Суд: Солом'янський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення плати за користування житлом
Дата: 20 листопада 2024 р.
Справа: №760/17130/22
Суддя: Верещінська І. В.
Справа №760/17130/22 2/760/2451/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 листопада 2024 року м. Київ
Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Прищепи С.С., розглянувши за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло Комфорт Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло Комфорт Сервіс» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що відповідач є споживачем послуг за адресою: АДРЕСА_1 проте не виконує взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, зокрема, не своєчасно вносить плату за спожиті житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість за послуги з утримання та управління будинком та прибудинковою територією, яка становить 38 155,96 грн., з грудня 2021 по жовтень 2022 року.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2022 цивільну справу передано для розгляду судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 01.12.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024 цивільну справу передано для розгляду судді Солом`янського районного суду м. Києва Верещінській І.В.
Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 18.09.2024 вирішено перейти до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
28.12.2023 року від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій зазначено, що відповідач сплатив заборгованість у розмірі 40 000 грн., а тому просили стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2 481 грн.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов просив задовольнити з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання у судове засідання не з`явився.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступне.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 77170789 від 27.12.2016 квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло Комфорт Сервіс» виконує функції експлуатуючої організації, а саме: забезпечує організацію комплексу заходів з технічного, адміністративного супроводження і належного управління та утримання житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 .
Розпорядженням Солом`янської районної у місті Києві Державної адміністрації №530 від 08 серпня 2014 року ТОВ «Житло Комфорт Сервіс» було визначено балансоутримувачем житлового комплексу «Времена года» на Кудряшова №№18,20, 20-Б, 20-Г, 20-Д разом з об`єктами комунального призначення та житлового комплексу «Ізумрудний» на АДРЕСА_3 , НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 , разом з об`єктами комунального призначення.
Відповідно до пункту 2 вказаного Розпорядження ТОВ «Житло Комфорт Сервіс» потрібно забезпечити належне утримання та управління житлових комплексів у відповідності до існуючого законодавства.
На підтвердження факту належного надання комунальних послуг власникам квартир будинку АДРЕСА_2 , позивачем надано в матеріали справи копії укладених ним, як управителем, договорів з постачальниками житлово-комунальних послуг, а також оборотно-сальдову звітність витрат, понесених на утримання вказаного будинку та його прибудинкової території, зокрема щодо утримання та управління будинком та прибудинкової території; обслуговування під`їзду будинку (консьєржа) та охорону будинку й прибудинкової території; забезпечення будинку водою; електроенергією, тощо.
Відповідно до статей 156, 162 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) власник та члени його сім`ї зобов`язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.
Згідно зі статтею 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і при будинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08 жовтня 1992 року зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року №45 власники квартир зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
Як визначено пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
У відповідності до пунктів 2, 8 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Колективний договір про надання комунальних послуг - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.
Пункт 5 частини першої вказаної вище статті також визначає, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з пунктами 5, 10 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини сьомої статті 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням.
Як передбачено частиною першою статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №844 від 21.05.2018 було внесено зміни та доповнення до Розпорядження КМДА №1078 від 30.09.2014 та затверджено тариф і структуру тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, зокрема, для будинку АДРЕСА_2 , в розмірі 13,27 грн. за кв.м загальної площі квартир будинку при умові сплати після 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим та 12,06 грн. за кв.м загальної площі квартир будинку при умові сплати до 20-го числа місяця, що йде за розрахунковим.
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.
У статті 526 ЦК України закріплено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що відповідач фактично користується житлово-комунальними послугами, однак сплачує їх вартість несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв`язку із чим за нею виникла заборгованість у розмірі 38 155,96 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, на яку міститься посилання в касаційній скарзі, зроблено висновок, що «споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».
Аналогічний висновок щодо застосування норм права в подібних правовідносинах викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 904/7183/17 та в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16.
На підтвердження своїх доводів позивач надав суду розрахунок заборгованості.
Суд приходить до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі.
Представник позивача 28.12.2023 подав до суду заяву, з якої вбачається, що після відкриття провадження у справі відповідачем 18.08.2023 було сплачено 40 000 грн., враховуючи поточні платежі, що підтверджується звітом №794467 від 22.08.2023 про перерахування комунальних платежів за 18.08.2023.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Заборгованість сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі.
Таким чином, станом на день ухвалення рішення суду у позивача відсутнє порушене, невизнане або оспорюване право, свобода чи законний інтерес з боку відповідача.
З огляду на наведене, у задоволенні позову слід відмовити.
Згідно з ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
З заяви представника позивача вбачається, що він не підтримує заявлених позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.
За таких обставин, відповідно до вимог ч. 3 ст. 142 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 481 гривень судового збору.
Керуючись статтями 525, 526, 530, 610, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», статями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло Комфорт Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло Комфорт Сервіс» судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню.
Повне найменування сторін:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло Комфорт Сервіс» (адреса: 03035, м. Київ, вул. Митрополіта Василя Липківського, буд. 45, код ЄДРПОУ 35932425);
відповідач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.В. Верещінська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua