Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: визначення митної вартості товару
Дата: 12 листопада 2026 р.
Справа: №320/37807/25
Суддя: Скрипка І.М.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2026 року Київ справа №320/37807/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СБТ «Карго» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
в с т а н о в и в:
Товариство з обмеженою відповідальністю «СБТ «Карго» (ТОВ «СБТ «Карго», товариство) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці (митниця, контролюючий орган, відповідач).
Просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці №UA100320/2025/000063/1 про коригування митної вартості товарів та картку відмови №UA100320/2025/000457 від 26.06.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, їх митна вартість визначалась за основним методом - ціною договору (контракту), для підтвердження чого додавалися відповідні належні документи. Вважають, що надані до митного оформлення документи підтверджували правомірність формування митної вартості за основним методом, не містили будь-яких розбіжностей або недостовірних відомостей стосовно визначення і встановлення вартості товарів. Також, на переконання позивача, довідка про транспортні витрати є належним документом, що підтверджує вартість перевезення.
Ухвалою від 27.10.2025, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що у межах спірних відносин усі дії та рішення посадових осіб митного органу є аргументованими, відповідають та засновані на вимогах законодавства з питань державної митної справи. Стверджують, що документи, подані позивачем для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, зокрема, у пункті 3.4 Контракту від 01.01.2021 №5 зазначено, що передоплата 100% сплачується покупцем протягом 10 днів з моменту отримання рахунку проформи, однак такого позивачем до митного оформлення не надано. У банківських платіжних документах наявні лише реквізити контракту, проте відсутні відомості про рахунки, відповідно до яких здійснюється поставка товару, що не дає змоги віднести такий документ до заявленої партії товару. Крім того, не надано документів, які видані суб`єктами господарювання, що залучались безпосередньо до договору транспортування та експедирування.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якому звернуто увагу, що постанова Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 не містить вимоги вказувати в платіжному дорученні реквізити як зовнішньоекономічного контракту, так і рахунку-фактури, а тому є безпідставними доводи контролюючого органу про те, що платіжне доручення не є достатнім доказом митної вартості. Щодо довідки про транспорті витрати, вказано, що при визначенні митної вартості товару додаються документи, які підтверджують витрати понесені саме позивачем, а не підтвердження розрахунків перевізника з іншими суб`єктами, які залучались ним до перевезення. При цьому, відомості, зазначені в довідці про транспортні витрати, підтверджуються актом наданих послуг № 427 від 27.06.2025 та платіжною інструкцією №1203 від 21.07.2025. Також, на думку позивача, твердження відповідача про те, що у висновку № 1T/29-04/2025 від 29.04.2025 експертом розглядалися документи, які не стосуються товару, що оцінюється, є формальною відпискою для того, щоб не брати до уваги оцінку ринкової вартості, зробленої суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «УКРАЇНСЬКА ЕКСПЕРТНА СЛУЖБА», a самостійно завищити митну вартість товару.
Відповідачем подано клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, а позивачем клопотання, в якому останній не заперечує щодо задоволення такого.
Надаючи правову оцінку вказаним клопотанням, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої-третьої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Частиною четвертою названої статті імперативно визначено категорії справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.
Ця справа до такого переліку не входить.
У свою чергу, частиною другою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Предметом позову у цій справі є оскарження рішення Київської митниці про коригування митної вартості товару.
Оскільки ця справа не віднесена до імперативно визначеного переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, процесуальні перешкоди для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження відсутні, а відтак клопотання не підлягають задоволенню.
Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
01.01.2021 між компанією «INTERNATIONAL DUNNAGE A.S.» (Продавець) та ТОВ «СБТ «Карго» (Покупець) укладено договір поставки №5 (надалі Контракт), відповідно до умов якого Покупець погоджується купити, а Продавець погоджується продати товари, згідно з умовами, викладеними у цьому договорі, а саме: готові текстильні вироби.
Пунктом 2.1 Контракту сторони погодили, що поставка товару проходить окремим партіями, одна заявка одна партія.
У пункті 3.1 Контракту передбачено, що ціна кожної партії регулюється на основі заяви покупця та вказується у Інвойсі.
Відповідно до пункту 3.4.1 Контракту передплата 100% від загальної вартості партії Товару, зазначеної в Інвойсі, сплачується Покупцем протягом 10 (десяти) банківська днів з моменту отримання Рахунку Проформи шляхом перерахування відповідної грошової суми на розрахунковий рахунок Продавця.
На виконання пункту 3.4.1 Контракту, ТОВ «СБТ «Карго» 15.05.2025 та 28.05.2025 сплатило на рахунок компанії «INTERNATIONAL DUNNAG А..», зазначений в Рахунку та Контракті, кошти в сумі 14 041,30 Євро.
Пунктом 4.1 Контракту передбачено, що постачання здійснюється на умовах EXW (Ex Works, самовивіз) із заводу Продавця, розташованого в місті Стамбул, Туреччина (згідно Інкотермс 2000).
Транспортування товару відбувалося на підставі договору з ПП «ЛугУкрТранс» на послуги з організації і виконання перевезень вантажу за маршрутом м. Тузла, Туреччина - п/п Порубне, Україна, що підтверджується заявкою на перевезення №2006 від 20.06.2025.
По прибуттю зазначеної партії товару в Україну позивач, з метою здійснення митного оформлення товарів, подав митну декларацію №25UA10320023710U1.
Разом з митною декларацією на підтвердження правомірності формування митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, подано наступні документи:
- Інвойс № IF0202500000469, виданий компанією INTERNATIONAL DUNNAGE A.S. на користь ТОВ «СБТ «Карго» (SBT CARGO LLC), місцезнаходження: м. Київ, вул. Куренівська, 19/5, від 20.06.2025, відповідно до якого позивачем придбано товар - текстиль мішки типу PP DUNNAGE BAG WITH POLYETHYLENE INNER LINER у загальній кількості 3 920 одиниць на загальну суму 14 041,30 євро. У складі партії передбачено: 1 490 шт. товару типу BS SL 91x183СМ за ціною 1,89 євро за одиницю, 690 шт. 12 SL 91x183CM по 3,30 євро, 660 шт. L3&4 SL 91x183CМ по 5,05 євро, 800 шт. 13&4 SL 91x213CМ по 5,71 євро, а також 280 шт. L3&4 SL 76x152СМ по 3,74 євро. Загальна вартість Інвойсу становить 14 041,30 євро (чотирнадцять тисяч сорок один євро тридцять центів). Умови постачання EX-WORKS (зі складу продавця), умови оплати - CASH IN ADVANCE (передоплата). Пакування: 12 палет, загальна вага брутто - 4115 кг, нетто — 3 795 кг. Походження товару — Республіка Туреччина;
- платіжні інструкції від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на суму 11 883,10 Євро та 2 158,20 Євро;
- довідку про транспорті витрати від 25.06.2025 № 250625;
- звіт про оцінку майна від 29.04.2025 року, в якому визначено ринкову вартість майна, що ввозиться на митну територію України.
Митним органом у відповідності до статті 53 Митного кодексу України позивачу запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо така платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та с умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлень спеціалізованими експертними організацій про вартість товару або сировини, організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
26.06.2025 відповідачем прийнято рішення №UA100320/2025/000063/1 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість товарів, перерахованих у названій вище митній декларації за резервним методом.
У рішенні, зокрема, вказано, що за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією №25UA100320023710U1, встановлено, що вони не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості та містять розбіжності, зокрема, Довідка про транспортні витрати № 250625 від 25.06.2015 видана ПП «ЛугУкртранс», проте у CMR №901030 від 21.05.2025 перевізником виступає «ТРАНСПОРТ-ЕКСПЕДИЦІЯ».
В рішенні також зазначено що згідно із пунктом 3.4 контракту 01.01.2021 № 5, передплата 100% від загальної вартості партії Товару, зазначеної в Інвойсі, сплачується Покупцем протягом 10 (десяти) банківська днів з моменту отримання Рахунку Проформи шляхом перерахування відповідної грошової суми на розрахунковий рахунок Продавця. В наданих банківських платіжних документах зазначено лише реквізити контракту та не зазначено рахунки відповідно до яких здійснюється поставка товару, що оцінюється, що в свою чергу не дає змоги віднести такий документ до заявленої партії товару, також банківські платіжні документи не містять відомостей, передбачених платіжною системою SWIFT та Положенням про порядок виконання надавачам платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216. Зокрема, платіжні інструкції не містять відміток банківської установи та підпису (власноручного/електронного) відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком та відміток банківської установи.
Також 26.06.2025 виписано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000457.
Позивач не погодився із вказаними рішеннями, у зв`язку із чим звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.
За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За положеннями частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частина третя статті 318 Митного кодексу України).
За змістом частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
У силу вимог частини першої статті 257 цього Кодексу декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.
Положеннями статті 257 Митного кодексу України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
За правилами статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною другою статті 54 Митного кодексу України унормовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За приписами статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Статтею 53 Митного кодексу України врегульовано, що одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною п`ятої статті 53 Митного кодексу України закріплено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Таким чином законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 Митного кодексу України).
Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За положеннями частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У силу положень частин восьмої та дев`ятої статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.
Водночас, норми Митного кодексу України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості товарів, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.01.2023 у справі №813/713/18, від 06.09.2022 у справі №826/2187/16, від 21.05.2021 у справі №820/307/17 та інших.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару; невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів; порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
З матеріалів справи встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за МД №UA100320023710U1 від 26.06.2025, щодо якого проведено коригування митної вартості.
Підставою для витребування від декларанта додаткових документів і невизнання заявленої за основним методом визначення митної вартості обумовлені твердженням про відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості.
Зауваження митниці полягали у ненаданні документів щодо підтвердження витрат на транспортування товару; незазначенні у банківських платіжних документах рахунків, відповідно до яких здійснюється поставка товару та відомостей, передбачених платіжною системою SWIFT, зокрема відміток банківської установи та підпису (власноручного/електронного) відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком та відміток банківської установи; наявності інформації про вищу митну вартість подібного товару.
Крім того, зазначалося про ненадання на запит митниці будь яких додаткових документів.
Визначаючись щодо доводів сторін у цій справі, суд виходить із наступного.
За нормами частини другої статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на яку розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. (*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту. (*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно із приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.
За положеннями Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
Вимоги до SWIFT-повідомлень встановлені в міжнародному стандарті, затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджених наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №258 від 15.11.2004.
Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними та до нього ще можуть бути внесені зміни.
Отже, в інвойсі вказується, які саме послуги надані клієнту, та яку оплату він зобов`язаний здійснити за виконані послуги чи надані товари.
У пункті 3 частини другої статті 53 Митного кодексу України зазначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).
Тобто, в цьому випадку законодавець вживає поняття інвойсу та рахунку-проформи як тотожні.
У міжнародному законодавстві існують декілька видів інвойсів.
Зокрема, проформа-інвойс - це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним та надалі може змінюватись без проблем. Тобто, проформа існує для узгодження ціни, обсягу поставки і тільки після того, коли сторони між собою досягнули згоди, складається рахунок-фактура (інвойс) або, як його ще іменують, комерційний інвойс.
Комерційний інвойс (рахунок-фактура) - це документ, що використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони. Цей документ є обов`язковим для проходження митниці. Без нього не розмитнять товар та не допустять на територію держави. Він виписується одночасно із відвантаженням товару та надсилається покупцеві.
У постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 суд дійшов висновку, що інвойс є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю та в наданих до митного оформлення інвойсах міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору. Інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, є належним та допустимим засобом доказування митної вартості.
Як з`ясовано судом, позивачем до митного оформлення надано відповідачу Інвойс № IF0202500000469, виданий компанією INTERNATIONAL DUNNAGE A.S. на користь ТОВ «СБТ «Карго» (SBT CARGO LLC), місцезнаходження: м. Київ, вул. Куренівська, 19/5, від 20.06.2025, відповідно до якого позивачем придбано товар - текстиль мішки типу PP DUNNAGE BAG WITH POLYETHYLENE INNER LINER у загальній кількості 3 920 одиниць на загальну суму 14 041,30 євро. У складі партії передбачено: 1 490 шт. товару типу BS SL 91x183СМ за ціною 1,89 євро за одиницю, 690 шт. 12 SL 91x183CM по 3,30 євро, 660 шт. L3&4 SL 91x183CМ по 5,05 євро, 800 шт. 13&4 SL 91x213CМ по 5,71 євро, а також 280 шт. L3&4 SL 76x152СМ по 3,74 євро. Загальна вартість Інвойсу становить 14 041,30 євро (чотирнадцять тисяч сорок один євро тридцять центів). Умови постачання EX-WORKS (зі складу продавця), умови оплати - CASH IN ADVANCE (передоплата). Пакування: 12 палет, загальна вага брутто - 4115 кг, нетто - 3 795 кг. Походження товару - Республіка Туреччина.
На момент митного оформлення вартість товару була сплачена позивачем повністю, що підтверджується наданим до митного оформлення платіжними інструкціями від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №P0515DKTC2 від 15.05.2025 на суму 11 883,10 Євро та P0528DSMP3 на суму 2 158,20 Євро.
Вказані платіжні документи містять посилання на зовнішньоекономічний контракт № 5 від 01.01.2021.
Тобто, платіжні доручення SWIFT містять усі реквізити, які вимагаються ДСТУ ISO 15022-2:2004.
При цьому, інвойс та платіжні доручення не містять розбіжностей та кореспондуються між собою.
Варто зазначити, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов договору. Разом з цим, такі не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість (постанова Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18).
Також відповідач, в обґрунтування своєї позиції, вказує, що додана до митної декларації довідка про транспортні витрати № 250625 від 25.06.2025, видана ПП «ЛугУкрТранс», проте в CMR № 901030 від 21.06.2025 перевізником виступає ТРАНСПОРТ-ЕКСПЕДИЦІЯ. Залучення третіх осіб для перевезення товару, на думку контролюючого органу, є достатньою підставою для сумнівів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товарів.
У свою чергу, суд вважає такі доводи безпідставними, огляду на наступне.
За змістом пункту 4.1 Контракту від 01.01.2021 №5 поставка здійснювалася на умовах EXW зі складу заводу Продавця (Туреччина, м. Стамбул) «Інкотермс 2000».
Відповідно до пункту 1 договору № 04/01/2018 від 04.01.2018, укладеного між ТОВ «СБТ «Карго» (Клієнт) та ПП «ЛугУкрТранс» (Перевізник), Клієнт замовляє, а Перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних та міських сполученнях.
При цьому, вказаним договором Перевізник не обмежений в праві укладати від свого імені необхідну кількість договорів на перевезення вантажу замовника та організувати такі перевезення.
Отже, експедитор має право залучати будь-яких третіх осіб до виконання своїх обов`язків за договором, укладаючи з ними договори від свого імені. При цьому, вартість послуг таких третіх осіб входить у вартість послуг експедитора та окремо замовнику не перевиставляється.
Так, згідно із договором №14 від 10.01.2021 ПП «ЛугУкрТранс» доручило перевезення ТОВ «Вектор Глобал», а останнє, в свою чергу, уклало договір про надання транспортних експедиційних послуг по здійсненню вантажних перевезень автомобільним транспортом №164 від 30.09.2022 з ТОВ «ТЕП «Транспорт-експедиція», яке фактично виконало доставку для ПП «ЛугУкрТранс».
Загальна вартість виконаних послуг склала 58220,00 грн і зазначена в акті про надання послуг №427 від 27.06.2025, а сплата зазначеної суми підтверджена платіжною інструкцією №120 ТОВ «СБТ «Карго».
Відповідно до довідки про транспортні витрати №250625 від 25.06.2025 транспортні витати позивача за маршрутом м. Тузла (Туреччина)-п/п Порубне (Україна) складають 20 000 грн.
За правилами статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Відповідно до графи 20 Розділу 3 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Зі змісту Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» вбачається, що виконавцем за договором транспортно-експедиторської діяльності є експедитор. Тому документом на підтвердження вартості перевезення є рахунок-фактура або інші документи, видані експедитором, який є виконавцем за договором про надання транспортно-експедиційних послуг, а не перевізником, який є виконавцем за договором перевезення.
Суд звертає увагу, що вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, та які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, законодавством України з питань державної митної справи не встановлено.
Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), також не визначено виключного переліку документів наказом Міністерства фінансів України №599 (визначено тільки можливий, а не виключний перелік документів для підтвердження витрат на транспортування).
Верховний Суд у постановах від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 та від 15.10.2024 у справі № 520/6058/24 звертає увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Отже, довідка про транспортні витрати та платіжний документ, яким оплачено отримані послуги, є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів. При цьому, з аналізу наданих документів, які стосувалися перевезення вантажу, розбіжностей не встановлено.
Стосовно залучення третіх осіб, то залучення експедитором третьої особи перевізника відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності та положенням Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Таким чином, товариством були надані достатні документи для підтвердження вартості транспортування, а підстави для їх неприйняття відповідачем не доведені.
Стосовно звіту ТОВ «УКРАЇНСЬКА ЕКСПЕРТНА СЛУЖБА» від 29.04.2026, на який посилається позивач, то суд зазначає, що такий не може бути базовим документом для визначення митної вартості товару, проте може розцінюватися як додатковий доказ і підлягати перевірці нарівні з іншими документами, наданими до митного оформлення.
Як свідчать матеріали справи, відповідач звіт про оцінку майна взагалі залишив поза увагою, обмежившись у відзиві на позовну заяву посиланням на те, що експертом розглядалися документи, які не стосуються товару, що оцінюються. Такі твердження не містять будь-якого обґрунтування митного органу.
Щодо надання інших платіжних та/або бухгалтерських документів, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, судом встановлено, що такі документи додатково не надавалися, так як на момент декларування з первинною митною декларацією декларантом було подано інвойс, платіжний документ на підтвердження вартості товару, міжнародну товарно-транспортну накладну, договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом; довідку про транспортні витрати (вартість перевезення), що відображено у картці відмови і відповідно виключало обов`язок декларанта надавати їх повторно.
Стосовно визначення відповідачем вартості оцінюваного товару відповідно за митною декларацією про розмитнення аналогічного товару за більшою митною вартістю, ніж заявлено позивачем, що є вищою порівняно з контрактною ціною оцінюваних товарів, то суд наголошує, що сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
При цьому, протиправність невмотивованого та безпідставного витребування митним органом додаткових документів підтверджується і правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.04.2021 у справі №808/1402/18, де вказано наступне: «Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності».
Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 826/25605/15 міститься правовий висновок про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
У свою чергу, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 справа № 803/916/17 та від 08.10.2019 справа №803/776/17.
Суд зазначає, що за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Відповідно до матеріалів справи і оскаржуваного рішення, митний орган не надав належної оцінки поданим товариством документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за основним методом визначення митної вартості.
У той же час, визначена у відповідній митній декларації митна вартість товарів базувалася на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Разом із тим, митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами, не обґрунтував правових підстав по застосуванню резервного методу.
Зважаючи на викладене, в цій справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об`єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів. У той же час, надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У випадку, який розглядається, оскаржуване рішення про коригування митної вартості не відповідає наведеним вимогам, у зв`язку із чим підлягає визнанню протиправним і скасуванню. Так само підлягає визнанню протиправною і скасуванню картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, як похідна від рішення про коригування митної вартості.
Із урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
За змістом частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з платіжних інструкцій №№1206, 1207 від 22.07.2024, позивачем сплачено судовий збір у сумі 4844,80 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 4844,80 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення.
Щодо витрат на правничу допомогу, то представником позивача надано лише попередній (орієнтовний) розрахунок, який на думку останнього має складати 35 000 грн.
Однак, зважаючи на те, що представником товариства надано лише договір №22/25 про надання правничої допомоги від 22.07.2025, предметом якого є представництво інтересів ТОВ «СБТ «Карго» не лише в суді, без детального розрахунку та документального підтвердження понесених витрат, суд позбавлений можливості визначити суму компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, з врахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критеріїв розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці від 26.06.2025 №UA100320/2025/000063/1 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.06.2025 №UA100320/2025/000457.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СБТ «Карго» (код ЄДРПОУ 41378304; місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 2Б) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 8-а) судовий збір у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua