Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №160/4013/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №160/4013/26

Суддя: Іванов С.М.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/4013/26

Головуючий суддя І інстанції – Врона О.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 в адміністративній справі №160/4013/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 15.10.2025 року № 056230001711, про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати періоди роботи протягом 23.08.1989-24.11.1989 роки згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 20.04.1981 року до страхового стажу ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати період навчання з 01.09.1978 по 30.06.1982 роки згідно диплома (серія НОМЕР_2 ) до страхового стажу ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України, тобто з 08.10.2025 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 15.10.2025 року № 056230001711, про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 23.08.1989 по 24.11.1989 згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 20.04.1981 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.10.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду в цій справі.

В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що до страхового стажу правомірно не зараховано період роботи згідно записів у трудовій книжці ( НОМЕР_3 ) з 23.08.1989 по 24.11.1989, оскільки записи про роботу завірені печаткою не придатною до сприйняття змісту.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 08.10.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою і документами про призначення їй пенсії за віком.

Заява позивача за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 15.10.2025 №056230001711 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При прийнятті рішення, Головне управління виходило з того, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року – від 22 до 32 років; після досягнення віку 65 років – за наявності страхового стажу з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року – від 15 до 25 років.

Встановлено, що вік заявниці 63 роки.

Страховий стаж особи становить 19 років 10 місяців 25 днів.

За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки (серії НОМЕР_3 ) з 23.08.1989 по 24.11.1989, оскільки записи про роботу завірені печаткою непридатною до сприйняття змісту.

Для зарахування вищезазначеного періоду трудової діяльності, зазначеного в трудовій книжці, до страхового стажу необхідно надати підтверджуючі довідки, видані за місцем роботи (правонаступником, архівним відділом) на підставі первинних документів.

Також до страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1978 по 30.06.1982 згідно диплома (серія НОМЕР_2 ), оскільки в період навчання заявниця працювала. Крім того, назва технікуму при вступі (рос. Кучеровский) не відповідає назві при закінченні навчання (рос. Калиновский). Водночас, стаж з 08.04.1981 по 30.08.1983 частково зараховано згідно трудової книжки (серії НОМЕР_3 ).

Позивач, не погодившись з рішенням відповідача, вважаючи його протиправним, звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позові вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач наділена правом на зарахування до страхового стажу періоду роботи з 23.08.1989 по 24.11.1989 згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 20.04.1981 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Однак, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії, зокрема, на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки.

Як свідчать встановлені обставини справи, за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- періоди роботи згідно трудової книжки (серії НОМЕР_3 ) з 23.08.1989 по 24.11.1989, оскільки записи про роботу завірені печаткою непридатною до сприйняття змісту.

Так, відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_3 від 20.04.1981, остання містить наступні записи щодо трудової діяльності позивача:

- 23.08.1989 прийнята мийником посуду їдальні №23 Петровського ВРП відповідно до наказу №127к від 21.08.1989 (запис 5);

- 24.11.1989 звільнена за ст. 38 КЗпП УРСР за власним бажанням відповідно до наказу №183к від 24.11.1989 (запис 6).

Що стосується посилань відповідача на те, що записи про роботу завірені печаткою непридатною до сприйняття змісту, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що недотримання окремих правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Вказані правові висновки також відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним в постановах від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 та від 21.02.2018 у справі №687/975/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Враховуючи те, що записи трудової книжки позивача є логічним та відповідають послідовності записам трудової книжки, при цьому відповідачем не надано доказів того, що ці записи зроблені за відсутності законних підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів апеляційного суду погоджуєтья з висновками суду першої інстанції, що спірний період роботи позивача підлягає зарахуванню до страхового стажу останньої, необхідного для призначення пенсії.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 в адміністративній справі №160/4013/26 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва

Оригінал: reyestr.court.gov.ua