Рішення від 12 листопада 2026 р. у справі №520/31829/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Суд: Харківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: зайнятості осіб з інвалідністю

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №520/31829/26

Суддя: Смагар С.В.

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 листопада 2026 року № 520/31829/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/31829/26 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Серова, буд. 1а, м. Маріуполь, Донецька область, 87528, ЄДРПОУ 13492430) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Праймбудсіті» (вул. Шмідта, буд. 20, м. Костянтинівка, Краматорський район, Донецька область, 85110, ЄДРПОУ 43472369) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Праймбудсіті», в якому просить:

- стягнути з роботодавця Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Праймбудсіті» (код ЄДРПОУ 43472369) на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2025 році, у розмірі 173294,12 грн та пеню у розмірі 14383,90 грн на р/р UA438999980313191022000005001 Донецьке ГУК/Дон.обл./50070400; ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 37967785; МФО 899998; код платежу 50070400, ЄДРПОУ відділення Фонду (стягувача) 13492430.

Аргументуючи ці вимоги зазначило, що за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2025 рік становила 17 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - одне робоче місце, а працівників з інвалідністю у відповідача не було. Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій надіслано роботодавцю, однак у строк до 15 квітня 2026 року їх самостійно не сплачено, у зв`язку з чим нараховано також пеню. Позивач також зазначив, що віднесення міста Костянтинівка до території активних бойових дій не звільняє роботодавця від виконання нормативу, а про обставини, які б звільняли від відповідальності, роботодавець Фонду не повідомляв. Разом з позовною заявою позивач подав заяву, в якій просить повідомляти відповідача щодо процесуальних дій шляхом розміщення інформації на офіційному вебпорталі судової влади України.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 520/31829/26, справу визнано справою незначної складності на підставі пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням ціни позову, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією самою ухвалою у відповідача витребувано штатний розпис за 2025 рік; відомості про середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу за 2025 рік; відомості про кількість працівників з інвалідністю у 2025 році з копіями наказів про прийняття на роботу та документів, що підтверджують інвалідність; звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2025 рік; докази вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2025 році, зокрема звернень до державної служби зайнятості; докази сплати адміністративно-господарських санкцій за 2025 рік або їх частини.

Оскільки зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи відповідач не має (відповідь підсистеми «Електронний суд» від 04 вересня 2026 року № 39583037), місто Костянтинівка Донецької області віднесено до території активних бойових дій, а відділення поштового зв`язку 85110 за місцезнаходженням відповідача тимчасово не функціонує, цією самою ухвалою задоволено заяву позивача та вирішено повідомляти відповідача про процесуальні дії у справі шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному вебпорталі судової влади України. Відповідну інформацію розміщено на офіційному вебпорталі судової влади України. Копію позовної заяви з додатками позивач надіслав відповідачу на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відзив на позовну заяву відповідач не подав, витребуваних судом доказів не надав, про неможливість їх подання суд не повідомляв.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За частиною 6 статті 162 цього Кодексу у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Праймбудсіті» (ЄДРПОУ 43472369) зареєстроване як юридична особа 28 січня 2020 року з місцезнаходженням у місті Костянтинівка Краматорського району Донецької області, взяте на облік як платник податків і платник єдиного внеску та у 2025 році використовувало найману працю. Записи про державну реєстрацію припинення товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні.

За даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, на підставі яких позивач в автоматизованому режимі сформував розрахунок, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2025 рік становила 17 осіб, середньооблікова чисельність працівників з інвалідністю - 0 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - одне робоче місце, яке не було зайняте особою з інвалідністю.

Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій за 2025 рік (файл 43472369_2025.pdf) розміщено в електронному кабінеті роботодавця на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 10 березня 2026 року об 11 годині 40 хвилин 59 секунд, що підтверджується відповідною квитанцією.

За цим розрахунком фонд оплати праці штатних працівників за 2025 рік становив 2 946 000,00 грн, середня річна заробітна плата штатного працівника - 173 294,12 грн, а сума адміністративно-господарських санкцій - 173294,12 грн, що відповідає середній річній заробітній платі за одне незайняте робоче місце.

У строк до 15 квітня 2026 року санкції самостійно не сплачено. Доказів сплати санкцій повністю або частково матеріали справи не містять.

За розрахунком пені, складеним позивачем станом на 28 вересня 2026 року, одноденний розмір пені визначено як 16,0 відсотка облікової ставки Національного банку України, помножені на 120 і поділені на 100 та на 365 днів, що позивач округлив до 0,05 відсотка, а сума пені обчислена як добуток 86,65 грн за один день і 166 днів прострочення за період з 16 квітня 2026 року по 28 вересня 2026 року і становить 14383,90 грн. Загальна сума до стягнення - 187678,02 грн. Без округлення розрахункового розміру пені за наведеною позивачем формулою сума пені є більшою, тобто позивач заявив до стягнення меншу суму, ніж випливає з його розрахунку. Суд вирішує спір у межах заявленої суми.

Згідно з листом Донецького обласного центру зайнятості, наданим на запит позивача від 22 травня 2026 року № 231/04-2026, звіти форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для осіб з інвалідністю у 2025 році відповідач не надавав.

Доказів створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю, подання звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2025 рік, звернення до державної служби зайнятості з інформацією про попит на робочу силу (вакансії) для осіб з інвалідністю або вжиття інших заходів для виконання нормативу відповідач суду не надав.

Стверджуючи про невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2025 році та про несплату ним адміністративно-господарських санкцій, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-XII) для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

За приписами частини 1 статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір таких санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві. Частиною 2 цієї статті передбачено, що сплату санкцій провадять підприємства, установи, організації самостійно в термін до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, а за несплату в установлений строк нараховується пеня у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахована на повну суму недоїмки за весь її строк. Порядок нарахування пені та її сплати затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819.

До Закону № 875-XII внесено зміни Законом України від 15 січня 2025 року № 4219-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю», яким визначено, що нарахування і сплата адміністративно-господарських санкцій підприємствами, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в періодах до дати введення в дію цього Закону, здійснюються у порядку, що діяв до дати введення в дію цього Закону. Відтак до спірних правовідносин, які стосуються невиконання нормативу у 2025 році, застосовуються приписи статей 19, 20 Закону № 875-XII у редакції, чинній до 01 січня 2026 року, у тому числі частина 4 статті 20 у редакції Закону України від 21 серпня 2024 року № 3911-IX, за якою позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред`являються протягом шести місяців після закінчення строку для їх самостійної сплати.

Граничний строк самостійної сплати санкцій за 2025 рік спливав 15 квітня 2026 року, а отже шестимісячний строк звернення до суду спливав 15 жовтня 2026 року. Позовну заяву подано 02 жовтня 2026 року, тобто в межах установленого строку.

Як установлено судом, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2025 рік становила 17 осіб, а отже норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за прямим приписом частини 1 статті 19 Закону № 875-XII становив одне робоче місце. Працівників з інвалідністю у відповідача не було, тобто норматив не виконано, а оскільки у відповідача працювало понад 15 осіб, розмір санкцій обчислено як середню річну заробітну плату за це робоче місце, що відповідає частині 1 статті 20 Закону № 875-XII.

Розрахунок санкцій сформовано в автоматизованому режимі на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності. Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 280/3642/23 зазначив, що відділення Фонду розраховує суми санкцій саме в автоматизованому режимі за даними відповідних реєстрів станом на контрольну дату, а відповідальність за достовірність і своєчасність поданої до цих реєстрів інформації несе роботодавець. Відповідач жодних заперечень проти показників, покладених в основу розрахунку, не заявив і витребуваних судом первинних документів - штатного розпису, відомостей про середньооблікову чисельність працівників і працівників з інвалідністю, звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю - не надав, а тому суд виходить із показників, наведених позивачем.

Обов`язок роботодавця щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю полягає у виділенні та створенні таких робочих місць, а також у поданні до державної служби зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю. Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2018 року у справі № 817/650/17 виходив із того, що обов`язок створити робочі місця для осіб з інвалідністю не є тотожним обов`язку самостійно відшукати таких осіб, а роботодавець, який своєчасно і в повному обсязі подає до державної служби зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії), вважається таким, що вжив усіх залежних від нього заходів. Відповідно, якщо роботодавець такої інформації не подавав і інших доказів вжиття залежних від нього заходів не надав, підстав для звільнення його від сплати адміністративно-господарських санкцій немає.

У цій справі відповідач не надав ні доказів створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю, ні доказів подання до державної служби зайнятості інформації про відповідні вакансії - навпаки, з листа центру зайнятості вбачається, що такої інформації у 2025 році не подавалося, - ні доказів відмови осіб з інвалідністю від працевлаштування або ненаправлення таких осіб уповноваженими органами, ні будь-яких інших доказів вжиття залежних від нього заходів.

Суд враховує, що місто Костянтинівка Краматорського району Донецької області, за доводами позивача, віднесено до території активних бойових дій з 21 червня 2023 року. Водночас до тимчасово окупованих територій місцезнаходження відповідача не віднесено, а сама по собі ця обставина не звільняє роботодавця від обов`язку виконувати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. З матеріалів справи вбачається, що у 2025 році відповідач продовжував використовувати найману працю 17 штатних працівників, нараховував їм заробітну плату з фондом оплати праці 2 946 000,00 грн і подавав звітність до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідач не стверджував і не довів, що бойові дії об`єктивно унеможливили створення робочого місця для особи з інвалідністю або подання до державної служби зайнятості інформації про попит на робочу силу (вакансії) для осіб з інвалідністю, і про такі обставини Фонд не повідомляв.

За таких обставин склад правопорушення, передбаченого статтею 20 Закону № 875-XII, є доведеним, а заявлені до стягнення адміністративно-господарські санкції у розмірі 173294,12 грн і пеня у розмірі 14383,90 грн, разом 187678,02 грн, підлягають стягненню з відповідача.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України). Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Відтак решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139-143 КАС України.

Керуючись статтями 77, 122, 139, 162, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Серова, буд. 1а, м. Маріуполь, Донецька область, 87528, ЄДРПОУ 13492430) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Праймбудсіті» (вул. Шмідта, буд. 20, м. Костянтинівка, Краматорський район, Донецька область, 85110, ЄДРПОУ 43472369) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Праймбудсіті» (ЄДРПОУ 43472369) на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2025 році нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у розмірі 173294 (сто сімдесят три тисячі двісті дев`яносто чотири) грн 12 коп. та пеню у розмірі 14383 (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят три) грн 90 коп., а всього 187678 (сто вісімдесят сім тисяч шістсот сімдесят вісім) грн 02 коп. на рахунок UA438999980313191022000005001, отримувач Донецьке ГУК/Дон.обл./50070400, код отримувача за ЄДРПОУ 37967785, МФО 899998, код платежу 50070400, ЄДРПОУ відділення Фонду (стягувача) 13492430.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 13 листопада 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua