Суд: Харківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №644/9691/25
Суддя: Шабельніков С. К.
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 644/9691/25 Головуючий суддя І інстанції Зайцева М. С.
Провадження № 33/818/2116/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Чабановій А.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Індустріального районного суду м. Харкова від 28 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
в с т а н о в и в:
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець м. Харкова,
- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.
Постановою встановлено, що 13.10.2025 року о 22:47 год. в смт. Шевченкове Куп`янського району, по провулку Вокзальному, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Мітсубісі Аутлендер, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатору Драгер, результат, згідно відомостей протоколу, 0,76 проміле алкоголю. Від керування транспортними засобами відсторонений, чим порушив п. 2.9а ПДР України, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив судову постанову скасувати та ухвалити нову постанову, якою провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги посилався на незаконність та невмотивованість судової постанови. Зазначав про відсутність фактичних підстав у працівників поліції для проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння. Поряд з цим вказував, що протокол про адміністративне правопорушення та рапорт працівника поліції не можуть бути беззаперечними доказами його винуватості та вважав, що відомості, які зафіксовані в них повинні підтверджуватись іншими об`єктивними відомостями, які, на його думку, в цій справі відсутні. Посилався також на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про виклик та допит працівника поліції, який складав протокол, що на його думку, є порушенням його права на захист. Також зазначав, що працівники поліції не здійснювали безперервну відеозйомку їх спілкування, про що свідчать відомості відеозапису, який міститься в матеріалах цієї справи. Крім цього вказував на те, що судом першої інстанції залишені поза увагою допущені працівниками поліції порушення вимог чинного законодавства під час проведення огляду на стан сп`яніння. Також вказував на допущені працівниками поліції суперечності зазначені ними у направленні водія на огляд. Поряд з цим вказував, що він є військовослужбовцем, а тому вважав, що порядок огляду був проведений з порушенням. Крім цього посилався на практику ЄСПЛ.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані не в повному обсязі, внаслідок неповноти судового розгляду.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом встановлено об`єктивні відомості, які спростовують висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції послався, в тому числі, на відомості рапорту працівника поліції та на відомості направлення водія на медичний огляд, як на докази його винуватості.
В рапорті працівника поліції (арк. 3) вказано, що у ОСОБА_1 було виявлено ознаку алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Така ж сама ознака зазначена в направленні водія на медичний огляд (арк. 4). Саме ця ознака стала підставою для проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння.
Проте, з відеозапису, який міститься в матеріалах справи (арк. 8), вочевидь вбачається, що під час зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції в салоні автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , перебувало ще три особи, які безпосередньо повідомили працівнику поліції що саме вони вживали алкогольні напої, а тому в салоні їх автомобіля чутно специфічний запах алкоголю.
Оцінюючи відомості цього відеозапису суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працівник поліції особисто у ОСОБА_1 не встановив будь-яких ознак алкогольного сп`яніння, в тому числі і запах алкоголю з порожнини рота, що підтверджується відомостями відеозапису, з яких вбачається, що під час зупинки водій перебував в салоні автомобіля, а працівник поліції знаходився біля автівки на певній відстані, а пасажири, які перебували в салоні автомобіля ОСОБА_1 повідомили, що саме вони вживали алкогольні напої.
Такі умови об`єктивно унеможливлювали встановлення будь-яких ознак сп`яніння, враховуючи чіткі висловлювання водієм своїх пояснень.
На ці обставини, що підтверджуються відеозаписом, працівники поліції не звернули увагу, повторно не перевірили наявність у ОСОБА_1 будь-яких ознак алкогольного сп`яніння та формально запропонували останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.
Тобто, працівник поліції не впевнившись, що саме у ОСОБА_1 існує ознака алкогольного сп`яніння запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.
Водночас, відповідно до відомостей відеозапису вбачається, що працівники поліції повідомили ОСОБА_1 після його зупинки про те, що він був зупинений за порушення комендантської години.
З відомостей протоколу та відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 було зупинено 13.10.2025 року о 22:47 год.
Проте, відповідно до відомостей наказу начальника Харківської обласної військової адміністрації від 15.08.2025 року за № 13В вбачається, що з 17.08.2025 року на території Харківської області запроваджено комендантську годину з 00:00 до 05:00 год.
Отже, під час зупинення працівниками поліції ОСОБА_1 , комендантська година ще не діяла, а тому з відомостей цього провадження не вбачається законних підстав для зупинки останнього працівниками поліції.
Проте, належить врахувати, що Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі – Конвенція) та Протоколах до неї. Вказана гарантія реалізується шляхом урахування норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) в національному праві. Зокрема, з огляду на статтю 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV (далі – ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ»), суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Крім того, відповідно до статті 2 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» та статті 46 Конвенції держава Україна зобов`язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ в будь-якій справі, в якій вона є стороною.
Зокрема, доктрина «плодів отруйного дерева» знайшла своє втілення у практиці ЄСПЛ, зокрема у справах «Gafgen v. Germany», «Teixeira de Castro v. Portugal», «Шабельник проти України (№2)», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України» (№2). Ця доктрина зводиться до того, що, якщо доказове «дерево» є отруйним, то те ж саме стосується і його «плода». Тобто, якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж. Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруйного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом (також див. постанову ВП ВС від 13.11.2019 у справі № 1-07/07, провадження № 13-36зво19). Застосування доктрини «плодів отруйного дерева» вимагає здійснення логічних операцій щодо встановлення джерела походження інформації, завдяки якій було здобуто кожен доказ, яким обґрунтовується судове рішення.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працівник поліції особисто не встановив, що у ОСОБА_1 існувала ознака алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, а тому не мав процесуального права пропонувати останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.
Крім цього належить врахувати, що під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції здійснювали відеофіксацію їх спілкування на службову бодікамеру.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 повідомив, що він особисто ознайомлений з відомостями, які містяться на відеозаписі та повідомив, що він не відтворює усіх обставин події, оскільки певна частина відеозапису не відтворюється.
Перевіряючи такі доводи апелянта, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції цей відеозапис був ретельно досліджений.
З відомостей цього відеозапису дійсно вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції відеозапис зупиняється та не відтворює усіх обставин, які відбувались на місці події, а саме спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції під час проведення його огляду на стан алкогольного сп`яніння.
Відповідно до вимог другого речення ч.2 ст. 266 КУпАП, під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Тобто, працівники поліції у разі неможливості проведення безперервної відеофіксації події повинні були залучити двох свідків, проте в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні відомості про те, що працівниками поліції залучались свідки у цій справі.
Така вимога закону є імперативною, а її порушення свідчать про істотні процесуальні порушення, які мають наслідком – визнання всього огляду недійсним, згідно ч.5 ст. 266 КУпАП.
Поряд з цим, згідно з п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Під час апеляційного розгляду цієї справи встановлено, що із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснювали спілкування з ОСОБА_1 та оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що цей запис не є безперервним та переривається, що у даному конкретному випадку, є неприпустимим, оскільки позбавляють суд встановити усі обставини у цій справі.
Водночас, усі вищезазначені порушення з боку працівників поліції слід вважати істотними, оскільки вони вказують на порушення процесуальних прав ОСОБА_1 , в тому числі порушення права на захист. Вказані процесуальні порушення залишились поза увагою суду першої інстанції, який не надав оцінку цим обставинам, що свідчить про однобічність та необ`єктивність дослідження доказів, як того вимагають норми ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП.
Водночас належить врахувати, що відповідно до вимог ч.5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Крім того, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 повідомив, що працівники поліції не надали йому можливості впевнитись у герметичності пакування мундштука, що є одноразовим для використання, який вони самі розпакували та встановили у прилад Драгер.
З відеозапису також вбачається, що працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці його зупинки з використанням газоаналаізатору Драгер, на що останній погодився. Проте, працівники поліції не надали ОСОБА_1 обрати мундштук та не надали його для огляду герметичності пакування. Натомість, працівник поліції особисто взяв цей мундштук, розпакував його та встановив у прилад Драгер.
При цьому, належить врахувати, що відомості відеозапису не містять процедури розпакування працівником поліції цього мундштуку, оскільки працівник поліції розпаковував його однією рукою та тримаючи його в руці таким чином, що на відеозаписі неможливо встановити цілісність пакування, що об`єктивно свідчить на користь апеляційних доводів ОСОБА_1 щодо сумнівів у герметичності пакування цього мундштуку.
Крім цього, з відомостей відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції двічі проходив огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням газоаналізатору Драгер, оскільки не було зафіксовано наявність перевищення парів спирту у видихаємому повітрі. Проте, працівник поліції здійснив контрольний забір повітря лише перед першою спробою ОСОБА_1 .
Тобто перед наступною спробою ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням газоаналізатору Драгер, працівник поліції не змінював мундштук, а також не робив повторний контрольний забір повітря, що поза розумним сумнівом свідчить про певні сумніви щодо коректної роботи газоаналізатору у цьому випадку, оскільки мундштук вже був не стерильним, а ОСОБА_1 намагався вже продути саме в цей мундштук.
Крім цього в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 повідомив, що він є юридично необізнаною особою, а працівники поліції перед початком проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння не роз`яснили йому його права та обов`язки. Не роз`яснення йому працівниками поліції його прав та обов`язків позбавило його можливості відповідно поводити себе під час проведення огляду, оскільки він не розумів наслідків складення стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення та обов`язково скористався би послугам захисника або вимагав від працівників поліції пройти огляд у закладі охорони здоров`я щоб перевірити дані приладу Драгер.
Поряд з цим належить врахувати, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, який добросовісно виконує свій Конституційний обов`язок щодо захисту Батьківщини під час військового стану та бере безпосередню участь у бойових діях.
Під час апеляційного перегляду ОСОБА_1 повідоми, що враховуючи те, що він є військовослужбовцем, він розуміє, що працівникам поліції необхідно повідомляти виключно правдиві відомості, а тому він не вводив в оману ані працівників поліції, ані суд апеляційної інстанції щодо подій. Які відбувались під час проведення його огляду на стан алкогольного сп`яніння.
Такі доводи апелянта об`єктивно підтверджуються відомостями відеозапису про те, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 права та обов`язки, а відразу запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.
Такі відомості вочевидь свідчать про те, що ОСОБА_1 не був повідомлений про його права та обов`язки, а також йому не було роз`яснено наслідки складення стосовно нього цього протоколу, що свідчить на користь його апеляційних доводів щодо порушення працівниками поліції його права на захист.
З метою перевірки вищенаведених порушень законодавства, під час розгляду цієї справи судом першої інстанції, ОСОБА_1 звертався до суду із клопотанням про виклик в судове засідання працівника поліції для допиту його в якості свідка, однак суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні цього клопотання, посилаючись на те, що в клопотання не зазначено, які вагомі пояснення може надати вказаний працівник поліції для встановлення обставин у справі. Також суд першої інстанції зазначав, що працівник поліції у даному випадку не є свідком, а є посадовою особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення та збирала докази у справі.
Натомість, належить взяти до уваги, що працівник поліції, який складав цей протокол, перебував на місці події, особисто спілкувався з ОСОБА_1 , а тому саме він був безпосереднім очевидцем цих подій та міг повідомити суду про всі обставини події, зокрема про існування ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 та яким чином вони були виявлені або спростувати чи підтвердити пояснення водія.
З метою перевірки таких доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції викликав в судове засідання працівника поліції, який складав протокол, однак в судове засідання в суд апеляційної інстанції він не з`явився.
Зокрема, 29.10.2026 року до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшла телефонограма від працівника поліції, який складав протокол, а саме ОСОБА_2 , який повідомив, що у зв`язку із службовою зайнятістю, пов`язаною з несенням служби у зоні, наближеної до проведення бойових дій, прийняти участь в судовому засідання по справі № 644/9691/25, призначеної на 16:00 год. 29.10.2926 року на має можливості.
Отже, суд апеляційної інстанції виконав всі необхідні дії щодо виклику працівника поліції в судове засідання та позбавлений процесуальної можливості змусити його з`явитись в судове засідання.
Проте, не прибуття працівника поліції в судове засідання в суд апеляційної інстанції позбавляє суд процесуальної та фактичної можливості перевірити відомості протоколу та інші докази, а за таких обставин, відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини у справах «Енгель та інші проти Нідерландів» («Engel and Others v. the. Netherlands», 08 червня 1976 року, no. 5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72, 5370/72), «Озтюрк проти Німеччини» («Ozturk v. Germany», 21 лютого 1984 року, no. 8544/79), «Лутц проти Німеччини» («Lutz v. Germany», 25 серпня 1987 року, no. 9912/82), тлумачить поняття «кримінальний» автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardov. Spain» від 06.12.1998 Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитись на користь цієї особи.
У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
В рішенні Європейського суду з прав людини від 24 листопада 2011 року у справі «Загородній проти України», заява № 27004/06 суд зазначив, що особа, проти якої висунуті кримінальні обвинувачення, яка не бажає захищатись особисто, повинна бути в змозі скористатись юридичною допомогою за власним вибором (див. рішення від 16 квітня 2009 року у справі «Ханжевачкі проти Хорватії» (Hanzevadki v. Croatia), заява № 17182/07, п. 21, з подальшими посиланнями).
Згідно рішення у справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилось нічого іншого, як взяти на себе функцію сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагальності процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Відповідно до ч.2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Більш того, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення визначені статтею 247 КУпАП. Відповідно до п.1 цієї статті провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Встановлені порушення норм матеріального та процесуального права під час апеляційного розгляду, згідно ч.5 ст. 266 КУпАП, свідчать про недійсність огляду, що в свою чергу унеможливлює визнання особи винною в порушенні п. 2.9А ПДР України з кваліфікацією його дій за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Отже, дослідивши всю сукупність доказів, що є в цій справі, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова судді Індустріального районного суду м. Харкова від 28 липня 2026 року підлягає скасуванню, а провадження в справі стосовно ОСОБА_1 закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме ознак об`єктивної та суб`єктивної сторони цього правопорушення.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 294 КУпАП, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Індустріального районного суду м. Харкова від 28 липня 2026 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП скасувати.
Провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков
Оригінал: reyestr.court.gov.ua