Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №625/35/26 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №625/35/26

Суддя: Гєрцик Р. В.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 625/35/26 Головуючий суддя І інстанції Скляренко М. О.

Провадження № 33/818/1432/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Степного Г.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Шпіньової О.М. на постанову судді Коломацького районного суду Харківської області від 14 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 –

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 29 січня 2026 року о 19 год. 15 хв. по вулиці Корольова в сел.Коломак Богодухівського району Харківської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Део Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України. Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія був проведений відповідно до встановленого законом порядку із застосуванням газоаналізатора «DragerAlkotest 6820» та склав 0,44‰.

Постановою судді Коломацького районного суду Харківської області від 14 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Та стягнуто судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник Шпіньова О.М. просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що наявним відеозаписом не зафіксована наявність ознак алкогольного сп`янніня, які були виявлені поліцією у її підзахисного, як підстав для проведення його огляду на стан алкогольного сп`янніня відповідно до ст.266 КУпАП.

Вказує, що ОСОБА_1 не були належним чином роз`яснені його права та обов`язки. При цьому, наявність його особистого підпису у відповідній графі протоколу, всупереч висновків місцевого суду, також не підтверджує факт їх роз`яснення.

Крім того, ОСОБА_1 не було запропоновано пройти відповідний огляд у медичній установі.

Вважає, що результати огляду на стан алкогольного сп`янніння ОСОБА_1 , проведеного на місці зупинки, можуть бути неточними через некоректну роботу газоаналізатора та порушення терміну його експлуатації.

Мотиви суду

ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Шпіньова О.М., будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду (довідки про доставку судових повісток-повідомлень у додаток «Вайбер», а.с.142, 143), до апеляційного суду не з`явились. Водночас, захисник Шпіньова О.М. подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи, призначений на 11.11.2026 року о 13 год. 00 хв., провести у її відсутність та у відсутність її підзахисного. (а.с.148-151)

За таких обставин, суд вважає можливим провести апеляційний розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 та його захисника в межах доводів і вимог поданої апеляційної скарги та за наявними у справі відомостями, що також узгоджується з КУпАП.

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9. (а) ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, судовим розглядом встановлено, що 29 січня 2026 року о 19 год. 15 хв. по вулиці Корольова в сел.Коломак Богодухівського району Харківської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Део Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія був проведений відповідно до встановленого законом порядку із застосуванням газоаналізатора «Drager Alkotest 6820» та склав 0,44‰.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 578693 від 29.01.2026 року.

До того ж, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , крім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820, тест №398 від 29.01.2026 року, згідно з яким ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат огляду – 0,44 проміле;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що огляд ОСОБА_1 за допомого газоаналізатора Drager Alcotest 6820 був проведений у зв`язку з виявленими у нього ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; результат огляду позитивний, 0,44 проміле, з яким ОСОБА_1 погодився;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 29.01.2026 року о 19 год. 24 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння; огляд у КНП «Валківська ЦРЛ» не проводився у зв`язку зі згодою водія ОСОБА_1 з результатами огляду, проведеного на місці за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820, результат якого склав 0,44 проміле;

- рапортом інспектора ПОГ СП Богодухівського РВП ГУНП у Харківській області капітана поліції Кравченка Д. щодо події з зазначенням обставин, місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 ;

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянтом в апеляційній скарзі не спростовується сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також підстави його зупинки співробітниками поліції за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що наявним відеозаписом не зафіксована наявність ознак алкогольного сп`янніня, які були виявлені поліцією у її підзахисного, як єдиної підстави для проведення огляду на стан алкогольного сп`янніня відповідно до ст.266 КУпАП, є неспроможними та спростовуютться результатами проведеногт на місці зупинки огляду за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820, результат якого склав 0,44 проміле, та з яким ОСОБА_1 погодився.

Поряд із цим, слід зазначити, що відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак алкогольного сп`яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам.

Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 43 Розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є:

-запах алкоголю з порожнини рота;

-порушення координації рухів;

-порушення мови;

-виражене тремтіння пальців рук;

-різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

-поведінка, що не відповідає обстановці.

Інспектором поліції у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. (а.с.3)

При цьому, згідно відеозапису, ОСОБА_1 не заперечував наявність у нього характерних ознак алкогольного сп`яніння та самостійно зазначив, що вживав слабоалкогольні напої («Шейк»).

Посилання у акті огляду на ознаки сп`яніння, які стали підставою для пропозиції пройти такий огляд, відповідають роз`ясненням, що містяться в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, який останній погодився пройти на місці зупинки.

Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння.

Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів, входить до його виключних дискреційних повноважень.

В даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшли висновку, що він має ознаки саме алкогольного сп`яніння, а тому, в порядку вимог ПДР України, запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не було запропоновано пройти відповідний огляд у медичній установі, також не є слушними та спростовуються зібраними матеріалами, зокрема, наявним відеозаписом, згідно якого убачається, що після виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, останньому було запропоновано пройти відповідний огляд у встановленому законом порядку – як на місці зупинки ТЗ з використанням спеціальних технічних засобів, так і у найближчому закладі охорони здоров`я (КНП «Валківська ЦРЛ»). ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння саме за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820, результат якого виявився позитивним (0,44 проміле), та з яким ОСОБА_1 погодився, засвідчивши це власним підписом (а.с.5), а також надавши власні письмові пояснення у відповідній графі протоколу, вказавши «згоден» (а.с.1)

Таким чином, у поліцейського не виникло обов`язку повторно пропонувати ОСОБА_1 пройти огляд у медичній установі відповідно до п.9 Розділу ІІ Інструкції №1452/735.

Перевіряючи доводи апелянта про те, що результати огляду на стан алкогольного сп`янніння ОСОБА_1 проведеного на місці зупинки, можуть бути неточними через некоректну роботу газоаналізатора та порушення терміну його експлуатації, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 та п. 3 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, передбачено, що поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, та які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який набрав чинності 01 січня 2016 року, засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається.

Пунктом 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» визначено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов`язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженого типу, які видавалися Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01 січня 2016 року.

Таким чином, газоаналізатори виробництва компанії «Drager Safety AG & Co, KGaA, Німеччина», що вже перебувають в експлуатації, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить 1 рік.

Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки газоаналізатора «Alcotest 6820» зав. №ARLH-0179, долученому до матеріалів судового провадження, та за допомогою якого 29.01.2026 року був проведений огляд ОСОБА_1 , убачається, що вказаний прилад пройшов повірку 18 вересня 2025 року і за її результатами такий засіб відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019 Метрологія. Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та видихуваному повітрі. Методика повірки Розділ експлуатаційної документації. Свідоцтво чинне до 18.09.2026 року. (а.с.65)

Поряд із цим, слід враховувати, що ОСОБА_1 самостійно не виявив бажання прослідувати до медичної установи задля спростування проведеного на місці зупинки огляду на стан алкогольного сп`яніння, а матеріали справи не містять даних щодо оскарження його результатів у відповідності до ст.267 КУпАП. Не надано таких відомостей ОСОБА_1 чи стороною захисту і до суду апеляційної інстанції.

Зважаючи на викладене, огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 був проведений у відповідності до вимог, встановлених Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 та КУпАП.

Аналогічного висновку у своїй постанові дійшов суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний суд.

Аргументи адвоката про те, що ОСОБА_1 не були належним чином роз`яснені його права та обов`язки, на переконання апеляційного суду, також не є спроможними, та спростовуються даними складеного протоколу, в якому ОСОБА_1 самостійно засвідчив відповідну графу власним підписом, без будь-яких заперечень чи зауважень. (а.с.1)

Разом із цим, слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення, на відміну від постанови про накладення адміністративного стягнення, не є остаточним рішенням про притягнення особи до відповідальності, а є лише процесуальним документом, який фіксує факт виявлення правопорушення та одним із доказів у справі відповідно до ст.251 КУпАП, в той час як остаточне рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності (у даному випадку – за ч.1 ст.130 КУпАП) приймає суд, який є самостійним органом.

Перед початком розгляду справи в суді, суддя обов`язково роз`яснює особі її права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП (право на захист, ознайомлення з матеріалами, надання доказів, залучення адвоката тощо).

Як убачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_1 особисто приймав участь у розгляді справи, надавав власні пояснення та заперечення, які були враховані судом при постановлені оскаржуваного рішення, реалізував своє право як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, залучивши захисника, що, у свою чергу, дає можливість зробити висновок, що його права, у розумінні ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, не були порушені.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що доказів які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи на підставі п.1 ст.247 КУПАП, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Законодавство України передбачає сувору заборону водіям керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, та відповідає вимогам ст.23, ст.33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Шпіньової О.М. залишити без задоволення.

Постанову судді Коломацького районного суду Харківської області від 14 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик

Оригінал: reyestr.court.gov.ua