Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення порядку провадження господарської діяльності
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №205/14025/25
Суддя: Іванченко О. Ю.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 33/803/2821/26 Справа № 205/14025/25 Суддя у 1-й інстанції - Калініченко Г. П. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 року м. Дніпро
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., розглянувши клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу на постанову Новокодацького районного суду м. Дніпра від 15 жовтня 2025 року, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована фізичною особою-підприємцем, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, -
В С Т А Н О В И В :
Цією постановою, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу у дохід держави в розмірі 17000 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
При обставинах зазначених в оскаржуваній постанові, 31 липня 2025 року о 14 годині 57 хвилин ОСОБА_1 у приміщенні магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , здійснювала роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії, чим порушила ст. 16 ЗУ від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального». Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 16.10.2026 року подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, скасувати постанову та закрити провадження за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування пропущеного строку, апелянт зазначив, що пропуск строку на апеляційне оскарження спричинений об`єктивними обставинами, а саме: на період вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, станом на 31.07.2025 року, ФОП ОСОБА_1 не мала чинної ліцензії на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями. З метою захисту своїх прав змушена була звернутися із позовною заявою про визнання протиправним та скасування Розпорядження ГУ ДПС у Дніпропетровській області про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями. Рішенням від 18.03.2026 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд скасував та визнав протиправним та скасував рішення ГУ ДПС в Дніпропетровській області. Рішення від 18.03.2026 року набрало законної сили на підставі ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2026 року. Таким чином, лише 05.05.2026 року ОСОБА_1 стало відомо щодо протиправності і незаконності Рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області про анулювання ліцензії ФОП ОСОБА_1 на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Як вбачається з матеріалів справи особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 дізналась про порушення своїх прав щодо незаконного анулювання ліцензії ФОП ОСОБА_1 лише 05 травня 2026 року.
За нормами ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Між тим, як убачається зі змісту поданої апеляційної скарги, її було сформовано в системі «Електронний суд» 15 жовтня 2026 року, а зареєстрована Новокодацьким районним судом м. Дніпра 16 жовтня 2026 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження.
Таким чином вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 будучи безумовно обізнаною ще 05 травня 2026 року про порушення своїх прав, вважаючи постанову суду першої інстанції від 25.10.2025 року незаконною та передчасною, не скористалась своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у визначений законом строк.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Оскільки норми КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку, то такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
В свою чергу необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного суду України (наприклад, Постанова ВСУ від 13.07.2016 року по справі № 3-774гс16 (№ в ЄДРСРУ 58986625) так і судова практика Європейського суду з прав людини.
Тобто, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У кожному випадку суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у вказаний принцип.
В той же час, строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Враховуючи наведене вище, доходжу висновку, що зазначену апелянтом причину пропуску строку не можливо вважати поважною, тобто такою, що об`єктивно перешкоджала особі, яка має право на подачу скарги, подати її своєчасно.
Відповідно до чинного законодавства, початок 10-денного строку на апеляційне оскарження починається з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії учасниками судового провадження.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що апелянтом не наведено поважних причин, які б могли слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови.
З огляду на вищевикладене, а також оскільки апелянт в клопотанні не навів поважних підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в поновленні строку апеляційного оскарження останньому слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту у відповідності до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Новокодацького районного суду м. Дніпра від 15 жовтня 2025 року.
Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала, через неповажність причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду: О.Ю.Іванченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua