Рішення від 12 листопада 2026 р. у справі №279/3873/26 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Суд: Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №279/3873/26

Суддя: Невмержицька О. А.

Справа № 279/3873/26

Номер рядка звіту 67

Провадження № 2/279/2651/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2026 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого-судді Невмержицької О.А., з секретарем Хомутовською М.А., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Відділ- служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, в інтересах якого діє представник-адвокат Огородник І.І., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що він перебував у зареєстрованому шлюбі із відповідачкою, ОСОБА_2 з 26.06.2021 року по 05.08.2025 р. Від шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у них народилася донька, ОСОБА_3 , яка з моменту народження проживала з батьками в м. Дрогобичі Львівської області, місце проживання дитини зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Дитина відвідувала заклад дошкільної освіти (Ясла-садок) №6 «Веселка», а також отримувала первинну медичну допомогу в медичному закладі м. Дрогобича. 26.04.2025 року відповідачка повідомила його про те, що вона з донькою їде у місто Самбір (Львівська область) на день народження до її подруги на одну добу та на наступний день повернеться. А вже зранку 27.04.2025 року ОСОБА_2 , зателефонувала йому та повідомила, що вона разом з їх дитиною перетнула державний кордон, на скільки часу та куди саме вони їдуть не відповіла. Єдину інформацію, яку колишня дружина надала йому - це те, що вона їде в Німеччину на Північне Море. На його прохання повернути дитину до місця проживання відповідач не реагувала. Таким чином, відповідачка без його згоди та відома змінила місце проживання дитини. Вже перебуваючи за кордоном подала заяву про розірвання шлюбу. Шлюб між ними розірваний рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.06.2025 р., яке набуло законної сили 05.08.2025 р.

З інформації, яку йому вдалось отримати від колишньої дружини, вони з дитиною проживають у ФРН на підставі статусу тимчасового захисту, ймовірно, в околицях міста Гайде або міста Гузум у Федеративній Республіці Німеччина. Точне місця проживання дитини відповідачка від позивача приховує. З народження донечки він перебував з нею у тісному емоційному контакті, вони багато часу проводили разом, гралися, гуляли, подорожували, дитина з народження до позивача дуже прив`язана. Одразу після переїзду за кордон, дитина дуже скучала за ним, постійно питала коли він приїде, просила, щоб її забрати додому, казала, що скучає за своїми іграшками, він майже щодня годинами спілкувався з дитиною по відеозв`язку, грали ігри, він їй показував її улюблені іграшки, які згодом, передав до Німеччини. Він систематично передає через перевізників кошти, одяг, іграшки для дитини, а також інші побутові речі, про які просить відповідачка. Але поступово колишня дружина почала умисно обмежувати його спілкування з донькою, посилаючись то на брак часу, то на несправність телефону. Для постійного контакту з дитиною він придбав та передав відповідачці новий телефон, але ситуація не покращилася. Замість живого спілкування відповідачка час від часу скидала тільки декілька фото дитини, він вимушений випрошувати побачення з дитиною хоча б раз на тиждень, і то таке залежить від настрою відповідачки. Нещодавно відповідачка написала, що дозволить йому спілкуватися з дитиною лише раз в місяць, або взагалі припинить таке спілкування. Останнім часом, відповідачка майже не дає йому спілкуватися з донькою, написала йому повідомлення, що дитина може бути повністю щасливою просто забувши про нього. Його прохання, намагання поговорити з батьками відповідачки, жодного результату не дали. Відповідачка, маючи плани облаштувати своє особисте життя робить все, щоб дитина забула про рідного батька, тим самим завдає суттєвої та непоправної шкоди інтересам дитини. На момент подачі цього позову відповідачка повністю припинила його спілкування з донькою.

А тому, просить зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у її вихованні. Визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за наступним графіком зустрічей: щоденно з 18.30 год. до 20.00 год. за місцем проживання батька та/ або в інших місцях, що відповідають віку дитини, без присутності матері; кожного тижня з 10.00 години суботи до 19.00 години неділі за місцем проживання батька та/або в інших місцях, що відповідають віку дитини, без присутності матері; щорічно в день народження батька - ІНФОРМАЦІЯ_3 з 13.00 години до 19.00 години за місцем проживання батька та/або в інших місцях, що відповідають віку дитини, без присутності матері; щорічно в день народження дитини – ІНФОРМАЦІЯ_4 з 13.00 години до 19.00 години за місцем проживання батька та/або в інших місцях, що відповідають віку дитини, без присутності матері; щорічно святкові та вихідні дні - 1 січня - Новий рік, 25 грудня Різдво Христове, 19 грудня – день Святого Миколая, один день (неділя) Пасха (Великдень), один день (неділя) – Трійця, з 13.00 години до 19.00 години за місцем проживання батька та/або в інших місцях, що відповідають віку дитини, без присутності матері;- щорічно спільний відпочинок батька та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в зимовий період тривалістю три тижні без присутності матері; щорічно спільний відпочинок батька та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в літній період тривалістю три тижні без присутності матері. Відстрочити виконання рішення суду в частині зустрічей батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України до закінчення дії воєнного стану на території України або до приїзду дитини в Україну ще до завершення дії воєнного стану. Зобов`язати матір дитини ОСОБА_2 в період до закінчення дії воєнного стану на території України або до приїзду дитини в Україну ще до завершення дії воєнного стану, організувати спілкування дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 вичем, в режимі відеозв`язку через засоби мобільного зв`язку кожного дня з 19:00 год. до 20:00 год. за Київським часом.

Позивач та його представник позовні вимоги пітримали, з підстав викладених в позові, просили їх задовольнити в повному обсязі про, що вказали письмово.

Відповідач подала відзив на позовну заяву в якому зазначила, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з позивачем, мають спільну дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В даний час вона разом з дитиною змінила місце проживания, мешкають у

Німеччині на підставі статусу тмчасового захисту. Надумані, не правдиві факти, викладені позивачем у позовній заяві не данють йому підстави просити суд, зобов`язати відповідача не чинити перешкод у спiлкуванні з дитиною та у її вихованні, а також визначити запропонаваний позивачем спосіб його участі у спілкуванні з донькою. Вказані позовні вимоги вона не визнає, з викладеними у позові доводами не погоджується. Так, через неадекватну, iнодi агресивну поведінку позивача, яка призводила до виникнения у сім`ї сварок та конфліктів, часте вживання Позивачем алкоголю, наркотичних засобів, проведення багато часу з друзями, самоусунення від виконання своїх батъківських обов`язків щодо дитини, стали підставами для прийняття нею рішення про припинення спільного подружнього проживания. Обговоривши з позивачем, ще у березні місяці 2025 року їх стосунки, його поведінку у побуттi та сім`ї, сторони спільно вирішили припинити подружне життя. Після чого вона, зібравши свої та дитини речі, виїхала з м. Дрогобич (місце її проживания) до місця проживання своiх батьків: Житомирська область, Коростенський район, с. Кавбащина. На прикінці квітня місяця 2025 року вона разом з дитиною, донькою ОСОБА_4 виїхала в цілях безпеки (через війну в Україні) до Німеччини (м. Марне), де проживає з донькою та перебуває під захистом даної держави. На даний час у Федеративній Республіці Нiмеччина дитина відвідує щодня з 08 години ранку до 14 години садочок, вони вивчають німецьку мову, вона планує і надалі, навіть після завершения в Українi воєнного стану, залишатись з дитиною у Німеччині, отримати там громадянство. З квiтня місяця 2025 року по даний час жодного разу вона з дитиною не приїздила в Україну, а тому i побачень з позивачем не було. Вона ніколи не перешкоджaла та не має наміру перешкоджати спілкуванню та побаченням позивача з донькою, проте дуже часто відеозв`язки останнього через засоби мобільного зв`язку відбуваються у час, коли дитина готується до сну або вже спить (лягає дитина зазвичай спати о 19 годині за німецьким часом, оскільки прокидаеться о 6 годині ранку). Дитині у вересні виповниться 4 роки i телефонні розмови позивача на підвищеному тоні з відповідачкою впливають на психічний, емоційний стан дитини, яка починає у таких випадках плакати та вибігати у іншу кімнату. Iнколи у дитини немає настрою i вона не хоче спілкуватись не лише з батьком, а й з дідусем та бабусею. Проте, це сприймається позивачем агресивно, як намагання відповідача припинити спілкування батька з донькою. Телефонні розмови між батьком та дитиною припиняються коли з боку позивача йде тиск на дитину, його розмови про те, що вiн без неї помре, помре від суму за нею, оскільки пiсля таких розмов дитину тривалий час не вдається заспокоїти. Запропонований позивачем графік побачень із донькою є не прийнятним та передчасним, оскільки вона з дитиною перебувєть за кордоном і їх сьогоденне спілкування можливо лише через засоби мабільного зв`язку (відео-зв`язок). Щоденні та тижневі зустрічі позивача з донькою за місцем проживания батька також не можливі через вищезазначені обставини. День народження дитини — ОСОБА_5 , а також у великi свята (день Святого Миколая, Новий рік, Різдво Христове, Великдень, тощо) відповідач також, як мати, бажає проводити з донькою, при цьому позивач може за бажанням приєднатися до них. Спільні зимові або літні вiдпочинки позивача з донькою будуть можливі коли вона з дитиною приїде в Україну. Аліментних зобов`язань позивач перед нею не мае, оскільки вона не зверталась до суду з позавом про стягнення з ОСОБА_6 аліментів. Доводи позивача про те, що він передає дитині іграшки, одяг, сприймаються нею належним чином, оскільки сторони мають спільний обов`язок на утримання дитини. Жодних заперечень з цього приводу вона не висловлювала позивачу.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій він зазначив, що в даний час немає можливості виїхати за межі України, він не вживає жодних препаратів, працює, за місцем роботи характеризується позитивно, що суперечить доводам відповідача викладених у відзиві на позовну заяву. Відповідач не надає йому можливості повноцінно засобами телефонного зв`язку спілкуватить з донькою.

Представник третьої особи в заяві до суду клопотав про розгляд справи за його відсутності, просив під час ухвалення рішення врахувати інтереси дитина та висновок органу опіки та піклування. Висновком органу опіки та піклуваня виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, який затверджено рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 18.08.2026 року №273 було вирішено враховуючи інтереси дитини рекомендувати суду визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_7 за наступним графіком: на час перебування дитини ОСОБА_3 та матері ОСОБА_2 за межами України: щоденно з 18.00 год. до 19.00 год. (за Київським часом), засобами: телефонного, поштового, електронного та іншого способу зв`язку (Viber, Telegram, WhatsApp, Skype, тощо). На час перебування дитини ОСОБА_3 та матері ОСОБА_2 на території України: щоденно з 18.30 год. до 20.00 год. за місцем проживання батька ОСОБА_1 , та/або в інших місцях, що відповідають віку дитини ОСОБА_3 , у присутності матері ОСОБА_2 ; першого та третього тижня кожного місяця з 10.00 год. суботи до 19.00 год. неділі за місцем проживання батька ОСОБА_1 та/або в інших місцях, що відповідають віку дитини ОСОБА_3 , у присутності матері ОСОБА_2 за її згодою; щорічно в день народження батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 13.00 год. до 19.00 год. за місцем проживання батька та/або в інших місцях, що відповідають віку дитини ОСОБА_3 у присутності матері ОСОБА_2 ; щорічно в день народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 13.00 год. до 19.00 год. за місцем проживання батька ОСОБА_1 та/або з інших місцях, що відповідають віку дитини ОСОБА_3 у присутності матері ОСОБА_2 ; щорічний спільний відпочинок батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 (один раз на півріччя) терміном 2 тижні у присутності матері ОСОБА_2 .

Відповідач та її представник клопотали про розгляд справи у їх відсутність, у задоволенні позову просили відмовити.

Дослідивши письмові матеріали в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В березні 2025 року ОСОБА_2 виїхала до м. Самбір Львівської області. На прикінці квітня місяця 2025 року ОСОБА_2 разом з дитиною, донькою ОСОБА_4 виїхала в цілях безпеки (через війну в Україні) до Німеччини (м. Марне), де проживає з донькою та перебуває під захистом даної держави.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.06.2025 шлюб між ними розірвано.

Водночас, судом встановлено, що наразі між сторонами не досягнуто домовленості щодо способів участі батька в вихованні та спілкуванні з дитиною.

Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 звертався із письмовою заявою до Служби у справах дітей Дрогобицької міської ради Львівської області щодо розгляду питання його участі у вихованні дитини, так як ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у спілкуванні з донькою.

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Дрогобицької міської ради Львівської області щодо способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який затверджено рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 18.08.2026 року №273, було вирішено враховуючи інтереси дитини рекомендувати суду визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_7 за наступним графіком: на час перебування дитини ОСОБА_3 та матері ОСОБА_2 за межами України: щоденно з 18.00 год. до 19.00 год. (за Київським часом), засобами: телефонного, поштового, електронного та іншого способу зв`язку (Viber, Telegram, WhatsApp, Skype, тощо). На час перебування дитини ОСОБА_3 та матері ОСОБА_2 на території України: щоденно з 18.30 год. до 20.00 год. за місцем проживання батька ОСОБА_1 , та/або в інших місцях, що відповідають віку дитини ОСОБА_3 , у присутності матері ОСОБА_2 ; першого та третього тижня кожного місяця з 10.00 год. суботи до 19.00 год. неділі за місцем проживання батька ОСОБА_1 та/або в інших місцях, що відповідають віку дитини ОСОБА_3 , у присутності матері ОСОБА_2 за її згодою; щорічно в день народження батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 13.00 год. до 19.00 год. за місцем проживання батька та/або в інших місцях, що відповідають віку дитини ОСОБА_3 у присутності матері ОСОБА_2 ; щорічно в день народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 13.00 год. до 19.00 год. за місцем проживання батька ОСОБА_1 та/або з інших місцях, що відповідають віку дитини ОСОБА_3 у присутності матері ОСОБА_2 ; щорічний спільний відпочинок батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 (один раз на півріччя) терміном 2 тижні у присутності матері ОСОБА_2 .

Суд зауважує, що між сторонами у справі виникли непорозуміння, які носять особистий характер, у зв`язку з чим загострились взаємовідносини між позивачем та відповідачкою. Така ситуація не дає можливості в інший спосіб вирішити питання про визначення порядку та способів спілкування з дитиною, який мав би влаштувати кожну із сторін та врахувати при цьому інтереси дитини.

Отже, між батьками існує спір щодо порядку участі батька у спілкуванні та вихованні доньки, який вирішити в позасудовому порядку не вдалося.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1, 3 статті 9 Конвенції).

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат.

Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

У статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Мати, яка проживає разом з дітьми, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 189/68/20 (провадження № 61-16244св21).

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро- емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи.

Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

За частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно статті 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частини 1 статті 159 Сімейного кодексу України, якщо той із батьків, з яким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Установивши, що між сторонами склалися стосунки, які перешкоджають ОСОБА_1 спілкуватися з донькою, врахувуючи права та бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, недосягнення між батьками згоди щодо порядку участі у вихованні дитини, суд дійшов висновку про доцільність встановити позивачу конкретний спосіб участі у вихованні та спілкуванні з донькою шляхом визначення графіку визначеному висновком органу опіки та піклування.

Тимчасовий виїзд дитини за кордон не повинен використовуватися як спосіб обмеження прав батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися задля підтримки родинних зв`язків та емоційного контакту малолітньої дитини з батьком. Подібного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 696/299/23.Судове рішення, яке б свідчило про незаконне перебування дитини у Словаччині і передбачало примусове повернення дитини в Україну відсутнє.

В постанові від 12 березня 2025 року справа № 487/2960/23 (провадження № 61-8756св24) Верховний Суд зауважив, що військова агресія росії проти України, воєнний стан та пов`язані з ним обмеження, об`єктивно впливають на обсяг і способи спілкування не лише позивача із дочкою, а й багатьох інших батьків з їх дітьми, які також вимушено, внаслідок війни, опинилися за межами України.

При цьому, матеріалами справи не підтверджено та відсутні докази неналежного виконання позивачем батьківських обов`язків, його недобросовісної поведінки або існування інших обставин.

Навпаки, з установлених обставин убачається, що ОСОБА_1 бере участь у матеріальному забезпеченні доньки, підтримує інтерес до її життя, розвитку та виховання, прагне підтримувати з нею регулярний контакт.

Разом із тим, суд також враховує малолітній вік дитини (прив`язаність до матері), необхідність забезпечення для неї стабільного середовища проживання, збереження звичного режиму дня та відпочинку, а також потребу в поступовому й комфортному для дитини форматі реалізації права батька на спілкування з ними.

Обираючи такий порядок спілкування, суд також враховує безпекову ситуацію в Україні у зв`язку з воєнними діями.

Доказів, які б свідчили про неналежне виконання позивачем батьківських обов`язків, існування загрози фізичному чи психоемоційному благополуччю дитини під час спілкування з ним, суду не надано.

Водночас визначений порядок спілкування з донькою, забезпечує формування та підтримання сталого емоційного зв`язку між батьком і дитиною, так і право самої дитини на підтримання регулярних особистих стосунків і прямих контактів з обома батьками.

Сам факт проживання дитини окремо від батька не може бути підставою для обмеження його спілкування, оскільки це не сприяє формуванню самостійних довірливих відносин між батьком та донькою.

Посилання представника відповідача на безпекову ситуацію в Україні також не може бути безумовною підставою для відмови у визначенні часу перебування дитини із батьком на час перебування дитини та матері на території України, оскільки можливість проведення спільного часу батька з дитиною, спільного відпочинку батька з донькою на території України, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, дозволяє врахувати поточну ситуацію в країні та інтереси дитини у кожному конкретному випадку.

Саме такий порядок участі батька у вихованні доньки забезпечить підтримання стабільного емоційного зв`язку між ними, дозволить батькові брати безпосередню участь у її вихованні та розвитку, водночас не порушуючи звичного режиму життя дитини та забезпечуючи дотримання її найкращих інтересів.

Враховуючи вищенаведене позовні вимоги обгрунтовані, однак підлягають задоволенню з урахуванням висновку органу опіки та піклування.

Суд вважає за необхідне врахувати рівність прав батьків щодо виховання та спілкування з дочкою, постійне проживання дитини на час вирішення спору на території Німеччини, графік навчання, повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну і запровадження на території України воєнного стану.

Керуючись приписами статті 267 ЦПК України, з метою убезпечення дитини від загроз життю та здоров`ю, суд дійшов висновку про відстрочення виконання рішення на час дії воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей період за кордоном.

Керуючись ст.ст. 4,12,13,81,89,141,244,263-265,268,354 ЦПК України, ст.ст. 7,19,141,150,153,155,157,159 Сімейного кодексу України,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у її вихованні.

Визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за наступним графіком:

- на час перебування дитини ОСОБА_3 та матері ОСОБА_2 за межами України: щоденно з 18.00 год. до 19.00 год. (за Київським часом), засобами: телефонного, поштового, електронного та іншого способу зв`язку (Viber, Telegram, WhatsApp, Skype, тощо).

На час перебування дитини ОСОБА_3 та матері ОСОБА_2 на території України:

- щоденно з 18.30 год. до 20.00 год. за місцем проживання батька ОСОБА_1 , та/або в інших місцях, що відповідають віку дитини ОСОБА_3 , у присутності матері ОСОБА_2 ;

- першого та третього тижня кожного місяця з 10.00 год. суботи до 19.00 год. неділі за місцем проживання батька ОСОБА_1 та/або в інших місцях, що відповідають віку дитини ОСОБА_3 , у присутності матері ОСОБА_2 за її згодою;

- щорічно в день народження батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 13.00 год. до 19.00 год. за місцем проживання батька та/або в інших місцях, що відповідають віку дитини ОСОБА_3 у присутності матері ОСОБА_2 ;

- щорічно в день народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 13.00 год. до 19.00 год. за місцем проживання батька ОСОБА_1 та/або з інших місцях, що відповідають віку дитини ОСОБА_3 присутності матері ОСОБА_2 ;

- щорічний спільний відпочинок батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 (один раз на півріччя) терміном 2 тижні у присутності матері ОСОБА_2 .

Відстрочити виконання рішення в частині зустрічей батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 на території України, на час дії воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей період за кордоном.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації/проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації/проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа – Відділ - служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області, місце знаходження: 82100, Львівська область, м.Дрогобич, площа Ринок, 1, ЄДРПОУ 37564509.

Суддя: Невмержицька О.А.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua