Суд: Одеський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №420/29042/25
Суддя: Свида Л.І.
Справа № 420/29042/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л.І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 13 серпня 2025 року №104450015545 щодо відмови позивачці у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачці пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 17 червня 2025 року згідно поданої до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області заяви від 06 серпня 2025 року.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.
Позов обґрунтований позивачкою тим, що вона звернулася до територіального органу пенсійного фонду із завою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, за результатом розгляду якого Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області прийняло рішення від 13 серпня 2025 року №104450015545 про відмову в призначені пенсії у зв`язку із відсутністю на 1 січня 1993 року не менше 4 років необхідного періоду роботи (проживання) на території зони посиленого радіологічного контролю. Позивач вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим усупереч положенням чинного законодавства, у зв`язку із чим звернувся до суду із цим позовом.
З відзиву на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає про те, що оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки позивачем документально не підтверджено постійне проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю до періоду роботи (проживання) на території зони посиленого радіоекологічного контролю не враховано навчання ОСОБА_1 з 01.09.1987 по 30.06.1992 року в Київському інституті народного господарства. У рішенні про відмову № 104450015545 від 13 серпня 2025 року Головне управління повідомляло позивача про необхідність надання підтверджуючого документу про місце проживання в період навчання з 01.09.1987 по 30.06.1992, як передбачено підпунктом 7 пункту 2.1 Порядку 22 -1, однак своїм правом ОСОБА_1 не скористалась.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення проти позову, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
06 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою щодо призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розглянувши звернення позивачки за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення від 13.08.2025 року №104450015545 «Про відмову у призначенні пенсії», яким відмовлено позивачці у призначенні пенсії.
В рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 13.08.2025 року №104450015545 «Про відмову у призначенні пенсії» зазначено про те, що документами підтверджено відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» періоди роботи (проживання) на території зони посиленого радіологічного контролю, особи станом на 01.01.1993 року – 01 рік 03 місяців 20 днів, що не дає права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону ЧАЕС, у зв`язку із відсутністю на 1 січня 1993 року не менше 4 років необхідного періоду роботи (проживання) на території зони посиленого радіологічного контролю.
Позивачка не погодилася із правомірністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 13.08.2025 року №104450015545 «Про відмову у призначенні пенсії» та звернулася до суду із цим позовом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно зі ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України від 28 лютого 1991 року№796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (стаття 11 Закону №796-ХІІ).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 14 цього Закону особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років відносяться до категорії 3 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.
Згідно зі ст. 65 Закону №796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Також згідно з ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII встановлено, зокрема, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зменшення пенсійного віку - 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
При цьому початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону №796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058-ІV і цього Закону.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка має статус громадянки, яка постійно проживала або постійно працювала у зоні посиленого радіологічного контролю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданого 07.07.1994 року.
Вважаючи, що вона має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на підставі положень абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII вона звернулася до Управління ПФУ із відповідною заявою.
Суд зазначає, що на виконання положень Закону №1058-ІV постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок №22-1).
Абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Для потерпілих від Чорнобильської катастрофи такими документами є: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності).
Отже, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі №572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі №572/456/17.
У постановах від 19 вересня 2019 року у справі №556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. Водночас зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Враховуючи наведені висновки та встановлений абз. 2 п. п. 7 п. 2.1 розділу II Порядку №22-1 перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, суд зауважує, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII.
Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі №460/658/24.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також суд зазначає, що відповідно до змісту правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Таким чином посилання позивачки на те, що вона віднесена до 4 категорії осіб потерпілих від Чорнобильської катастрофи та має посвідчення серії НОМЕР_1 , видане 07.07.1994, громадянка, яка постійно проживала у зоні посиленого радіологічного контролю не є достатнім доказом того, що ОСОБА_1 є особою, яка станом на 01.01.1993 прожила або відпрацювала чи постійно навчалася у зоні посиленого радіологічного контролю відселення не менше 4 років.
Застосовуючи вищезазначені висновки та правові норми до правовідносин суд дійшов висновку, що вагомим у цьому випадку є встановлення факту фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Так, в обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 надала до суду довідку, видану Бородянською селищною радою Бучанського району Київської області №368/15-28 від 29.07.2025 року про те, що позивачка в період з 13.11.1986 року по 07.07.1994 року була зареєстрована та з 27.12.2002 року по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . С-ще Бородянка Київської області до 01.01.2015 року відносилось до ІV зони посиленого радіоекологічного контролю.
При цьому, вказані докази в сукупності не свідчать про те, що позивачка станом на 01.01.1993 року прожила більше 4 років в с. Бородянка, оскільки згідно доданої до заяви архівної довідки Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана від 07.08.2025 року №01/13-760 позивачка у період з 01.09.1987 року по 30.06.1992 року навчалась на денній формі навчання у Київському інституті народного господарства ім. Д.С. Коротченка (зараз Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана).
Місто Київ не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.
При цьому, постійне місце навчання на денній формі позивачки нерозривно пов`язане з її постійним місцем проживанням, відтак вищезазначений період навчання позивачки спростовує факт постійного її проживання у зоні посиленого радіологічного контролю.
Таким чином суд дійшов висновку, що надані позивачкою документи не доводять її права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтовані, не відповідають вимогам законодавства та не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 13 серпня 2025 року №104450015545 щодо відмови позивачці у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачці пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 17 червня 2025 року згідно поданої до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області заяви від 06 серпня 2025 року – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Леонід СВИДА
.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua