Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: реалізації податкового контролю
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №380/2608/25
Суддя: Гуляк Василь Васильович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/2608/25 пров. № А/857/31771/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МХП-ЛК ЮКРЕЙН ГРУП",
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року (суддя - Кондратюк Ю.С., час ухвалення - не вказаний, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного рішення - 24.06.2025),
в адміністративній справі №380/2608/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МХП-ЛК ЮКРЕЙН ГРУП" до Державної податкової служби України,
про визнання протиправними дій,
встановив:
У лютому 2025 року позивач ТОВ "МХП-ЛК ЮКРЕЙН ГРУП" звернувся в суд із адміністративним позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо направлення запиту від 24 вересня 2024 року №1490/IKO/99-00-23-01-01-05 до Швейцарської Федеральної Податкової Адміністрації в частині запитів, які стосуються позивача.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому висловив свої заперечення проти задоволення позовних вимог. Просив у задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме, Закону України «Про банки та банківську діяльність», Конвенції про взаємну адміністративну допомогу у податкових спорах та положень Податкового кодексу України щодо можливості / неможливості розкриття банківської таємниці на запит ДПС України. Оскаржуваний Запит не відповідає законодавству та адміністративній практиці України, а ДПС України не уповноважена на отримання такої інформації в Україні за схожих обставин. Також, висновки Суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, адже ДПС України не дотримався належної процедури отримання запитуваної інформації, та позивач має право на захист свого законного інтересу. На думку апелянта, запитувана інформація є банківською таємницею і відповідач, надсилаючи запит, не дотримався належної процедури та не уповноважений отримувати запитувану інформацію за українським законодавством. Зазначає апелянт, що без рішення суду відповідач має право отримати лише інформацію, передбачену абзацом а) пункту 4 статті 62 Закону про банки - наявність банківського рахунку у банку. Отже, відповідач за Запитом намагається отримати інформацію, що становить банківську таємницю, без дотримання вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання такого Запиту протиправним. Крім того, процедура направлення запиту та отримання запитуваної інформації відповідає вимогам Конвенції, суперечить українському законодавству та адміністративній практиці. При цьому, відповідач вводить в оману Швейцарську Федеральну Податкову Адміністрацію, хибно стверджуючи, що він уповноважений отримати запитувану інформацію, зловживаючи своїми повноваженнями. Крім цього, суд першої інстанції не взяв до уваги Науковий висновок, наданий позивачем, який стосується тлумачення положень Конвенції. Також зауважує апелянт, що відповідач може надсилати запити на підставі Конвенції лише щодо інформації, яку він міг би отримати в Україні відповідно до національного законодавства та адміністративних практик України. Отримання відповідачем інформації всупереч цьому, порушує права та інтереси позивача та суперечить гарантіям, наданим законодавством України платникам податків. Вказує апелянт, що позивач має право на судовий захист не лише після фактичного порушення його законних інтересів, а й у разі, якщо існує реальна загроза такого порушення.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 року у справі №380/2608/25 повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Відповідач не погодився з доводами апелянта та подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 року у справі № 380/2608/25 - без змін.
Позивач та відповідач також подали до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення, в яких, кожен зокрема, додатково вказав на обґрунтованість власних доводів.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ТОВ "МХП-ЛК ЮКРЕЙН ГРУП" є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності якого є: 52.10 Складське господарство.
24.09.2024 Державна податкова служба України звернулася до Швейцарської федеральної податкової адміністрації із Запитом № 1490/ІКО/99-00-23-01-01-05 на інформацію відповідно до Конвенції Ради Європи/ОЕСР про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах про надання інформації щодо швейцарського суб`єкта господарювання "ЮБС Швейцарія АйДжи" [UBS SWITZERLAND AG], який був задіяний у розрахунках, здійснених між кіпрським суб?єктом господарювання "ЛАРОНТАС ЛІМІТЕД" [LARONTAS LIMITED] та українськими суб?єктами господарювання ТОВ "ЗАХІД-АГРО МХП", ТОВ "MXП-ЛК ЮКРЕЙН ГРУП", СГ ТОВ "СТАРИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА" (далі - Запит) (а.с. 18-21).
Запит мотивований тим, що аудитори податкової служби України вважають, що "ЛАРОНТАС ЛІМІТЕД" [LARONTAS LIMITED] могла бути використана як інструмент (транзитна компанія) для отримання переваг, передбачених Конвенцією між Урядом Республіки Кіпр і Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи. Підозрюється, що "ЛАРОНТАС ЛІМІТЕД" [LARONTAS LIMITED] фактично представлена та діє в Україні з ознаками суб?єкта господарювання, який за своєю функціональністю та сутністю підпадає під визначення постійного представництва (місця ведення діяльності).
У Запиті відповідач просив: "1. надати інформацію про рахунки (включно рахунок: № 0206-00436247.60К, IBAN: СН710020620643624760К), відкритих "ЛАРОНТАС ЛІМІТЕД" [LARONTAS LIMITED] В ЮБС Швейцарія АйДжи [UBS SWITZERLAND AG]. Будь ласка, вкажіть номер та дату відкриття. Якщо рахунки закриті, будь ласка, вкажіть дату закриття. 2. Хто відкрив ці рахунки? Будь ласка, надішліть нам копії документів таких осіб (паспорту, довіреності тощо). 3. Будь ласка, надішліть нам копії документів, які були надані при відкритті рахунків (профіль клієнта, заява юридичної особи про відкриття рахунків, статут компанії, Сертифікат належного стану та Сертифікат повноважень, зразки підписів та печаток юридичної особи, резюме та анкети бенефіціара, інші документи, надані банку для ідентифікації клієнта тощо) або інформацію, отриману від них. 4. Будь ласка, надішліть нам копії Трастової Декларації/Договору номінального утримання/Сертифікату акцій або інших документів, що ідентифікують кінцевого бенефіціарного власника рахунків компанії "ЛАРОНТАС ЛІМІТЕД" [LARONTAS LIMITED]. 5. Будь ласка, надішліть нам копії договорів банківського обслуговування рахунків "ЛАРОНТАС ЛІМІТЕД" [LARONTAS LIMITED]. 6. Просимо надати виписки з банківських рахунків "ЛАРОНТАС ЛІМІТЕД" [LARONTAS LIMITED], відкритих- в ЮБС Швейцарія АйДжи [UBS SWITZERLAND AG], які використовувалися для зарахування/списання коштів у період з 01.01.2018 по 31.12.2019 за датами операцій, сумами операцій, призначеннями платежів, договорами та найменуваннями контрагентів. 7. Просимо надіслати інформацію про осіб, уповноважених здійснювати операції за рахунками "ЛАРОНТАС ЛІМІТЕД" [LARONTAS LIMITED] в ЮБС Швейцарія АйДжи [UBS SWITZERLAND AG] (розпорядників рахунків, довірених осіб) та копії їх документів. 8. Чи можливо здійснювати операції за рахунками "ЛАРОНТАС ЛІМІТЕД" [LARONTAS LIMITED] без участі уповноваженої особи банківських рахунків? 9.DЧи використовує "ЛАРОНТАС ЛІМІТЕД" [LARONTAS LIMITED] систему інтернет-банкінгу для здійснення операцій за рахунками? Якщо так, то хто саме заповнював реєстраційну форму для користування системою Інтернет-банкінгу? Будь ласка, надішліть нам копії реєстраційних форм та документів, що посвідчують цих осіб (документи, що посвідчують особу). 10. Чи видавався Діджипас (Digipass) представникам компанії "ЛАРОНТАС ЛІМІТЕД" ILARONTAS LIMITED] для користування системою Інтернет-банкінгу? Якщо так, то кому саме? 11. Чи використовуються будь-які інші послуги дистанційного банківського обслуговування (крім Інтернет-банкінгу) для здійснення операцій за банківськими рахунками "ЛАРОНТАС ЛІМІТЕД" [LARONTAS LIMITED]? Якщо так, будь ласка, вкажіть, які саме банківські послуги використовуються та хто звертався за правами користування дистанційними банківськими послугами. 12. Чи вносилися будь-які зміни до профілю клієнта та переліку уповноважених осіб за рахунками компанії "ЛАРОНТАС ЛІМІТЕД" протягом періоду з 01.01.2018 по 31.12.2019? Якщо так, будь ласка, надішліть нам інформацію про внесені зміни та повідомити, хто саме вносив такі зміни. 13. З якої країни, яких електронних адрес, ІР-адрес, номерів телефонів надходять розпорядження щодо рахунків "ЛАРОНТАС ЛІМІТЕД" [LARONTAS LIMITED] ?" (а.с. 19-22).
Листом від 18.11.2024 Швейцарська федеральна податкова адміністрація повідомила, що після розгляду запиту остання дійшла висновку, що він відповідає Конвенції про взаємну адміністративну допомогу у податкових справах та відповідає вимогам, викладеним у Федеральному законі від 28 вересня 2012 року про міжнародну адміністративну допомогу в податкових справах (TAAA; SR 651.1) (а.с. 23-26).
Додатково Швейцарська федеральна податкова адміністрація повідомила: "Протягом десяти днів з моменту отримання цього листа Ви маєте можливість надати згоду на передачу запитуваної інформації компетентному органу, надіславши нам поштою або електронною поштою (sei@estv.admin.ch) доданої заяви про згоду, заповненої та підписаної. Згода є безвідкличною, і ФПА посилатиметься на неї для передачі інформації компетентному органу. Після отримання ФПА заяви про згоду процедуру буде закрито щодо ТОВАРИСТВА 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МХП-ЛК ОКРЕЙН ГРУП"(…) За відсутності відповіді від Вас протягом десяти днів з моменту отримання цього листа, ФПА видасть остаточну постанову однією з офіційних мов Швейцарії (німецькою, французькою або італійського), яку буде опубліковано у Швейцарському федеральному віснику (www.fedlex.admin.ch). Опубліковані дані, якщо відомі, включатимуть ініціали найменування компанії, включно з її організаційно-правовою формою, датою реєстрації та країною її зареєстрованого офісу. У цьому випадку опубліковані дані матимуть такий вигляд: ТОВ М-ЛК ЮГ, Україна.".
Вважаючи протиправними дії Державної податкової служби України щодо направлення вищевказаного запиту до Швейцарської Федеральної Податкової Адміністрації в частині, яка стосується ТОВ "МХП-ЛК ЮКРЕЙН ГРУП", позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Так, відповідно до ст. 41 ПК України контролюючими органами є, зокрема: - податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Відповідно до пп. 19-1.1.32. та 19-1.1.32-1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема: - організовують взаємодію та обмін інформацією з державними органами інших держав згідно із законодавством, міжнародними договорами України, здійснюють міжнародне співробітництво у податковій сфері; - організовують взаємодію та обмін інформацією з регуляторами ринків фінансових послуг, визначеними законами України у сфері регулювання діяльності з надання фінансових послуг, з метою здійснення контролю за виконанням фінансовими агентами вимог статті 39-3 цього Кодексу та забезпечення виконання Угоди FATCA та Багатосторонньої угоди CRS.
Відповідно до пп. 72.1.4. п. 72.1.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів.
Згідно з пунктом 73.3 ст. 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Підпунктом 73.3.4 п. 73.3 ст. 73 ПК України передбачено, що інформація на запит контролюючого органу надається Національним банком України, банками, іншими фінансовими установами, небанківськими надавачами платіжних послуг, емітентами електронних грошей безоплатно у порядку та обсягах, встановлених законами України "Про банки і банківську діяльність" та "Про платіжні послуги".
Відповідно до пп. 73.3.1. п. 73.3. ст. 73 ПК України письмовий запит про надання інформації надсилається платнику податків або іншому суб`єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, із обов`язковим зазначенням таких фактів у запиті; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків; 4) стосовно платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок під час зазначення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) виявлено помилку або недостовірність даних, що містяться у звіті про підзвітні рахунки, поданому фінансовим агентом, або відповідно до Загального стандарту звітності CRS фінансовим агентом подано звіт про підзвітні рахунки з відомостями про незадокументовані рахунки, або виявлено подання власником рахунку недостовірних відомостей фінансовому агенту; 7) отримано повідомлення від компетентного органу іноземної юрисдикції, з якою Україною укладено міжнародний договір, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згоду на обов`язковість якого надано Верховною Радою України, або укладено на його підставі міжвідомчий договір, про виявлення таким органом помилки, неповних або недостовірних даних, наданих фінансовим агентом щодо підзвітного рахунку особи, яка є резидентом відповідної іноземної юрисдикції, або про інше порушення чи невиконання фінансовим агентом зобов`язань, передбачених Угодою FATCA або Загальним стандартом звітності CRS, у тому числі про участь фінансового агента або його клієнта у правочинах або операціях, передбачених пунктом 39-3.6 статті 39-3 цього Кодексу; 8) отримано запит про надання інформації від компетентного органу іноземної держави на підставі міжнародного договору, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, та інформації, яка запитується, немає у розпорядженні контролюючого органу; 9) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Підпунктом 73.3.5. п. 73.3. ст. 73 ПК України передбачено, що інформація на запит контролюючого органу надається банками, небанківськими надавачами платіжних послуг, емітентами електронних грошей, особами, які є фінансовими агентами, та іншими суб`єктами, які відповідно до законодавства України зобов`язані зберігати інформацію, що запитується, безоплатно та в обсягах, необхідних для виконання контролюючими органами міжнародних зобов`язань, визначених Конвенцією про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, міжнародним договором України про уникнення подвійного оподаткування та іншим міжнародним договором, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згоду на обов`язковість якого надано Верховною Радою України, або укладеними на їх підставі міжвідомчими договорами.
Згідно пункту 73.6. ст. 73 ПК України інформація, що надійшла до контролюючих органів від компетентного органу іноземної держави відповідно до міжнародних договорів, що містять положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або укладених на їх підставі міжвідомчих договорів, є інформацією з обмеженим доступом.
Відповідно до п. 74.1. ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю.
Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Згідно з п. 74.3. ст. 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.
Апеляційний суд також враховує, що пунктом 3.1 ст. 3 ПК України визначено, що податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до п. 3.2 ст. 3 ПК України якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Законом України від 17.12.2008 № 677-VI "Про ратифікацію Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах" ратифіковано Конвенцію про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах від 25 січня 1988 року, яка набрала чинності для України 01 липня 2009 року (далі - Конвенція).
Статтею 1 Конвенції визначено, що сторони з урахуванням положень глави IV надають одна одній адміністративну допомогу в податкових справах. Така допомога може включати у відповідних випадках заходи, яких уживають судові органи.
Відповідно до п. 1 ст. 4 Конвенції сторони, зокрема як передбачено в цьому розділі, здійснюють обмін будь-якою інформацією, яка може бути доречною для: a) установлення суми та збору податку, а також стягнення податкової заборгованості й здійснення виконавчих заходів з метою її стягнення; і b) притягнення до адміністративної відповідальності чи порушення кримінального переслідування в судовому органі.
Згідно з п. 1 ст. 5 Конвенції на прохання запитуючої держави запитувана держава надає запитуючій державі будь-яку інформацію, що згадується в статті 4 та стосується конкретних осіб чи операцій.
З огляду на вищезазначені норми, ДПС України має право звертатися із запитом до запитуваної держави про будь-яку інформацію, що згадується в статті 4 та стосується конкретних осіб чи операцій.
З матеріалів розглядуваної справи видно, що Державна податкова служба України звернулася до Швейцарської федеральної податкової адміністрації із Запитом № 1490/ ІКО/99-00-23-01-01-05 від 24.09.2024 на інформацію відповідно до Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах.
Запит мотивований тим, що аудитори податкової служби України вважають, що "ЛАРОНТАС ЛІМІТЕД" [LARONTAS LIMITED] могла бути використана як інструмент (транзитна компанія) для отримання переваг, передбачених Конвенцією між Урядом Республіки Кіпр і Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, що відповідає ст. 4 Конвенції.
Листом від 18.11.2024 Швейцарська федеральна податкова адміністрація повідомила позивача, що після розгляду запиту остання дійшла висновку, що він відповідає Конвенції про взаємну адміністративну допомогу у податкових справах та відповідає вимогам, викладеним у Федеральному законі від 28 вересня 2012 року про міжнародну адміністративну допомогу в податкових справах (TAAA; SR 651.1).
Відносно доводів апелянта про те, що відповідач за Запитом № 1490/ ІКО/99-00-23-01-01-05 від 24.09.2024 в частині питань, які стосуються позивача, намагається отримати інформацію, що становить банківську таємницю, без дотримання вимог чинного законодавства, то колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до пп. "б" п. 62.4 статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками: Центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику: б) у випадках та в обсязі, визначених Угодою між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA) та іншими міжнародними договорами, що містять положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або укладеними на їх підставі міжвідомчими договорами. Порядок розкриття такої інформації встановлюється Національним банком України; д) на його запит у випадках, встановлених підпунктами 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.
В даному випадку, Україна є однією з країн (як і Швейцарська Конфедерація), яка приєдналася до CRS (Common Reporting Standard - це міжнародний стандарт, розроблений Організацією економічного співробітництва та розвитку (далі - ОЕСР), який передбачає автоматичний обмін фінансовою інформацією між податковими органами різних країн для боротьби з ухилянням від сплати податків), і відповідно до цього стандарту, фінансові установи зобов`язані збирати та передавати інформацію про своїх клієнтів до податкових органів, які, в свою чергу, обмінюються цією інформацією з іншими країнами-учасницями (Закон України від 20 березня 2023 № 2970 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки»).
Також, 26.06.2024 Глобальний форум з прозорості та обміну інформацією для податкових цілей схвалив Звіт щодо зрілості системи управління інформаційною безпекою в Україні за результатами проходження в ДПС оцінювання на предмет відповідності вимогам щодо конфіденційності та захисту даних для цілей міжнародного автоматичного обміну інформацією.
Крім цього, згідно ст. 22 Конвенції з будь-якою інформацією, яку Сторона отримала згідно із цією Конвенцією, поводяться як з таємною так само, як з інформацією, отриманою відповідно до внутрішнього законодавства цієї Сторони або за умов таємності, які застосовуються на території Сторони, що надає інформацію, якщо такі умови є більш суворими.
Така інформація в будь-якому випадку розголошується лише особам або органам (зокрема судам та адміністративним чи наглядовим органам), які причетні до оцінки, збору чи стягнення, до здійснення виконавчих заходів чи кримінального переслідування стосовно податків, належних до сплати цій Стороні, або причетні до прийняття рішень за апеляціями стосовно таких податків. Ця інформація може використовуватися лише особами чи органами, згаданими вище, і тільки для зазначених цілей. Незважаючи на положення пункту 1, вони можуть розголошувати її під час відкритого судового розгляду або в судових рішеннях, що стосуються таких податків, за наявності попереднього дозволу вповноваженого органу Сторони, що надає інформацію. Проте будь-які дві чи більше Сторін можуть за спільною згодою відмовитися від умови отримання попереднього дозволу.
Таким чином направлення запиту ДПС України від 24.09.2024 № 1490/ ІКО/99-00-23-01-01-08 до Швейцарської Федеральної Податкової Адміністрації в частині запитів, які стосуються ТОВ «МХП-ЛК ЮКРЕЙН ГРУП» є правомірним, оскільки відповідає міжнародним угодам, здійснюється відповідно до національного законодавства та супроводжується належним обгрунтуванням.
Відносно доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги Науковий висновок № 06/16-12/2025 від 17.03.2025 Науково-дослідного інституту фінансової політики Державного податкового Університету, наданий позивачем, який стосується тлумачення положень Конвенції, то апеляційний суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 112 КАС України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону чи аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.
Відповідно до положень ст. 113 КАС України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.
Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.
Судом першої інстанції вірно зауважено, що висновок експерта з питань права не є доказом, а його прийняття та врахування є правом, а не обов`язком суду. При цьому, такий висновок може стосуватися лише передбачених КАС України питань - застосування аналогії закону чи аналогії права чи змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.
У Науковому висновку сформовано загальний висновок, що українські податкові органи можуть запитувати інформацію, яка є банківською таємницею, посилаючись на положення Конвенції, але з обов?язковим та добросовісним дотриманням встановлених нормативних вимог щодо отримання доступу до аналогічної інформації, згідно з національним законодавством України, і при умові дотримання встановлених договірних вимог, зокрема, передбачених у ст. 18 Конвенції.
Крім цього, наданий позивачем науковий висновок стосується питань застосування законодавства України та норм іноземного права, проте не містить чітких відповідей на поставлені питання.
Відносно доводів апелянта про те, що втручання у права позивача вже відбулося і триває, оскільки саме збирання (витребування) інформації становить втручання, незалежно від подальшого її використання, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Тобто завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду.
Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Основного Закону України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб факт порушення був обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту, є диспозитивним правом позивача. При цьому підстави, з якими позивач пов`язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог, визначаються позивачем самостійно.
Суд під час прийняття рішення (постанови) вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (стаття 244 КАС України).
Отже, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Як уже зазначалося вище, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.
Таким чином, колегія суддів зауважує, що направлення Державною податковою службою України до Швейцарської федеральної податкової адміністрації Запиту № 1490/ ІКО/99-00-23-01-01-05 від 24.09.2024 на інформацію відповідно до Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, не створює жодних перешкод для діяльності позивача, не порушує його прав чи законних інтересів у розглядуваних правовідносинах.
При цьому, незгода з надісланням спірного запиту може бути підставою для оцінки наслідків або результатів перевірки адміністративного акту. Оскарження самих лише дій щодо направлення запиту не призводить до реального захисту прав платника податків, а тому не відповідає завданням адміністративного судочинства.
Отже, направлення запитів з метою отримання інформації є правом податкового органу, а запит ДПС України від 24.09.2024 жодним чином не порушив права позивача, оскільки сам по собі не породжує юридичних наслідків для діяльності позивача, отже відсутні юридичні підстави для визнання дій по складанню та направленню запиту протиправними.
Доводи апеляційної скарги позивача рішення суду не спростовують, а тому апеляційним судом визнаються як необґрунтовані.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним встановленням обставин справи, що не спростовано доводами апеляційної скарги, які колегією суддів відхиляються як безпідставні, з урахуванням наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МХП-ЛК ЮКРЕЙН ГРУП" - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року в адміністративній справі №380/2608/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МХП-ЛК ЮКРЕЙН ГРУП" до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддяВ. В. Гуляк
суддіН. В. Ільчишин
З. М. Матковська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua