Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №500/1516/22
Суддя: Мандзій Олексій Петрович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/1516/22 пров. № А/857/6290/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мандзій О.П.,
суддів Гудим Л.Я., Качмар В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року у справі №500/1516/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» до Тернопільської митниці про визнання протиправними дій, -
суддя в 1-й інстанції Баб`юк П.М.,
дата ухвалення рішення 24.12.2025,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення 24.12.2025,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» (далі – позивач, ТОВ «Агробізнес») звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Тернопільської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.02.2022 №0000003/7.25-19 та №0000004/7.25-19.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «Агробізнес» вимог законодавства України з питань митної справи у частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 29.11.2019 №UA403010/2019/017317, відповідачем складено Акт про результати документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи №3/22/7.25-19/30915832 від 10.02.2022. Вказаним актом зафіксовано, що в ході митного оформлення позивачем товару за митною декларацією від 29.11.2019 №UA403010/2019/017317, внаслідок безпідставного застосування зменшених ставок ввізного мита та преференції «410» - встановлено порушення пункту 1 статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження, вимог частини другої статті 48 та частини першої статті 257 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 202285,89грн; підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 40457,17 грн.
На підставі Акта перевірки №3/22/7.25-19/30915832 від 10.02.2022, посадовою особою Тернопільської митниці складено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000003/7.25-19 від 24.02.2022, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на загальну суму 222514,48грн та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000004/7.25-19 від 24.02.2022, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім ставки 7%) на загальну суму 44502,89 грн.
Позивач не погоджується із вказаними донарахуваннями контролюючого органу та покликається на те, що ним надано усі необхідні документи для підтвердження відомостей про характеристики товарів (преференційне походження) та сплачено необхідні митні та податкові зобов`язання при здійсненні митних процедур за митною декларацією від 29.11.2019 №UA403010/2019/017317, а докази існування у товариства намірів фінансового характеру, спрямованих на ухиляння від сплати всіх необхідних платежів при митному оформленні, відсутні, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на переконання позивач, є протиправними та підлягають скасуванню.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.04.2022 в задоволенні позовних вимог ТОВ «Агробізнес» до Тернопільської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.02.2022 №0000003/7.25-19 та №0000004/7.25-19, - відмовлено в повному обсязі.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2022 апеляційну скаргу ТОВ «Агробізнес» залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.04.2022 в справі №500/1516/22 без змін.
Постановою Верховного Суду від 12.08.2025 касаційну скаргу ТОВ «Агробізнес» задоволено частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.04.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2022 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 у цій справі позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.02.2022 №0000003/7.25-19 та №0000004/7.25-19. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці судовий збір у розмірі 2481,00 грн.
Не погоджуючись із оскарженим судовим рішенням, Тернопільська митниця оскаржила його в апеляційному порядку.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що відповідно до приписів ст. 36 Митного кодексу України (далі також МК України) країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв встановлених цим кодексом. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.
Документами, що підтверджують країну походження товару є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару (ст. 43 МК України).
Статтею 32 «Перевірка підтвердження походження» Доповнення 1 до Регіональної конвенції передбачено порядок такої перевірки підтверджень походження товарів. Вказаною статтею визначено, що перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони – експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути як найшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита або якщо відповідь не містила достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
Тобто митний орган країни імпортера не повинен спростовувати походження товарів з Європейського Союзу і не повинен доводити інше походження товарів, він лише приймає до уваги відомості уповноваженого органу країни експорту, вивезення та надалі вчиняє дії, передбачені Угодою про асоціацію, а саме: приймає рішення щодо правомірності надання суб`єкту господарювання певної преференції.
Отже, міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.
З огляду на те, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами восьмою, дев`ятою статті 43 МК України, митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.
У випадку прийняття рішення щодо правомірності надання суб`єкту господарювання певної преференції, митний орган не повинен приймати до уваги навіть правомірність поведінки суб`єкта господарювання, якому надана преференція, оскільки ані національне законодавство, ані міжнародний договір не зазначають про необхідність її врахування або наявність будь-яких поважних причин, за наявності яких митний орган може прийняти інше рішення за таких обставин.
Під час здійснення відповідної перевірки мова йде тільки про те, що експортер повинен надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваного товару. Він повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту чи вивезення вчинити такі дії.
У спірній ситуації за змістом інформації уповноваженого органу Королівства Іспанії за результатами перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 14.11.2019 №0989956Т, іноземним контрагентом позивача, експортером MAN Truck&Bus Iberia S.A. unipersonal (Av. De la Canada, 52 28823 Coslada Madrid) всупереч вимогам ст. 16 Доповнення І до Регіональної конвенції не надано компетентному органу країни експорту відповідних документів на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, тому відповідний сертифікат з перевезення товару не може бути визнаний достатнім документом, який у відповідності до п. 1 ст. 15 Доповнення І до Регіональної конвенції засвідчує, що заявлений товар «автобус, бувший у користуванні, марка: VOLVO, модель: В12BER/DH12E420 E5; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 …» підпадає під дію Угоди про асоціацію.
Стосовно висновку суду першої інстанції, що ідентифікаційний номер транспортного засобу підтверджує, що він був вироблений на території Європейського Союзу, то такий доказ є недостатнім, оскільки товари мають бути не тільки вироблені на території Європейського Союзу, а й вироблені з матеріалів, що вироблені у Європейському Союзі.
Відповідач не заперечує той факт, що відповідний транспортний засіб був виготовлений (остаточна збірка) в 2010 році в м. Бурос, Швеція, однак для отримання права на преференції при розмитнені товару необхідно дотримуватися процедурних вимог встановлених законодавством.
Оскільки листом уповноваженого органу Королівства Іспанія не підтверджено преференційне походження товару, тому у позивача були відсутні підстави для застосування преференції при розмитнені такого товару.
Оскільки позивачем безпідставно зменшено ставки ввізного митна та застосовано преференції за кодом «410», відповідачем правомірно винесено оскаржені у межах цієї справи податкові повідомлення-рішення.
Апелянт просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 у цій справі скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Позивач скористався правом на подання відзиву. Вказав, що у межах розгляду цієї справи Верховним Судом констатовано, що зміст відповіді уповноваженого органу Королівства Іспанія свідчить про те, що компетентний іноземний орган підтвердив факт неподання експортером додаткових даних про походження товару, а не про встановлення чи невстановлення походження товару.
При цьому, як Угода, так і Регіональна конвенція чітко визначають, що товар вважається таким, що походить з Європейського Союзу (далі також ЄС) за умови подання сертифікату з перевезення EUR.1.
Наголошено, що ні матеріли перевірки, ні матеріали справи не містять прямих доказів, що товар (автобус) не має преференційованого походження з ЄС, відсутні й докази не підтвердження автентичності поданих контролюючому органу документів або про недостовірність відомостей, що в них містяться. Допоки сертифікат з перевезення товару чи інформація в ньому не визнаний уповноваженими органами чи судом незаконними, до нього застосовується презумпція правомірності, а тому, з урахуванням вищенаведеного, вважає, що пільги надані (отримані) ТОВ «Агробізнес» правомірно, з дотриманням вимог Протоколу 1 Угоди.
Крім того, позивач вказав на нерелевантність висновків у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №240/7093/21 спірним правовідносинам, оскільки такі стосувалися відмінних фактичних обставин щодо підтвердження статусу походження з Європейського Союзу складових частин придбаного товару.
Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити таке без змін, а апеляційну скаргу Тернопільської митниці – без задоволення.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» (далі - ТОВ «Агробізнес») зареєстрований як суб`єкт господарювання з основним видом економічної діяльності 10.71 «Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних та кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання» та взятий на облік як платник податків.
ТОВ «Агробізнес» за митною декларацією від 29.11.2019 №UA403010/2019/017317, ввезено на митну територію України та здійснено митне оформлення товару (транспортний засіб), а саме: «автобус, бувший у користуванні, марка: VOLVO: модель: B12BER / DH12E420 Е5; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ; тип двигуна: дизельний: №двигуна: не встановлено; робочий об`єм: 12 130 куб. см, потужність: 309 кВт; календарний рік виготовлення: 2010р.; модельний рік виготовлення: 2010р.; колісна Формула: 4x2: повна маса: 19 000 кг; загальна кількість місць для сидіння, включаючи місце водія: 57; призначений для використання по дорогах загального користування для перевезення пасажирів. Торговельна марка: VOLVO. Виробник; AB VOLVO BUS CORP - Швеція / SE» Код товару згідно з УКТЗЕД 8702101990. Ставка ввізного мита - пільгова/повна - 20%, зменшене ввізне мито (згідно з Доповненням І до Регіональної конвенції) - 10% від митної вартості (арк. справи 20).
Відповідно до Класифікатора способів розрахунків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011, спосіб платежу 01 - сплата митних платежів у безготівковій формі через рахунки, відкриті на ім`я митних органів в територіальних органах Державної казначейської служби, а спосіб у зв`язку із звільненням від оподаткування, передбаченим Митним кодексом України, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України при поміщенні товарів у митні режими Імпорту (випуск у вільний обіг), експорту.
Позивачем до бюджету сплачено/нараховано митних платежів на суму 984358,75 грн, а саме: мито - 202285, 88 грн (спосіб платежу - 01) та 202285, 89 грн (спосіб платежу - 06), акцизний податок - 112298, 36 грн (спосіб платежу - 01) та податок на додану вартість - 467488, 62 грн (спосіб платежу - 01).
Фактурна вартість товару (графи 22, 42 Митної декларації) згідно товаросупровідних документів (договору купівлі-продажу №16/09 від 16.09.2019, фактури №4070067890 від 30.10.2019) 75000,00 євро (згідно із встановленим Національним банком України курсом на дату митного оформлення 1 EUR = 26,45115000 грн - 1983836,25 грн) (арк. справи 21-23).
Митна вартість декларантом самостійно заявлена за основним методом визначення митної вартості товарів (графи 43, 45 Митної декларації) в сумі 2 022 858,84 грн.
Отримувач товару (графа 8 Митної декларації) та особа відповідальна за фінансове врегулювання (графа 9 Митної декларації) ТОВ «Агробізнес».
Відправник товару (графа 2 Митної декларації) MAN Truck & Bus Iberia S.A. unipersonal (Av. De la Canada, 52 28823 Coslada, Madrid).
У графі 34 «Код країни походження» Митної декларації декларант зазначив EU (Європейський Союз). Країна походження вказаного товару у графі 34 митної декларації заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у сертифікаті форми EUR.1, наданому експортером Іспанії.
На підтвердження країни походження товару декларантом, під час митного оформлення, надано сертифікат з переміщення Форми EUR.1 від 14.11.2019 №А0989956Т та застосовано преференцію по сплаті ввізного мита «410» - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (абзац перший частини першої статті 29 додатка 1-А «Тарифний графік України» до глави 1 Розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом. Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (надалі - Угода)), яка відображена в графі 36 митної декларації (арк. справи 44).
З метою забезпечення належного контролю за правомірністю визначення країни походження товарів, які оподатковуються преференційними ставками ввізного мита, керуючись положеннями статті 32 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження, - Державною митною службою України направлено на перевірку до уповноваженого органу Королівства Іспанія сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 14.11.2019 №А0989956Т, що наданий позивачем до митного оформлення товару за митною декларацією від 29.11.2019 №UА403010/2019/017317.
Державною митною службою України листом від 29.11.2021 №15/15-03/7.25/5703 (арк. справи 43) направлено на адресу Тернопільської митниці інформацію від уповноваженого органу Королівства Іспанія (лист №147/21) з результатами перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 14.11.2019 №А0989956Т.
Так зокрема, уповноважений орган Королівства Іспанії листом за №147/21 повідомив, що сертифікат №А-0989956-Т та зазначені в ньому підпис та печатка справжні. Однак, після проведення відповідних перевірок, не вдалося отримати докази преференційного походження товарів, на які поширюється зазначений сертифікат. Відповідно, недоцільно застосовувати тарифні преференції до товару що надається, як це передбачено Угодою між ЄС та Україною (арк. справи 43 зворот).
На підставі пункту 1 частини третьої статті 345, пункту 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України, згідно із наказом Тернопільської митниці від 24.01.2022 №8 (арк. справи 47) та Повідомлення про проведення перевірки №1 від 24.01.2022 (арк. справи 47 зворот), в період з 28.01.2022 по 31.01.2022, митницею проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «Агробізнес» вимог законодавства України з питань митної справи у частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 29.11.2019 №UA403010/2019/017317.
За результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агробізнес» складено акт від 10.02.2022 №3/22/7.25-19/30915832 (арк. справи 48 зворот - 53).
Проведеною перевіркою зафіксовано, що в ході митного оформлення позивачем товару за митною декларацією від 29.11.2019 №UA403010/2019/017317, внаслідок безпідставного застосування зменшених ставок ввізного мита та преференції «410» - ТОВ «Агробізнес» порушено пункт 1 статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження, вимог частини другої статті 48 та частини першої статті 257 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 202285,89 грн, а також порушено підпункт в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 40457,17 грн.
На підставі акта перевірки №3/22/7.25-19/30915832 від 10.02.2022, посадовою особою відповідача винесено податкові повідомлення-рішення від 24.02.2022 форми «Р», а саме:
№0000003/7.25-19, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на загальну суму 222514,48грн, в тому числі – 202285,89грн за податковим зобов`язанням та 20228,59грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (арк. справи 55);
№0000004/7.25-19, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім ставки 7%) на загальну суму 44502,89 грн, в тому числі – 40457,17 грн за податковим зобов`язанням та 4045,72грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (арк. справи 56 зворот – 57).
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач із даним позовом в суд про їх скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що висновок відповідача, що за результатами перевірки встановлено порушення пункту 1 статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження, в частині відсутності підтвердження статусу преференційного походження товару, ввезеного за сертифікатом з перевезення товару ЕUR.1 від 14.11.2019 №А0989956Т, як такого що походить з певної країни в розумінні цього Доповнення та підпадає під дію цієї Конвенції є необґрунтований та неправомірний, оскільки матеріалами справи підтверджено, що товар походить з ЄС.
Натомість зміст відповіді уповноваженого органу Королівства Іспанії свідчить про те, що компетентний іноземний орган підтвердив факт неподання експортером додаткових даних про походження товару, а не про встановлення чи не встановлення походження товару.
З урахуванням наведеного, суд дійшов переконання, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку із чим наявні підстави для визнання їх протиправними та скасування.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Верховний Суд скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та скеровуючи цю справу на новий судовий розгляд відповідно до постанови від 11.08.2025 у цій справі погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару.
Водночас, суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що згідно надісланої відповіді уповноважені органи Королівства Іспанії не підтвердили преференційного походження товару до задекларованого позивачем спірного товару, тому не може бути застосовано умови преференційного режиму оподаткування товарів в рамках Угоди та відповідно відсутні підстави для оподаткування ввезеного товару при здійсненні його митного оформлення в Україні за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита за преференцією «410».
Разом з цим, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки змісту відповіді уповноваженого іноземного митного органу щодо підтвердження преференційного походження товарів.
Так, суди у своїх рішеннях процитували висновки акту перевірки про те, що уповноважений орган Королівства Іспанії листом за №147/21 повідомив, що сертифікат №А-0989956-Т та зазначені в ньому підпис та печатка справжні. Однак, після проведення відповідних перевірок, не вдалося отримати докази преференційного походження товарів, на які поширюється зазначений сертифікат. Відповідно, недоцільно застосовувати тарифні преференції до товару що надається, як це передбачено Угодою між ЄС та Україною.
Таким чином, зміст відповіді уповноваженого органу Королівства Іспанії свідчить про те, що компетентний іноземний орган підтвердив факт неподання експортером додаткових даних про походження товару, а не про встановлення чи не встановлення походження товару.
Також, суди попередніх інстанцій взагалі не надали будь-якої оцінки доводам Товариства про наявність додаткових відомостей про країну походження товару.
З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій не перевірено докази відповідності вимогам достовірності та правильності інформації про європейське походження товару, а також підтвердження тих обставини, що позивач не підтвердив відповідність товару, вимогам правил про преференційне походження товару.
Вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов`язковому встановленню судом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
У межах цієї справи декларування товару, стосовно якого виникли спірні правовідносини, мало місце у 2019 році, а винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у 2022 році.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Частиною 7 ст. 54 МК України встановлено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Пунктом 4 ч. 5 ст. 54 МК України встановлено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 293 МК України особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Якщо декларування товарів здійснюється особою, уповноваженою на це декларантом, на таку особу покладається обов`язок із сплати митних платежів солідарно з декларантом.
Особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 336 МК України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів (виключено на підставі Закону № 3926-IX від 22.08.2024).
Статтею 345 МК України встановлено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Відповідно до пунктів 1, 2 та 5 ч. 3 ст. 345 МК України митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.
Частиною 6 ст. 345 МК України встановлено, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.
Відповідно до ст. 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 75 МК України для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна: 1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари; 2) сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту; 3) виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Частиною 1 ст. 270 МК України передбачено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правила оподаткування особливими видами мита встановлюються законами України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», окремим законом щодо встановлення додаткового імпортного збору.
Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом (ч. 2 ст. 270 МК України).
Приписами п. 190.1 ст. 190 ПК України визначено, що базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 2 ст. 271 МК України встановлено, що в Україні застосовуються такі види мита: 1) ввізне мито; 2) вивізне мито; 3) сезонне мито; 4) особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне, додатковий імпортний збір.
Ввізне мито, відповідно до положень ст. 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 МК України у випадках, передбачених законами України (якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України), з метою захисту економічних інтересів України та українських товаровиробників у разі ввезення товарів на митну територію України, незалежно від інших видів мита, можуть застосовуватися особливі види мита: 1) спеціальне мито; 2) антидемпінгове мито; 3) компенсаційне мито; 4) додатковий імпортний збір.
Згідно з ч. 4 ст. 275 МК України встановлено, що антидемпінгове мито встановлюється відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об`єктом демпінгу, що заподіює шкоду або створює загрозу заподіяння шкоди національному товаровиробнику.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
Частиною 1 ст. 43 МК України встановлено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Згідно з ч. 3 ст. 43 МК України сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 44 МК України у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Верховною Радою Законом України № 1678-VII від 16.09.2014 ратифіковано Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.
Так, розділом IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» Угоди встановлено порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.
Відповідно до ст. 26 розділу IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).
Згідно зі ст. 27 розділу IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.
Кожна Сторона відповідно до ч. 1 ст. 29 розділу IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» Угоди про асоціацію зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
За правилами ст. 2 розділу ІІ «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу І до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Частиною 1 ст. 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, -декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена ст. 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, згідно з якою сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
Отже, сертифікат з перевезення товару EUR.1 - це документ, що видається митними органами країни експорту для підтвердження відповідності товару правилам визначення преференційного походження, встановленим в Угоді про асоціацію, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита. При цьому обов`язок вжити всі належні заходи для перевірки статусу походження товарів, забезпечити правильне заповнення бланків сертифіката з перевезення товару EUR.1 покладено на митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1.
Згідно з ч. 8 ст. 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Відповідно до ч. 9 ст. 43 МК України додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Частинами 1, 2 ст. 44 МК України передбачено, що для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.
У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов`язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Водночас ч.ч. 1, 2 ст. 37 розділу IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» Угоди про асоціацію встановлено, що Сторони домовились, що адміністративне співробітництво є важливим для реалізації та контролю преференційного режиму, наданого відповідно до цієї Глави, та підкреслюють свої зобов`язання боротися з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов`язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходи заборони, обмеження або контролю.
Якщо Сторона на основі об`єктивно задокументованої інформації відчуває неспроможність забезпечити адміністративне співробітництво та/або відчуває існування незаконних дій або шахрайства іншої Сторони відповідно до цієї Глави, заінтересована Сторона може тимчасово призупинити дію відповідного преференційного режиму для відповідного товару (товарів) згідно із цією статтею.
За правилами статті 32 розділу VI «Домовленості про адміністративне співробітництво» Протоколу І до Угоди про асоціацію митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс.
З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.
Згідно зі ст. 33 розділу VI «Домовленості про адміністративне співробітництво» Протоколу І до Угоди про асоціацію подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.
З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.
Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
Положення аналогічні положенням статті 33 Протоколу І Угоди містяться і в статті 32 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, до якої України приєдналась відповідно до Закону України від 08.11.2017 № 2187-VIII.
Відповідно до пунктів 2 та 6 Протоколу І Угоди товарами, що походять з Європейського Союзу мають вважатися такі, що цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу та товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Наведені норми дають підстави вважати, що якщо товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені повністю у Європейському Союзі, можуть вважатися такими, що походять з Європейського Союзу за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 Протоколу І Угоди.
За змістом статті 6 Протоколу 1 Угоди та статті 2 цього Протоколу товари, які не є повністю виробленими у вказаній країні, вважаються достатньо обробленими або переробленими у ній, якщо виконуються умови, наведені у Додатку II до цього Протоколу.
Пунктом 1 статті 2 Доповнення І до Регіональної конвенції визначено, що з метою імплементації відповідної Угоди наступні продукти вважаться такими, що вироблені в Договірній Стороні при експорті в іншу Договірну Сторону:
(а) товари цілком вироблені в певній країні відповідно до Статті 4;
(b) товари, отримані в Договірній Стороні, включаючи товари, які не були повністю там вироблені, за умови, що ці матеріали пройшли достатню обробку та переробку в цих Договірних Сторонах відповідно до Статті 5;
(c) майно, що виробляється в Європейському Економічному Просторі (ЄЕП) в рамках значення Протоколу 4 до Угоди про Європейський економічний простір. Такі товари повинні розглядатися, як вироблені в Європейському Союзі, Ісландії, Ліхтенштейні чи Норвегії (сторони ЄЕП), при експорті відповідно з Європейського Союзу, Ісландії, Ліхтенштейну чи Норвегії до договірної країни, крім учасників ЄЕП.
Згідно з пунктом 1 статті 5 Доповнення І до Регіональної конвенції з метою виконання положень Статті 2, товари, які не є повністю отриманими, повинні вважатись достатньо обробленими та переробленими у ній, при виконанні умов, викладених у Додатку II.
Пунктом 1 статті 15 Доповнення І до Регіональної конвенції визначено, що товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:
(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;
(b) сертифікат з перевезення товару EUR-МЕD, зразок якого наведений у Додатку III b;
(c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься "декларацією походження" або "декларацією походження EUR-МЕD"), надана експортером до інвойса. Повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV а і b.
Подібно, відповідно до пункту 1 статті 16 розділу 5 Протоколу I Угоди товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:
(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або
(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
Відтак, як Угода, так і Регіональна конвенція чітко визначають, що товар вважається таким, що походить з Європейського Союзу за умови подання сертифікату з перевезення товару EUR.1.
Процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлює стаття 16 Доповнення І до Регіональної конвенції та стаття 17 Протоколу І Угоди.
Згідно зі статтею 16 Доповнення І до Регіональної конвенції сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD, а також бланк заявки, зразок якої наведений у Додатку III а і b. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і відповідно до норм національного законодавства країни експорту. Якщо ці бланки заповнюються від руки, вони повинні заповнюватися ручкою друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього графі, не залишаючи вільних рядків. Якщо графа не заповнена повністю, під останнім рядком опису проставляється горизонтальна лінія, вільне місце перекреслюється
Експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1або EUR-МЕD, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
Подібно до вищенаведеного, згідно зі статтею 17 Протоколу І до Угоди сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.
Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
Відповідно до пунктів 1, 6, 7 та 8 статті 21 Доповнення І до Регіональної конвенції декларація про походження або декларація про походження EUR-МЕD, зазначена в статті 15(1)(с), може бути складена:
(a) уповноваженим експортером відповідно до положень Статті 23, або
(b) експортером на будь-яку партію товару, що складається з однієї або більше одиниць упаковки, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.
Складання декларації про походження або декларації про походження EUR-МЕD здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV а та b, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цих Додатках, і відповідно до положень національного законодавства країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами.
Декларації про походження та декларації про походження EUR-МЕD мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте уповноважений експортер у розумінні Статті 22 не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам Договірної сторони-експортера письмове зобов`язання нести повну відповідальність за будь-яку декларацію про походження, у якій він зазначений, так, ніби вона підписана ним власноручно.
Декларація про походження або декларація про походження EUR-МЕD може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше, ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.
Аналогічно статтею 22 Протоколу І до Угоди встановлено, що декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена:
(a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу,
або
(b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.
Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами.
Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов`язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно.
Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.
Отже, саме митний орган Договірної сторони країни експорту видає сертифікат EUR.1.
Аналіз наведених норм міжнародного законодавства та законодавства України дає підстави для висновку, що однією із передумов для використання переваг, передбачених Угодою про асоціацію, є надання документа, що підтверджує походження товару, зокрема сертифіката з перевезення товару EUR.1
За змістом пункту 5 статті 32 Доповнення І до Регіональної конвенції митні органи, за запитом яких було здійснено перевірку, як мають бути провідомлені про їх результати, так і ці результати (1) повинні чітко вказувати на те чи є перевірені документи достовірними та (2) чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних країн і (3) відповідати іншим вимогам Конвенції.
При цьому змістом положень п. 6 ст. 32 Доповнення І до Регіональної конвенції чітко визначено випадки у разі наявності яких митні органи, що подали запит, за відсутності виняткових обставин, повинні відмовляти у наданні права на преференції: (1) якщо має місце обгрунтований сумнів, і відповідь на запит про перевірку не надана протягом 10- місяців з дати подання запиту; (2) відповідь на запит не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.
За змістом ч. 1 ст. 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 54.4 ст. 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Вказане свідчить про те, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань під час ввезення товарів на митну територію України може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів і стосуватись зовнішньоекономічних операцій, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
У межах цієї справи не оскаржується підстава та порядок проведення перевірки та порядок винесення оскаржуваних внаслідок цієї перевірки податкових повідомлень-рішень, однак підлягає з`ясуванню обставина щодо наявності у позивача права на застосування тарифної преференції зі сплати ввізного мита (застосування пільгової ставки замість повної ставки у розмірі 10%).
Так, у акті перевірки ТОВ «Агробізнес» від 19.02.2022 відображено, що при ввезенні товарів на митну територію України, позивач здійснив митне оформлення товару: «автобус, бувший у користуванні, марка: VOLVO: модель: B12BER/DH12E420 Е5; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ; тип двигуна: дизельний: № двигуна: не встановлено; робочий об`єм: 12 130 куб. см, потужність: 309 кВт; календарний рік виготовлення: 2010р.; модельний рік виготовлення: 2010р.; колісна Формула: 4x2: повна маса: 19 000 кг; загальна кількість місць для сидіння, включаючи місце водія: 57; призначений для використання по дорогах загального користування для перевезення пасажирів. Торговельна марка: VOLVO. Виробник; AB VOLVO BUS CORP - Швеція / SE», код товару згідно з УКТЗЕД 8702101990.
Для цього позивач подав митну декларацію від 29.11.2019 № UA403010/2019/017317.
У зазначеній декларації у графі 34 «Код країни походження» позивач зазначив «ЕU», а у графі 36 «Преференція» вказано – «410» (товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС), у зв`язку з чим застосовано преференційну ставку ввізного мита - 10% від митної вартості.
Крім цього позивач подав сертифікат з перевезення товару ЕUR.1 від 14.11.2019 № А0989956Т.
Від уповноваженого органу Королівства Іспанії, за результатами перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 14.11.2019 року № А0989956Т, надійшов лист № 147/21, у якому уповноважений орган Королівства Іспанії повідомив, що сертифікат №А-0989956-Т та зазначені в ньому підпис та печатка справжні. Однак, після проведення відповідних перевірок, не вдалося отримати докази преференційного походження товару, на який поширюється зазначений сертифікат. У цьому ж листі зазначено, що недоцільно застосовувати тарифні преференції до товару, що надається, як це передбачено угодою між ЄС та Україною (арк. справи 43 зворот).
Верховний Суд чітко наголосив, що зміст відповідного листа свідчить про те, що компетентним органом підтверджено факт неподання експортером додаткових даних про походження товару, а не про встановлення чи невстановлення походження товару.
Суд першої інстанції виконуючи вказівку Верховного Суду щодо необхідності дослідження додаткових відомостей про країну походження товару, дослідив ідентифікаційний номер транспортного засобу, який відображено у графі 31 митної декларації.
Вказаний номер відображено і у фактурі від 30.10.2019 №4070067890 та у сертифікаті EUR.1 №0989956Т (арк. справи №44, 45).
Так, представник позивача звернувся із адвокатськими запитами до ТОВ з іноземними інвестиціями «ВольвоУкраїна» про надання інформації про виробника транспортного засобу VOLVO: модель: B12BER / DH12E420 Е5; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , а також відомості про країну, у якій був вироблений цей транспортний засіб (країну походження) (арк. справи 91).
Згідно з листом від 13.05.2022 повідомлено, що відповідно до автоматизованих систем та баз даних виробника VOLVO, автобус марки VOLVO: модель: B12BER / DH12E420 Е5; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 було виготовлено в 2010 році у місті Бурос, Швеція (арк. справи 92).
Апеляційний суд зауважує, що ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN) вказує на країну виробника, присвоюється один раз, реєструється виключно виробником і не змінюється протягом усього терміну експлуатації транспортного засобу. З огляду на викладене, зазначена виняткова обставина у сукупності зі справжнім сертифікатом EUR.1 повинна братися до уваги для підтвердження країни походження товару відповідно до вимог статті 33 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження до Угоди про асоціацію та частини 9 статті 43 Митного кодексу України.
Доцільно зауважити, що для проведення перевірок митними органами, чітко визначено критерії, якими вони мають керуватися при прийнятті рішення щодо проведення перевірок, а саме: якщо є достатні підстави для сумнівів стосовно дійсності сертифікатів; якщо є достатні підстави для сумнівів у вірогідності даних, наведених у сертифікатах; за дорученням Держмитслужби, для проведення вибіркової перевірки.
Суд встановив, що відповідач у акті перевірки не навів жодних обставин, які могли б викликати сумніви щодо походження товару, ввезеного позивачем. Також не було зазначено про наявність достатніх підстав для сумнівів у справжності сертифікатів або достовірності інформації, що в них міститься.
Таким чином, товар, який був ввезений позивачем в Україну, згідно з митною декларацією, походить, згідно з митними деклараціями, походять з Європейського Союзу та відповідають правилам походження, що регулюють преференційну торгівлю з Україною, з чого слідує, що позивач виконав усі митні і податкові зобов`язання під час здійснення митних процедур.
Суд зазначає, що підставою для донарахування митних платежів слугувала інформація, отримана від уповноваженого органу Королівства Іспанія, який повідомив про справжність підпису та печатки та неможливість отримання доказів преференційного походження товару, на який поширюється відповідний сертифікат.
Варто також зауважити, що інформація, яка зазначена в листах іноземних держав не може бути єдиним та беззаперечним доказом заниження позивачем податкових зобов`язань. Оскільки до митного оформлення позивач надав всі документи, передбачені чинним законодавством, які були видані експортером і підтверджують право позивача на застосування преференційного режиму.
Підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.10.2023 у справі № 380/2869/22.
Під час митного оформлення імпортованого товару позивач надав Тернопільській митниці всі необхідні документи для завершення митних процедур та щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень та ним не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товар, що возиться на територію України. Також зі змісту листа уповноваженого органу не вбачається підтвердження фіктивності (недійсності) сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 чи підтвердження походження товару іншого, ніж ЄС.
Разом з тим, сертифікат з перевезення товару є офіційним документом, у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, для його спростування такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону нечинним, підробленим чи недійсним.
Сам по собі сумнів, навіть якщо він і є обґрунтованим, не може бути підставою для позбавлення особи законного права - права на розмитнення товару із застосуванням преференції, оскільки це суперечить таким принципам здійснення державної митної справи, як законність та презумпція невинуватості, згідно із статтею 8 МК України.
Підсумовуючи викладене у сукупності, твердження відповідача про порушення позивачем вимог пункту 1 статті 15 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, частини другої статті 48 та частини першої статті 257 Митного кодексу України є безпідставними. Під час митного оформлення у 2019 році позивач надав достовірні та точні відомості про товар і подав митному органу: рахунок-фактуру від 30.10.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 07.11.2019, тимчасове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 13.11.2019, контракт від 16.09.2019, експортну декларацію країни відправлення від 14.11.2019, довідку органу сертифікації від 28.11.2019, автентичний сертифікат EUR.1 № А-0989956-Т, виданий уповноваженим органом Королівства Іспанії (що не спростовано зазначеним компетентним органом), чим повністю виконав вимоги пункту 1 статті 15 Доповнення І до Конвенції та частини першої статті 257 МКУ. Оскільки шведське походження автобуса Volvo достовірно підтверджується сукупністю поданих документів та його незмінним ідентифікаційним номером (VIN), підстави для застосування частини другої статті 48 МКУ (як для товару, походження якого не встановлено) відсутні.
За таких обставин, тарифні преференції застосовані позивачем правомірно, з дотриманням вимог Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, та Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.
Вказане свідчить про невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 24.02.2022 критеріям правомірності, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України та наявність підстав для їх скасування.
За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв`язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Тернопільської митниці залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року у справі №500/1516/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддяО. П. Мандзій
суддіЛ. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua