Суд: Харківський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 12 листопада 2026 р.
Справа: №520/33035/26
Суддя: Смагар С.В.
Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
13 листопада 2026 року № 520/33035/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/33035/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Андрія Саєнка, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області змінити дату призначення пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 20 червня 2025 року на 08 січня 2025 року, без зміни проведеного розрахунку;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та рішення 20505001477 від 07.04.2026 про призначення пенсії в частині початкової в частині визначення початкової дати, з якої призначено пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Аргументуючи ці вимоги, позивач зазначив, що 07 січня 2025 року він досяг 55 років - пенсійного віку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для осіб, які працювали на роботах за Списком № 2, і 21 березня 2025 року, тобто в межах трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, звернувся із заявою про призначення пенсії. Замість повідомлення про необхідність подання додаткових документів пенсійний орган відмовив йому в призначенні пенсії, після чого він тричі - 18 квітня, 20 травня і 20 червня 2025 року, тобто в межах трьох місяців з дня першого звернення, - подавав заяви з виправленими та уточненими документами про пільговий характер роботи. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі № 520/22323/25 скасовано рішення відповідача від 27 червня 2025 року про відмову в призначенні пенсії, однак після повторного розгляду заяви відповідач призначив йому пенсію лише з 20 червня 2025 року, хоча право на пенсію виникло з 08 січня 2025 року.
Ухвалою суду від 14 жовтня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі № 520/33035/26, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зазначено про звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» та про те, що строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено. Цією самою ухвалою до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, а у відповідача витребувано електронну пенсійну справу позивача, його заяви про призначення пенсії від 21 березня, 18 квітня, 20 травня і 20 червня 2025 року з доданими документами та доказами дати реєстрації, рішення від 07 квітня 2026 року № 205050014776 з розрахунком пенсії та документами, на підставі яких визначено дату, з якої призначено пенсію, а також документи щодо виконання рішення у справі № 520/22323/25.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначив, що відповідно до частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, а заяву позивача про призначення пенсії від 20 червня 2025 року подано пізніше цього строку. Після скасування судом рішення від 27 червня 2025 року № 205050014776 відповідач рішенням від 07 квітня 2026 року призначив позивачу пенсію з дати звернення за її призначенням. Щодо витребуваних доказів повідомив, що електронна пенсійна справа позивача передана до органу за місцем його проживання - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Третя особа пояснень щодо позову не подала. Відповіді на відзив позивач не подав.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , має статус учасника бойових дій і 07 січня 2025 року досяг 55-річного віку.
21 березня 2025 року позивач звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21 березня 2025 року № 205050014776 йому відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за відсутності пільгового стажу. У рішенні зазначено, що до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно з довідками від 07 березня 2025 року № 05/97 та від 10 березня 2025 року № 05/101, оскільки в наданих атестаціях посада не відповідає трудовій книжці та пільговим довідкам. Повідомлення про необхідність подання додаткових документів рішення не містить.
У подальшому позивач повторно звертався із заявами про призначення пенсії з виправленими та уточненими документами 18 квітня 2025 року, 20 травня 2025 року і 20 червня 2025 року. За результатами розгляду цих заяв рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25 квітня 2025 року, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27 травня 2025 року та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 27 червня 2025 року № 205050014776 йому знову відмовлено в призначенні пенсії.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі № 520/22323/25, яке набрало законної сили 16 березня 2026 року, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 27 червня 2025 року № 205050014776 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов`язано відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи з 26 січня 1994 року по 31 серпня 2010 року, що надають право на призначення пільгової пенсії за Списком № 2, та повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом. Цим рішенням суд установив, що записи в трудовій книжці позивача підтверджують зазначені періоди роботи, а попередні рішення про відмову в призначенні пенсії втратили свою юридичну значимість у зв`язку з прийняттям рішення від 27 червня 2025 року.
Рішенням від 07 квітня 2026 року № 205050014776 позивачу призначено пенсію за віком з 20 червня 2025 року в розмірі 11 453,68 грн. Датою звернення в цьому рішенні зазначено 20 червня 2025 року, страховий стаж позивача становить 35 років 2 місяці 28 днів, у тому числі робота за Списком № 2 - 17 років 9 місяців 22 дні.
Суд зауважує, що у відзиві відповідач зазначає про призначення пенсії з 20 травня 2025 року, однак наявне в матеріалах справи рішення від 07 квітня 2026 року № 205050014776 містить дату призначення пенсії 20 червня 2025 року, і саме цей документ суд бере до уваги.
Не погоджуючись з визначенням дати, з якої йому призначено пенсію, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Абзацами четвертим, п`ятим пункту 1.8 розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
З наведених норм вбачається, що неподання разом із заявою про призначення пенсії всіх необхідних документів, у тому числі документів, які підтверджують пільговий характер роботи, не є підставою для втрати особою права на призначення пенсії з дати, визначеної частиною 1 статті 45 Закону № 1058-IV. У такому разі орган, що призначає пенсію, зобов`язаний письмово повідомити заявника про документи, які необхідно подати додатково, а подання таких документів у тримісячний строк зберігає за особою дату її первинного звернення. Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 209/2050/17 зазначив, що право особи на отримання належних їй пенсійних виплат не може ставитися в залежність від встановлення всіх обставин, які мають значення для вирішення питання про призначення пенсії, і підлягає поновленню з моменту його виникнення, тобто з дня первинного звернення до пенсійного органу.
Позивач досяг пенсійного віку 07 січня 2025 року, а із заявою про призначення пенсії вперше звернувся 21 березня 2025 року, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку. Підставою для відмови в призначенні пенсії за цією заявою слугувала не відсутність у позивача права на пенсію, а невідповідність найменування посади в атестаціях записам у трудовій книжці та пільговим довідкам, тобто недоліки поданих документів. За таких обставин пенсійний орган мав письмово повідомити позивача про документи, які необхідно подати додатково, однак замість цього відмовив у призначенні пенсії. Доказів надіслання позивачу такого повідомлення відповідач не надав.
Позивач, не отримавши передбаченого пунктом 1.8 Порядку № 22-1 повідомлення, у межах трьох місяців з дня первинного звернення - 18 квітня 2025 року, 20 травня 2025 року і 20 червня 2025 року - подавав виправлені та уточнені документи про пільговий характер роботи разом з повторними заявами про призначення пенсії. Крім того, рішенням суду у справі № 520/22323/25, яке набрало законної сили, встановлено, що періоди роботи позивача з 26 січня 1994 року по 31 серпня 2010 року, які надають право на пенсію за Списком № 2, підтверджуються записами в його трудовій книжці. Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відмова у задоволенні частини позовних вимог у справі № 520/22323/25 не перешкоджає вирішенню цього спору. Як убачається з рішення суду від 11 грудня 2025 року, суд не зобов`язав пенсійний орган призначити позивачу пенсію з тих підстав, що в ході розгляду заяв позивача не були виконані всі умови для прийняття відповідного рішення та не була встановлена наявність необхідних умов для призначення пенсії, а суд не може перебирати на себе функції суб`єкта владних повноважень, у зв`язку з чим обрав спосіб захисту у вигляді зобов`язання повторно розглянути заяву позивача. Питання про дату, з якої призначається пенсія, у тій справі не вирішувалося, а предметом цього спору є рішення відповідача від 07 квітня 2026 року № 205050014776, прийняте вже після набрання законної сили зазначеним судовим рішенням.
Отже, днем звернення позивача за призначенням пенсії є 21 березня 2025 року, а оскільки таке звернення відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку, пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV підлягала призначенню з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 08 січня 2025 року.
Довід відповідача про те, що заяву позивача від 20 червня 2025 року подано пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, суд відхиляє, оскільки відповідач не врахував первинного звернення позивача від 21 березня 2025 року та порядку визначення дня звернення, встановленого пунктом 1.8 Порядку № 22-1, у разі подання додаткових документів. Решта доводів відзиву стосується порядку розгляду заяв за принципом екстериторіальності та місця зберігання електронної пенсійної справи і висновків суду не спростовує.
Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Право позивача на пенсію за віком на пільгових умовах відповідачем визнано рішенням від 07 квітня 2026 року № 205050014776, а дата, з якої призначається пенсія, визначається законом і не належить до дискреційних повноважень пенсійного органу. Відтак належним способом захисту порушеного права є визнання протиправними дій відповідача щодо визначення дати призначення пенсії та зазначеного рішення в частині визначення дати призначення пенсії і зобов`язання відповідача змінити дату призначення пенсії на 08 січня 2025 року.
Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач правомірності визначення дати призначення пенсії позивачу з 20 червня 2025 року не довів. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України). Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Відтак решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Андрія Саєнка, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548) щодо визначення дати призначення пенсії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07 квітня 2026 року № 205050014776 про призначення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в частині визначення дати, з якої призначено пенсію.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548) змінити дату призначення пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 20 червня 2025 року на 08 січня 2025 року без зміни проведеного розрахунку пенсії.
Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 13 листопада 2026 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Смагар С.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua