Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №160/8166/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №160/8166/26

Суддя: Малиш Н.І.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/8166/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Тулянцева І.В.) в адміністративній справі №160/8166/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

02.04.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі – відповідач-2), в якій просила суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 20.03.2026 року № 912160188016 про відмову в переведенні на пенсію у зв`язку із втратою годувальника;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області обрахувати та призначити пенсію по втраті годувальника після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, якщо після перерахування її розмір не є меншим за раніше встановлений розмір пенсії, починаючи з 12.03.2026 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка позивача - судді у відставці, який отримував щомісячне довічне грошове утримання, вона 12.03.2026 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 20.03.2026 №912160188016 їй відмовлено у такому переході з мотивів того, що розмір відповідної пенсії (2595 грн) є меншим за пенсію за віком, яку вона отримує. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 20 березня 2026 року за №912160188016 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію у зв`язку із втратою годувальника.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_2 , відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, починаючи з 12.03. 2026 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено та здійснено розподіл судових витрат у справі.

Відповідачем-2 на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги пенсійний орган зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, не врахувавши, що оскаржуване рішення прийнято ним за принципом екстериторіальності, тоді як попереднє рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 09.02.2026 є чинним та позивачем не оскаржувалося. На думку скаржника, суд неправильно визначив належний суб`єктний склад учасників справи. Також відповідач-2 наголошує, що положення статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці не є пенсією, а чинне законодавство не передбачає призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника за рахунок такого утримання. Крім того, позивачем не подано передбачених законодавством довідок про заробітну плату, необхідних для призначення пенсії за Законом № 3723-XII. Пенсійний орган також звертає увагу, що розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника, обчислений відповідно до Закону № 1058-IV, становив би 2595 грн, що є меншим за розмір пенсії за віком, яку отримує позивач. З огляду на викладене вважає, що правові підстави для задоволення позову у цій справі відсутні.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні.

Відповідач-1 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є пенсіонеркою, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком.

04.04.1987 позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , який за життя мав статус судді у відставці.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 з 2007 року отримував щомісячне довічне утримання судді, що підтверджується рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року по справі № 160/4619/21, та відповідачем не заперечується.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

12.03.2026 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про переведення її на інший вид пенсії з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, розраховану за нормами Закону України «Про державну службу».

20.03.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області було винесено рішення № 912160188016 про відмову в перерахунку пенсії та переході на пенсію по втраті годувальника - ОСОБА_2 , який на момент смерті був суддею у відставці.

Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначаються такі види пенсії: пенсія за віком, пенсія по інвалідності та пенсія у зв`язку із втратою годувальника.

Відповідно до пункту 1 статті 36 Закону № 1058 пенсія у зв`язку втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно з пунктом 2.1 статті 36 Закону № 1058 непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно пункту 5 статті 142 Розділу Х Закону України «Про судоустрій і статус суддів» пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отриманого суддею після виходу у відставку.

Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено призначення пенсії по втраті годувальника із розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

За результатами аналізу електронної пенсійної справи ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 7 565,64 грн.

При переведенні на пенсію в зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за матеріалами пенсійної справи годувальника ОСОБА_2 станом н 12.03.2026 розмір пенсії зменшується і складає 2595,00 грн.

У разі переведення на пенсію у зв`язку із втратою годувальника обчислення розміру пенсії буде проведено виходячи із страхового стажу годувальника – 32 роки 26 днів (стаж пораховано по 25.09.1994 року). Коефіцієнт страхового стажу, розрахований відповідно до ст. 25 Закону, становить – 0,32000. Заробітна плата за матеріалами справи відсутня.

Розмір пенсії у зв`язку із втратою годувальника з 12.03.2026 року складатиме 2595,00 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, в переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до заяви від 12.03.2026 № 2113 Головним управлінням прийнято рішення від 20.03.2026 року № 912160188016 про відмову в призначенні пенсії по втраті годувальника за заявою від 12.03.2026 № 2113.

Вважаючи дане рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Позивачем означене рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-ІV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія є щомісячною пенсійною виплатою, яку отримує застрахована особа в разі досягнення передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно зі статтею 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, зокрема за віком, по інвалідності та у зв`язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Її чоловік, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя перебував у відставці з посади судді та отримував щомісячне довічне грошове утримання відповідно до законодавства про судоустрій і статус суддів.

12.03.2026 позивач звернулася із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника після смерті чоловіка. За результатами розгляду заяви рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 20.03.2026 №912160188016 їй відмовлено у призначенні такої пенсії з мотивів того, що її розмір, обчислений відповідно до Закону № 1058-IV, становитиме 2595,00 грн, що є меншим за розмір пенсії за віком, яку вона отримує.

Надаючи оцінку правомірності такого рішення, колегія суддів враховує, що питання пенсійного забезпечення суддів у відставці на час виходу ОСОБА_2 у відставку регулювалося Законом України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII.

Відповідно до частини четвертої статті 43 зазначеного Закону судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».

Отже, законодавством на той час було передбачено альтернативні форми матеріального забезпечення судді у відставці, а саме пенсію на умовах статті 37 Закону України «Про державну службу» (Закону №3723-XII) або щомісячне довічне грошове утримання.

Сторонами не заперечується, що ОСОБА_2 на момент виходу у відставку у 2007 році досяг пенсійного віку та мав необхідний стаж роботи, зокрема понад 20 років стажу роботи на посаді судді, що давало йому право на відповідне пенсійне забезпечення.

Таким чином, обрання ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання замість пенсії за віком не свідчить про відсутність у нього права на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016, передбачив збереження права на пенсійне забезпечення відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII за особами, визначеними пунктами 10 та 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Зазначені положення мають застосовуватися з урахуванням того, що Закон №3723-XII втратив чинність, за винятком статті 37, яка продовжує застосовуватися до визначених законом категорій осіб.

Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи до набрання чинності цим Законом обчислюється в порядку та на умовах, установлених законодавством, яке діяло на той час.

Згідно з Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, до стажу державної служби зараховувалася, зокрема, робота на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Отже, стаж роботи ОСОБА_2 на посаді судді підлягає врахуванню при визначенні наявності у нього права на пенсійне забезпечення відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 37 Закону № 3723-XII у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

До непрацездатних членів сім`ї належать, зокрема, чоловік або дружина, які досягли пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону № 1058-IV, або є особами з інвалідністю (пункт 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-IV).

Аналогічні за змістом положення містяться у пункті «б» частини третьої статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.

У цьому контексті колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 09.11.2018 у справі № 236/3193/16-а, відповідно до якої право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах частини десятої статті 37 Закону № 3723-XII мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

Аналогічний підхід відображено у постановах Верховного Суду від 31.05.2021 у справі №569/10026/16-а, від 21.12.2021 у справі №440/7341/20 та від 25.05.2022 у справі №409/2218/17.

Верховний Суд виходив із того, що, зберігаючи за окремими категоріями осіб право на пенсійне забезпечення відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, законодавець зберіг і передбачені цією статтею гарантії пенсійного забезпечення членів їхніх сімей у разі втрати годувальника.

Отже, право непрацездатних членів сім`ї на пенсію у зв`язку з втратою годувальника не може ставитися в залежність виключно від того, який саме вид матеріального забезпечення обрав за життя померлий годувальник, якщо він мав право на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Разом із тим колегія суддів враховує, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці не є видом пенсії у розумінні законодавства, а становить особливу форму матеріального забезпечення, пов`язану зі статусом професійного судді.

Такий правовий підхід узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 08.06.2016 №4-рп/2016, а також із правовими позиціями Верховного Суду, наведеними у постановах від 09.11.2018 у справі №236/3193/16-а, від 11.07.2019 у справі №667/1568/16 та від 09.10.2020 у справі №592/4761/17.

Водночас те, що щомісячне довічне грошове утримання не є пенсією, не означає, що його отримання суддею у відставці позбавляє членів його сім`ї права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника за Законом №3723-XII.

Так, у постанові від 21.12.2021 у справі № 440/7341/20, правову позицію в якій суд першої інстанції обґрунтовано врахував під час розгляду цієї справи відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, Верховний Суд зазначив, що Закон № 1058-IV не передбачає можливості використання розміру щомісячного довічного грошового утримання судді як базової величини для обчислення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Водночас зазначений Закон не визначає, за яким саме законом має обчислюватися пенсія за віком померлого годувальника у випадку, коли він мав право на її призначення як відповідно до Закону № 1058-IV, так і до Закону № 3723-XII.

Отже, визначальним для вирішення цього спору є не сам факт отримання ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання, а наявність у нього права на призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, розмір якої може бути використаний як базова величина для обчислення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Матеріалами справи підтверджується та скаржником не заперечується, що ОСОБА_2 мав необхідний вік і стаж роботи для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII. Крім того, позивач досягла пенсійного віку та, як встановлено судом першої інстанції, перебувала на утриманні померлого чоловіка. Зазначені обставини пенсійним органом не спростовані.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника після смерті чоловіка відповідно до положень статті 37 Закону № 3723-XII.

Доводи скаржника про те, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника членам сім`ї судді у відставці, не спростовують зазначеного висновку суду першої інстанції, оскільки як зазначалось вище, право позивача на відповідне пенсійне забезпечення ґрунтується на положеннях статті 37 Закону №3723-XII, а не на положеннях законодавства, що регулює виплату щомісячного довічного грошового утримання судді.

Щодо доводів відповідача про незазначення позивачем у заяві від 12.03.2026 закону, відповідно до якого вона бажає отримувати пенсію, колегія суддів зазначає наступне.

Чинне законодавство передбачає можливість вибору особою способу обчислення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, що зумовлює обов`язок органу Пенсійного фонду надати такій особі необхідну інформацію про передбачені варіанти пенсійного забезпечення та умови їх призначення.

Відповідно до пункту 4.7 розділу IV Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

За приписами п. 4.2 розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію зокрема: повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що відповідач роз`яснив позивачу можливість обчислення пенсії з урахуванням права її померлого чоловіка на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII та повідомив про можливий розмір такої пенсії.

Натомість зі спірного рішення вбачається, що відповідач-2 визначив розмір пенсії виключно за правилами Закону № 1058-IV - 2595,00 грн, після чого відмовив у переведенні на інший вид пенсії з огляду на те, що ця сума є меншою за розмір пенсії, яку отримує позивач. При цьому можливість обчислення пенсії з урахуванням права померлого на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII відповідачем не перевірялася.

Отже, саме по собі незазначення позивачем у заяві конкретного закону не звільняло відповідача від обов`язку належним чином розглянути її звернення та надати необхідні роз`яснення щодо можливих варіантів пенсійного забезпечення.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що під час розгляду заяви позивача відповідач-2 не з`ясував усіх обставин, які мають значення для визначення її права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, не забезпечив належного інформування про можливі варіанти її обчислення та передчасно відмовив у переведенні на інший вид пенсії.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду та встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 20.03.2026 № 912160188016, оскільки воно прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, у зв`язку з чим належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання пенсійного органу призначити їй пенсію по втраті годувальника, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_2 , відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, починаючи з 12.03.2026.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що попереднє рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 09.02.2026 залишається чинним та не було оскаржене позивачем, оскільки предметом розгляду в цій справі є правомірність рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 20.03.2026 №912160188016, яким відмовлено у переведенні позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відтак саме Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийняло оскаржуване рішення від 20.03.2026, а тому обґрунтовано залучене до участі у справі як відповідач-2. Сама по собі наявність попереднього рішення іншого територіального органу Пенсійного фонду не змінює предмета цього спору та не спростовує належності визначеного судом суб`єктного складу учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Розподіл судового збору не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2026 року в адміністративній справі №160/8166/26 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 11 листопада 2026 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак

Оригінал: reyestr.court.gov.ua