Суд: Вінницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про повернення безпідставно набутого майна (коштів)
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №127/3654/26
Суддя: Панасюк О. С.
Справа № 127/3654/26
Провадження № 22-ц/801/2114/2026
Категорія: 56
Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В.
Доповідач:Панасюк О. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 рокуСправа № 127/3654/26м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),
суддів Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,
з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Державного підприємства «СЕТАМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Немирівська міська рада Вінницької області, про стягнення коштів, отриманих за недійсним правочином за апеляційною скаргою Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Медяної Ю. В. від 17 червня 2026 року (дата складання повного тексту судового рішення у справі відсутня),
встановив:
В лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, за яким просив стягнути з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (далі ВПВР УЗПВР у Вінницькій області Центрального МУ МЮ України (м. Київ)) на його користь грошові кошти на загальну суму 1 331 851,89 грн, з яких: 769 234,00 грн – сплачених на виконання правочину, визнаного недійсним, 467 970,47 грн – інфляційних втрат, 94 647,40 грн – 3 % річних; стягнути з Державного підприємства «СЕТАМ» (далі ДП «СЕТАМ») грошові кошти на загальну суму 70 097,47 грн, з яких: 40 486,00 грн – сплачених на виконання правочину, визнаного недійсним, 24 630,03 грн – інфляційних втрат, 4 981,44 грн – 3 % річних.
Покликався на те, що в провадженні ВПВР УЗПВР у Вінницькій області Центрального МУ МЮ України (м. Київ) перебувало зведене виконавче провадження № 66151165 про стягнення заборгованості з ТОВ «Юбіпартнер Девелопмент».
У ході здійснення виконавчих дій у вказаному провадженні виконавцем було прийнято рішення про реалізацію належного боржнику майна, шляхом проведення електронних торгів через ДП «СЕТАМ».
Внаслідок проведення електронних торгів було реалізовано наступне майно: будівлі майстерні, літ «А» загальною площею 1024,50 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оформлені протоколом №564541 від 28 грудня 2021 року; будівлі оздоровчого комплексу-котельні, літ «Б» загальною площею 316,40 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оформлені протоколом №564542 від 28 грудня 2021 року; будівлі прохідної, літ «К» загальною площею 19,0 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оформлені протоколом №564543 від 28 грудня 2021 року.
В подальшому торги були скасовані постановою Вінницького апеляційного суду у справі № 930/859/22.
ОСОБА_1 сплатив на рахунок ДП «СЕТАМ» гарантійні внески на суму 40 486 грн, а на користь ВПВР УЗПВР у Вінницькій області Центрального МУ МЮ України (м. Київ) – ціну продажу на загальну суму 769 234,00 грн, але після визнання торгів недійсними отриманих від нього коштів відповідачі не повернули.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 квітня 2026 року прийнято заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Грабік М.С. про зменшення розміру позовних вимог, у якій він просив стягнути з ВПВР УЗПВР у Вінницькій області Центрального МУ МЮ грошові кошти у сумі 1 331 851,89 грн, з яких: 769 234 грн– сплачених на виконання правочину, визнаного недійсним; 467 970,49 грн – інфляційних втрат; 94 647,40 грн – 3 % річних; стягнути з ДП «СЕТАМ» 24 630,03 грн втрат від інфляції, 4 981,44 грн – 3 % річних, а також судові витрати. Залучено до участі в справі правонаступника відповідача ВПВР УЗПВР у Вінницькій області Центрального МУ МЮ України (м. Київ) – відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі ВПВР УЗПВР у Вінницькій області Хмельницького МУ МЮ України).
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 :
- з УЗПВР у Вінницькій області Хмельницького МУ МЮ України грошові кошти в сумі 999 007,96? грн, з яких: 769 234,00 грн – кошти, сплачені на виконання правочину, визнаного недійсним, 178 498,71 грн – інфляційних втрат, 51 275,25 грн – 3 % річних;
- з ДП «СЕТАМ» грошові кошти в сумі 12 093,37 грн, з яких: 9 394,67 грн – інфляційних втрат, 2 698,70 грн – 3 % річних;
- в рівних частках з ВПВР УЗПВР у Вінницькій області Хмельницького МУ МЮ та ДП «СЕТАМ» судовий збір в сумі 10 643,17 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що електроні торги з реалізації нерухомого майна, оформлені протоколами, визнані недійсними за рішенням суду, правова підстава для утримання грошових коштів у відповідача (якому безпосередньо були перераховані кошти від реалізації нерухомого майна) відпала, у зв`язку з чим сплачена позивачем сума коштів за недійсним правочином підлягає стягненню на його користь.
Оскільки ВПВР УЗПВР у Вінницькій області Хмельницького МУ МЮ України не виконав свого обов`язку щодо повернення позивачу сплачених за визнаний недійсним правочином коштів в сумі 769 234 грн, тому вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення. Оскільки позивач відмовився від вимоги про стягнення з ДП «СЕТАМ» 40 486,00 грн, сплачених на виконання правочину, визнаного недійсним, то на його користь підлягають стягненню інфляційні втрати та три проценти річних від сплаченої суми.
В апеляційній скарзі Хмельницьке МУ МЮ України, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просило рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2026 року скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у позові.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги покликалося на те, що суд першої інстанції вирішив спір, у якому відповідачем був структурний підрозділ Хмельницького МУ МЮ України – ВПВР УЗПВР у Вінницькій області Хмельницького МУ МЮ України, який не має статусу юридичної особи, власного коду ЄДРПОУ, не володіє рахунками, не розпоряджається майном та коштами.
Звертало увагу, що ВПВР УЗПВР у Вінницькій області Хмельницького МУ МЮ України не є правонаступником ВПВР УЗПВР у Вінницькій області Центрального МУ МЮ України (м. Київ). Жодних зобов`язань перед позивачем Хмельницьке МУ МЮ України не має.
Суд помилково застосував до спірних правовідносин приписи статті 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) про відповідальність за прострочення зобов`язання через встановлення Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» мораторію на застосування наслідків прострочення грошового зобов`язання, передбачених цією статтею. Кошти, що надійшли від продажу майна боржника, проданого на прилюдних торгах, визнаних недійсними, перераховані стягувачам, а виконавчий збір стягнутий до Державного бюджету України.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг апеляційний суд прийшов до висновку, що вони підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Частинами першою – четвертою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За змістом частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу, зокрема якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
У постанові від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20) Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виснувала таке:
«Згідно з частиною першою та другою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи судом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 Цивільного кодексу України).
Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина перша статті 89 ЦК України).
Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частини перша-третя статті 95 ЦК України).
Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (частина четверта статті 95 ЦК України).
У ЦК України не встановлюється спеціальних вимог щодо довіреності керівника відокремленого підрозділу. Підставою видачі такої довіреності буде виступати акт органу юридичної особи про призначення фізичної особи керівником філії або представництва. Довіреність керівника відокремленого підрозділу має комплексний характер. У частині першій статті 237 ЦК України прямо передбачено, що представник має право або зобов`язаний вчиняти тільки правочини (хоча, наприклад, допускаються винятки відносно, отримання заробітної плати, представництва акціонерів). Всі інші дії не охоплюються цивільним законодавством і регулюються іншими нормами, або взагалі позбавлені такого. До них відносяться й дії щодо процесуального представництва. Від імені юридичних осіб має право виступати керівник відокремленого підрозділу, а не сам підрозділ, адже поміж керівником і юридичною особою існують відносини представництва і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи. Процесуальні повноваження керівника відокремленого підрозділу мають бути вказані у довіреності юридичної особи. З урахуванням цивільно-правового положення філій та представництв недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу, як складової частини юридичної особи, що його створила.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору».
Згідно з частинами першою, другою статті 81 ЦК України юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна.
Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.
Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (стаття 82 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2025 року № 517 утворено як юридичну особу публічного права Хмельницьке МУ МЮ України (ідентифікаційний код юридичної особи 45798761), а наказом Віце-прем`єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України затверджено структуру та штатну чисельність Хмельницького МУ МЮ України, зокрема ВПР УЗПВР у Вінницькій області в кількості 10 штатних одиниць.
Верховний Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 березня 2026 року у справі № 766/1349/23 виснував, що справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво (як структурна одиниця юридичної особи) не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливе вирішення цивільного спору, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Оскільки позовні вимоги пред`явлені до ВПР УЗПВР у Вінницькій області Хмельницького МУ МЮ України, який не є юридичною особою та не може виступати стороною судового процесу, рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ВПР УЗПВР у Вінницькій області Хмельницького МУ МЮ України необхідно скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.
Щодо вимоги Хмельницького МУ МЮ України в апеляційній скарзі повністю скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у позові ОСОБА_1 , в тому числі про стягнення коштів і судового збору з ДП «СЕТАМ», то апеляційний суд виходить із такого.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Принцип диспозитивності цивільного судочинства (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України) розкрито в статті 13 цього Кодексу, за змістом частин першої та третьої якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно зі частинами першою, другою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.
Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:
1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів;
2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;
3) предметом спору є однорідні права і обов`язки (стаття 50 ЦПК України).
У цьому спорі єдина підстава позову – визнання недійсним електронних торгів постановою Вінницького апеляційного суду від 14 листопада 2024 року, за результатами яких ОСОБА_1 сплатив кошти за придбання майна, але предмет спору, тобто вимоги позивача мають індивідуальний характер щодо кожного з відповідачів. Виконання рішення Хмельницького МУ МЮ України (якби воно було учасником справи) не впливає на права і обов`язки ДП «СЕТАМ» і навпаки.
Про те, що позиція у справі ДП «СЕТАМ» відрізнялася від позиції, висловленої представником ВПР УЗПВР у Вінницькій області Хмельницького МУ МЮ України у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні, а також представником Хмельницького МУ МЮ України в апеляційній скарзі свідчить те, що після пред`явлення позову 30 березня 2026 року ДП «СЕТАМ» повернуло гарантійний внесок, сплачений позивачем під час участі в електронних торгах на загальну суму 40 486, 00 грн.
Частина перша статті 152 ЦПК України прямо не обмежує учасника справи (одного з відповідачів) на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в цілому, але її системний аналіз, з урахуванням права на апеляційне оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі, але якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що один із співпозивачів чи співвідповідачів, який діє самостійно в процесі і рішення суду щодо якого не впливає на обсяг прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків іншого співпозивача чи співвідповідача, повноважень на оскарження в апеляційному порядку рішення в частині вирішення позовних вимог щодо такого (іншого) співпозивача чи співвідповідача не має.
Такий висновок узгоджується із установленим статтею 55 Конституції України правом особи на судовий захист її прав і свобод, зокрема у світлі тлумачення цієї норми Конституційним Судом України, який в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією та законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
У цій же справі апеляційну скаргу подано особою, яка не брала участі у справі, але про права і обов`язки якої вирішено судовим рішенням – стягнуто кошти з її структурного підрозділу – УЗПВР у Вінницькій області Хмельницького МУ МЮ України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Отже оскільки рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та судових витрат з ДП «СЕТАМ» не впливає на права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Хмельницького МУ МЮ України, то у частині вимог апеляційної скарги Хмельницького МУ МЮ України про скасування рішення суду першої інстанції в цій частині (про стягнення на користь ОСОБА_1 з ДП «СЕТАМ» грошових коштів в сумі 12 093,37 грн, з яких: 9 394,67 грн – інфляційних втрат, 2 698,70 грн – 3% річних, а також частини судового збору в розмірі 10 643,17 грн), необхідно закрити апеляційне провадження у справі.
Керуючись статтями 362, 367, 368, 377, 381 – 383 ЦПК України апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити частково.
В частині вимог до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2026 року скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.
В частині оскарження Хмельницьким міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2026 року про стягнення з Державного підприємства «СЕТАМ» на користь на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 12 093 грн 37 к., з яких: 9 394 грн 67 к. – інфляційних втрат, 2 698 грн 70 к – 3 % річних, а також судового збору у розмірі 5 321 грн 59 к. апеляційне провадження закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
(Повний текст судового рішення виготовлено 12 листопада 2026 року).
Головуючий О. С. Панасюк
Судді: О. В. Ковальчук
Т. Б. Сало
Оригінал: reyestr.court.gov.ua