Рішення від 12 листопада 2026 р. у справі №380/19527/26 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №380/19527/26

Суддя: Кошкош Олена Олександрівна

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/19527/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кошкош О. О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

Адвокат Майданник Дмитро Григорович (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) в інтересах ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просив:

- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач був призваний на військову службу під час воєнного стану, брав безпосередню участь в районах ведення воєнних (бойових) дій. Вважає, що відповідачем протиправно не здійснено виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану».

18.09.2026 судом постановлена ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

22.09.2026 до суду надійшло клопотання про долучення доказів, в якому позивач просить долучити до матеріалів справи копії довідок про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин та про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 09.09.2026 №1425, від 09.09.2026 №1453, видані військовою частиною НОМЕР_5 стосовно ОСОБА_1 .

01.10.2026 судом постановлена ухвала про долучення доказів по справі.

30.09.2026 до суду надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що одноразова грошова винагорода у розмірі 1 млн. грн. згідно п.4 постанови КМУ від 11.02.2025 №153 виплачується військовослужбовцям, які у віці до 25 років були призвані (прийняті) на військову службу під час дії правового режиму воєнного стану, станом на 13.02.2025 проходили військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою. У відзиві зауважує, що не заперечує факт наявного права на виплату одноразової грошової винагороди, разом з цим повідомляє, що до частини станом на 18.08.2026 не надходило відомостей про факт безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою №153 (11 лютого 2025 року). З метою отримання таких відомостей сформовані запити до Військових частин НОМЕР_5 (правонаступнику Військової частини НОМЕР_6 ), НОМЕР_7 (правонаступнику Військової частини НОМЕР_8 ), НОМЕР_9 (правонаступнику Військової частини НОМЕР_10 ). Відповідь від Військової частини НОМЕР_5 не надходила, а інші частини повідомили про відсутність відомостей щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях.

01.10.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що за результатом розгляду рапорту не здійснено виплату одноразової винагороди, що передбачена Постановою №153. Безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності підтверджена довідка. Отримання таких довідок під час судового провадження лише підтверджує право на отримання відповідної допомоги. Сукупна кількість днів безпосередньої участі позивача у бойових діях до 13.02.2025 складає понад шість місяців (довідка від 09.09.2026 №1453). Просив вимоги задовольнити.

05.10.2026 до суду надійшли заперечення, у яких відповідач зазначив, що військова частина не відмовляла позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди, а лише стверджувала, що на момент формування відповіді (від 18.08.2026 №4820/8/33/ НОМЕР_11 ) не має законних підстав для нарахування та виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень, передбаченої постановою КМУ №153 від 11.02.2025. Вважає, що не виплата винагороди пов`язана не із бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 , а із відсутністю відповіді від Військової частини НОМЕР_5 . Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

06.10.2026 до суду надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначив, що рапорт про виплату одноразової винагороди направлено 09.06.2026, разом з цим виплата не здійснена. Зазначає, що відсутність у відповідача відповідей не є законною підставою для відмови у наданні допомоги, що передбачена пунктом 4 Постанови № 153.

Вважає, що надані довідки від 09.09.2026 мають бути враховані як докази, оскільки вони не створюють нових обставин, а лише документально фіксують факти, які існували станом на 13.02.2025, – періоди участі позивача у бойових діях та заходах оборони у 2024 році та січні 2025 року.

Щодо відомостей зазначених у довідках. Вважає, що такі довідки не містять суперечностей, оскільки видані на формах, з різних правових підстав і фіксують різні за правовим змістом обставини:

довідка № 1480/1425 – дні безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій у розумінні Доручення № 5601/уд;

довідка № 1453 – дні безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у розумінні Порядку № 413, на підставі журналу бойових дій військової частини НОМЕР_6 (реєстраційні номери 17/т від 01.01.2024, 20/т від 11.02.2024, 25/т від 29.03.2024, 30/т від 02.06.2024, 33/т від 10.08.2024, 35/т від 16.10.2024, 36/т від 06.12.2024, 40/т від 01.01.2025).

Періоди, зазначені у двох довідках, не виключають, а доповнюють один одного: кожен без винятку період, зазначений у довідці № 1480/1425, повністю входить до одного з періодів, зазначених у довідці № 1453: період з 10.08.2024 по 12.09.2024 (34 дні) входить до періоду з 06.08.2024 по 12.09.2024 (38 днів); період з 21.09.2024 по 23.09.2024 (3 дні) входить до періоду з 14.09.2024 по 29.09.2024 (16 днів); періоди з 02.11.2024 по 04.11.2024, з 08.11.2024 по 10.11.2024, з 14.11.2024 по 16.11.2024, з 20.11.2024 по 22.11.2024, з 26.11.2024 по 28.11.2024 та з 05.12.2024 по 08.12.2024 (разом 19 днів) входять до періоду з 29.10.2024 по 10.12.2024 (43 дні); період з 12.01.2025 по 16.01.2025 (5 днів) входить до періоду з 08.01.2025 по 21.01.2025 (14 днів).

Таким чином, 61 день, зазначений у довідці № 1480/1425, – це частина 194 днів, зазначених у довідці № 1453. Місця перебування позивача, зазначені в обох довідках, збігаються у частині Сумського району Сумської області та території держави-агресора. Жодного дня, який за однією довідкою був би днем участі у бойових діях, а за іншою – днем відсутності позивача в районі ведення бойових дій, у довідках немає. Різниця між довідками полягає у тому, що решту днів перебування позивача у тих самих районах, зафіксованих у журналі бойових дій Військової частини НОМЕР_6 , Військова частина НОМЕР_5 у Довідці № 1480/1425 не кваліфікувала як дні безпосередньої участі у бойових діях, не зазначивши підстав такого рішення. Наявність необхідної кількості днів безпосередньої участі в бойових діях може бути підтверджена первинними документами, а саме журналами бойових дій, бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) та рапортами (донесеннями) командирів підрозділів Військової частини НОМЕР_6 . Також звертає увагу, що позивачу у період з серпня 2023 року по лютий 2025 року нараховувалась додаткова винагорода у розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, що також свідчить про безпосередню участь позивача у бойових діях, адже така виплата передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а її виплата здійснюється тим, хто бере безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, та виконує бойові (спеціальні) завдання. Просив вимоги задовольнити.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт № НОМЕР_12 , зареєстрований в АДРЕСА_3 , проходить військову службу у розпорядженні військової частини НОМЕР_1 .

З військового квитка серії НОМЕР_13 вбачається, що ОСОБА_1 з 20.04.2022 проходить військову службу, зокрема з 20.04.2022 у Військовій частині НОМЕР_8 , з 25.01.2024 у Військовій частині НОМЕР_6 , з 23.01.2025 у Військовій частині НОМЕР_10 , з 03.06.2025 у військовій частині НОМЕР_1 .

У відповіді на скаргу адвоката позивача Військовою частиною НОМЕР_1 в листі від 18.08.2026 №4820/8/33/13067 повідомлено про те, що ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 03 червня 2025 року. З метою виплати одноразової грошової винагороди зроблено запити на отримання довідок про безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин (додаток 1 до доручення) та довідку про те, що військовослужбовець не отримував у ввіреній військовій частині (установі) одноразову грошову винагороду (додаток 2) до:

Військової частини НОМЕР_5 (правонаступник військової частини НОМЕР_6 ),

Військової частини НОМЕР_7 (правонаступник військової частини НОМЕР_8 ),

Військової частини НОМЕР_9 (правонаступник військової частини НОМЕР_10 ).

На запити отримано відповіді від Військової частини НОМЕР_7 (правонаступник військової частини НОМЕР_8 ) та від Військової частини НОМЕР_9 (правонаступник військової частини НОМЕР_10 ) в яких повідомлено про те, що ОСОБА_1 безпосередню участь у бойових діях не приймав, допомогу не отримував. Військовою частиною НОМЕР_5 (правонаступник військової частини НОМЕР_6 ) на відповідний запит надано довідку від 15.08.2026 №15 про не отримання військовослужбовцем одноразової грошової винагороди, однак не повідомлено факту безпосередньої участі у бойових діях.

Зазначено про відсутність підстав для нарахування та виплати одноразової грошової винагороди без отримання відомостей про безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Разом з цим, 09.09.2026 Військовою частиною НОМЕР_5 видані довідки:

довідка №1480/1425 про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин (за формою додатка до Доручення), яка містить відомості про солдата ОСОБА_1 , а саме про те, що він брав безпосередню участь в бойових діях 61 день (з 10.08.2024 по 12.09.2024, з 21.09.2024 по 23.09.2024, з 02.11.2024 по 04.11.2024, з 08.11.2024 по 10.11.2024, з 14.11.2024 по 16.11.2024, з 20.11.2024 по 22.11.2024, з 26.11.2024 по 28.11.2024, з 05.12.2024 по 08.12.2024, з 12.01.2025 по 16.01.2025 перебуваючи в Сумській області, Сумському районі, Річківській ТГр, Миколаївський ТГр, Російській Федерації, Курській області, Кореневському районі, н.п. Краснооктябрське, н.п. Снагость); станом на 21.01.2025 випадків притягнення до кримінальної відповідальності не обліковано, дисциплінарних стягнень – не обліковано.

довідка №1453 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України яка містить відомості про солдата ОСОБА_1 , а саме про те, що в періоди з 25.01.2024 по 12.04.2024, з 06.08.2024 по 12.09.2024, з 14.09.2024 по 29.09.2024, з 29.10.2024 по 10.12.2024, з 30.12.2024 по 02.01.2025, з 08.01.2025 по 21.01.2025 він брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України перебуваючи в Харківській області, Куп`янському районі, Курилівській ТГр, Петропавлівській ТГр, Сумській області, Сумському районі, Річківській ТГр, Миколаївській ТГр, Російській Федерації. Довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.

Не погоджуючись із відмовою здійснити виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, застосовується в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 1-2 якого військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

За положеннями частини другої статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до пунктів 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова №704) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України (пункт 8 постанови №704).

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який діє й на час апеляційного перегляду справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (далі - постанова №153) погоджено реалізацію протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).

Пунктом 3 постанови №153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Міністерство оборони;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 4 постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

За обставинами цієї справи позивач у віці до 25 років до набрання чинності постановою №153 (20.04.2022) прийнятий на військову службу під час воєнного стану, проходив військову службу на момент набрання чинності постановою №153 (13 лютого 2025 року).

У періоди з 10.08.2024 по 12.09.2024, з 21.09.2024 по 23.09.2024, з 02.11.2024 по 04.11.2024, з 08.11.2024 по 10.11.2024, з 14.11.2024 по 16.11.2024, з 20.11.2024 по 22.11.2024, з 26.11.2024 по 28.11.2024, з 05.12.2024 по 08.12.2024, з 12.01.2025 по 16.01.2025 перебуваючи в Сумській області, Сумському районі, Річківській ТГр, Миколаївський ТГр, Російській Федерації, Курській області, Кореневському районі, н.п. Краснооктябрське, н.п. Снагость брав безпосередню участь в бойових діях. Сукупна кількість днів у зазначених періодах – 61 день, про що свідчить довідка Військової частини НОМЕР_5 від 09.09.2026 №1480/1425.

Позивач звертаючись до суду зазначає про протиправну відмову відповідача, викладену у листі від 18.08.2026 №4820/8/33/ НОМЕР_11 щодо нарахування та виплати винагороди.

Разом з цим, суд враховує, що в листі від 18.08.2026 №4820/8/33/ НОМЕР_11 Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено про те, що з метою виконання Окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601/уд, з урахуванням того, що до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 зараховано лише 03.06.2025, зроблено запити до військових частин в яких проходив військову службу ОСОБА_1 . Відповідь від Військової частини НОМЕР_5 на підтвердження факту безпосередньої участі позивача у бойових діях не надано. У підсумку зазначено: «із наданих відповідей від військових частин, в котрих проходив військову службу ОСОБА_1 , не підтверджено, що останній приймав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, а відповідно і відсутні підстави для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 11.02.2025 №153».

З урахуванням встановлених судом обставин, суд зауважує, що під час розгляду питання про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 11.02.2025 №153 в розпорядженні відповідача були відсутні довідки Військової частини НОМЕР_5 від 09.09.2026, а саме №1480/1425 про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин та №1453 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Отже, відповідачем не враховані відомості зазначені у таких довідках, які мають суттєве значення для прийняття рішення про здійснення відповідної виплати.

Враховуючи те, що у листі від 18.08.2026 №4820/8/33/ НОМЕР_11 Військовою частиною НОМЕР_1 викладено висновок про відсутність підстав для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 11.02.2025 №153, за умови не отримання від Військової частини НОМЕР_5 відповіді (в т.ч. довідок) щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях, суд дійшов висновку що такий зроблено передчасно, тобто без урахування усіх обставин.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у цій частині.

Щодо вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» суд зазначає таке.

На виконання Постанови №153 Міністром оборони України видано Окреме доручення від 26 вересня 2025 року №5601/уд, яким визначено алгоритм дій щодо отримання відповідних документів, які підтверджують право військовослужбовця на отримання грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, та порядок виплати такої винагороди.

Також в даному Окремому дорученні зазначено, що виплата винагороди військовослужбовцям проводиться за місце проходження служби.

Питання виплати одноразової допомоги врегульовано також Окремим дорученням Міністра оборони України від 20 лютого 2025 року №999/уд (далі Доручення №999/уд).

Так, відповідно до положень Доручення №999/уд, підтвердження участі військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій здійснюється на підставі щонайменше одного документа з кожної з наступних груп: а) бойовий наказ (бойове розпорядження); б) журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення; в) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13 лютого 2025 року, Винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від одного мільйону гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Крім того, Дорученням №999/уд командирів військових частин (установ) зобов`язано:

а) провести аналіз наявності зазначених вище військовослужбовців у підпорядкованих військових частинах; б) провести серед цих військовослужбовців роз`яснювальну роботу щодо умов та особливостей виплати Винагороди; в) організувати роботу, в тому числі шляхом здійснення відповідних запитів до інших військових частин (установ), в яких проходили службу військовослужбовці, щодо: - створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати Винагороди або Допомоги у відповідності до Постанови та цього доручення; документального підтвердження відсутності (наявності) у вказаних військовослужбовців випадків притягнення відповідальності; - з`ясування (отримання) інформації щодо наявності у військовослужбовця захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, перебування військовослужбовця у полоні (крім тих, які добровільно здалися в полон); - в триденний термін здійснити оформлення (надання) довідок за формою, що додається, в тому числі за запитами з інших військових частин, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин; г) за результатами проведеної роботи здійснити розрахунки потреби в коштах для виплати винагороди та до 03 березня 2025 року подати узагальнену інформацію (заявки) за підпорядкованістю до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України; д) виплату винагороди проводити у відповідності до вимог пункту 4 Постанови згідно наказів командирів військових частин (установ), виданих на підставі:

- витягів з послужних списків, копій обліковопослужних карток, довідок про проходження військової служби (трудову діяльність) (додаток 10 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10 квітня 2009 року №170);

- копії послужної картки; довідок, оформлених за формою, що додається, зокрема з місць попередньої служби, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин.

Підготовку проєктів наказів для здійснення виплат, передбачених Постановою, покласти на відповідні служби персоналу (підрозділи, що відповідають за облік особового складу).

Таким чином, командир військової частини, куди звертається з відповідним рапортом військовослужбовець щодо виплати 1000000 грн, зобов`язаний організувати роботу, в тому числі шляхом здійснення відповідних запитів до інших військових частин (установ), в яких проходили службу військовослужбовці, щодо: створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати винагороди або допомоги у відповідності до Постанови та цього доручення; документального підтвердження відсутності (наявності) у вказаних військовослужбовців випадків притягнення відповідальності; з`ясування (отримання) інформації щодо наявності у військовослужбовця захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, перебування військовослужбовця у полоні (крім тих, які добровільно здалися в полон); в триденний термін здійснити оформлення (надання) довідок за формою, що додається, в тому числі за запитами з інших військових частин, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, єдиною підставою для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн, слугував факт не отримання відомостей про безпосередню участь позивача у бойових діях.

На переконання суду, відповідач, спираючись виключно на цю обставину, не вжив належних заходів для витребування та повного аналізу документів щодо позивача, внаслідок чого не надав оцінки та фактично не дослідив сукупність усіх інших передбачених Постановою №153 обов`язкових умов і критеріїв, необхідних для отримання вказаної виплати.

У той же час, суд не може підміняти встановлену законодавством процедуру прийняття рішення про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, передбаченої Постановою №153.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі «Pedersen and Baadsgaard v. Denmark» (заява №49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних державних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Суд вказує, що поняття дискреційних повноважень наведене у пункті 7 частини першої статті 2 Закону України 17 лютого 2022 року №2073-IX «Про адміністративну процедуру» (Закон №2073-IX), згідно з яким дискреційне повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону №2073-IX здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:

дискреційне повноваження передбачено законом;

дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;

правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;

вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

З огляду на вищезазначене, дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб`єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.

Характерними ознаками адміністративного розсуду (дискреції) є: 1) реалізація дискреційних повноважень має відповідати принципу верховенства права; 2) їх здійснення можливе лише у разі відсутності єдиного можливого варіанту поведінки; 3) суб`єкти владних повноважень мають можливість вибрати оптимальний варіант поведінки з метою врегулювання певного кола суспільних відносин; 4) суб`єкти управлінської діяльності застосовують адміністративний розсуд відповідно до належної мети, без наявності власної вигоди та впливу сторонніх факторів.

За таких обставин, позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу спірну одноразову грошову винагороду, є передчасними, оскільки відповідач не вжив всіх необхідних дій для з`ясування перелічених вище обставин.

Разом з тим, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути по суті питання про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн, передбачену Постановою №153, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 , викладену в листі від 18.08.2026 №4820/8/33/13067 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Олена КОШКОШ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua