Суд: Харківський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: членів сімей, які втратили годувальника
Дата: 12 листопада 2026 р.
Справа: №520/303/26
Суддя: Мельников Р.В.
Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
13 листопада 2026 року № 520/303/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у перерахунку, ОСОБА_3 пенсії, з часу її призначення до часу здійснення перерахунку пенсії в зв`язку з поданням додаткових документів та, в зв`язку з проведеним перерахунком - здійснення виплати належної пенсії з урахування вже сплачених сум;
- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок, ОСОБА_1 пенсії, з часу її призначення до часу здійснення перерахунку пенсії в зв`язку з поданням додаткових документів та, в зв`язку з проведеним перерахунком - здійснити виплату належної пенсії з урахування вже сплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що після надходження додаткових документів, зокрема довідки від 09.05.2025 №411/1542 про додаткові види грошового забезпечення та премію загиблого годувальника, відповідач переглянув розмір призначеної пенсії, однак не здійснив відповідного перерахунку з дати її первинного призначення. Позивач вважає протиправною відмову врахувати зазначені документи за попередній період, оскільки вона не просила про переведення на інший вид пенсії, а вимагала належного обчислення вже призначеної пенсії. У зв`язку з цим просить суд зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії з дати її призначення та виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 13.01.2026 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до суду надійшов відзив, в якому відповідач зазначив, що пенсію у зв`язку з втратою годувальника за Законом №2262-XII призначено з 28.04.2025 — дати надходження відповідного подання від уповноваженого органу, а після отримання довідки від 09.05.2025 №411/1542 у червні 2025 року розмір пенсії було переглянуто. Відповідач також наголошував, що інших документів від ТЦК та СП для перерахунку пенсії не надходило, а самостійне звернення пенсіонера без належно оформлених документів уповноваженого органу не є підставою для такого перерахунку. Просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Не погоджуючись з позицією відповідача, позивач подала до суду відповідь на відзив, в якій вказала, що після отримання додаткових документів про грошове забезпечення загиблого годувальника пенсійний орган переглянув розмір пенсії, однак не здійснив перерахунок з дати її призначення — 28.04.2025. Відповідно до статті 50 Закону №2262-XII вона має право на перерахунок пенсії за попередній період з урахуванням додаткових документів, оскільки не просила про переведення на інший вид пенсії, а тому позивач просить суд визнати відмову відповідача протиправною, зобов`язати провести перерахунок і виплатити належні суми з урахуванням раніше виплачених коштів.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив таке.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 загинув унаслідок поранень, отриманих під час захисту України, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 15.05.2024, та актовим записом про смерть № 537. Позивач ОСОБА_2 є колишньою дружиною померлого, від шлюбу з яким має чотирьох дітей.
У серпні 2024 року позивачу було призначено пенсію у зв`язку з втратою годувальника на утримання неповнолітніх дітей.
28.04.2025 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшло подання про призначення позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII за загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 . На підставі зазначеного подання пенсію призначено з 28.04.2025 на чотирьох неповнолітніх дітей.
У червні 2025 року після надходження від уповноваженого органу уточнюючих документів, зокрема довідки від 09.05.2025 № 411/1542 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію ОСОБА_4 , відповідачем переглянуто розмір призначеної пенсії, який після перерахунку становив 46 442,28 грн.
Позивач звернулася до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою, у якій просила здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії з дати її призначення з урахуванням додатково поданих документів, а також виплатити належні суми з урахуванням уже виплачених коштів.
Листом від 28.07.2025 № 26539-28011/Б-03/8-2000/25 відповідач повідомив позивача, що пенсію відповідно до Закону № 2262-XII призначено з 28.04.2025 — дати надходження подання від уповноваженого органу. Також зазначено про відсутність підстав для призначення пенсії з 10.05.2024 (дати смерті ОСОБА_4 ), оскільки раніше позивач отримувала пенсію відповідно до Закону України № 1058-IV та була переведена на інший вид пенсії. Окремо відповідач повідомив про проведений у червні 2025 року перегляд розміру пенсії у зв`язку з надходженням уточнюючої довідки.
Не погодившись із визначенням дати призначення пенсії та відмовою у виплаті належних сум за попередній період, позивач звернулася до суду з цим позовом, у якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії з дати її призначення з урахуванням додаткових документів та зобов`язати провести відповідний перерахунок і виплатити належні суми з урахуванням раніше виплачених коштів.
Суд, розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, виходив з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пункт 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ), Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) та іншими нормативно-правовим актами.
У частині першій ст. 1 Закону №1788-ХІІ передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку (ст. 6 Закону №1788-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст.10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором (ч. 2 ст. 10 Закону № 1058-IV).
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до положень ст. 12 Закону №2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби):
а) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом;
б) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінальновиконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту;
в) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України;
г) особи начальницького і рядового складу державної пожежної охорони, особи начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України;
д) громадяни інших держав із числа військовослужбовців збройних сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства цих держав, які постійно проживають в Україні, і відповідно до міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, їх пенсійне забезпечення здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої вони проживають;
е) особи, зазначені у статтях 3 і 4 цього Закону;
є) особи із числа військовослужбовців строкової служби та члени сімей осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, у передбачених цим Законом випадках;
ж) державні службовці та працівники навчальних, медичних закладів та науководослідних установ Міністерства внутрішніх справ України або поліції з числа колишніх працівників міліції, які станом на день опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ та мали календарну вислугу не менше п`яти років і продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.
Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника (ч.3 ст.1 Закону №2262-ХІІ).
Відповідно до ст. 29 Закону №2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 30 Закону № 2262-XII, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Батьки військовослужбовців, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років - для чоловіків і не менше 20 років - для жінок.
У пункті «а», «б» ч. 4 цієї ж статті передбачено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються:
а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;
б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" або є особами з інвалідністю.
Системно аналізуючи вказані норми, право на отримання пенсії в разі втрати годувальника мають, зокрема, неповнолітні діти загиблого, померлого або такого, що пропав безвісти військовослужбовця. Факт наявності права у дітей загиблого у межах цієї справи не є спірним та визнається відповідачем, спірним є питання визначення дати, з якої належить виплачувати пенсію.
Статтею 50 Закону № 2262-XII врегульовано питання строків призначення пенсії в разі втрати годувальника.
Так, відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 50 Закону № 2262-XII, пенсії відповідно до цього Закону призначаються: особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків.
Членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією.
Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію по втраті годувальника на чотирьох неповнолітніх дітей.
З наданих до пенсійного органу позивачем додаткових документів вбачається, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 24.05.2024 року №970 факт загибелі ОСОБА_4 настав під час виконання бойового завдання 10.05.2024 року.
Таким чином, відповідач, відмовляючи у перерахунку пенсії саме з дати смерті годувальника, порушив право позивача як законного представника неповнолітніх дітей на отримання пенсійного забезпечення в разі втрати годувальника з дати смерті їхнього батька.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року зазначено: «Перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.» (параграф 50 рішення).
Враховуючи вищенаведене, безпідставна відмова позивачу у призначенні пенсії у належному розмірі, являє собою втручання у право власності Позивача, і таке втручання не було передбачено законом.
Відповідно до статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно пункту 1 ч.1 ст. 45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.04.2019 р. у справі № 204/362/17, єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася із відповідною заявою.
Відповідно до ст.2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Зобов`язуючи орган державної влади виконати свої дискреційні повноваження, суд встановлює справедливість та відновлює баланс взаємодії між суб`єктами владних повноважень та фізичними особами. Також суд унеможливлює виникнення вільного трактування та зловживання органами державної влади своїми дискреційними повноваженнями.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Тобто, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта ухвалити рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та спрямований на недопущення свавілля в органах влади.
За п.п.3 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника, що також узгоджується із ст. 50 Закону України №2262-XII.
Відтак, з метою належного та ефективного захисту прав позивача, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо визначення дати призначення ОСОБА_3 пенсії у зв`язку з втратою годувальника з 28.04.2025 замість 11.05.2024 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_3 пенсію у зв`язку з втратою годувальника на утримання чотирьох неповнолітніх дітей з 11.05.2024, здійснити перерахунок належних до виплати сум пенсії за період з 11.05.2024 з урахуванням довідки від 09.05.2025 № 411/1542 про додаткові види грошового забезпечення та премію загиблого годувальника, із зарахуванням раніше виплачених сум.
Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Дер-м, п.3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022 ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо визначення дати призначення ОСОБА_3 пенсії у зв`язку з втратою годувальника з 28.04.2025 замість 11.05.2024.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_3 пенсію у зв`язку з втратою годувальника на утримання чотирьох неповнолітніх дітей з 11.05.2024, здійснити перерахунок належних до виплати сум пенсії за період з 11.05.2024 з урахуванням довідки від 09.05.2025 № 411/1542 про додаткові види грошового забезпечення та премію загиблого годувальника, із зарахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Дер-м, п.3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022 ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.)
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua