе зобов`язань, що підтверджується фактом підписання Договору в електронній формі та подальшим отриманням кредитних коштів. Враховуючи умови Договору та Правил, проценти за користування Позикою у межах первісного строку кредитування є платою за правомірне користування кредитними коштами та підлягають нарахуванню незалежно від факту прострочення виконання зобов`язання. Отже, нарахування процентів здійснювалось відповідно до погодженої сторонами фіксованої процентної ставки 1,22% на день на залишок заборгованості за кожний день фактичного користування, що прямо передбачено умовами Договору та Внутрішніми правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту. Таким чином, заборгованість Відповідача за Договором про надання фінансового кредиту № 258830 від 24.05.2024 в частині: 4000,00 грн — основного боргу; 4380,80 грн — процентів за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування, є належним чином підтвердженою, відповідає умовам укладеного Договору та вимогам чинного законодавства України, а тому підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача. Щодо правомірності нарахування та стягнення комісії. Відповідно до п. 1.4 Договору, за послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту, у тому числі за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації та довідок, пов`язаних із кредитом, а також юридичне оформлення, Клієнт сплачує Товариству 25 % від суми фінансового кредиту. Більше того, зазначена комісія безпосередньо відображена у Додатку № 1 - Графіку розрахунків та загальній вартості кредиту, тобто була включена до розрахунку загальної вартості кредиту. Щодо правомірності нарахування та стягнення неустойки (пені) в умовах воєнного стану. У відповідності до п. 3.3 Договору міститься обмеження, відповідно до якого сукупна сума неустойки та інших платежів за порушення зобов`язань не може перевищувати подвійної суми, одержаної споживачем за договором. Відповідач, отримуючи кошти, розраховував на безкарне невиконання зобов`язань, що прямо порушує статтю 13 ЦК України щодо недопустимості зловживання правом умисно на шкоду іншим особам (Первісному кредитору чи/або Нового кредитора — ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС»). Розрахунок пені виконано з чітким дотриманням балансу інтересів сторін та спеціальних захисних лімітів, встановлених законодавством. Нарахування пені здійснювалося в період з 06.07.2024 року по 22.06.2024 року і було остаточно зупинено ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» на сумі 8000,00 грн. Це зупинення повністю відповідає вимогам частини 3 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», яка є спеціальною нормою для мікропозик (розмір яких не перевищує мінімальну заробітну плату) і яка імперативно обмежує граничний розмір пені та штрафів подвійною сумою, одержаним ОСОБА_3 . Оскільки ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» суворо обмежив штрафні санкції граничною лінією, передбаченою Законом України «Про споживче кредитування», та повністю припинив будь-які подальші нарахування після 22.06.2024 року, сума пені є остаточною, математично та законодавчо обґрунтованою. Щодо судових витрат на правничу допомогу. Позивачем на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу було подано до суду наступні докази, а саме: копію Договору № 42649746/02 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року; копію Додаткової угоди № 258830 від 21 липня 2026 року до Договору № 42649746/02 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року; копію Детального опису робіт (надання послуг) від 21 липня 2026 року; копію Акту про підтвердження факту надання правової допомоги від 21 липня 2026 року та копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5618/10 від 17.03.2016. Позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із Відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 6000,00 підлягають до задоволення. Щодо стягнення з позивача понесені відповідачкою судові витрати на професійну (правову) допомогу у сумі – 4 000,00 грн. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату «гонорару успіху» не є обов`язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат та покладення таких витрат на іншу сторону справи, оскільки в такому випадку суд застосовуючи відповідні положення процесуального законодавства, зокрема частин четвертої-п`ятої статті 137 ЦПК України, може оцінювати необхідність, розумність та інші критерії співмірності цих витрат. представником Відповідача не доведено, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим, оскільки вбачається неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, а отже відсутні будь-які правові підстави для стягнення з Позивача на користь Відповідача витрат на професійну (правову) допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

28.10.2026 року від представника відповідача Старовойтової О.Е. надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в якому вона просить позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 8380,80 грн з яких: 4000,00 – заборгованість за тілом кредиту, 4380,80 грн – заборгованість за процентами. Судовий збір розподілити у відповідності до ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 142 ЦПК України, щодо стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн відмовити. Стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

28.10.2026 року від представника відповідача ОСОБА_4 надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких відповідач ОСОБА_1 частково визнає позовні вимоги, а саме просить стягнути з неї 4000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та судовий збір у розмірі 306,36 грн, в решті позовних вимог відмовити. Зазначає про те, що увесь період нарахування процентів (24.05.2024 р. –22.08.2024 р.) припадає на час, коли чоловік Відповідачки проходив військову службу за призовом під час мобілізації. Тому в силу закону проценти за користування кредитом їй не нараховуються з огляду на наступне. Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024р., чинного з 18.05.2024р.) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань, у тому числі перед банками та іншими кредиторами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Виняток стосується лише кредитів на придбання житла та/або автомобіля. Спірний кредит є споживчим кредитом готівкою, тож під виняток не підпадає. Шлюб між Відповідачкою і ОСОБА_5 зареєстровано 26.08.2022 р. (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , актовий запис № 867), тобто до укладення кредитного договору. Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_3 , ОСОБА_5 призвано до військової служби 25.02.2022 р. на підставі Указу Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію». Відповідно до інформації, яка міститься у Військовому квитку, у період з 25.02.2022 року по теперішній час, чоловік Відповідачки безперервно перебуває на військовій службі. Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_4 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 28.10.2026 р. № 7175, ОСОБА_5 безперервно перебуває на військовій службі у цій частині з 16.06.2023р. по теперішній час.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 24.05.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 258830, який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором KL7490. Відповідно до п. 1.1 Договору, сума кредиту 4000,00 грн. Згідно п. 1.2. кредит надається строком на 90 днів, тобто до 21.08.2024. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 445,3 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,22 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором (п.1.3.). За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання Клієнтом свої зобов`язань за цим Договором (п.1.4.). У разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього даного Договору, Клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 25 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього Договору, починаючи з першого дня прострочення (п.5.3.).

Згідно підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» на підставі Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-1 від 30.09.2020, останнє повідомило про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта від ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ»: дата 24.05.2024 18:04 на суму 4000,00 грн, номер платіжної картки отримувача НОМЕР_1 , призначення переказу: Видача кредита № НОМЕР_5 .

Згідно з довідкою про ідентифікацію клієнта від 01 липня 2026 року, складеною ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», здійснено ідентифікацію ОСОБА_1 як клієнта фінансової установи із зазначенням її даних.

23.12.2024 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 23122024/1, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до боржників вказаних у Реєстрах Боржників.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору в факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024, до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 258830 в сумі 17380,80 грн, яка складається з 4000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 4380,80 грн заборгованості за процентами, 8000,00 грн заборгованість за пенею.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 258830 від 24.05.2024, ОСОБА_1 має заборгованість за тілом кредиту – 4000,00 грн., заборгованість за процентами - 4380,80 грн, заборгованість за відсотками по відстрочці – 8000,00 грн., заборгованість по комісії – 1000,00 грн.

Відповідно до відповіді на запит, АТ «Універсал Банк» повідомило, що в банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) емітовано карту № НОМЕР_7 , на яку здійснено переказ коштів 24.05.2024 року в сумі 4000,00 грн.

Доказів, які б спростовували факт укладення кредитного договору, факт відсутності заборгованості за вказаним кредитним договором відповідачем суду надано не було.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

У відповідності до частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підпису електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Кредитний договір, на підставі якого позивачем вимагається стягнення заборгованості, про який судом зазначено вище, був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.

Отже, виходячи з вищенаведених положень Закону, правових позицій та встановлених обставин справи, суд бере до уваги те, що вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку кредиторами здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номери телефонів, адреса) були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, стороною відповідача до суду не надано, відомостей про те, що правомірність укладеного договору оскаржувалася, також суду не надано.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. В ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання в наслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц).

У справі встановлено, що для підписання договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовий ідентифікатор, відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», це свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали договір про надання кредиту.

Як вбачається із змісту кредитного договору між товариством та позичальником було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі щодо розміру кредиту, строку кредитування та сплати процентів.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 4000 грн. підтверджується наявними у справі доказами. Відповідач не здійснювала погашення заборгованості по тілу кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Крім того, стороною відповідача визнається отримання кредиту на цю суму та не заперечується проти стягнення з відповідача на користь позивача 4000,00 грн. тіла кредиту.

За таких обставин, сума основного боргу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення заборгованості за процентами у розмірі 4380,80 грн суд зазначає наступне.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. (частина перша статті 1048 ЦК України).

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (в редакції, яка була чинною на час дії кредитного договору) вказано, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Вказаний пункт є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише, при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Наведене узгоджується з правовими висновками ВС від 26 грудня 2018 року справа № 522/12270/15, від 14 травня 2021 року справа № 502/1438/18, від 24 лютого 2022 року справа № 591/4698/20, від 12 травня 2022 року справа № 336/512/18, від 18 січня 2023 року справа № 642/548/21.

Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Положення п. 15 ст. 14 Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі кредитні зобов`язання перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюбу серії НОМЕР_2 від 26 серпня 2022 року ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_5 , який у період, за який позивач здійснював нарахування відсотків, мав статус військовослужбовця.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було призвано до військової служби 25.02.2022 року на підставі Указу Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».

Представником відповідача на підтвердження факту проходження ОСОБА_5 військової служби надана довідка від 28.10.2026 року № 7175, з якої убачається що ОСОБА_5 дійсно перебуває на військової службі у ВЧ НОМЕР_4 оперативно – тактичного з`єднання – 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 16.06.2023 року по теперішній час.

Згідно з довідкою в/ч НОМЕР_4 від 02.06.2025 р. № 1205, з 13.05.2024 по 02.06.2025 року ОСОБА_5 безпосередньо брав участь у заходах із забезпечення оборони України в с. Серебрянка Донецької області та с. Липці Харківської області.

ОСОБА_5 має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_8 виданого 16 березня 2023 року.

Таким чином, на відповідача поширюються гарантії, встановлені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», а тому відсотки за користування кредитом, нараховані позивачем, підлягають списанню.

Враховуючи вищенаведене, відсотки, нараховані позивачем, підлягають списанню.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією за надання кредиту у сумі 1000,00 грн., суд дійшов наступного висновку.

Згідно абз. 4 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено судом, пунктом 1.4 Кредитного договору, за послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту, у тому числі за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації та довідок, пов`язаних із кредитом, а також юридичне оформлення, Клієнт сплачує Товариству 25 % від суми фінансового кредиту.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №204/224/21 у постанові від 06 листопада 2023 року, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїх постановах формує єдину судову практику, надаючи обов`язкові для всіх правові позиції та висновки щодо застосування норм права, що забезпечує сталість та однаковість у правосудді, а ці висновки є важливим джерелом для судів нижчих інстанцій та інших суб`єктів владних повноважень .

Верховний Суд у вказаній постанові зокрема зазначив, що у кредитному договорі не лише потрібно зазначити перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, а й надати докази їх понесення.

Приймаючи до уваги те, що у кредитному договорі ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» не зазначило та не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця пов`язані з видачею кредиту, суд дійшов висновку, що положення п. 1.4 Договору № 258830 від 24.05.2024 року є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1000,00 грн комісії до задоволення не підлягає.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею у сумі 8000,00 грн., суд дійшов наступного висновку.

Згідно із п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за пенею за Договором № 258830 про надання фінансового кредиту від 24.05.2024 у розмірі 8000,00грн.

Вищевказаний договір був укладений 24.05.2024 року, тобто в період дії воєнного стану, таким чином нараховані позивачем штрафи за несвоєчасне виконання зобов`язань відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України стягненню з відповідача не підлягає.

Отже, зважаючи на об`єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, які підтверджуються належними та допустимими письмовими доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача належить стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4000,00 грн.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 13 січня 2021 по справі № 596/2305/18.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано суду копії: договору про надання правової допомоги № 4264974/02 від 01.06.2026, додаткова угода № 258830 до Договору про надання правової допомоги № 4264974/02 від 01.06.2026 року, акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 21.07.2026 року, детальний опис наданих послуг.

Враховуючи вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1380,83 грн. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо заявленої відповідачем вимоги про стягнення з позивача на його користь витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У п. 1 ч. 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги представником відповідача надано: ордер та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Ані відповідного договору, ані акту приймання – передачі наданих послуг, ані інших документів, які б підтверджували дійсне надання правової допомоги у заявленому розмірі, ані платіжної інструкції, відповідачем не надано.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» ЄСПЛ зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такі витрати не доведені належними доказами.

Крім того, при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Оскільки, позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» задоволено частково, суд, згідно до положень ст.141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 612,72 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 274, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження за адресою: вул. Симона Петлюри, буд.21/1, м. Бровари, Київська область, 07406, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_9 в АТ «ПУМБ») заборгованість за Договором № 258830 про надання фінансового кредиту від 24.05.2024 у розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження за адресою: вул. Симона Петлюри, буд.21/1, м. Бровари, Київська область, 07406, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_9 в АТ «ПУМБ») судовий збір у сумі 612,72 грн (шістсот дванадцять гривень 72 копійки) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1380,83 грн (одна тисяча триста вісімдесят гривень 83 копійки).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково шляхом подання письмової апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Копію рішення направити сторонам.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження за адресою: вул. Симона Петлюри, буд.21/1, м. Бровари, Київська область, 07406;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Представник відповідача: Старовойтова Ольга Едуардівна, РНОКПП НОМЕР_10 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 11 листопада 2026 року.

Головуючий суддя Ю.І.Соколова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua