Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: реалізації податкового контролю
Дата: 12 листопада 2026 р.
Справа: №320/6220/24
Суддя: Кочанова П.В.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2026 року м. Київ справа №320/6220/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «АРТВАЙНЕРІ» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Приватне акціонерне товариства «АРТВАЙНЕРІ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення-відмову у врахуванні повідомлення «про неможливість вивезення первинних документів» від 29.09.2023 № К 183/35-00-04-03-38, прийняте Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порядку підпункту 69.28 п. 69 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, ним до контролюючого органу було направлено повідомлення про неможливість вивезення первинних документів у зв`язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться бойові дії. Повідомлення містило всю інформацію, яку необхідно зазначати, відповідно до вимог зазначених вище норм ПК України, проте відповідачем було прийнято необґрунтоване та безпідставне рішення про відмову у врахуванні повідомлення «про неможливість вивезення первинних документів», оскільки таке прийнято через те, що до повідомлення не було надано будь-яких документів, якими б було зафіксовано факт не можливості вивезення первинних документів з вказанням реквізитів документів, крім цього вказано, що підприємством подано з показниками податкову звітність з податку на додану вартість за період з лютого по серпень 2022 р., податкові декларації з податку на прибуток підприємств за 2021 р., І квартал 2022 р. та І півріччя 2022 р., звіт про контрольовані операції за 2021 р., таким чином, контролюючий орган виснував, що у підприємства був доступ до первинних документів для складання вищезазначеної податкової звітності, при цьому вказано, що протягом 2023 року на запити Північного МУ ДПС по роботі з ВПП було надано копії документів щодо документального підтвердження взаємовідносин ПрАТ «АРТВАЙНЕРІ» з контрагентами в лютому, листопаді-грудні 2020 р., січні-липні 2021 р., що спростовує відсутність доступу до первинних документів, на цих підставах. В оскаржуваному рішенні відповідачем вказано, що знаходження первинних документів на території тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, не є автоматичною підставою неможливості пред`явлення первинних документів, що не передбачено приписами п. 69.28 п. 69.
Вказані підстави для відмови позивач вважає неправомірними, тому просить задовольнити позов та скасувати рішення відповідача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Представником відповідача надано до суду відзив, в якому проти задоволення адміністративного позову останній заперечував та просив відмовити в його задоволенні, обґрунтовуючи свою позицію тим, що до спірного повідомлення позивачем не було надано документів щодо фіксації факту неможливості вивезення первинних документів, а приймаючи до уваги те, що платником податків складалась та направлялась відповідна податкова звітність, переконує, що останнє мало змогу й надати підтверджуючі факт неможливості вивезення документи, зокрема, наказ № 56 від 01 вересня 2022 року, згідно якого була створена комісія для проведення аудиту документів, та акта складеного за наслідками роботи комісії з аудиту від 30 жовтня 2022 року, який був зазначено в повідомленні. Враховуючи, що знаходження первинних документів на території тимчасово окупованих збройними формуванням російської федерації, не є автоматичної підставою неможливості пред`явлення первинних документів переконує, що оскаржуване рішення є обґрунтованим та прийнято правомірно.
Позивач із доводами відповідача не погодився, надав відповідь на відзив, в якій наголошував на тому, що у спірному повідомленні про неможливість вивезення первинних документів від 28.08.2023 року № 131, поданому в порядку п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України, ПрАТ «АРТВАЙНЕРІ» повідомляв податковий орган про неможливість вивезення первинних документів, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, за податкові (звітні) періоди з дати державної реєстрації підприємства з 14 травня1996 року до 31 березня 2022 року, з території підприємства в місті Бахмут Донецької області в інше безпечне місце у зв`язку з тим, що м. Бахмут - це територія активних бойових дій з 24.02.2022 року і по цей час.
Тобто, спірне повідомлення про неможливість вивезення документів стосується виключно документів ПрАТ «АРТВАЙНЕРІ» за минулі податкові (звітні) періоди (з 14.05.1996 до 31.03.2022) за які позивав в повному обсязі виконав свої обов`язки перед бюджетом, в тому числі, по нарахуванню та сплаті до бюджету передбачених законодавством податків і зборів, таким чином, вказане повідомлення не стосується податкових (звітних) періодів, які розпочалися з 01.04.2022, тому жодним чином не впливає на виконання позивачем своїх обов`язків перед бюджетом починаючи з цього періоду.
На цих підставах переконує у необґрунтованості, як оскаржуваного рішення, так і доводів, викладених у відзиві суб`єкта владних повноважень.
Одночасно із відзивом відповідачем надано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін, проти задоволення якого заперечував позивач у відповіді на відзив.
Розглянувши вказані клопотання суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 2 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту частини 4 статті 12 КАС України.
Згідно з частиною 1 - 4 статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У випадку, передбаченому частиною першою статті 259 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.
Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження визначені статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом норм частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до частини 6 статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
З огляду на викладене, беручі до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, беручи до уваги думку позивача, а також, зважаючи на дію воєнного стану в Україні та з метою збереження життя та здоров`я людей, суд дійшов до висновку про залишення без задоволення клопотання відповідачів про проведення судового засідання з повідомлення (викликом) сторін.
Щодо клопотання Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку із пропущеним строком звернення до суду, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, станом на час виникнення спірних відносин та на момент звернення позивача до суду КАС України передбачено, що строки звернення до суду можуть бути встановлені іншими законами України та регламентовано строк звернення до суду, який передбачений відповідним законом.
У свою чергу, частина четверта статті 122 передбачає, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
У цій справі позивач скористався правом на адміністративне оскарження спірного рішення, та отримав рішення про результат розгляду Скарги 21.12.2023.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 також вирішувала питання визначення строку звернення до суду із позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення та за наслідками аналізу норм Податкового кодексу України у взаємозв`язку з нормами Кодексу адміністративного судочинства України виснувала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень/дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України).
Таким чином, строк звернення до суду з цим позовом (після використання процедури досудового вирішення спору) становить один місяць і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідач вказує, що позивачем пропущено процесуальний строк, що випливає з того, що ним пред`явлено позов 25.01.2024, тоді як рішення про результати розгляду скарги ним отримано 21.12.2023.
Водночас, суд не може погодитись з такими доводами відповідача, оскільки присічна норма в один місяць встановлена для оскарження рішень контролюючого органу, якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), тоді як у випадку оскарження платником податку рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України.
На цих підставах, враховуючи, дату отримання рішення ДПС України платником податків (21.12.2023) та дату звернення (25.01.2024) суд не вбачає порушення строку звернення до суду позивачем із цим позовом.
Таким чином, суд зазначає, що доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження, тому у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач: Приватне акціонерне товариства «АРТВАЙНЕРІ», (код ЄДРПОУ 412168), місцезнаходження: 04073, м. Київ, пр.-т. Степана Бандери, буд. 6, офіс 703, зареєстровано у якості юридичної особи з 14.05.1996 року із основним видом економічної діяльності, згідно з КВЕД: 11.02 Виробництво виноградних вин, 46.34 Оптова торгівля напоями, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, 79.90 Надання інших послуг бронювання та пов`язана з цим діяльність. Перебуває на податковому обліку у Північному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків. Станом на дату звернення мало діючу ліцензію на виробництво алкогольних напоїв № 990108202100039, терміном дії з 23.04.2021 до 23.04.2026, із визначеним місцем провадження діяльності: Донецька область, м. Бахмут, вул. П. Лумумби, буд. 87.
Відповідно до відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом в ЄДРПОУ 00412168 місцезнаходженням ПрАТ «АРТВАЙНЕРІ» з дати його державної реєстрації, а саме з 14.05.1996 року (номер запису: 12541200000000226) до 18.04.2022 було: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. П. Лумумби, буд. 87: основний вид діяльності - виробництво виноградних вин; з 18.04.2022 року ПрАТ «АРТВАЙНЕРІ» змінило своє місцезнаходження на: м. Київ, пр. Бандери Степана, буд. 6, офіс 703.
30 листопада 2023 року ПрАТ «АРТВАЙНЕРІ» направило до контролюючого органу повідомлення (заяву) за формою 1-ОПП, яку було прийнято податковим органом, що підтверджується квитанцією № 2.
Як зазначає позивач у своєму позові всі основні цехи з виробничими потужностями, допоміжні структурні підрозділи, основні засоби, напівфабрикати, сировина, матеріалами, а також оригінали первинних документів підприємства, в тому числі, документів бухгалтерського обліку, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, знаходяться за місцем провадження діяльності підприємства, тобто по вул. П. Лумумби, буд. 87, м. Бахмут, Донецька область.
У зв`язку з військового агресією російської федерації проти України, яка розпочалася 24.02.2022 року, та активними бойовими діями на території м. Бахмут Бахмутського району Донецької області ПрАТ «АРТВАЙНЕРІ» зупинило свій основний вид діяльності через великий ризик для життя та здоров`я працівників підприємства і змінило з 18.04.2022 року своє місцезнаходження, щоб мати можливість подавати звітність, сплачувати податки та збори. При цьому, нерухоме та рухоме майно, яке забезпечувало основний вид діяльності ПрАТ «АРТВАЙНЕРІ», зокрема, будівлі, споруди з виробничими потужностями, напівфабрикатами, сировиною та матеріалами, технологічний транспорт, оригінали документів підприємства залишилися на території ПрАТ «АРТВАЙНЕРІ» в м. Бахмут Донецької області.
У зв`язку з активними бойовими діями на територій міста Бахмут і відсутністю доступу на територію підприємства встановити факти наявності рухомого і нерухомого майна, пошкоджень чи руйнувань цього майна неможливо.
Крім цього, через активні бойові дії на території м. Бахмут починаючи з квітня 2022 року більшість працівників підприємства виїхала з м. Бахмут у більш безпечні місця на території України та за кордон. Протягом тривалого часу керівництво підприємства з`ясовувало місцезнаходження своїх працівників, щоб мати можливість сформувати штат, визначитись з наявними на підприємстві первинними документами та розпочати господарську діяльність за новим місцезнаходженням.
З метою визначення переліку оригіналів документів, які залишилися на території підприємства в м. Бахмут наказом по ПрАТ «АРТВАЙНЕРІ» № 56 від 01 вересня 2022 року була створена комісія для проведення аудиту документів підприємства. За наслідками роботи комісії з аудиту актом від 30 жовтня 2022 року було встановлено, що на території підприємства в місті Бахмут Донецької області залишилися, зокрема, оригінали всіх первинних документів підприємства, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань за податкові (звітні) періоди з дати державної реєстрації підприємства з 14 травня 1996 року до 31 березня 2022 року.
Вивезти ці документи з території місця знаходження підприємства в м. Бахмут в інше безпечне місце було і залишається неможливо у зв`язку з тим, що на території м. Бахмут ведуться активні бойові дії з 24.02.2022 року і до теперішнього часу, та будь-яка спроба вивезти документи із м. Бахмут становить загрозу життю та здоров`ю працівникам підприємства, яких потрібно задіяти для вивезення документів.
З огляду на викладені обставини, ПрАТ «АРТВАЙНЕРІ», в порядку підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України звернулось до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків із повідомленням від 18.07.2022 вих.№ 434, до якого було додану копію акта про пожежу від 02.04.2022, копію акта про пожежу від 18.05.2022, фото фіксацію наслідків обстрілу території ПрАТ «АРТВАЙНЕРІ».
Рішенням Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 18.08.2022 року № 1178/6/35-00-04-03-22 було відмовлено у застосуванні до підприємства положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
29 вересня 2022 року ПрАТ «АРТВАЙНЕРІ» звернулось до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків із заявою про неможливість виконання податкового обов`язку в порядку Наказу № 255.
20 жовтня 2022 року Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було прийнято попереднє рішення № 1535/6-35-00-04-03 про можливість виконання податкового обов`язку ПрАТ «АРТВАЙЕРІ».
Крім цього, 14 березня 2023 року контролюючий орган звернувся до керівника товариства із листом щодо надання документального підтвердження взаємовідносин з їх контрагентами-постачальниками, у тому числі, податковий орган просив надати сальдо розрахунків станом на 30.11.2020, 01.12.2020, 31.12.2020, 01.01.2021, на 01.02.2021, на 28.02.2021, на 01.03.2021, на 31.03.2021, на 01.04.2021, на 30.04.2021, на 01.05.2021, на 31.05.2021, на 01.06.2021, на 30.06.2021, на 01.07.2021, на 31.07.2021 та на дату надання відповіді (кредиторська або дебіторська- заборгованість).
У відповідь на вказаний лист підприємством було надано запитану документацію, а саме: - договір поставки №2д-20 від 21.04.2020 року з додатками на 27 аркушах; - договір зберігання №2ХР-2020 від 21.04.2023 року з додатками на 5 аркушах; - картки рахунків та сальдо розрахунків 361 за період з листопада 2020 року по липень 2021 року та станом на 03.04.2023 року у кількості 12 аркушів; - картки рахунків та сальдо розрахунків 685 за період з листопада 2020 року по липень 2021 року та станом на 03.04.2023 року на 12 аркушах; - платіжні інструкції про зарахування оплати у кількості 8 аркушів; - акти надання послуг за період з листопада 2020 року по липень 2021 року у кількості 9 аркушів; - акти передачі на відповідне зберігання за період з листопада 2020 року по липень 2021 року у кількості 3 аркуші; - акти на повернення з відповідального зберігання та видаткові накладні за період з листопада 2020 року по липень 2021 року у кількості 58 аркушів; - податкові накладні за період з листопада 2020 року по липень 2021 року у кількості 30 аркушів.
Крім цього, як видно з матеріалів справи, контролюючий орган звертався до підприємства 23.02.2022 року із запитом щодо надання документів (інформації) підтверджуючі належне ведення господарської діяльності вих. № 773/6/35-00-04-03-22, на який платником було надано відповідь від 03.04.2023 року вих.№ 3.2.0/44
Пізніше, ПрАТ «АРТВАЙНЕРІ» в порядку підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України звернулось до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків із повідомленням від 28.08.2023 року № 131 (вхідний реєстраційний індекс до ПМУ ДПС № 2097/6 від 31.08.2023) про неможливість вивезення первинних документів у зв`язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться бойові дії за період з 14.05.1996 до 31.03.2022, визначивши наступний перелік документів, які залишились на території ПрАТ «АРТВЕЙНЕРІ» у м. Бахмут: - накладні на отримання товарів, ТМЦ, необоротних активів, МНМА та основних засобів; - накладні на відвантаження товарів, ТМЦ, необоротних активів, МНМА та основних засобів; - акти передачі товарів на відповідальне зберігання та акти на повернення товарів з відповідального зберігання; - ТТН, міжнародні ТТН (CMR); - митні декларації; - акти виконаних робіт (наданих послуг); - акти звірки з контрагентами; - авансові звіти з вкладеними первинними документами на підтвердження витрат; - прибуткові/видаткові касові ордери; - касові книги; - книги обліку розрахункових операцій по підрозділам; - відомості на виплату готівки; - подорожні листи; - фіскальні чеки; - інвентарізаційні описи товаро-матеріальних цінностей, необоротних активів, МНМА, основних засобів; - протоколи інвентаризаційної комісії; - виробничі звіти; - ліміто-забірні картки; - акти-вимоги на відпуск матеріалів; - накладні на внутрішнє переміщення матеріалів; - акти обробки асамбляжу; - купажні акти; - акти приготування лікеру; - акти приготування тиражної суміші; - акти розливу тиражної суміші; - дегоржажні та ремюажні відомості; - відомості виготовлення ігристого вина; - дегустаційні акти; - акти списання ТМЦ; - приймально-здавальні відомості; - накази з основної діяльності; - акти введення в експлуатацію основних засобів та МНМА; - акти списання основних засобів та МНМА; - табелі обліку робочого часу; - розрахунково-платіжні відомості; - особові картки співробітників підприємства; - накази про призначення додаткових виплат; - лікарняні листи по тимчасовій непрацездатності, по вагітності і пологам; - протоколи засідання комісії з соцстраху; - заяви-розрахунки та повідомлення про виплату коштів застрахованим особам; - постанови виконавчої служби про стягнення заборгованості на підставі рішення суду; - звіти до виконавчої служби про здійснені відрахування та виплати заборгованості на підставі рішення суду та повідомлення щодо сплати аліментів; - заяви працівників на утримання коштів за власним бажанням; - первинні документи по розрахункам з Фондом Держмайна України, акти звіряння розрахунків листування та звітування з Фондом Держмайна України договори цивільно-правового характеру та акти виконаних робіт до них; - накази щодо виробничої діяльності та службові записки до них; - накази на затвердження норм виробітку та розрахунку до них; - накази про затвердження лімітів на витрати та списання ТМЦ, розрахунки до них та службові записки; - накази про затвердження норм витрат та втрат сировини та допоміжних матеріалів, розрахунки до них та службові записки; - колективні договори зі змінами та доповненнями; - атестації робочих місць за умовами праці з метою обґрунтування надання пільг та компенсацій (знаходились в архіві підприємства) за весь період діяльності підприємства, окрім атестації робочих місць, яка була проведена у 2018 році та атестація робочих місць холодильного відділення, яка була проведена у 2021 році; - затверджені штатні розклади апарату управління та робітників зі змінами та доповненнями; - накази та службові записки до них про встановлення усіх видів доплат, надбавок та премій, а також зазначивши та перерахувавши інші документи підприємства, які залишились на території ПрАТ «АРТВАЙНЕРІ» у м. Бахмут Донецької області, а саме кадрову документацію.
Означене повідомлення було підписано Генеральним директором та головним бухгалтером підприємства.
Рішенням Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.09.2023 року № К 183/35-00-04-03-38 у врахуванні повідомлення «про неможливість вивезення первинних документів», ПрАТ «АРТВАЙНЕРІ» відмовлено.
Підставою для прийняття цього рішення, згідно з його змістом, контролюючим органом визначено таке:
По-перше: до повідомлення не надано будь яких документів, якими було б зафіксовано факт не можливості вивезення первинних документів з вказанням реквізитів документів. В тому числі не надано наказ №56 від 01 вересня 2022 року згідно якого була створена комісія для проведення аудиту документів, та акта складеного за наслідками роботи комісії з аудиту від « 30» жовтня 2022 року, який був зазначено в повідомленні.
По-друге: підприємством подано наступну звітність - податкову звітність з податку на додану вартість за період з лютого по серпень 2022 року у законодавчо встановлені терміни, податкові декларації з податку на прибуток підприємств за 2021 рік, І квартал 2022 року та І півріччя 2022 року з порушенням законодавчо встановленого терміну, звіт про контрольовані операції за 2021 рік у законодавчо встановлений термін. Звітність подано з показниками. Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Таким чином у підприємства був доступ до первинних документів для складання вищезазначеної податкової звітності.
По-третє: у переліку первинних документів, які неможливо вивезти, були вказані документи з 14.05.1996 року по 31 березня 2022 року, а саме, накладні на відвантаження товарів, товаро-матеріальних цінностей, акти передачі товарів на відповідальне зберігання та акти на повернення товарів з відповідального зберігання, акти виконаних робіт (наданих послуг), акти звірки з контрагентами. Протягом 2023 року на запити Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками було надані копії документів щодо документального підтвердження взаємовідносин ПрАТ «АРТВАЙНЕРІ» з контрагентами в лютому, листопаді - грудні 2020 року, січні - липні 2021 року, що також спростовує відсутність доступу до первинних документів.
По-четверте: знаходження первинних документів на території тимчасово окупованих збройними формуванням російської федерації, не є автоматичною підставою неможливості пред`явлення первинних документів.
Підприємство із таким рішенням не погодилось, оскаржило його в адміністративному порядку.
Рішенням ДПС України від 15.12.2023 року № 37046/6/99-00-06-03-03-06, з урахуванням рішення про продовження розгляду скарги від 30.10.2023 року № 32407/6/99-00-06-03-03-06, скаргу ПрАТ «АРТВАЙНЕРІ» залишено без задоволення, а рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків без змін.
Будучи не згодним із рішенням Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.09.2023 року № К 183/35-00-04-03-38 позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з такого.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Виключно законами України встановлюються, зокрема, податки і збори (п.1. ч. 2 ст. 92 Конституції України).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі – ПК України).
Згідно зі ст. 16 ПК України, платників податків зобов`язано, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За правилами пункту 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
Відповідно до пункту 44.5 ст. 44 ПК України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.
Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжувався у встановленому порядку.
Отже, з 24.02.2022 року та по теперішній час на території України триває воєнний стан.
З метою забезпечення прав і обов`язків платників податків протягом вказаного періоду, Законом України від 03 березня 2022 року №2118-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану», який набрав чинності 07 березня 2022 року, доповнено Підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пунктом 69.
Підпунктом 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України установлено, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих рф територіях України і не можуть пред`явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, як виняток із положень ст. 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.
Підставами неможливості пред`явлення первинних документів є втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів або знаходження їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих рф територіях України, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв`язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.
У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів).
Дані та показники податкової звітності платника податків/податкового агента за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. Подане повідомлення є також підставою для збереження витрат (включаючи витрати у зв`язку з придбанням цінних паперів/корпоративних прав) та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (включаючи від`ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами/корпоративними правами), та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, та/або суми від`ємного значення податку на додану вартість минулих податкових (звітних) періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів у зв`язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих рф територіях України, запроваджується мораторій на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.
Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків/податковому агенту стане відомо про втрату таких документів, такий платник податків/податковий агент зобов`язаний подати до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів із зазначенням обставин такої втрати.
Платники податків/податкові агенти, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до цього підпункту, не підлягають перевірці контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення дії воєнного стану.
Втрата документів, що не пов`язана з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих рф територіях України, бойових дій, не надає права платнику податків/податковому агенту застосовувати положення цього підпункту.
Обов`язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган. Платник податків/податковий агент, який безпідставно застосував положення цього підпункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податків, та несе відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
У разі відмови у застосуванні положень цього підпункту контролюючий орган не пізніше одного місяця з дати отримання відповідного повідомлення від платника податків/податкового агента видає вмотивоване рішення із зазначенням підстави та доказів такої відмови.
Рішення контролюючого органу може бути оскаржено в адміністративному чи судовому порядку. До винесення остаточного рішення по справі контролюючий орган не може піддавати сумніву показники податкової звітності, а також ініціювати проведення будь-якої перевірки платника податків/податкового агента щодо податкових (звітних) періодів, зазначених у відповідному повідомленні.
Отже, підставами звернення платника податків до податкового органу з приводу застосування підпункту 69.28. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ є:
1) втрата первинних документів (знищення чи зіпсуття) за умови провадження діяльності платника податків на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих рф територіях України;
2) знаходження первинних документів на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих рф територіях України, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв`язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.
Судом також враховується, що п.п 69.28 п. 69 ПК України визначено, що «Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та території, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України».
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, м. Бахмут, Бахмутської міської територіальної громади Донецької області є тимчасово окупованою з 13.12.2023 року.
При цьому підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України також установлено дві обставини, за яких до платника податків можуть бути застосовані визначені вказаним підпунктом спеціальні правила: втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів та/або неможливість вивезення первинних документів в зв`язку із знаходженням їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації.
В цьому контексті суд вважає за необхідне зазначити, що ключовим аспектом застосування положень пп.69.28 п.69 підр.10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України є саме провадження платником податків діяльності на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України внаслідок чого останні не можуть пред`явити первинні документи, і для реалізації положень підпункту 69.28 пункт 69 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України законодавцем встановлено такий алгоритм дій платника податків: подання платником до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів; зазначення в повідомленні обставин, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів).
Тобто, обов`язком платника податків є зазначення обставин, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, загальний перелік первинних документів.
Окупація м. Бахмут Донецької області є загальновідомою обставиною, яка не потребує доказуванню.
Відповідно до ч.3 ст. 78 КАС України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
З аналізу змісту поданого позивачем у справі відповідачу повідомлення від 29.09.2023 року № К 183/35-00-04-03-38 вбачається, що ним подано контролюючому органу повідомлення, в якому зазначено про неможливість вивезення первинних документів із зазначенням відповідних підстав, визначених наведеними вище нормами права; зазначені податкові періоди та загальний перелік таких первинних документів, відтак позивачем дотримано вимоги підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
Надаючи оцінку підставам, за якими контролюючим органом відмовлено позивачу у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як вже встановлено судом та зазначено вище, підставами для відмови у застосуванні до позивача положень п.п. 69.28 п. 69 визначено:
По-перше: до повідомлення не надано будь яких документів, якими було б зафіксовано факт не можливості вивезення первинних документів з вказанням реквізитів документів. В тому числі не надано наказ №56 від 01 вересня 2022 року згідно якого була створена комісія для проведення аудиту документів, та акту складеного за наслідками роботи комісії з аудиту від 30 жовтня 2022 року, який був зазначено в повідомленні.
По-друге: підприємством подано наступну звітність - податкову звітність з податку на додану вартість за період з лютого по серпень 2022 року у законодавчо встановлені терміни, податкові декларації з податку на прибуток підприємств за 2021 рік, І квартал 2022 року та І півріччя 2022 року з порушенням законодавчо встановленого терміну, звіт про контрольовані операції за 2021 рік у законодавчо встановлений термін. Звітність подано з показниками. Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Таким чином у підприємства був доступ до первинних документів для складання вищезазначеної податкової звітності.
По-третє: у переліку первинних документів, які неможливо вивезти, були вказані документи з 14 травня 1996 року по 31 березня 2022, а саме, накладні на відвантаження товарів, товаро- матеріальних цінностей, акти передачі товарів на відповідальне зберігання та акти на повернення товарів з відповідального зберігання, акти виконаних робіт (наданих послуг), акти звірки з контрагентами. При цьому ПМУ зазначило, що протягом 2023 року на запити Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками було надані копії документів щодо документального підтвердження взаємовідносин ПрАТ «АРТВАЙНЕРІ» з контрагентами в лютому, листопаді - грудні 2020 року, січні - липні 2021 року, що, на думку відповідача, спростовує відсутність доступу до первинних документів.
По-четверте: знаходження первинних документів на території тимчасово окупованих збройними формуванням російської федерації, не є автоматичною підставою неможливості пред`явлення первинних документів.
Суд наголошує, що контролюючий орган не може вимагати від позивача доказів, які не передбачені вимогами чинного законодавства (п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України), оскільки за загальним правилом у діяльності контролюючого органу застосовується принцип «дозволено все, що прямо передбачено законом».
Отже, підпункт 69.28 ПК України встановлює спеціальний розподіл доказового тягаря: обов`язок доведення відсутності підстав для застосування його положень покладається на контролюючий орган. Відмова повинна містити не лише перелік сумнівів, а й докази, якими ці сумніви підтверджуються.
Натомість із мотивування оскаржуваного рішення вбачається, що контролюючий орган обґрунтував відмову, зокрема, фактом подання підприємством податкової звітності, наданням копій окремих документів за певні звітні періоди та ненаданням наказу про створення комісії й акта за результатами її роботи.
Проте сам факт подання податкової звітності з певними показниками не є безумовним доказом фактичної наявності у платника податків доступу до всіх первинних документів, зазначених у повідомленні. Так само надання копій документів щодо окремих господарських операцій не свідчить автоматично про можливість доступу до всього масиву первинної документації за період з 14.05.1996 року до 31.03.2022 року.
Для встановлення відповідних обставин контролюючий орган мав дослідити походження наданих копій документів, їхній зв`язок із документацією, зазначеною в повідомленні, місце зберігання первинних документів та фактичну можливість доступу до них. Без установлення цих обставин висновок про наявність у підприємства доступу до первинної документації ґрунтується на припущенні.
Крім того, посилання на те, що перебування документів на тимчасово окупованій території не є автоматичною підставою для застосування підпункту 69.28 ПК України, саме по собі не спростовує доводів платника податків щодо неможливості їх вивезення. Вирішальним є встановлення конкретних обставин, які унеможливлювали вивезення документів або створювали ризик для життя та здоров`я осіб.
Таким чином, правомірність відмови у врахуванні повідомлення не може обґрунтовуватися лише загальними посиланнями на вимоги статті 44 ПК України, факт подання податкової звітності чи наявність окремих копій документів. Контролюючий орган повинен довести, що за конкретних обставин підприємства відсутні передбачені законом підстави для застосування спеціального режиму.
За таких умов рішення про відмову підлягає оцінці з погляду відповідності критеріям обґрунтованості, добросовісності та прийняття з урахуванням усіх істотних обставин.
Згідно абзацу четвертого пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України у разі невизнання фактів втрати первинних документів позивача та неможливості їх вивезення дані та показники податкової звітності позивача за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів, проте відсутність таких документів у позивача спричинена наслідками збройної агресії російської федерації.
Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Дійсно, самого факту перебування документів на відповідній території недостатньо. Закон вимагає, щоб документи було неможливо вивезти або щоб їх вивезення створювало ризик для життя чи здоров`я або було неможливим через установлені владою адміністративні перешкоди. Це прямо передбачено підпунктом 69.28 ПК України.
Отже, підприємство має довести не просто місце зберігання документів, а обставини, які перешкоджали їх вивезенню.
Проте й податковий орган не може обмежитися абстрактним твердженням, що окупація не є автоматичною підставою для застосування спеціальних правил. Податковий орган повинен дослідити конкретні обставини, наведені платником, та надати їм оцінку.
Особливо важливо, що підпункт 69.28 ПК України прямо покладає на контролюючий орган обов`язок довести відсутність підстав для застосування спеціальних правил. У разі відмови ДПС повинна видати вмотивоване рішення із зазначенням підстав і доказів.
Таким чином, якщо ПрАТ «АРТВАЙНЕРІ» надало відомості про місце зберігання документів, ведення бойових дій, небезпеку їх вивезення та періоди, яких стосується повідомлення, ДПС по роботі з великими платниками податків мала спростувати ці обставини доказами, а не лише послатися на загальне правило про відсутність автоматичної підстави.
Як вже вказано вище сам факт подання податкової звітності з певними показниками не є безумовним доказом фактичної наявності у платника податків доступу до всіх первинних документів, зазначених у повідомленні. Так само надання копій документів щодо окремих господарських операцій не свідчить автоматично про можливість доступу до всього масиву первинної документації за період з 14.05.1996 року до 31.03.2022 року.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № К 183/35-00-04-03-38 від 29.09.2023 року щодо відмови у можливості застосування спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності передбачених пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України прийнято без врахування всіх обставин та не у спосіб, визначений законом, а відтак, є протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас, суд зазначає, що товариством не було належним чином доведено факт зберігання первинної документації у конкретному приміщенні у м. Бахмут Донецької області, акти про пожежу зафіксували знищення майна, доказів збереження документації в місцях пожежі підприємством не надано, втім, відмова контролюючого органу була викладена в оскаржуваному рішенні не з цих підстав.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах Згідно положень ч. 2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Частина четверта статті 245 КАС України передбачає, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
На цих підставах, суд вважає, що належним способом захисту буде зобов`язати відповідача повторно розглянути повідомлення ПрАТ «АРТВАЙНЕРІ» від 28.08.2023 року № 131 (вхідний реєстраційний індекс до ПМУ ДПС № 2097/6 від 31.08.2023 року) про неможливість вивезення первинних документів з урахуванням висновків суду.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Щодо судового збору, то оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позову, за правилами, визначеними ст. 139 КАС України, судові витрати позивача у вигляді судового збору компенсуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн відповідно до платіжної інструкції № 3 від 19.01.2024, які підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «АРТВАЙНЕРІ» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення-відмову у врахуванні повідомлення «про неможливість вивезення первинних документів» від 29.09.2023 року № К 183/35-00-04-03-38, прийняте Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
Зобов`язати Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків повторно розглянути повідомлення ПрАТ «АРТВАЙНЕРІ» від 28.08.2023 року № 131 (вхідний реєстраційний індекс до ПМУ ДПС № 2097/6 від 31.08.2023) про неможливість вивезення первинних документів урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (місцезнаходження: 61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 30; код ЄДРПОУ 44131658) на користь Приватного акціонерного товариства «АРТВАЙНЕРІ» (місцезнаходження: 04073, м. Київ, пр.-т. Бандери Степана, буд. 6, офіс 703; код ЄДРПОУ 00412168) сплачений судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 13 листопада 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кочанова П.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua