Рішення від 12 листопада 2026 р. у справі №520/33453/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Суд: Харківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №520/33453/25

Суддя: Заічко О.В.

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2026 року № 520/33453/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заічко О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (код ЄДРПОУ07905262), Військової частини НОМЕР_2 (код НОМЕР_3 ), третя особа: Заступник начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» Андрєєв Володимир Олександрович (вул. Полтавський Шлях, буд.192,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61097, код ЄДРПОУ07905262) про визнання протиправним та скасування пункту, наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) від 25 листопада 2025 року № 480 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

- визнати протиправним і скасувати наказ начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» від 02 грудня 2025 року № 537 в частині позбавлення заступника начальника інституту полковника ОСОБА_1 премії в повному обсязі 390 % від посадового окладу (36816,00 грн.) за листопад 2025 року.

- зобов`язати Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (юридична адреса: 61098, місто Харків, вулиця Полтавський шлях, будинок № 192, Код ЄДРПОУ 07905262) перерахувати, нарахувати та виплатити (доплатити) ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) невиплачену частину грошового забезпечення (премії) за листопад 2025 року в повному обсязі 390 % від посадового окладу (36816,00 грн.).

- визнати протиправним і скасувати пункт 3 наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 28 листопада 2025 року № 1757.

- визнати протиправним і скасувати наказ начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (по стройовій частині) в частині прийняття справ та посади заступника начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» Андрєєвим Володимиром Олександровичем.

- визнати протиправним і скасувати пункт 5 наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 28 листопада 2025 року № 1757.

- визнати протиправним і скасувати пункту 1 наказу начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (по стройовій частині) від 02 грудня 2025 року № 364.

- поновити ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на попередній посаді заступника начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (юридична адреса: 61098, місто Харків, вулиця Полтавський шлях, будинок № 192, Код ЄДРПОУ 07905262) (штат № 17/254 (01) - Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»).

- зобов`язати Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (юридична адреса: 61098, місто Харків, вулиця Полтавський шлях, будинок № 192, Код ЄДРПОУ 07905262) перерахувати, нарахувати та виплатити (доплатити) ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) різницю грошового забезпечення за час виконання військового обов`язку на нижче оплачуваній посаді, яку він недоотримав внаслідок звільнення з попередньої посади заступника начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» і переміщення (призначення) на посаду офіцера резерву взводу резерву офіцерського складу роти резерву офіцерського складу військової частин НОМЕР_4 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані накази не може вважатися правомірним, а зазначені у позові обставини протиправності оскаржуваних наказів є підставою для задоволення позовних вимог про визнання їх протиправним і скасування в повному обсязі.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження в порядку передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана сторонам по справі до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.

Відповідач - Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" надав до суду пояснення, в яких зазначив, що за результатами вивчення реального стану справ, отримання об`єктивної та достовірної інформації, було виявлено істотні недоліки та порушення в роботі Позивача, в зв`язку з чим його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення, шляхом складання наказу начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” від 25.11.2025 №480. Відповідач-1 вважає за необхідне звернути особливу увагу Суду першої інстанції на те, що оскаржуваний наказ прийнято з дотриманням встановленої процедури, оскільки за наслідками вказаної вище перевірки знайшли підтвердження обставини вчинення Позивачем дисциплінарного правопорушення, за яке його притягнуто до дисциплінарної відповідальності. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 надало до суду відзив, в якому зазначив, що відповідно до затвердженого командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України плану переміщення військовослужбовців Збройних Сил України на посади номенклатури посад командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 28.11.2025 № 85440, Позивача було переміщено на посаду офіцера резерву взводу резерву офіцерського складу роти резерву офіцерського складу військової частини НОМЕР_4 , підставою для включення в план переміщення якого було застосування пункту 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі – Положення) яким, зокрема абзацом другим цього пункту передбачено, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення. Позивач, з огляду на викладену в позовній заяві аргументацію, хибно посилається на положення пункту 256 Положення як на правову підставу оскаржуваного переміщення, що спростовується Планом переміщення військовослужбовців Збройних Сил України на посади номенклатури посад командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 28.11.2025 № 85440 (Додаток 1), відповідно до якого кадрове рішення стосовно Позивача було прийняте на підставі пункту 257 Положення. Зазначена норма є спеціальною щодо пункту 256 та регулює підстави і порядок переміщень в особливий період, прямо передбачаючи два самостійних дозволи: по-перше, просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85 і 87 Положення; по-друге, призначення на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 Положення, належність до яких Позивачем не доведена.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд установив таке.

Під час проходження військової служби на посаді заступника начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (далі – ВІТВ, інститут або Відповідач 1) на полковника ОСОБА_1 (далі – Позивач), згідно пункту 1 розпорядчої частини наказу начальника ВІТВ (з основної діяльності) від 25.11.2025 № 480 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» (далі – Наказ № 480, копія додається) за неналежне виконання службових обов`язків, а також за порушення абзаців 4, 5 статті 11, статті 16, частини 1 статті 70, абзаців 12, 14, 15 статті 71 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 1, абзаців 3, 7 статті 3, абзацу 2 статті 4, частини 1 статті 6 Дисциплінарного статуту збройних Сил України, було накладене дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність».

За клопотанням начальника ВІТВ прийнято рішення командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 28.11.2025 № 85440, на підставі якого пунктом 3 наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 28.11.2025 № 1757 (далі – Наказ № 1757) полковника ОСОБА_2 було увільнено з посади заступника начальника ВІТВ з озброєння – начальника озброєння і призначено на невакантну посаду заступника начальника ВІТВ, яку на момент призначення полковника ОСОБА_2 фактично займав Позивач, а наступним пунктом 5 Наказу № 1757 Позивача було увільнено з посади заступника начальника ВІТВ і призначено офіцером резерву взводу резерву офіцерського складу роти резерву офіцерського складу військової частин НОМЕР_4 ;

Крім того, видано наказ начальника ВІТВ від 02 грудня 2025 року № 537 (далі – Наказ № 537) про позбавлення Позивача премії в повному обсязі 390 % від посадового окладу (36816,00 грн.) за листопад 2025 року, тобто за місяць, в якому було накладене дане дисциплінарне стягнення.

Також позивач обґрунтувуючи протиправності оскаржуваних наказів вважає зазначає, що жодних службових розслідувань чи службових перевірок стосовно Позивача щодо обставин, зазначених у Наказі № 480, у ВІТВ та у Командуванні не призначалося і не проводилося, Позивач не надавав з цього приводу жодних письмових пояснень і стосовно Позивача не складалося жодних актів про відмову від надання пояснень, а відтак єдиним доказом у питанні правомірності чи протиправності Наказу № 480 є виключно сам Наказ № 480 та зазначені в ньому конкретні докази.

За наведених обставин позивач вважає оскаржувані накази такими, що прийняті без дотримання вимог чинного законодавства, а тому звернувся до суду за захистом та відновленням своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України ( ст. 65 Конституції України).

Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 4 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Стосовно пункту 1 наказу начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) від 25 листопада 2025 року № 480 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» суд зазначає таке.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 за №548-XIV (далі - Статут).

Статтею 9 Статуту визначено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців, зокрема, такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.

Згідно зі статтею 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження, військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Статтею 14 Статуту визначено, що зі службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

В силу приписів статті 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідальність військовослужбовців закріплюється статтями 26-27 Статуту, відповідно до яких військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування визначає Дисциплінарний статут.

За визначенням ст. 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Отже, кваліфікуючою умовою належного рівня військової дисципліни у Збройних Силах України законодавцем визначено саме бездоганне (тобто зразкове) виконання військовослужбовцями вимог законів та обов`язків за посадами.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

За змістом ст. 3 Дисциплінарного статуту військова дисципліна досягається шляхом, зокрема: особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих.

Отже, правова категорія "військова дисципліна" поглинає критерій "якість виконання наказу військового командира вищого рівня".

Тому порушення військової дисципліни може мати прояв у формі діяння (як вчинку, так і бездіяльності) з приводу дотримання вимог чинного національного закону України, з приводу неуспішних/непозитивних/негативних результатів виконання наказу військового командира вищого рівня, з приводу неналежного виконання обов`язків за штатною посадою в організаційній структурі відповідного органу військового управління, військового з`єднання, військової частини тощо.

Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Положеннями статті 48 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); г) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

В силу вимог пунктів 83-86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, чи одержано інформацію про вчинення такого правопорушення військовослужбовцем, командир військової частини зобов`язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та спеціально уповноваженому суб`єктові у сфері протидії корупції.

У разі якщо ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, встановлено під час проведення службового розслідування стосовно військовослужбовця Збройних Сил України чи одержано інформацію про вчинення ним такого правопорушення, командир військової частини зобов`язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та начальникові відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 за №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок №608).

У п. 1 Розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування призначається у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов`язаного з корупцією; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України “Про запобігання корупції”, а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені; якщо за характером вчиненого правопорушення на військовослужбовця буде накладено дисциплінарне стягнення, застосування якого призведе до позбавлення військовослужбовця премії повністю або частково, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, накладення дисциплінарного стягнення, внаслідок чого військовослужбовець буде понижений у посаді, понижений у військовому званні, позбавлений військового звання, звільнений з військової служби.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

За правилами п. 2 Розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування не призначається: у разі надходження анонімних повідомлень, заяв, скарг; якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Згідно з пунктом 11 розділу ІІІ Порядку №608 розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Пунктом 8 Розділу ІІІ Порядку №608 визначено, що особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

За приписами п. 9 Розділу ІІІ Порядку №608 посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, відповідні документи чи матеріали за попередньою згодою керівника відповідно до своїх службових обов`язків.

Відповідно до п. 1 Розділу IV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

За приписами п. 3 Розділу IV Порядку №608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні та письмові пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Відповідно до пунктів 1, 5, 6 розділі V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктом 1 розділу VІ Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з пунктом 2 розділу VІ Порядку №608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжений іншими Указами Президента України та діє до теперішнього часу.

Відповідно, у таких умовах особлива відповідальність покладається на військовослужбовців, адже саме вони несуть державну службу особливого характеру, що полягає у здійсненні професійної оборони держави, її незалежності та територіальної цілісності.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.09.2025 у справі №480/13255/23 одним із критеріїв, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень, є обґрунтованість.

У постанові від 08.08.2024 у справі №420/7076/20 Верховний Суд вказав, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Варто звернути увагу на усталену позицію Верховного Суду про те, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень "суб`єктивізує" акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 826/6528/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 10.01.2020 у справі № 2040/6763/18).

Також у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 160/18668/21 зазначено, що стосовно вимог до адміністративного акта суб`єкта владних повноважень у судовій практиці склалася правова позиція, відповідно до якої такий акт має бути детально обґрунтованим (мотивованим).

Вимога про те, що адміністративний акт повинен містити мотиви, на яких він ґрунтується, на додаток до принципів справедливої адміністративної процедури, що регулюють адміністративні акти, встановлена також у Рекомендації № R(91)1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про адміністративні санкції (прийнято Комітетом Міністрів 13 лютого 1999 року) на 452-му засіданні заступників міністрів) (Council of Europe Committee of ministers Recommendation No. R(91)1 of the Committee of Ministers to member states on administrative sanctions).

Таким чином, обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень означає, що таке рішення має бути вмотивованим, тобто у ньому повинні відображатися мотиви (позиція) суб`єкта владних повноважень.

Саме умотивованість рішення суб`єкта владних повноважень дає особі можливість зрозуміти: чи були враховані її доводи при прийнятті рішення, або з яких підстав (причин) вони були відхилені (тобто чи була особа почутою).

Невідповідність рішення суб`єкта владних повноважень положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в частині умотивованості рішення органу публічної адміністрації та в частині такої вимоги як "якість закону" призводить до набуття реально вчиненим управлінським волевиявленням органу публічної адміністрації ознак свавілля, адже рішення суб`єкта владних повноважень, котре не містить детальних, конкретних та таких, що можуть бути піддані судовому контролю у порядку ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 2 КАС України мотивів вчинення відповідного управлінського волевиявлення за жодних умов не може бути визнано правомірним, бо не задовольняє принципу юридичної визначеності як невід`ємному елементу запровадженого ст. 8 Конституції України верховенства права.

Суд наголошує, що на суспільні відносини з приводу реалізації відповідачем функцій суб`єкта владних повноважень повною мірою поширюється дія приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України.

Тлумачення змісту ч. 2 ст. 19 Конституції України міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.12.2023 у справі №160/7116/19, де указано, що:

"52. Водночас судова палата наголошує на тому, що одним із конституційних принципів, на якому повинна базуватися діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, є принцип, відповідно до якого ці органи, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

53. Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу “заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом”. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

54. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.".

Також суд вважає, що за суттю запровадженого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права негативні наслідки, спричинені неоднозначністю, суперечливістю чи прогалинами в законодавстві у сфері публічно-правових відносин, не можуть застосовуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень суб`єктів владних повноважень, а натомість - в окресленому випадку підлягає застосуванню принцип «найбільш сприятливого становища для особи» (favor libertatis).

Подібна за суттю правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2025 у справі №280/7446/24.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, частина 2 КАС України закріплює загальні критерії для оцінювання рішень суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені в практиці Європейських країн. Так, прийняття обґрунтованого рішення свідчить про те, що воно має бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення. Цей критерій вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення для конкретної ситуації. Задля чого, суб`єкт владних повноважень мав ретельно зібрати та дослідити матеріали, що мають доказове значення при прийнятті, зокрема, оскаржуваного рішення.

Слід зазначити, що суб`єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.

Суд зазначає, що за правилами Порядку №608 усі обставини, умови та юридично значимі фактори кваліфікованого у якості дисциплінарного проступку діяння військовослужбовця мають бути у достатньому обсязі розкриті саме у тексті акту службового розслідування.

Тому, суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника варіантом тлумачення норми національного закону України є обов`язок суб`єкта владних повноважень у разі непризначення та непроведення відносно військовослужбовця службового розслідування відобразити усі обставини, умови та юридично значимі фактори кваліфікованого у якості дисциплінарного проступку діяння військовослужбовця у тексті наказу про дисциплінарне покарання, задля виконання вимог ст. 8 Конституції України, ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в аспекті дотримання юридичної визначеності (як невід`ємної структурної складової верховенства права) та умотивованості рішення органу публічної адміністрації.

У межах спірних правовідносин начальник Інституту цієї вимоги закону не дотримався і тим самим унеможливив проведення судом перевірки законності рішення суб`єкта владних повноважень за критеріями згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, що у даному конкретному випадку призводить до нездоланних дефектів (вад, недоліків) оскарженого рішення суб`єкта владних повноважень, котрі не можуть бути усунуті судом згідно з ст.ст. 6, 8, 19, 124 Конституції України і є підставою для скасування відповідного правозастосовчого акту індивідуальної дії.

З матеріалів справи встановлено, що оскаржений наказ начальника Інституту не містить жодних об`єктивних даних стосовно події та складу дисциплінарного проступку позивача як військовослужбовця, жодних відомостей про те, який конкретно вчинок (діяння) позивача був кваліфікований у якості порушення військової дисципліни, крім того у відзиві відповідачами також не подано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження прийнятого оскаржуваного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Тобто, відповідач, всупереч вимогам ухвали суду не забезпечив дотримання вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що начальником Інституту не було встановлено належним чином обставини вчиненого дисциплінарного проступку, його наслідки, ступінь вини військовослужбовця, причини та умови, що сприяли його вчиненню.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача про наявність підстав для визнання протиправним наказу начальника Інституту від 25 листопада 2025 року № 480 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та необхідність його скасування.

Щодо наказу начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» від 02 грудня 2025 року № 537 в частині позбавлення заступника начальника інституту полковника ОСОБА_1 премії в повному обсязі 390 % від посадового окладу (36816,00 грн.) за листопад 2025 року суд зазначає таке.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Пунктом 1 розділу XVI «Преміювання» Порядку № 260 установлено, що командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків (пункт 3 розділу XVI «Преміювання» Порядку № 260).

Відповідно до пункту 4 розділу XVI «Преміювання» Порядку № 260 при порушенні військової дисципліни або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, незадовільному виконанні службових обов`язків, виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах, зокрема:

у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління) або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму більше одного до чотирьох прожиткових мінімумів включно, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;

у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «сувора догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму більше чотирьох до восьми прожиткових мінімумів включно, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;

у разі накладення на військовослужбовця двох дисциплінарних стягнень «догана» («сувора догана»), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління) або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму більше восьми до дванадцяти прожиткових мінімумів включно, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 60 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;

у разі накладення на військовослужбовця трьох дисциплінарних стягнень «догана» («сувора догана»), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму більше дванадцяти до п`ятнадцяти прожиткових мінімумів включно, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 50 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.

Командир військової частини здійснює преміювання в зазначених розмірах за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення (за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром (за винятком випадків, коли таке стягнення знято в установленому законодавством порядку у цьому самому місяці)) або за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності.

З аналізу наведених правових норм слідує, що позбавлення військовослужбовців премій/винагород ставиться у залежність від скоєння ними дисциплінарних правопорушень та/або накладення дисциплінарних стягнень.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до наказу начальника Інституту від 25 листопада 2025 року № 480 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» без попереднього призначення та проведення службового розслідування позивач отримав дисциплінарне стягнення у вигляді "попередження про неповну службову відповідність".

Згідно Довідки про розмір грошового забезпечення Позивача від 05.12.2025 № 1506 (далі – Довідка № 1506, копія додається) повний розмір премії Позивачу за місяць складав 390 % від посадового окладу (36816,00 грн.), а за листопад 2025 року – 0 % від посадового окладу (0,00 грн.).

Отже, розмір утриманої (невиплаченої) премії за листопад 2025 року (місяць, у якому Наказом № 480 накладене дисциплінарне стягнення) складає 36816,00 грн.

З примітки до Довідки № 1506 вбачається, що премія за листопад 2025 року у розмірі 0 % від посадового окладу (36816,00 грн.) була виплачена на підставі Наказу № 537.

Відтак, оскільки позбавлення позивача премії за вказаний період є прямим наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а тому з огляду на визнання наказу начальника Інституту від 25.11.2025 №480 протиправним та його скасування, позивач має право на отримання невиплаченої йому у грудні 2025 року премії у розмірі 390% посадового окладу з урахуванням раніше здійснених виплат.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами позивача про наявність підстав для зобов`язання Інституту перерахувати, нарахувати та виплатити (доплатити) ОСОБА_1 невиплачену частину грошового забезпечення (премії) за листопад 2025 року в повному обсязі 390 % від посадового окладу (36816,00 грн.).

В частині визнання протиправним і скасування пункту 3 наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 28 листопада 2025 року № 1757, а також визнання протиправним і скасування наказ начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (по стройовій частині) в частині прийняття справ та посади заступника начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» Андрєєвим Володимиром Олександровичем суд зазначає таке.

Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Отже, що позивач має довести як викладені ним обставини порушують саме його права.

Судом в часині вимог щодо третьої особи ОСОБА_2 порушень прав, свобод або інтересів позивача ОСОБА_1 не встановлено, матеріали позову також не містять обґрунтованих доводів стосовно наявності таких порушень, а тому вимоги у вказаній частині не підлягають задоволенню.

З приводу пункту 5 наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 28 листопада 2025 року № 1757 суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII(надалі, також -Закон №2232-XII).

Відповідно до ч. 1ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частинами 2, 3статті 1 Закону №2232-XIIпередбачено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку

Згідно з частинами п`ятою та сьомою статті 6 Закону № 2232-ХІІ військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов`язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками.

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військові посадові особи це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством.

Частиною 14 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі регулюється визначний Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (Положення № 1153/2008).

Відповідно до п. 1 дане Положення № 1153/2008 застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Пункт 82 Положення № 1153/2008 визначає підстави призначення військовослужбовців на вищі, рівнозначні та нижчі посади.

Так, призначення військовослужбовців на нижчі посади здійснюється:

у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування;

за віком або сімейними обставинами - на особисте прохання;

у зв`язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності - у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення - відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України;

у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов`язків на займаних посадах та за відсутності рівнозначних посад;

за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені первинні військові звання офіцерського, сержантського і старшинського складу) на нижчу на один ступінь посаду - на підставі рішення посадової особи відповідно до номенклатури посад.

Призначення військовослужбовців на інші посади також здійснюється у випадках, передбачених пунктами 102 і 104 цього Положення.

Відповідно до пункту 82 Положення № 1153/2008 призначення військовослужбовців на посади на підставі введення правового режиму воєнного стану визначено окремим шостим підпунктом 82 пункту Положення, згідно з яким призначення здійснюється у зв`язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану.

Відповідно до абзацу другого пункту 257 Положення, для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про оборону України", особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до частин 5, 7 ст. 6 Закону № 2232-XII військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов`язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками.

Вищевказаним визначено, що період дії воєнного стану або дії рішення про мобілізацію (крім цільової) є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указами Президента України дія воєнного стану продовжена.

Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року та дотепер в Україні триває воєнний стан, період дії якого у розумінні Законів України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та ;Про оборону України" є особливим періодом.

Відповідно до пункту 112 Положення, військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення.

Так, у переліку винятків перераховано такі випадки як:

-неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

-неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;

-потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.

Відповідно до абзацу 6 п. 112 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди.

З матеріалів справи вбачається, що наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 28 листопада 2025 року № 1757 відповідно до п. 82, 83 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України звільнено з займаної посади та відповідно до п.5 призначено полковника ОСОБА_3 , заступника начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» - ОФІЦЕРОМ РЕЗЕРВУ ВЗВОДУ РЕЗЕРВУ ОФІЦЕРСЬКОГО СКЛАДУ РОТИ РЕЗЕРВУ ОФІЦЕРСЬКОГО СКЛАДУ 178 БАТАЛЬЙОНУ РЕЗЕРВУ.

Таким чином, судом встановлено, що переміщення позивача командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України було здійснено 28.11.2025.

Судовим розглядом також встановлено, що будь-які обставини неможливості переміщення позивача станом на 28.11.2025 були відсутні, оскільки матеріали справи таких відомостей не містять і позивачем не доведені.

Щодо пункту 1 наказу начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (по стройовій частині) від 02 грудня 2025 року № 364, яким ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу інституту та всіх видів забезпечення та направлено до нового місця служби, суд зазначає, що цим наказом не визначалося переміщення позивача в порядку п. 82, 83, 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, а цей наказ фактично є технічною реалізацією наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 28 листопада 2025 року № 1757, який є чинним та у судовому порядку не скаосваний, отже наведені обставини не свідчать та не доводять незаконність його прийняття.

Таким чином, суд приходить до висновку щодо законності оскаржуваних наказів та відсутності підстав для їх скасування.

Вказані в частині цих позовних вимог висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2025 року по справі №520/35910/24.

Отже з урахуванням наведених обставин, суд приходить до висновку, що у позивача відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 на попередній посаді заступника начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» - Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут») та зобов`язання Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» перерахувати, нарахувати та виплатити (доплатити) ОСОБА_1 різницю грошового забезпечення за час виконання військового обов`язку на нижче оплачуваній посаді, яку він недоотримав внаслідок звільнення з попередньої посади заступника начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» і переміщення (призначення) на посаду офіцера резерву взводу резерву офіцерського складу роти резерву офіцерського складу військової частин НОМЕР_4 .

Інші доводи сторін висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін в цій справі отримали достатню оцінку.

Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного пункту 1 наказу начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) від 25 листопада 2025 року № 480 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та оскаржуваного наказу начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» від 02 грудня 2025 року № 537 в частині позбавлення заступника начальника інституту полковника ОСОБА_1 премії в повному обсязі 390 % від посадового окладу (36816,00 грн.) за листопад 2025 року.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (код ЄДРПОУ07905262), Військової частини НОМЕР_2 (код НОМЕР_3 ), третя особа: Заступник начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» Андрєєв Володимир Олександрович (вул. Полтавський Шлях, буд.192,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61097, код ЄДРПОУ07905262) про визнання протиправним та скасування пункту, наказу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) від 25 листопада 2025 року № 480 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Визнати протиправним і скасувати наказ начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» від 02 грудня 2025 року № 537 в частині позбавлення заступника начальника інституту полковника ОСОБА_1 премії в повному обсязі 390 % від посадового окладу (36816,00 грн.) за листопад 2025 року.

Зобов`язати Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (юридична адреса: 61098, місто Харків, вулиця Полтавський шлях, будинок № 192, Код ЄДРПОУ 07905262) перерахувати, нарахувати та виплатити (доплатити) ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) невиплачену частину грошового забезпечення (премії) за листопад 2025 року в повному обсязі 390 % від посадового окладу (36816,00 грн.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Заічко О.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua