Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №646/10171/26 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №646/10171/26

Суддя: Маміна О. В.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року

м. Харків

справа 646/10171/26

провадження № 22-ц/818/6157/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківводоканал», Харківської міської ради, 3-я особа ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування майном,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Основ`янського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2026 року, постановлене під головуванням судді Шиховцової А.О., -

в с т а н о в и в:

У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Комунального підприємства «Харківводоканал», Харківська міська рада, 3-я особа ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування майном.

Ухвалою Основ`янського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану, та направити справу для продовження розгляду. В обґрунтування вказує, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», як особа з інвалідністю внаслідок війни та відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій – у справах, пов`язаних з порушенням їх прав. Правова позиція щодо застосування цієї норми чітко сформована Великою Палатою Верховного суду, зокрема у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/41/19 та від 12 лютого 2020 року у справі № 9901/311/19.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Перевіряючи законність і обґрунтованість повернення позовної заяви позивачу як не поданої, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам закону, з огляду на таке.

Визнаючи позовну заяву ОСОБА_1 такою, що не подана, та повертаючи її позивачу, суд першої інстанції виходив з невиконання вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, а саме: позивачем не надано докази сплати судового збору. При цьому, в ухвалі зазначено, що позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1 у межах вказаної цивільної справи, не відносяться до питань пов`язаних із питаннями соціального захисту ветеранів війни. З огляду на викладене, доводи позивача щодо існування у останнього пільг по сплаті судового збору, визнано необґрунтованими.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду в установлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, установлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Отже, повернення позовної заяви як неподаної можливе лише у разі, якщо недоліки, зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, дійсно існували та не були усунуті позивачем у визначений судом строк.

Підставою для повернення позовної заяви у даній справі суд першої інстанції визначив несплату судового збору та відсутність у позивача пільг щодо його сплати.

З таким висновком апеляційний суд не погоджується.

Пунктом 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать, зокрема, особи з інвалідністю внаслідок війни.

Перелік осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни та прирівняних до них осіб, визначений статтею 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до пункту 23 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2024 року у справі №569/23722/23 зазначив, що особи з інвалідністю внаслідок війни та прирівняні до них особи звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях на підставі пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», незалежно від категорії справи або групи інвалідності.

У цій же постанові Верховний Суд дійшов висновку, що особа, яка має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни осіб з інвалідністю внаслідок війни, звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до Комунального підприємства «Харківводоканал», Харківської міської ради, 3-я особа ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування майном (а.с. 1-3).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 Православний ОСОБА_3 є інвалідом третьої групи з 21 травня 2026 року (а.с. 22). Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 від 13 березня 2025 року – ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни (а.с. 37).

Отже, позивач надав суду документ, який підтверджує наявність у нього передбаченої законом пільги щодо сплати судового збору.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що пункт 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» не поширюється на позивача, є помилковим та не узгоджується із правовим висновком Верховного Суду.

Суд першої інстанції фактично обмежив дію пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» лише особами з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, не врахувавши, що ця норма також поширюється на прирівняних до них у встановленому порядку осіб, до яких належать особи з інвалідністю внаслідок війни, які мають відповідний статус і посвідчення.

Тому висновок суду першої інстанції про неусунення позивачем недоліків позовної заяви у зв`язку з несплатою судового збору є помилковим.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

При застосуванні пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати не лише буквальний зміст цієї норми, а й мету, з якою законодавцем було запроваджено відповідну пільгу, а також істотну зміну суспільних відносин, що відбулася внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Зміна суспільних відносин не може ігноруватися при застосуванні норми, спрямованої на забезпечення спеціальних гарантій судового захисту, оскільки саме ці зміни зумовлюють підвищену потребу у фактичній, а не декларативній доступності правосуддя.

Надане позивачем посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни підтверджує його право на відповідну пільгу, а тому позовна заява не могла бути повернута з підстав несплати судового збору.

Апеляційний суд також ураховує, що положення пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» не ставить звільнення особи з інвалідністю внаслідок війни від сплати судового збору в залежність від категорії справи чи групи інвалідності. Саме такий підхід застосований Верховним Судом у постанові від 04 вересня 2024 року у справі № 569/23722/23, провадження № 61-4591св24.

Посилання позивача на пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та його статус учасника бойових дій апеляційний суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягав врахуванню судом першої інстанції.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 22 червня 2026 року у справі № 752/3051/25, провадження № 61-12120сво25, зазначила, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних із захистом їхніх соціальних прав, незалежно від процесуального статусу у справі.

Водночас у цій справі вирішальним є те, що позивач підтвердив статус особи з інвалідністю внаслідок війни, який сам по собі є достатньою підставою для застосування пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Тому помилковий висновок суду першої інстанції щодо відсутності у позивача пільг зі сплати судового збору призвів до безпідставного повернення позовної заяви.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги спростовують правильність висновків суду першої інстанції та дають підстави для скасування оскарженої ухвали, а тому справа підлягає направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Питання щодо розподілу судових витрат відповідно до положень частини 13 статті 141 ЦПК України підлягає вирішенню одночасно з ухваленням остаточного вирішення справи по суті.

Керуючись ст. ст. 367, 368, ст.374, ст. 379, ст. ст. 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Основ`янського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2026 року – скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua