Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №215/6114/25 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №215/6114/25

Суддя: Петешенкова М. Ю.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7983/26 Справа № 215/6114/25 Суддя у 1-й інстанції - Камбул М. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 32

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Макарова М.О., Городничої В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2026 року у складі судді Камбул М.О.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2023 року ТОВ "ФК "ЄАПБ" звернулося до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що 29 липня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №33291-07/2024, за умовами якого остання отримала кредитні кошти в розмірі 6000 грн.

24 грудня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №24122024, за умовами якого ТОВ «Аванс Кредит» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права грошової вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Аванс Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 33291-07/2024 в розмірі 21960,00 грн., з яких: 6000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6210,00 грн. - сума заборгованості за процентами, 9750,00 грн. – сума заборгованості за штрафними санкціями.

За умовами кредитного договору позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договорами.

Проте, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий кредит в строки, передбачені кредитним договором, у зв`язку із чим позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та просити суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 21960,00 грн. та вирішити питання розподілу судових витрат.

Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2026 року позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №33291-07/2024 від 29 липня 2024 року в розмірі 12210,00 грн., з яких: 6000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 6210,00 грн. – сума заборгованості по процентам. Вирішено питання про судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеної заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом, оскільки договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством й фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Відмовляючи у задоволенні решти вимог суд виходив із того, що позичальник (відповідач) звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України у період дії в Україні воєнного стану, а тому відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за штрафними санкціями.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що було ухвалено внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що на момент розгляду справи вона перебувала за кордоном, вказане свідчить про її об`єктивну неможливість бути належним чином повідомленою як щодо розгляду справи так і щодо факту передачі права вимоги, що унеможливлює виконання зобов`язання щодо здійснення платежів, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про часткове задоволення позову. Крім того, вказує, що кредитний договір укладено 29 липня 2024 року із застосування процентної ставки у розмірі 1,5% (п.1.4.1 договору), проте, нарахування процентів не відповідає вимогам закону, оскільки після набрання чинності Закону №3498-IX максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %, а тому заявлені вимоги в частині стягнення процентів у розмірі 6210,00 грн. є безпідставними.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно із частиною 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Судом встановлено, що 29 липня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №33291-07/2024, який підписаний електронним підписом позичальника, на підставі чого остання отримала кошти у розмірі 6000,00 грн. зі строком повернення 120 днів, та зобов`язалась сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 1,50% в день, що складає 547,50% річних.

24 грудня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №24122024, за умовами якого ТОВ «Аванс Кредит» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права грошової вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Аванс Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 33291-07/2024 в розмірі 21960,00 грн., з яких: 6000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6210,00 грн. - сума заборгованості за процентами, 9750,00 грн. – сума заборгованості за штрафними санкціями.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори й інші правочини.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; -аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що кредитний договір укладений між сторонами у спосіб визначений чинним законодавством України, сторони договору досягли згоди з усіх істотних умов договору перед його укладанням, сума кредиту, строк кредитування, процентна ставка за кредитним договором, розмір процентів за користування кредитом, річна процентна ставка, загальна вартість кредиту для позичальника з урахуванням процентної ставки та виходячи з обраних споживачем умов кредитування, ОСОБА_1 погодилась на укладення договору саме такого змісту та підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тому в силу частини 1 статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, а тому наявні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6000,00 грн. та процентами за користування кредитом у розмірі 6210,00 грн., які є обґрунтованими, доведеними та не спростовані відповідачем.

Разом з тим, звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило стягнути на свою користь, крім тіла кредиту та процентів за користування кредитом, сумузаборгованості за штрафними санкціями у розмірі 9750,00 грн.

За статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов`язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов`язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків, саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому, це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов`язання, так і після, але до виконання тих зобов`язань, які виникли на його підставі.

Законом № 2120 внесено зміни до ЦК України, а також до Закону № 1734, які передбачають, що починаючи з 24 лютого 2022 року та у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за відповідним договором, до позичальника не можуть бути застосовані штрафні санкції за таке прострочення.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 суд зазначив щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

За змістом частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі №362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

З системного аналізу приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування прострочених платежів у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

З урахуванням викладеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеної заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом, з яким погоджується колегія суддів, оскільки кредитний договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством й враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті, що свідчить про порушення прав нового кредитора, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення грошових коштів відповідно до умов договору.

Колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій у розумінні положень ст. 625 ЦК України, оскільки на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час, з урахуванням внесених змін до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року, який набрав чинності 17 березня 2022 року, та положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність належного повідомлення щодо передачі права вимоги, що унеможливлює виконання зобов`язання, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про часткове задоволення позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки за умовами договору факторингу, зокрема, п.1.3. саме на попереднього кредитора покладено обов`язок повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних новому кредитору.

Аргументи апеляційної скарги про те, що кредитний договір укладено із застосування процентної ставки у розмірі 1,5% (п.1.4.1 договору), яка не відповідає вимогам закону, оскільки після набрання чинності Закону №3498-IX максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки кредитний договір укладено 29 липня 2024 року, Законом №3498-IX про максимальний розмір денної процентної ставки в даний період було передбачено другий етап зниження максимальної денної процентної ставки (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року), яким визначено, що наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки - максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %, третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %, а тому визначені проценти за користування кредитом не суперечать вимогам закону.

Колегія суддів звертає увагу, що якщо споживач не оспорює умови договору чи договір про споживчий кредит або зміну договору, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Аргументи апеляційної скарги про безпідставне часткове задоволення позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно статті 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И А Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 11 листопада 2026 року.

Головуючий: М.Ю.Петешенкова

Суддя: М.О. Макаров

В.С Городнича

Оригінал: reyestr.court.gov.ua