Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші справи
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №203/6197/26
Суддя: Свистунова О. В.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8672/26 Справа № 203/6197/26 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді – Свистунової О.В.,
суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,
за участю секретаря – Піменової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу судді Центрального районного суду міста Дніпра від 15 червня 2026 року про відмову у видачі судового наказу
у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей , –
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Центрального районного суду міста Дніпра із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей з ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Центрального районного суду міста Дніпра від 15 червня 2026 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей з ОСОБА_2 .
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Учасники справи не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції посилався на те, що між сторонами наявний спір щодо участі у вихованні та утриманні дітей, тому заявлені вимоги не є безспірними.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу з огляду на таке.
Частиною 5 ст. 183 СК України передбачено право батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Вимоги до форми і змісту заяви про видачу судового наказу встановлені статтею 163 ЦПК України, а саме, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.
У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява;2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Стаття 165 ЦПК України передбачає, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України, заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; заявлено вимогу, яка не відповідає ст. 161 цього кодексу; наявні обставини, передбачені ч. 1 ст. 186 цього кодексу; з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав передбачених п.п. 3-6 ч. 1 цієї статті; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; заяву подано з порушенням правил підсудності.
Як убачається з матеріалів справи, заявниця звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника аліментів на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), тобто із вимогою, яка прямо передбачена пунктом 4 частини першої статті 161 ЦПК України.
Під час направлення судом запиту в порядку ч.7 ст.165 ЦПК України для становлення зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 та вирішення питання щодо підсудності даної справи, до Центрального районного суду міста Дніпра надійшла заява представника ОСОБА_2 , в якій зазначено, що останній категорично заперечує проти задоволення заяви, так як між сторонами на протязі декількох років після розірвання шлюбу існувала усна домовленість про розмір аліментів, які на постійній основі сплачуються ОСОБА_2 , на підтвердження чого долучено відповідні платіжні інструкції про перерахування коштів ОСОБА_2 на рахунок заявниці. Також зазначено, що за домовленістю із заявницею ОСОБА_2 на постійній основі несе додаткові витрати на дітей (наприклад на ліки, одяг, взуття). Крім ого, до недавнього часу діти проводили у батька час з вечора п`ятниці до обіду неділі щотижнево. На теперішній час заявниця забороняє йому бачитись з дітьми, внаслідок чого він вимушений звернутись до суду з позов про усунення відповідних перешкод.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про наявність підстав для видачі судового наказу, фактично надав оцінку запереченням представника боржника щодо обставин виконання останнім обов`язку з утримання дітей, зокрема посиланням на існування між батьками усної домовленості про розмір аліментів, добровільне перерахування коштів на утримання дітей, несення додаткових витрат на їхні потреби та участь у вихованні дітей.
Однак такі обставини стосуються оцінки фактичного виконання боржником обов`язку з утримання дітей та обґрунтованості заявлених вимог по суті, що виходить за межі предмета перевірки суду під час розгляду заяви про видачу судового наказу.
Так, відповідно до пункту 7 частини першої статті 168 ЦПК України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. Отже, законодавцем передбачено спеціальний порядок розгляду таких вимог, який не передбачає з`ясування та вирішення спірних між батьками питань щодо фактичного виконання кожним із них обов`язку з утримання дітей.
Отже, наведені представником боржника обставини щодо добровільного надання коштів на утримання дітей, несення додаткових витрат та участі у їх вихованні не свідчать про відсутність у заявниці права на звернення до суду з вимогою про стягнення аліментів та не утворюють передбаченої пунктом 8 частини першої статті 165 ЦПК України підстави для відмови у видачі судового наказу.
При цьому наявність між батьками спору щодо обсягу виконання кожним із них батьківських обов`язків, розміру коштів, які фактично надавалися на утримання дітей, а також порядку участі у їх вихованні не може бути вирішена судом у межах наказного провадження, оскільки потребує дослідження доказів та надання їм відповідної правової оцінки.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що наявність між сторонами спору щодо участі у вихованні та утриманні дітей виключає можливість видачі судового наказу, ґрунтується на неправильному застосуванні положень пункту 8 частини першої статті 165 ЦПК України.
Згідно з частиною шостою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала судді Центрального районного суду міста Дніпра від 15 червня 2026 року про відмову у видачі судового наказу постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, відповідно до вимог ЦПК України.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.
Ухвалу судді Центрального районного суду міста Дніпра від 15 червня 2026 року про відмову у видачі судового наказу – скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 11 листопада 2026 року.
Повний текст судового рішення складено 12 листопада 2026 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: І.Ю. Ткаченко
М.М. Пищида
Оригінал: reyestr.court.gov.ua