Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №214/6462/17 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №214/6462/17

Суддя: Остапенко В. О.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10955/26 Справа № 214/6462/17 Суддя у 1-й інстанції - Євтушенко О. І. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 214/6462/17

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

секретар судового засідання Дяченко Д.П.

сторони:

позивач Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укртехфінанс»

відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Сергієнко Дмитро Миколайович, на заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 17 січня 2018 року, яке ухвалено суддею Євтушенком О.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 17 січня 2018 року,

УСТАНОВИВ:

В листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звенулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 16 березня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», так ОСОБА_1 укладено кредитним договір № 014/3251/26843/74, за умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 14 270 доларів США строком до 15 березня 2026 року зі сплатою процентів за користування ним за ставкою 12% річних – за користування І траншем, та 19 % річних – за користування ІІ траншем.

Надання кредитних коштів здійснювалось згідно вимог п.3.2 кредитного договору шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника.

З метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, між ОСОБА_1 та банком укладались додаткові угоди до кредитного договору - 01 березня 2011 року, 17 березня 2015 року, за якими змінено умови кредитування, а саме кредит надано позичальником у вигляді не відновлюваної кредитної лінії з лімітом 14 270 доларів США - І транш та 196 525,95 грн - ІІ транш. Датою остаточного погашення І траншу сторонами визначено 15 березня 2026 року, а ІІ траншу - 18 квітня 2026 року. Розмір процентної ставки за користування кредитом з 18 березня 2015 року визначено в 17% річних.

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1 , між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 014/08/05-01/050/06 від 16 березня 2006 року, за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором у тому ж об`ємі, що і позичальник як солідарний боржник. Із змінами в умовах кредитування та укладеними з позичальником додатковими угодами до кредитного договору позичальник була обізнана.

Свої зобов`язання за кредитним договором банк виконав належним чином, надавши ОСОБА_1 кредит в обумовленому розмірі. Натомість останній в порушення умов договору свої зобов`язання не виконував належним чином, в результаті чого станом на 24 жовтня 2017 року утворилась заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 202 156,14 грн. Оскільки направлені банком вимоги на адресу відповідачів про погашення заборгованості в добровільному порядку, останніми ігноруються.

На підставі наведеного вище позивач просив суд стягнути достроково солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/3251/26843/74 від 16 березня 2006 року станом на 24 жовтня 2017 року в загальному розмірі 202 156,14 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 170 230,13 грн (у тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 6 284,68 грн), заборгованість по сплаті процентів - 16 754,29 грн (у тому числі прострочена заборгованість по процентам - 16 222,61 грн), пеня за несвоєчасну сплату кредиту та процентів - 15 171,72 грн; стягнути з відповідачів на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» витрати по оплаті судового збору в сумі 3 032,34 грн, в рівних частках з кожного.

Заочним рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 17 січня 2018 року позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/3251/26843/74 від 16 березня 2006 року станом на 24 жовтня 2017 року в загальному розмірі 202 156 грн 14 коп, з яких: заборгованість за кредитом - 170 230 грн 13 коп, заборгованість по сплаті процентів - 16 754 грн 29 коп, пеня за несвоєчасну сплату кредиту та процентів - 15 171 грн 72 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , кожного окремо, на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» по 1 516 грн 17 коп в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 10 жовтня 2022 року замінено сторону ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укртехфінанс» з примусового виконання виконавчих листів, виданих Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за рішенням від 17 січня 2018 року по цивільній справі за позовом ПАТ «Райффазен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 19 серпня 2026 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2018 року у цивільній справі № 214/6462/17 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат Сергієнко Д.М., посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в частині солідарного стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач ОСОБА_3 не була належним чином повідомлена про розгляд цивільної справи, не була обізнана про наявність спору, не отримувала судових повідомлень, у зв`язку з цим, була позбавлена можливості надати суду свої заперечення, докази та реалізувати інші процесуальні права.

Також апелянт зазначає, що ОСОБА_3 з серпня 2016 року фактично припинила спільне проживання, шлюбні відносини та спілкування з ОСОБА_1 , а шлюб між ними було розірвано заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 15 травня 2018 року у справі № 212/464/18. Відповідач ОСОБА_3 не була обізнана про наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та не підписувала розписок від 17 березня 2015 року, на які позивач посилався під час розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_3 заперечує факт надання нею згоди на виконання відповідних зобов`язань та вважає, що відбулося неправомірне змінення зобов`язання без її згоди, як поручителя.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 01 березня 2003 року ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» із заявою-анкетою про надання йому споживчого кредиту в сумі 14 270 доларів США для придбання житла (квартири) (том 1 а.с.11-15).

За результатами розгляду заяви 16 березня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (п.1.3 Статуту, том 1 а.с.74-83), укладено кредитний договір № 014/3251/26843/74, відповідно до розділу 1 якого банк надав позичальникові кредит на споживчі цілі у вигляді не відновлюваної кредитної лінії з лімітом 14 270 доларів США строком на 240 місяців з 16 березня 2006 року по 15 березня 2026 року зі сплатою процентів за користування ним за ставкою 12% річних (том 1 а.с.18-24).

Сторонами погоджено, що погашення заборгованості здійснюється позичальником безготівковим платежем або внесення готівки в касу кредитора щомісячно, до 15 числа кожного місця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту шляхом внесення щомісячних рівних (ануїтетних) платежів по 157,12 доларів США згідно Графіку погашення (п.5.1 кредитного договору, том 1 а.с.18, 20-23).

Правомірність надання правонаступником ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредиту ОСОБА_1 в іноземній валюті підтверджується наявною у банківської установи генеральною ліцензією НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями № 10 від 03 грудня 2001 року та дозволом № 10-3 від 03 грудня 2001 року (том 1 а.с.70-73), що узгоджується з вимогами п.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19 лютого 1993 року, Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 та правовою позицією Верховного Суду України у справах № 6-190цс15 та 6-1680цс15.

У випадку порушення вказаних у договорі строків погашення кредиту, процентів та інших платежів за договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, починаючи з першого дня закінчення строку виконання зобов`язань, зазначеного в договорі (п.9.1 кредитного договору, том 1 а.с.19).

Додатковими угодами № 014/3251/26843/74/1 від 01 березня 2011 року та № 014/3251/26843/74/81-1-0-00/16620 від 17 березня 2015 року, № 014/3251/26843/74/81-1-0-00/16621 від 17 березня 2015 року до кредитного договору № 014/3251/26843/74 від 16 березня 2006 року (том 1 а.с.25, 26-33, 38-40) внесено зміни до кредитного договору, а саме конкретизовано об`єкт кредитування - надання кредиту на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та змінено умови кредитування позичальником наступним чином: з 18 березня 2015 року кредитор відкриває позичальнику не відновлювану кредитну лінію з лімітом 14 270 доларів США та 196 525,95 грн, в рамках якої кредит в сумі 14 270 доларів США надається згідно умов кредитного договору І траншем на придбання квартири, а кредит в сумі 196 525,95 грн – ІІ траншем на рефінансування заборгованості за І траншем кредиту. Датою остаточного погашення кредиту визначено 15 березня 2026 року – за І траншем, та 18 квітня 2026 року – за ІІ траншем. На момент укладення додаткової угоди 17 березня 2015 року розмір процентної ставки визначено в 12% річних - за користування І траншем кредиту в доларах США, та 19% - за користування ІІ траншем в гривні.

Забезпеченням виконання ОСОБА_1 кредитних зобов`язань виступає порука його дружини ОСОБА_2 за договором поруки № 014/08/05-01/050/06 від 16 березня 2006 року, укладеним між нею та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (том 1 а.с.50-51).

За умовами п.1.2, п.3.1 договору поруки, поручитель зобов`язався нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов`язань позичальником ОСОБА_1 за кредитним договором №014/3251/26843/74 від 16 березня 2006 року (том 1 а.с.50).

Строк дії договору поруки визначено до моменту виконання забезпечених зобов`язань (том 1 а.с.51, п.4.1 договору поруки).

Додатковою угодою №014/08/05-01/050/06/1 від 17 березня 2015 року до договору поруки № 014/08/05-01/050/06 від 16 березня 2006 року (том 1 а.с.52-56) внесено зміни щодо порядку, строків вимокання кредитно-договірних зобов`язань.

Крім того, наявними в матеріалах справи розписками від 17 березня 2015 року підтверджується факт обізнаності поручителя ОСОБА_2 із укладеними між банком та позичальником ОСОБА_1 додатковими угодами до кредитного договору, надання нею згоди на виконання зобов`язань за ними, що виключає можливість збільшення обсягу відповідальності поручителя без її згоди та відома в односторонньому порядку (том 1 а.с.33).

Звертаючись до суду з позовом про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором позивач по справі посилався на те, що свої зобов`язання за кредитним договором банк виконав належним чином, надавши ОСОБА_1 кредит в обумовленому розмірі. Натомість останній в порушення умов договору свої зобов`язання не виконував належним чином, в результаті чого станом на 24 жовтня 2017 року утворилась заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 202 156,14 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, за змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За змістом частини першої, другої ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У справах про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Матеріалами справи встановлено, що позивач свої зобов`язання за укладеним із ОСОБА_1 кредитним договором 13 липня 2007 року № 014/3251/26843/74 виконало, надавши відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в обумовленому Договором розмірі, що підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 (том 1 а.с.45).

Разом із тим позичальником обов`язки по своєчасному поверненню передбачених кредитним договором із додатковими угодами до нього платежів виконувались неналежним чином, що підтверджується розрахунком заборгованності за кредитним договором, відповідно до якого ОСОБА_1 за період з 16 березня 2006 року по 24 жовтня 2017 року користувався кредитними коштами, здійснював операції з часткового погашення кредитної заборгованості, проте з порушенням передбачених умовами договору строків та розмірів погашення (том 1 а.с.8-10).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість за кредитним договором № 014/3251/26843/74 від 16 березня 2006 року станом на 24 жовтня 2017 року становить 202 156,14 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 170 230,13 грн (у тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 6 284,68 грн), заборгованість по сплаті процентів - 16 754,29 грн (у тому числі прострочена заборгованість по процентам - 16 222,61 грн), пеня за несвоєчасну сплату кредиту та процентів - 15 171,72 грн

Встановивши, що ОСОБА_1 не виконував належним чином зобов`язання з повернення кредиту, сплати процентів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача заборгованості за кредитним договором у визначеному позивачем розмірі.

Не спростовують таких висновків суду першої інстанції посилання апеляційної скарги на те, що ОСОБА_3 з серпня 2016 року фактично припинила спільне проживання, шлюбні відносини та спілкування з ОСОБА_1 , а шлюб між ними було розірвано заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 15 травня 2018 року у справі № 212/464/18, оскільки припинення спільного проживання, шлюбних відносин та спілкування між боржником та поручителем не звільняють останнього від зобов`язань за договором поруки.

Також не спростовують висновків суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_3 не була обізнана про наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та не підписувала розписок від 17 березня 2015 року, на які позивач посилався під час розгляду справи, оскільки ОСОБА_3 , як поручитель, мала цікавитись станом виконання боржником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором. При цьому доказів того, що вона не підписувала розписок від 17 березня 2015 року, на які позивач посилався під час розгляду справи, остання не надала.

Посилання апеляційної скарги не те, що відповідача ОСОБА_3 не була належним чином повідомлена про розгляд цивільної справи, не була обізнана про наявність спору, не отримувала судових повідомлень, у зв`язку з цим, була позбавлена можливості надати суду свої заперечення, докази та реалізувати інші процесуальні права спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідач ОСОБА_3 була належним чином повідомлена судом про дату, час і місце розгляду справи, зокрема про судове засідання, призначене на 17 січня 2018. На підтвердження належного повідомлення відповідача про розгляд справи в матеріалах справи наявне поштове повідомлення про вручення судової кореспонденції, адресованої ОСОБА_3 , яке було доставлено за адресою її місця реєстрації: АДРЕСА_2 . На зазначеному поштовому повідомленні міститься особистий підпис ОСОБА_3 про отримання нею судової кореспонденції (том 1 а.с.94).

Крім того, матеріалами справи підтверджується факт особистого отримання ОСОБА_3 копії заочного рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2018 року. Зокрема, у матеріалах справи міститься корінець поштового повідомлення про вручення відповідачеві ОСОБА_3 29 січня 2018 року копії заочного рішення, на якому міститься її особистий підпис про його отримання. Наведене об`єктивно свідчить про обізнаність відповідача про ухвалення судом зазначеного заочного рішення та його зміст (том 1 а.с.100).

При цьому доказів, які б свідчили про те, що підпис у відповідних поштових повідомленнях належить не ОСОБА_3 , та що зазначена кореспонденція фактично не була нею отримана або що на момент її отримання вона з об`єктивних причин була позбавлена можливості усвідомити зміст отриманої судової кореспонденції та реалізувати свої процесуальні права, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надавши їм належну оцінку, встановивши обставини справи, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки сторона позивача не надала належних та допустимих доказів неможливості спільного користування майном та доказів того, що припинення права відповідача на його частку не завдасть істотної шкоди його інтересам як співвласнику майна.

У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у апелянта іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь апелянта.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції.

Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених апелянтом у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Сергієнко Дмитро Миколайович, залишити без задоволення.

Заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 17 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 12 листопада 2026 року.

Головуючий:

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua