Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)
Дата: 12 листопада 2026 р.
Справа: №320/4242/21
Суддя: Кочанова П.В.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2026 року м. Київ справа №320/4242/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський хлібопродукт» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ВСТАНОВИВ:
12 квітня 2021 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський хлібопродукт» з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2021 р. № 360/10 на суму 694662,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що податковим органом безпідставно зроблений висновок про порушення товариством вимог податкового законодавства, оскільки висновки акта перевірки ґрунтуються виключно, на податковій інформації відносно контрагента позивача та припущеннях стосовно неможливості здійснення господарських операцій через порушення податкової дисципліни контрагентом.
Зауважує, що підприємство має та у повному обсязі надало необхідну первинну документацію контролюючому органу, складену належним чином, для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентом по виконанню спірних господарських операцій. На цих підставах переконує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та має бути скасовано.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 14 червня 2021 року.
У судовому засіданні 14 червня 2021 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 19 липня 2021 року.
У судовому засіданні 19 липня 2021 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 22 вересня 2021 року.
22 вересня 2021 року від сторін надійшли заяви про подальший розгляд справи у письмовому провадженні.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 листопада 2023 року справа № 320/4242/21 передана на розгляд судді Кочановій П.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року адміністративну справу № 320/4242/21 прийнято до свого провадження суддею Кочановою П.В., розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідач із позицією позивача не погодився, надав відзив, в якому доводив правомірність податкового повідомлення-рішення, наполягаючи, що, як до перевірки, так і до суду позивачем не надано у повному обсязі підтверджуючих документів фактичного здійснення господарських операцій із контрагентом, зауважував, що певні первинні документи, зокрема ТТН, містять недоліки, що позбавляє такі документу статусу належних первинних документів, на підставі чого вважає, що господарські операції не мали реального характеру, тим паче що, згідно з наявною податковою інформацією у контрагента позивача відсутні трудові ресурси, матеріально-технічна база та інші основні засоби.
На цих підставах переконує, що висновки акта є обґрунтованими, а прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення є правомірним.
24 червня 2021 року від позивача до суду надійшли пояснення щодо доводів відповідача та доказів, якими вони обґрунтовані, в яких підприємство заперечувало проти доводів контролюючого органу щодо недоліків товарно-транспортних накладних, вказуючи, що такі містять всю необхідну інформацію та зазначаючи, що аргументи податкового органу спростовуються безпосередньо копіями спірних ТТН, наявних в матеріалах справи.
4 серпня 2021 року позивачем до суду було надано додаткові пояснення щодо реальності господарських операцій з поставки зерна пшениці, в яких було детально роз`яснено процес виготовлення муки, з моменту укладання договору купівлі-продажу зерна пшениці, отримання зерна, його переробки та до його реалізації замовникам.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 року, серед іншого, відповідачу було запропоновано надати суду належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2021 року № 360/10, у тому числі матеріали перевірки та додані до неї документи, а також наявне листування із позивачем щодо адміністративного оскарження результатів перевірки та прийнятих рішень.
22 вересня 2021 року від Головного управління ДПС у Київській області до суду було надано належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2021 року № 360/10, у тому числі матеріали перевірки та додані до неї документи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський хлібопродукт» (код ЄДРПОУ: 41231023), місцезнаходження: 08304, Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 40, кім. 19, зареєстровано юридичною особою з 23.03.2017 року, перебував на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Київській області (Бориспільська ДПІ), основний вид діяльності, згідно КВЕД: 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості, інші види: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, 52.10 Складське господарство, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 71.20 Технічні випробування та дослідження, 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук, 01.50 Змішане сільське господарство.
В межах здійснення господарської діяльності між позивачем (покупцем) та ТОВ «ТВП «НІКА АГРО» (продавцем) було укладено договір купівлі-продажу № 13/05/2020 від 13.05.2020, згідно з предметом якого, на умовах цього Договору покупець зобов`язується передати у власність покупцеві зерно пшениці (далі - ТМЦ), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити за ТМЦ певну грошову суму на умовах цього Договору; асортимент, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість ТМЦ, які підлягають поставці за цим Договором, визначаються Сторонами у Специфікаціях (Додаток № 1 до Договору), яка є його невід`ємною частиною (п.п. 1.1-1.2 п.1).
Ціна Договору означена у п. 2, за приписами якого ціна Договору складається з загальної вартості ТМЦ, що передаються згідно видаткових накладних на кожну партію ТМЦ та є невід`ємними частинами цього Договору.
У Специфікації № 1 від 13.05.2020 визначено, що за Договором № 13/05/2020 має бути поставлено покупцю пшеницю м`яку (якість по ДСТУ 3768:2010) у кількості 80 т (+/- 10%) ціною за тону у розмірі 6450,00 грн з ПДВ, вартістю з ПДВ у розмірі 516000,00 грн, базис поставки: Київська область, м. Бориспіль.
У Специфікації № 2 від 25.05.2020 визначено, що за Договором № 13/05/2020 має бути поставлено покупцю пшеницю м`яку (якість по ДСТУ 3768:2010) у кількості 80 т (+/- 10%) ціною за тону у розмірі 6500,00 грн з ПДВ, вартістю з ПДВ у розмірі 520000,00 грн, базис поставки: Київська область, м. Бориспіль.
У Специфікації № 3 від 08.07.2020 визначено, що за Договором № 13/05/2020 має бути поставлено покупцю пшеницю м`яку (якість по ДСТУ 3768:2010) у кількості 40 т (+/- 10%) ціною за тону у розмірі 6330,00 грн з ПДВ, вартістю з ПДВ у розмірі 253200,00 грн, базис поставки: Київська область, м. Бориспіль.
У Специфікації № 4 від 21.07.2020 визначено, що за Договором № 13/05/2020 має бути поставлено покупцю пшеницю м`яку (якість по ДСТУ 3768:2010) у кількості 80 т (+/- 10%) ціною за тону у розмірі 5750,00 грн з ПДВ, вартістю з ПДВ у розмірі 460000,00 грн, базис поставки: Київська область, м. Бориспіль.
У Специфікації № 5 від 28.07.2020 визначено, що за Договором № 13/05/2020 має бути поставлено покупцю пшеницю м`яку (якість по ДСТУ 3768:2010) у кількості 80 т (+/- 10%) ціною за тону у розмірі 6500,00 грн з ПДВ, вартістю з ПДВ у розмірі 520000,00 грн, базис поставки: Київська область, м. Бориспіль.
У Специфікації № 6 від 01.08.2020 визначено, що за Договором № 13/05/2020 має бути поставлено покупцю пшеницю м`яку (якість по ДСТУ 3768:2010) у кількості 70 т (+/- 10%) ціною за тону у розмірі 6500,00 грн з ПДВ, вартістю з ПДВ у розмірі 455000,00 грн, базис поставки: Київська область, м. Бориспіль.
У Специфікації № 7 від 01.08.2020 визначено, що за Договором № 13/05/2020 має бути поставлено покупцю пшеницю м`яку (якість по ДСТУ 3768:2010) у кількості 140 т (+/- 10%) ціною за тону у розмірі 6300,00 грн з ПДВ, вартістю з ПДВ у розмірі 882000,00 грн, базис поставки: Київська область, м. Бориспіль.
У Специфікації № 8 від 01.08.2020 визначено, що за Договором № 13/05/2020 має бути поставлено покупцю пшеницю м`яку (якість по ДСТУ 3768:2010) у кількості 75 т (+/- 10%) ціною за тону у розмірі 5820,00 грн з ПДВ, вартістю з ПДВ у розмірі 436500,00 грн, базис поставки: Київська область, м. Бориспіль.
На постачання товару (пшениці) було складено наступні видаткові накладні: від 13.05.2020 № РН-0000019 на загальну суму 263418,00 грн, у т.ч. ПДВ 43903,00 грн, від 14.05.2020 № РН-0000020 на загальну суму 263289,00 грн, у т.ч. ПДВ 43881,50 грн, від 08.07.2020 № РН-0000028 на загальну суму 139260,00 грн, у т.ч. ПДВ 23210,00 грн, від 08.07.2020 № РН-0000029 на загальну суму 127739,40 грн, у т.ч. ПДВ 21289,90 грн, від 22.07.2021 № РН-0000041 на загальну суму 218155,15 грн, у т.ч. ПДВ 36359,19 грн, від 22.07.2020 № РН-0000041 на загальну суму 218155,15 грн, у т.ч. ПДВ 36359,19 грн, від 01.08.2020 № РН-0000052 на загальну суму 230022,00 грн, у т.ч. ПДВ 38337,00 грн, від 06.08.2020 № РН-0000055 на загальну суму 206929,80 грн, у т.ч. ПДВ 34488,30 грн, від 06.08.2020 № РН-0000054 на загальну суму 169180,20 грн, у т.ч. ПДВ 28196,70 грн, від 07.08.2020 № РН-0000057 на загальну суму 237258,00 грн, у т.ч. ПДВ 39543,00 грн, від 07.08.2020 № РН-0000056 на загальну суму 241038,00 грн, у т.ч. ПДВ 40173,00 грн, від 31.07.2020 № РН-0000062 на загальну суму 212313,60 грн, у т.ч. ПДВ 35385,60 грн, від 31.08.2020 № РН-0000061 на загальну суму 218948,40 грн, у т.ч. ПДВ 36491,40 грн.
Перевезення підтверджується наступними товарно-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи: від 13.05.2020 № 1, від 14.05.2020 б/н, від 08.07.2020 № 2, від 08.07.2021 № 1, від 31.07.2020 № 01, від 22.07.2020 № 1, від 21.07.2020 № 01/1, від 22.07.2020 № 1, від 22.07.2020 № 1/1, від 01.08.2020 № 201, від 06.08.2020 № 1, від 06.08.2020 № 2, від 07.08.2020 № 7/1, від 07.08.2020 № 7/2, від 31.07.2020 № 31/1 від 31.07.2020 № 6/31.
Оплата товару була здійснена наступними платіжними дорученнями: від 14.05.2020 № 1381 на загальну суму 263418,00 грн, у т.ч. ПДВ 43903,00 грн, від 25.05.2020 № 1416 на загальну суму 63289,00 грн, у т.ч. ПДВ 10548,17 грн, від 20.05.2020 № 1405 на загальну суму 150000,00 грн, у т.ч. ПДВ 25000,00 грн, від 28.05.2020 № 1429 на загальну суму 50000,00 грн, у т.ч. ПДВ 8333,33 грн, від 12.06.2020 № 1471 на загальну суму 200000,00 грн, у т.ч. ПДВ 33333,33 грн, від 05.06.2020 № 1451 на загальну суму 62340,16 грн, у т.ч. ПДВ 103690,00 грн, від 13.07.2020 № 1538 на загальну суму 140905,80 грн, у т.ч. ПДВ 23484,30 грн, від 22.07.2020 № 1576 на загальну суму 215395,15 грн, у т.ч. ПДВ 35899,19 грн, від 24.07.2020 № 114 на загальну суму 218155,15 грн, у т.ч. ПДВ 36359,19 грн, від 23.07.2020 № 113 на загальну суму 422500,00 грн, у т.ч. ПДВ 70416,71 грн, від 27.07.2020 № 115 на загальну суму 260000,16 грн, у т.ч. ПДВ 43333,36 грн, від 30.07.2020 № 1586 на загальну суму 234000,00 грн, у т.ч. ПДВ 39000,00 грн, від 06.08.2020 № 1144 на загальну суму 300000,00 грн, у т.ч. ПДВ 50000,00 грн, від 13.07.2020 № 1537 на загальну суму 139260,00 грн, у т.ч. ПДВ 23210,00 грн, від 11.08.2020 № 116 на загальну суму 546793,48 грн, у т.ч. ПДВ 21132,25 грн.
Головним управлінням ДПС у м. Києві, на підставі направлення від 27.11.2020 № 740, наказу № 1754 від 18.11.2020, відповідно до п.п.19.1.1.6, п. 19.1 1 ст. 19, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами), проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський хлібопродукт» (код ЄДРПОУ 41231023) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року від`ємного значення з ПДВ, у т.ч. заявленого до бюджетного відшкодування, за результатами якої складено акт про її результати від 10.12.2020 № 4181/10-36-07-16/41231023.
У висновках вказаного акту зазначено про встановлення порушень ТОВ «Київський хлібопродукт»: п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 198.1 ст.198, п. 200.1, 200.4 ст.200 ПК України (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ за вересень 2020 року на суму 694662 грн.
Товариство з висновками цього акта не погодилось, надало свої заперечення, до яких було додано копії первинних документів (договір купівлі-продажу, специфікації № 1-8, видаткові накладні, ТТН, платіжні доручення).
Про розгляд заперечень ТОВ «Київський хлібопродукт» було повідомлено листом від 13.01.2021 вих№ 24/12/10-36-07-16, в якому було вказано про відсутність підстав для їх задоволення, з огляду на що висновки акта перевірки було залишено без змін.
На підставі означеного акта перевірки, Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2021 року № 360/10, яким товариству зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 694662 грн.
Податкове повідомлення-рішення було направлено на податкову адресу товариства та отримано уповноваженою особою позивача 16.01.2021 року, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи.
ТОВ «Київський хлібопродукт» із податковим повідомленням-рішенням не погодилось, оскаржило його в адміністративному порядку.
Рішенням Державної податкової служби України від 23.09.2021 року № 6484/6/99-00-06-01-02-06 скаргу товариства було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 14.01.2021 року № 360/10 без змін.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Виключно законами України встановлюються, зокрема, податки і збори (п.1. ч. 2 ст. 92 Конституції України).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі – ПК України).
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок регулюється статтею 78 ПК України.
Так, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Згідно з пунктом 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Відповідно до пункту 78.5 статті 77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу (пункт 78.6 статті 78 ПК України).
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Положеннями пункту 81.2 статті 81 ПК України визначено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до пункту 85.6 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Норми статті 86 ПК України регулюють оформлення результатів перевірок.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Згідно з пунктом 86.3 статті 86 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.
Як вбачається з відомостей акта перевірки та не заперечується позивачем, копію наказу № 1754 від 18.11.2020 вручено під підпис представнику товариства за дорученням ТОВ «Київський хлібопродукт» Гамалій О.А., а також означену особу ознайомлено під підпис з направленням від 27.11.2020 № 740.
Перевірку здійснено з відома та у присутності представника ТОВ «Київський хлібопродукт» Гамалій О.А., у журналі реєстрації перевірок здійснено запис № 1 від 27.11.2020.
Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.09.2020 по 30.09.2020 на підставі таких документів: декларації з податку на додану вартість, реєстри отриманих податкових накладних, податкові накладні, накладні, виписки банку, розрахунки коригування, оборотно-сальдові відомості, картки по рахунках: 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 64 «Розрахунки за податками й платежами», 31 «Рахунки в банках», 20 «Виробничі запаси», 10 «Основні засоби», інші документи, встановлено завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 16.1 Декларацій «Від`ємне значення, що включається до складу ПК поточного періоду: значення р.21 попереднього звітного періоду» на суму ПДВ 694662,00 грн, у тому числі за травень 2020 на суму 171353,00 грн, за липень 2020 на суму 310299,00 грн, за серпень 2020 на суму 213010,00 грн, що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації».
Основним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ (91,1% від загальної суми податкового кредиту) є: придбання товарів в обсягах, що значно перевищують обсяги реалізації, а саме: пшениці, етикетки борошна пшеничного, мішки поліпропіленові, пакети паперові, послуги з охорони, електроенергія, послуги маркетингу, дизельне паливо, послуги логістики, моторна олива, транспортні послуги по перевезенню пшениці, запасні частини (втулка стабілізатора, хрестовина карданного валу, фільтри паливні, масляні та інше).
В охопленому перевіркою звітних періодах ТОВ «Київський хлібопродукт» (код ЄДРПОУ 41231023) оформляв взаємовідносини із ризиковим контрагентом - постачальником ТОВ «ТВП «НІКА АГРО» відображення якого у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.
Перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (рядок 16 (колонка Б) Декларації) (рядок 17 (колонка Б) Декларації): встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 694662,00 грн, у тому числі за травень 2020 на суму 171353,00 грн, за липень 2020 на суму 310299,00 грн, за серпень 2020 на суму 213010,00 грн, що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації».
Оскільки було завищення на загальну суму ПДВ 694662,00 грн показник рядок 16.1 (колонка Б) Декларації за травень 2020 на суму 171353,00 грн, за липень 2020 на суму 310299,00 грн, за серпень 2020 на суму 213010,00 грн. Цьому передувало врахування на 694662,00 грн всупереч п.п. «а» п. 198.1 ст. 198, абзаців першого-третього п. 198.2, абзаців першого-другого п. 198.3 і абзацу третього п. 198.6 ст. 198 та абзаців другого-третього п. 201.10 ст. 201 Кодексу у показниках рядків 10.1 і 17 (колонка Б) податкової декларації з ПДВ за травень 2020 року на суму 171353,00 грн, за липень 2020 року на суму 310299,00 грн, за серпень 2020 року на суму 213010,00 грн нереальних операцій з придбання у ТОВ «ТВП «НІКА АГРО» пшениці в кількості 667,65 т. Що у свою чергу призвело до завищення показників рядка 19 (колонка Б) на 694662,00 грн та 21 (колонка Б) на 69462,00 грн цієї ж декларації з ПДВ, а також показників рядків 16.1 і 17 (колонка Б) на 694662,00 грн, рядка 19 (колонка Б) на 694662,00 грн та 21 (колонка Б) на 694662,00 грн податкової декларації з ПДВ за вересень 2020 року.
При складанні відповідних первинних документів за вищезазначеними нереальними операціями, які у дійсності не відбулися платником податків порушено норми частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, (із змінами) (далі - Положення № 88).
Такі документи, за висновками Головного управління ДПС у Київській області, не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 ПК України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.
При перенесені даних цих документів до облікових регістрів платником податків порушено норми частини п`ятої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2 Положення № 88, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за № 893/4186 (із змінами).
Отже, контролюючий орган вказує, що операції відображені ТОВ «Київський хлібопродукт» з постачальником ТОВ «ТВП «НІКА АГРО» (код ЄДРПОУ 43042871) не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п.п. 14.1.36, п. 14.1 ст.14 ПК України, згідно якого господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
На цих підставах контролюючий орган виснував про порушення товариством п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 ,п. 198.3 ст. 198 п.200.1, 200.4, ст. 200 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ за вересень 2020 на суму 694662,00 грн.
Із цього приводу суд зазначає наступне.
Пункт 44.1 статті 44 ПК України передбачає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, які впливають на визначення об`єктів оподаткування та податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, ведення яких передбачено законодавством. Також зазначено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними документами. Пункт 44.2 статті 44 ПК України встановлює, що для обчислення об`єкта оподаткування податком на прибуток використовуються дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату діяльності підприємства.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
За змістом пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.
Згідно п. 2.3 зазначеного вище Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.14 Положення №88 первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 12.03.2021 у справі №810/5871/15, висловив свою правову позицію щодо реальності господарської операції, вказавши, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування як витрат так і податкового кредиту.
Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.
Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку.
Відповідач посилається на недоліки окремих товарно-транспортних накладних.
Водночас, доцільно зауважити, що виходячи з положень розділу 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу від 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна (ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
ТТН - один із документів, який може використовуватися для списання та оприбуткування ТМЦ, складського, оперативного та бухгалтерського обліку. ТТН є основним документом перевезення вантажів (п. 11.1 Правил №363). Вона була і залишається єдиним документом для підтвердження транспортних витрат, а не факту постачання/придбання товарів. При цьому сама собою відсутність ТТН не може позбавляти підприємство права на витрати у сумі вартості придбаних товарів. ТТН призначена для обліку руху ТМЦ та розрахунків за їхнє перевезення автомобільним транспортом.
Таким чином, ТТН не підтверджує обставини придбання та продажу ТМЦ, а тому за наявності інших первинних документів її ненадання не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.
Крім цього суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 06 липня 2021 року у справі № 816/149/16, від 02 лютого 2021 у справі № 820/4395/15 «неналежне оформлення ТТН не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції, незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів, у даному випадку товарно-транспортних накладних, виявлені контролюючим органом у результаті перевірки, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказ».
Згідно з Правилами № 363, ТТН - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Так, товарно-транспортна накладна не є обов`язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що лише підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажотримувача, перевізника.
Більш того, Верховний Суд у своїй постанові від 23.07.2025 у справі № 440/3291/24 вказав на те, що окремі помилки та неточності у первинних документах не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо фактичний рух активів підтверджується іншими даними.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що посилання контролюючого органу на недоліки в заповненні товарно-транспортних накладних, як на підставу для невизнання реальності господарських операцій, суд вважає необґрунтованим, оскільки їх неналежне оформлення за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарської операцій з поставки товару в цілому.
Більше зауважень до первинних документів контролюючий орган не висловлював, проте вказав про їх ненадання в цілому, що є порушенням, на думку Головного управління ДПС у Київській області п. 44.1 ст. 44 ПК України.
Проте суд відхиляє такі доводи контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог пунктів 44.1 статті 44 ПК України з огляду на те, що такі доводи ґрунтуються на ототожненні факту ненадання документів із наданням документів, які, на думку контролюючого органу, оформлені з недоліками.
Відповідно до вимог пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Отже, наведені норми передбачають: по-перше, обов`язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів; по-друге, надавати посадовим особам контролюючого органу документи, необхідні для проведення контролюючим органом перевірки, крім випадків їх виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами.
Відповідно до підпункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України встановлено, що протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
Пунктом 86.7 статті 86 ПК України визначено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.
Таким чином у разі якщо до закінчення перевірки або протягом десяти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Зазначений висновок узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 19 листопада 2024 року у справі № 420/7184/19.
У постановах від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15, від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18, від 31 січня 2020 року у справі № 826/15328/18, від 03 жовтня 2023 року у справі № 420/534/20 Верховний Суд сформулював такі висновки.
Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 420/13197/20 зазначено, що наслідки, передбачені пунктом 44.6 статті 44 ПК України, стосуються документів, що відповідають сукупно наступним умовам: це документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки; на підставі яких платник веде облік доходів, витрат та інших показників; безпосередньо пов`язані із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань; їх зберігання є законодавчим обов`язком платника податків; а вимога щодо їх надання містилася у належно оформленому запиті контролюючого органу.
Тобто, у пункті 44.6 ПК України йдеться саме про ненадання документів, які є мінімально необхідними для відображення операцій у податковому та бухгалтерському обліку. Інші документи перебувають поза межами дії норми пункту 44.6 статті 44 ПК України, про що Верховний Суд зробив висновок у постанові від 20 грудня 2021 року у справі № 200/6804/19-а.
У контексті наведеного вище, слід чітко розмежовувати документи, що є первинними у значенні бухгалтерського та податкового обліку, і документи, які підтверджують реальність господарських операцій.
Так, наприклад, документи, які свідчать про транспортування товарів (товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі товару перевізнику, дорожні листи тощо), не є первинними документами щодо операцій з продажу чи постачання товару. Первинними документами в таких випадках є саме видаткові накладні, рахунки-фактури, які безпосередньо фіксують факт здійснення господарської операції та впливають на формування податкового та бухгалтерського обліку, тобто саме ті, що безпосередньо свідчать про перехід товару від продавця до покупця та впливають на формування об`єкта оподаткування. Водночас, документи про транспортування можуть розглядатися судами виключно як докази, що свідчать про реальність відповідних господарських операцій, але їх відсутність під час перевірки не може автоматично прирівнюватися до відсутності первинних документів чи породжувати негативні наслідки, встановлені пунктом 44.6 статті 44 ПК України.
Отже, платник податків, оскаржуючи податкові повідомлення-рішення, має право обґрунтовувати свою позицію під час розгляду справи у суді документами, що не мають статусу первинних для відповідних господарських операцій у розумінні пункту 44.6 статті 44 ПК України. Це відповідає принципам адміністративного судочинства, насамперед принципам змагальності, офіційного з`ясування всіх обставин справи та свободи в наданні доказів, а також доведенні їх переконливості перед судом.
Означені висновки зроблені Верховним Судом та викладені в його постанові від 17.04.2025 у справі № 520/7077/2020.
Слід звернути увагу на те, що до матеріалів справи було долучено заперечення на акт перевірки та додані до нього копії первинних документів (договір купівлі-продажу №13/05/2020 від 13.05.2020 року відповідно до якого ТОВ «Київський хлібопродукт», як покупець отримує у власність від ТОВ «ТВП «НІКА АГРО», як продавця зерно пшениці що визначається у специфікаціях, специфікації № 1-8 до договору купівлі-продажу № 13/05/2020 від 13.05.2020, видаткові та товарно-транспортні накладні: видаткова накладна № РН0000019 від 13.05.2020, товарно-транспортна накладна №1 від 13.05.2020, видаткова накладна № РН0000020 від 14.05.2020, товарно-транспортна накладна від 14.05.2020, видаткова накладна № РРІ0000028 від 08.07.2020, товарно-транспортна накладна №2 від 08.07.2020, видаткова накладна № РН0000029 від 08.07.2020, товарно-транспортна накладна №1 від 08.07.2020, видаткова накладна № РН0000040 від 21.07.2020, товарно-транспортна накладна №01 від 21.07.2020, видаткова накладна № РН0000041 від 22.07.2020, товарно-транспортна накладна №1 від 22.07.2020, видаткова накладна № РН0000052 від 01.08.2020, товарно-транспортна накладна №2/1 від 01.08.2020, видаткова накладна № РН0000055 від 06.08.2020, товарно-транспортна накладна №1 від 06.08.2020, видаткова накладна № РН0000054 від 06.08.2020, товарно-транспортна накладна №2 від 06.08.2020, видаткова накладна №РН0000057 від 07.08.2020, товарно-транспортна накладна №7/1 від 07.08.2020, видаткова накладна №РН0000056 від 07.08.2020, товарно-транспортна накладна №7/2 від 07.08.2020, видаткова накладна №РН0000063 від 31.08.2020, товарно-транспортна накладна №31/1 від 31.08.2020, видаткова накладна №РН0000061 від 31.08.2020, товарно-транспортна накладна №06/31 від 31.08.2020, оплату (розрахунок) було підтверджено наступними документами: №1381 від 14.05.2020, №1405 від 20.05.2020, №1416 від 25.05.2020, № 1429 від 28.05.2020, №1451 від 05.06.2020, №1471 від 12.06.2020, №1538 від 08.07.2020, №1537 від 13.07.2020, №1576 від 22.07.2020, №1586 від 30.07.2020, №1144 від 06.08.2020, №114 від 22.07.2020, №113 від 23.07.2020, №115 від 27.07.2020, № 116 від 11.08.2020. Видаткові накладні про подальшу переробку та реалізацію ТОВ «Київський хлібопродукт» придбаної у ТОВ «ТВП «НІКА АГРО» пшениці було підтверджено наступними документами: видаткова накладна №РН-0000179 під 30.04.2020, видаткова накладна №РН-0000269 від 08.07.2020, видаткова накладна №306 від 12.05.2020, видаткова накладна №512 від 01.09.2020, видаткова накладна №833 від 13.08.2020, видаткова накладна №910 від 04.09.2020, видаткова накладна №928 від 07.09.2020, видаткова накладна №1194 від 12.11.2020, видаткова накладна №1265 від 07.12.2020, видаткова накладна №1471 від 27.08.2020.
Вказані документи долучені позивачем до матеріалів справи, такі складені відповідно до вимог Закону та повністю розкривають зміст господарських операції.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що відповідач не довів, що позивач під час проведення перевірки не подавав первинні документи, які підтверджують показники бухгалтерського та податкового обліку за спірними господарськими операціями. Натомість, податковий орган акцентував увагу на необхідності надання інших документів, які підтверджували би реальність операцій, проте, ці документи не є первинними у розумінні пункту 44.6 статті 44 ПК України.
Верховний Суд України у постанові від 20.01.2016 у справі № 826/11531/14, Верховний Суд у постановах від 02.10.2019 у справі №820/20933/14, від 05.11.2019 у справі №817/3736/14, від 15.10.2020 у справі №826/7614/15 неодноразово звертав увагу, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, або є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом, а також якщо встановлено протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.
При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).
Верховний Суд зазначив, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій та при оцінці обґрунтованості заявленої платником податків податкової вигоди суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій, встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. При цьому також необхідно враховувати, що первинні документи мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами.
Отже, з викладеного суд дійшов висновку, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтвереджують факт її проведення.
Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.
Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.01.2020 у справі № 640/19386/18.
Необхідно зазначити, що основним аргументом контролюючого органу стосовно наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності за збільшення останньому грошових зобов`язань є наявність податкової інформації щодо сумнівної діяльності контрагента позивача ТОВ «ТВП «НІКА АГРО», яке у свою чергу здійснює придбання пшениці в ТОВ «Голосіїво» (код ЄДРПОУ 34901637) на суму ПДВ 567100,00 грн.
При цьому, згідно бази даних ІС «Податковий блок» на дату складання акта перевірки по ТОВ «Голосіїво» (код ЄДРПОУ 34901637) зазначена наступна інформація: знаходиться на обліку в 1006 Головного управління ДПС у Київській області (Броварський район)-стан 0; основний вид діяльності - 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; відповідність платника податку критеріям ризиковості, та віднесено до категорії (ризиковий).
Таким чином контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Голосіїво» здійснював придбання товарів реалізованих на адресу ТОВ «Київський хлібопродукт» у підприємств, на яких відбувається обрив ланцюга постачання.
Також TOB «Голосіїво» не має в достатній мірі трудових ресурсів та технічної можливості для самостійного вирощування пшениці, а саме: відсутні власні чи орендовані земельні ділянки, відсутні об`єкти оподаткування та основні фонди, послуги з обробки землі, послуги із збирання врожаю та інше.
За таких обставин Головне управління ДПС у Київській області вважає, що постачання товару від ТОВ «ТВП «НІКА АГРО» до позивача не відбувалось.
Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії».
Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками послуг від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та валові витрати. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.
Крім того, згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту та валових витрат.
Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19 червня 2018 року, № 2а/1770/3360/12 від 30 січня 2018 року критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Суд також звертає увагу, що відповідач не встановив ознак недобросовісності позивача під час проведення перевірки, а також не навів жодних доказів існування фактів узгодженості дій позивача з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або ж його обізнаності з такими діями постачальників.
Висновки, які зроблені податковим органом на підставі програмного забезпечення не можуть слугувати доказом, оскільки програмне забезпечення (інформаційні бази ДПС) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.
Посилання контролюючого органу на узагальнену податкову інформацію, надану ГУ ДПС у Київській області, не можуть бути беззаперечними доказами того, що господарська діяльність ТОВ «ТВП «НІКА АГРО» спрямована на здійснення нереальних господарських операцій.
Окрім того, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента.
Позивач не може нести відповідальність за можливі невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.
Стверджуючи про відсутність у контрагента необхідних ресурсів і умов для ведення господарської діяльності, податковою не наведено конкретних доказів, які вказують на неможливість такого контрагента виконати свої зобов`язання.
Більше того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит, витрати та доходи лише за їх наявності.
Натомість позивачем було надано документи, які дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій та існування зв`язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг) господарською діяльністю платника податку та доказами на підтвердження отримання позивачем товарів (робіт, послуг).
Щодо наявності достатніх трудових ресурсів.
Суд зазначає, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкової вигоди (податкового кредиту).
У таких висновках суд спирається на постанови Верховного Суду від 16.01.2018 у справах № 820/4648/13-а, № 826/1398/14 та від 22.05.2024 у справі №160/19771/23.
Крім того, згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту та валових витрат.
Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19 червня 2018 року, № 2а/1770/3360/12 від 30 січня 2018 року критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Суд ще раз зазначає, що відповідач не встановив ознак недобросовісності саме позивача під час проведення перевірки, а також не навів жодних доказів існування фактів узгодженості дій позивача з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або ж його обізнаності з такими діями постачальників.
Висновки, які зроблені податковим органом на підставі інформації з внутрішньої бази ДПС суд відхиляє, оскільки програмне забезпечення (інформаційні бази ДПС) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.
Щодо здійснення господарської діяльності з «ризиковим контрагентом» суд зазначає, що такий статус суб`єкта господарювання є результатом застосування механізму податкового моніторингу, передбаченого Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 та сам по собі не встановлює факту фіктивності підприємства, безтоварності конкретної операції чи неправомірності формування податкового кредиту покупцем.
За таких обставин, суд доходить до висновку про не підтвердження під час розгляду справи належними доказами висновків акта перевірки, з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, як протиправне.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст.2 КАС України).
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необґрунтованість рішення відповідача, а тому, позов необхідно задовольнити повністю.
З огляду на вище викладене, спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8149,93 грн відповідно до платіжного доручення № 1091 від 29.04.2021, які підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський хлібопродукт» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2021 року № 360/10 на суму 694662,00 гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5-А, код ЄДРПОУ ВП 44096797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський хлібопродукт» (місцезнаходження: 08304, Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 40, кім. 19, код ЄДРПОУ 41231023) сплачений судовий збір у розмірі 8149 (вісім тисяч сто сорок дев`ять) грн 93 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 13 листопада 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кочанова П.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua