Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: звільнення з публічної служби, з них
Дата: 12 листопада 2026 р.
Справа: №320/32600/26
Суддя: Лисенко В.І.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2026 року м. Київ №320/32600/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання незаконним звільнення та поновлення на публічній службі,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 25.06.2026 № 1005 о/с «Про особовий склад» у частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції у м. Києві поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді оперуповноваженого оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у м. Києві;
- стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення — 25.06.2026, до дня поновлення на службі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що проходив службу в Національній поліції України на посаді оперуповноваженого оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку ГУНП у м. Києві. Наказом ГУНП у м. Києві від 25.06.2026 № 1005 о/с позивача звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби. Позивач вважає зазначений наказ протиправним, оскільки під час проведення службового розслідування відповідачем не дотримано встановленої законодавством процедури притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності. Зокрема, на момент проведення службового розслідування позивач перебував під вартою, про його призначення належним чином повідомлений не був, виклик для надання пояснень через адміністрацію слідчого ізолятора йому не надсилався, можливості надати пояснення, подати докази та реалізувати право на захист позивачу не забезпечено. На переконання позивача, такі дії відповідача призвели до неповного та необ`єктивного з`ясування обставин дисциплінарного проступку, а рішення про застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення прийнято без забезпечення його права на захист та з порушенням вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Крім того, позивач зазначає, що про своє звільнення достовірно дізнався лише 15.07.2026, оскільки до цього часу копію наказу про звільнення йому належним чином не вручено, а перебування під вартою унеможливлювало самостійне отримання поштової кореспонденції за місцем проживання. Ураховуючи викладене, позивач вважає, що його звільнення відбулося з істотним порушенням установленої законом процедури, у зв`язку з чим просить визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у м. Києві від 25.06.2026 № 1005 о/с у частині його звільнення, поновити його на попередній посаді в Національній поліції України та стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня поновлення на службі.
Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві зазначає про те, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача виданий у межах наданих ГУНП у м. Києві повноважень та з дотриманням вимог Закону України «Про Національну поліцію» і Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Відповідач стверджує, що підставою для призначення службового розслідування стала інформаційна довідка від 14.05.2026 щодо події за участю позивача, яка мала місце у м. Рівному, за результатами якої двоє поліцейських отримали тілесні ушкодження, а позивач заволодів табельною вогнепальною зброєю одного з них та був затриманий. За цим фактом відомості внесено до ЄРДР, а позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 296 та частиною другою статті 162 Кримінального кодексу України. За результатами службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено обставини вчинення позивачем дій, які, на думку відповідача, свідчать про порушення службової дисципліни, вимог законодавства та Присяги поліцейського. Висновки комісії ґрунтуються, зокрема, на поясненнях працівників поліції, матеріалах кримінального провадження та інших зібраних документах. Щодо доводів позивача про порушення його права на захист відповідач зазначає, що законодавство не встановлює обов`язку повідомляти поліцейського про сам факт призначення службового розслідування. Водночас, з метою отримання пояснень позивача, який перебував під вартою, дисциплінарна комісія звернулася до слідчого із відповідним листом та отримала дозвіл на його опитування. Однак позивач від надання пояснень відмовився, пославшись на статтю 63 Конституції України, про що власноручно зазначив у відповідному бланку. На переконання відповідача, таким чином було вжито всіх можливих заходів для забезпечення права позивача на захист, а його відмова від надання пояснень не перешкоджала проведенню службового розслідування. Крім того, відповідач посилається на службову характеристику позивача, відповідно до якої останній зарекомендував себе посередньо, до виконання службових обов`язків ставився поверхнево та мав низьке почуття відповідальності, а також був ознайомлений зі своїми посадовими інструкціями. Стосовно ознайомлення з наказом про звільнення відповідач зазначає, що листом від 27.06.2026 № 234385-2026 позивача повідомлено про звільнення зі служби, до листа додано копію відповідного наказу, а його направлення підтверджується поштовим відправленням. Крім того, 03.07.2026 документи були надані позивачу для ознайомлення та вручення в умовах слідчого ізолятора, однак він відмовився від їх отримання, про що складено відповідний акт. Ураховуючи наведене, відповідач вважає, що матеріали службового розслідування містять достатні докази вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції було правомірним. Також відповідач зазначає, що позивач не надав доказів на спростування встановлених дисциплінарною комісією обставин, а його позовні доводи зводяться до незгоди із застосованим дисциплінарним стягненням. З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді оперуповноваженого оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у м. Києві, мав спеціальне звання старшого лейтенанта поліції, жетон № 0170367.
На підставі листа Національної поліції України від 08.05.2026 № 68636-2026 «Про відрядження спеціалістів-поліграфологів» наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 12.05.2026 № 739 аг позивача відряджено з 11 до 23 травня 2026 року до м. Львова для проведення відпрацювання та перевірки військовополонених збройних сил російської федерації, які утримувалися в державній установі «Табір для тримання військовополонених «Захід 4», щодо можливого вчинення ними тяжких та особливо тяжких злочинів.
14.05.2026 до управління головної інспекції ГУНП у м. Києві надійшла інформація про подію, яка сталася цього дня близько 02:30 на території автозаправної станції «WOG» за адресою: м. Рівне, вул. Дубенська, 163-А, за участю працівників управління карного розшуку ГУНП у м. Києві.
Згідно з інформаційною довідкою начальника управління головної інспекції ГУНП у м. Києві від 14.05.2026, працівники управління карного розшуку супроводжували позивача до м. Києва після його перебування у службовому відрядженні в м. Львові. У довідці зазначено про спричинення тілесних ушкоджень працівникам поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також про подальше затримання ОСОБА_1
14.05.2026 відомості щодо відповідної події внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026240030004716 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 296 та частиною другою статті 162 Кримінального кодексу України.
Наказом ГУНП у м. Києві від 15.05.2026 № 984 о/д «Про призначення та проведення службового розслідування» призначено службове розслідування за фактом, викладеним в інформаційній довідці начальника управління головної інспекції від 14.05.2026, та затверджено склад дисциплінарної комісії.
З 26.05.2026 позивача відсторонено від виконання службових обов`язків на підставі наказу ГУНП у м. Києві № 817 о/с.
Під час проведення службового розслідування дисциплінарною комісією отримано пояснення працівників поліції, зокрема ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також матеріали кримінального провадження № 62026240030004716, надані територіальним управлінням Державного бюро розслідувань у м. Хмельницькому.
02.06.2026 дисциплінарною комісією направлено слідчому Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Хмельницькому лист щодо надання дозволу на отримання пояснень від ОСОБА_1 , який перебував під вартою. Того ж дня отримано дозвіл на проведення відповідної процесуальної дії. У матеріалах службового розслідування міститься документ із зазначенням позивачем статті 63 Конституції України та відмовою від надання пояснень.
Службове розслідування завершено 12.06.2026, за його результатами складено та затверджено висновок.
Наказом ГУНП у м. Києві від 25.06.2026 № 1005 о/с «Про особовий склад» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби.
Листом ГУНП у м. Києві від 27.06.2026 № 234385-2026 позивачу направлено повідомлення про звільнення та копію наказу від 25.06.2026 № 1005 о/с. Крім того, листом від 30.06.2026 № 88 копію зазначеного наказу направлено до державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» для ознайомлення та вручення позивачу. 03.07.2026 документи були пред`явлені позивачу, про що складено акт.
15.07.2026 представником позивача направлено до ГУНП у м. Києві адвокатський запит № 138-26 щодо надання матеріалів та висновку службового розслідування, документів про відібрання пояснень у позивача та його ознайомлення з наказом про звільнення.
21.07.2026 ГУНП у м. Києві надало відповідь № 266939-2026 на адвокатський запит.
10.08.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУНП у м. Києві, у якому просить визнати протиправним та скасувати наказ від 25.06.2026 № 1005 о/с у частині його звільнення, поновити його на службі в Національній поліції України та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України "Про Національну поліцію" від 02.11.2015 № 580-VIII (надалі, також - Закон № 580-VIII).
Відповідно до статті 3 Закону № 580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 4 статті 8 Закону № 580-VIII визначено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Частиною 1 статті 18 Закону № 580-VІІІ передбачено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема до медичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно з частинами 1, 2 статті 19 Закону № 580-VІІІ, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Статтею 24 Закону № 580-VІІІ передбачено додаткові повноваження поліції.
Так, за приписами частин 2-3 цієї статті Закону № 580-VІІІ, у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, можуть підпорядковуватися за рішенням керівника поліції відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
Під час дії воєнного стану поліція особливого призначення в ході відсічі збройної агресії проти України за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, може брати участь в обороні України відповідно до Закону України "Про оборону України" шляхом безпосереднього ведення бойових дій.
Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (надалі, також - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Згідно з статтею 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).
За змістом частин 1, 2 статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Відповідно до частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно з частинами 1, 2 статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Відповідно до частини 4 статті 14 Дисциплінарного статуту, підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Частиною 6 статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування (частина 7 статті 14 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до частини 1 статті 16 Дисциплінарного статуту, службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
За змістом частин 1-3 статті 19 Дисциплінарного статуту, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Крім цього, суд звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану" від 15.03.2022 № 2123-IX, який набрав чинності 01.05.2022, Дисциплінарний статут Національної поліції України, доповнено розділом V "Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану".
Так, статтею 26 Дисциплінарного статуту встановлено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).
Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів. До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях (частина 3 статті 26 Дисциплінарного статуту).
За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку (частина 5 статті 26 Дисциплінарного статуту).
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, днем завершення службового розслідування є день підписання наказу про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності або довідки про відсутність в діях поліцейського дисциплінарного проступку, яка підлягає реєстрації в органі поліції (частина 6 статті 26 Дисциплінарного статуту).
Частинами 1, 2 статті 27 Дисциплінарного статуту визначено, що під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов`язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв`язком чи з використанням електронної комунікації.
За змістом частини 3 статті 27 Дисциплінарного статуту, якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт.
Відповідно до частин 1, 2 статті 29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Аналіз наведених правових норм надає суду підстави для висновку, що під час вирішення питання про те, чи є факт порушення службової дисципліни, необхідно встановити вину такої особи, за результатами проведення дисциплінарного провадження, також, необхідно виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку шкоду завдано ним.
Наказом Міністерства внутрішніх справ від 9 листопада 2016 року № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (надалі, також - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Суд зауважує, що у частині 1 статті 64 Закону № 580-VIII закріплено текст присяги поліцейського, зміст якої полягає у тому, що особа, яка вступає на службу в поліції усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягає вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.
Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.03.2019 у справі № 819/736/18, від 22.10.2019 у справі № 480/3950/18, від 13 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.000121, від 22 липня 2021 року у справі № 580/1954/20 неодноразово наголошувалось, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07.11.2018 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807) було затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (надалі, також - Порядок № 893), який визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 893, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно пункту 2 розділу ІІ Порядку № 893, службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку; надходження подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому міститься вимога щодо проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, за яких стало можливим учинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України Про запобігання корупції; ознаки дисциплінарного проступку, що призвів до загибелі або поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського під час виконання ним службових повноважень; недотримання підстав та порядку застосування або використання вогнепальної зброї, спеціальних засобів або заходів фізичного впливу; недотримання норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування; втрату поліцейським службового посвідчення та спеціального нагрудного знака (жетона), табельної, добровільно зданої чи вилученої зброї або боєприпасів, нагородної зброї, якщо вона зберігалася в територіальному органі поліції чи його територіальному (відокремленому) підрозділі, а також закладі, установі Національної поліції України, що належать до її управління (далі - органі (підрозділ, заклад, установа) поліції), а також втрату спеціальних засобів поліцейським чи відсутність їх в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку та справ про адміністративні правопорушення, речових доказів, а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження; розголошення конфіденційної, таємної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом; порушення законодавства України у сфері фінансово-господарської діяльності органів поліції, а також установ, які належать до сфери управління Національної поліції України, виявлені під час ревізій або перевірок, внутрішніх аудитів; перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп`яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; приховування від обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні та адміністративні правопорушення, які були відомі поліцейському, але не отримали реєстраційного номера або не були зафіксовані ним у встановленому законодавством України порядку; здійснення поліцейським дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками в будь-якій формі, а також сексуальних домагань.
Проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків (пункт 1 розділу V Порядку проведення службових розслідувань).
Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку № 893, службове розслідування має встановити:
наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Пунктом 5 розділу VI Порядку № 893 передбачено, що у резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначається висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.
У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
Пунктом 10 розділу VI Порядку № 893 передбачено, що у разі надходження до керівника органу поліції вищого рівня скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо якого є висновок службового розслідування, якщо в ній містяться відомості, які не були досліджені під час проведення службового розслідування, чи безпосереднього виявлення таких відомостей уповноважений керівник органу поліції вищого рівня призначає нове службове розслідування за такими відомостями, проведення якого доручається дисциплінарній комісії органу поліції вищого рівня.
З матеріалів справи судом встановлено, що Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 12.05.2026 № 739 аг ОСОБА_1 було відряджено з 11.05.2026 до 23.05.2026 до м. Львова для проведення відпрацювання та перевірки військовополонених збройних сил російської федерації, які утримувалися в державній установі «Табір для тримання військовополонених «Захід 4».
Згідно з інформаційною довідкою начальника управління головної інспекції ГУНП у м. Києві від 14.05.2026, цього дня до управління надійшла інформація про подію, яка сталася близько 02:30 на території автозаправної станції «WOG» за адресою: м. Рівне, вул. Дубенська, 163-А, за участю працівників управління карного розшуку ГУНП у м. Києві.
Зазначена інформація стосувалася обставин супроводження ОСОБА_1 працівниками управління карного розшуку з м. Львова до м. Києва, під час якого на території м. Рівного було спричинено тілесні ушкодження працівникам поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також затримано позивача.
14.05.2026 відомості про вказану подію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026240030004716 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 296 та частиною другою статті 162 Кримінального кодексу України.
Наказом ГУНП у м. Києві від 15.05.2026 № 984 о/д «Про призначення та проведення службового розслідування» призначено службове розслідування за фактом внесення відомостей до ЄРДР щодо ОСОБА_1 та затверджено склад дисциплінарної комісії. Надалі наказом від 28.05.2026 № 1072 о/д строк проведення службового розслідування продовжено до 12.06.2026.
У межах службового розслідування дисциплінарною комісією було отримано пояснення працівників поліції, які перебували разом із позивачем під час його супроводження з м. Львова до м. Києва, зокрема ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Так, ОСОБА_4 у своїх поясненнях зазначив, що 13.05.2026 разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виїхав до м. Львова для з`ясування обставин невиконання ОСОБА_1 службових обов`язків. За його словами, позивача було виявлено біля будівлі ГУНП у Львівській області, після чого вони всі разом вирушили службовим автомобілем до м. Києва. У ніч на 14.05.2026 автомобіль зупинився на автозаправній станції «WOG» у м. Рівному.
ОСОБА_2 у наданих поясненнях повідомив про обставини перебування працівників поліції разом із позивачем у службовому автомобілі та події, які відбулися після прибуття на автозаправну станцію в м. Рівному. Зокрема, він зазначив про конфлікт із ОСОБА_1 , унаслідок якого отримав тілесні ушкодження, та про подальше надання йому медичної допомоги.
ОСОБА_3 у своїх поясненнях також виклав обставини події на автозаправній станції, зазначивши про спричинення йому тілесних ушкоджень та подальше надання медичної допомоги.
Крім того, дисциплінарною комісією досліджено матеріали кримінального провадження № 62026240030004716, надані Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому. Вказані матеріали надійшли до ГУНП у м. Києві на підставі листа від 22.05.2026 та були долучені до матеріалів службового розслідування.
З матеріалів службового розслідування також убачається, що 26.05.2026 наказом ГУНП у м. Києві № 817 о/с позивача відсторонено від виконання службових обов`язків на час проведення службового розслідування.
02.06.2026 дисциплінарною комісією направлено до Третього слідчого відділу Державного бюро розслідувань лист щодо надання дозволу на отримання пояснень від ОСОБА_1 , який перебував під вартою у Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор». Того ж дня слідчим надано дозвіл на отримання таких пояснень.
Водночас, ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився, посилаючись на статтю 63 Конституції України. Відповідний запис про відмову міститься у документі щодо отримання пояснень від позивача від 03.06.2026.
12.06.2026 за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарною комісією складено висновок, який затверджено начальником ГУНП у м. Києві. У висновку викладено обставини події 14.05.2026 у м. Рівному, наведено зміст отриманих пояснень працівників поліції, досліджених матеріалів кримінального провадження та відомостей щодо проходження позивачем служби.
Наказом ГУНП у м. Києві від 15.06.2026 № 939 о/с «Про застосування дисциплінарного стягнення до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 » до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом начальника Головного управління Національної поліції у м. Києві від 15.06.2026 № 939 о/с «Про застосування дисциплінарного стягнення до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 » за результатами службового розслідування до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції за порушення вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 2, 4 частини третьої статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а також положень посадової інструкції оперуповноваженого оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку ГУНП у м. Києві.
Наказом ГУНП у м. Києві від 25.06.2026 № 1005 о/с «Про особовий склад» ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національній поліції України відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби.
Листом ГУНП у м. Києві від 27.06.2026 № 234385-2026 позивачу направлено повідомлення про звільнення та копію наказу від 25.06.2026 № 1005 о/с. Крім того, листом від 30.06.2026 № 88 копію зазначеного наказу направлено фельд`єгерським зв`язком до Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» для ознайомлення та вручення позивачу. 03.07.2026 документи було пред`явлено ОСОБА_1 , за результатами чого складено акт.
Оцінюючи доводи позивача щодо недотримання відповідачем процедури проведення службового розслідування та його звільнення зі служби в поліції, суд зазначає таке.
Позивач зазначає, що його не було повідомлено про початок службового розслідування, не ознайомлено з наказом про його призначення, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості брати участь у дисциплінарному провадженні та реалізувати право на захист.
Разом із тим, відповідно до пункту 2 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893, службове розслідування розпочинається з дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження висновку службового розслідування.
Наведений Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування, права поліцейського та порядок оформлення його результатів. Водночас він не встановлює окремого обов`язку дисциплінарної комісії повідомляти поліцейського про сам факт видання наказу про призначення службового розслідування як обов`язкової передумови початку такого розслідування.
При цьому відсутність окремого повідомлення про призначення службового розслідування сама по собі не свідчить про позбавлення поліцейського права на захист, оскільки визначальним у цьому аспекті є з`ясування того, чи було забезпечено йому реальну можливість надати пояснення, подати докази та заявити відповідні клопотання до завершення службового розслідування.
Позивач також посилається на те, що відповідач не забезпечив отримання від нього пояснень щодо обставин, які стали підставою для проведення службового розслідування.
Як убачається з матеріалів справи, 02.06.2026 дисциплінарною комісією ГУНП у м. Києві направлено до Третього слідчого відділу Державного бюро розслідувань лист щодо надання дозволу на отримання пояснень від ОСОБА_1 , який на той час перебував під вартою. Того ж дня такий дозвіл було отримано.
Водночас, як зазначено у відзиві на позовну заяву та підтверджується матеріалами службового розслідування, позивач від надання пояснень відмовився, посилаючись на статтю 63 Конституції України, про що власноручно зазначив у відповідному бланку пояснення.
Отже, відповідачем було вжито заходів для забезпечення позивачу можливості надати пояснення щодо обставин, які стали підставою для проведення службового розслідування. Проте позивач скористався правом не надавати пояснення, гарантованим статтею 63 Конституції України.
За таких обставин ненадання позивачем пояснень зумовлене його власним волевиявленням, а не бездіяльністю відповідача чи ненаданням йому можливості реалізувати відповідне право.
Крім того, під час службового розслідування дисциплінарною комісією отримано пояснення працівників поліції ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також досліджено матеріали кримінального провадження № 62026240030004716, надані територіальним управлінням Державного бюро розслідувань.
Таким чином, відмова позивача від надання пояснень не перешкоджала проведенню службового розслідування та дослідженню інших зібраних матеріалів, а тому сама по собі не свідчить про порушення відповідачем права позивача на захист.
Посилання позивача на те, що його не було повідомлено про завершення службового розслідування, також не свідчить про порушення встановленої процедури.
Згідно з пунктом 2 розділу V Порядку № 893 службове розслідування завершується в день затвердження керівником висновку службового розслідування.
При цьому положення зазначеного Порядку не передбачають окремої процедури обов`язкового повідомлення поліцейського про завершення службового розслідування до затвердження його висновку або обов`язкового вручення йому такого висновку до прийняття рішення про застосування дисциплінарного стягнення.
Як убачається з матеріалів справи, службове розслідування завершено 12.06.2026, а висновок службового розслідування затверджено начальником ГУНП у м. Києві. За його результатами 15.06.2026 видано наказ № 939 о/с про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Водночас позивач не зазначає, які саме пояснення, документи чи клопотання він мав намір подати після завершення службового розслідування, але не зміг цього зробити внаслідок неповідомлення про його закінчення. Також у матеріалах справи відсутні відомості про подання позивачем під час службового розслідування клопотань, які залишилися нерозглянутими дисциплінарною комісією.
Отже, за встановлених обставин неповідомлення позивача про дату затвердження висновку службового розслідування не підтверджує порушення його права на захист та не свідчить про неповноту проведеного службового розслідування.
Позивач також зазначає, що про своє звільнення зі служби в поліції він дізнався лише 15.07.2026, а до цього часу не отримував відповідних документів.
Як убачається з матеріалів справи, наказом ГУНП у м. Києві від 25.06.2026 № 1005 о/с «Про особовий склад» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби.
Листом ГУНП у м. Києві від 27.06.2026 № 234385-2026 позивачу направлено повідомлення про звільнення та копію зазначеного наказу.
Крім того, 30.06.2026 листом № 88 копію наказу про звільнення разом із супровідними документами направлено фельд`єгерським зв`язком до Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» для ознайомлення та вручення ОСОБА_1 .
Згідно з матеріалами справи, 03.07.2026 зазначені документи були доставлені до установи та пред`явлені позивачу, про що складено відповідний акт.
Таким чином, відповідачем вживалися заходи щодо направлення позивачу копії наказу про звільнення та забезпечення його ознайомлення з таким наказом за місцем тримання під вартою.
Водночас питання дати фактичного отримання позивачем копії наказу та моменту, коли він достовірно дізнався про своє звільнення, має окреме значення для визначення початку перебігу строку звернення до суду. Проте не свідчить про протиправність наказу про звільнення, якщо процедура застосування дисциплінарного стягнення та видання наказу про звільнення відповідала вимогам законодавства.
Отже, доводи позивача щодо неповідомлення його про звільнення не спростовують факту направлення відповідачем відповідних документів за місцем його тримання під вартою та не є підставою для скасування оскаржуваного наказу.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що доводи позивача зводяться переважно до посилань на порушення процедури проведення службового розслідування та його подальшого ознайомлення з прийнятими щодо нього рішеннями.
Разом із тим, матеріали справи містять докази проведення службового розслідування, отримання пояснень працівників поліції, дослідження матеріалів кримінального провадження, направлення усіх документів позивачу.
За встановлених обставин суд не вбачає порушення відповідачем права позивача на надання пояснень під час проведення службового розслідування, оскільки відповідачем було вжито заходів для забезпечення можливості їх надання, однак позивач добровільно відмовився від реалізації такого права, посилаючись на статтю 63 Конституції України.
При цьому реалізація права не надавати пояснення не може сама по собі свідчити про порушення відповідачем процедури службового розслідування та не покладає на дисциплінарну комісію обов`язку припинити його проведення або утриматися від прийняття рішення за наявними матеріалами.
Отже, за наведених обставин суд не встановив, що відповідачем було допущено таке процедурне порушення, яке могло вплинути на повноту з`ясування обставин дисциплінарного проступку або на законність прийнятого за результатами службового розслідування рішення.
При цьому позивач не навів конкретних обставин та доказів, які б спростовували фактичні дані, покладені дисциплінарною комісією в основу висновку службового розслідування, не зазначив, які саме зібрані комісією відомості є недостовірними, та не навів доказів, які б підтверджували іншу послідовність подій або відсутність його причетності до обставин, що стали предметом службового розслідування.
З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідачем було дотримано встановленого порядку отримання пояснень від поліцейського, який перебуває під вартою. Дисциплінарною комісією вжито передбачених законодавством заходів для забезпечення можливості надання позивачем пояснень щодо обставин, які стали підставою для проведення службового розслідування. Водночас позивач, реалізуючи право, передбачене статтею 63 Конституції України, від надання пояснень відмовився.
За таких обставин відсутність письмових пояснень позивача за результатами службового розслідування зумовлена його власним волевиявленням, а не невиконанням відповідачем обов`язку забезпечити таку можливість.
Отже, суд не встановив порушення відповідачем процедури отримання пояснень від позивача, яке могло б свідчити про недотримання його права на захист або бути підставою для висновку про протиправність прийнятого за результатами службового розслідування рішення.
Водночас суд враховує, що предметом судового розгляду є правомірність наказу про звільнення позивача зі служби в поліції, а тому суд має перевірити не лише дотримання процедури його видання, а й наявність правових та фактичних підстав для застосування відповідного дисциплінарного стягнення.
При цьому, суд також враховує характер та обставини дисциплінарного проступку, які були предметом службового розслідування.
Як убачається з висновку службового розслідування, підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стали обставини події, що мала місце 14.05.2026 у м. Рівному за участю позивача та інших працівників поліції під час їх повернення зі службового відрядження до м. Києва.
Під час службового розслідування дисциплінарною комісією було отримано пояснення безпосередніх учасників події, досліджено матеріали кримінального провадження, а також інші документи, що стосувалися обставин події. За результатами їх дослідження комісія дійшла висновку про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку, що полягав у порушенні покладених на нього службових обов`язків та вимог службової дисципліни.
При цьому суд бере до уваги, що поліцейський, з огляду на особливий характер покладених на нього завдань, зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог законодавства, службової дисципліни, Присяги поліцейського, поважати права, честь і гідність інших осіб, а також утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України.
Отже, поведінка поліцейського підлягає оцінці не лише з погляду дотримання ним безпосередніх посадових обов`язків, а й з урахуванням підвищених вимог до службової дисципліни та стандартів поведінки, які випливають із його статусу.
Водночас суд зазначає, що дисциплінарна відповідальність є самостійним видом юридичної відповідальності, а тому питання дотримання позивачем службової дисципліни підлягає оцінці в межах цього спору на підставі матеріалів службового розслідування та інших належних і допустимих доказів, незалежно від остаточного вирішення питання про його кримінальну відповідальність.
З огляду на викладене, суд вважає, що наведені позивачем процедурні заперечення не спростовують фактичних обставин, установлених під час службового розслідування, та не свідчать про відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Суд зауважує, що позивач допустив грубе порушення службової дисципліни, яке полягало у вчиненні дій, несумісних із вимогами, що висуваються до поліцейського, та такими, що дискредитують звання поліцейського і підривають авторитет Національної поліції України. З огляду на характер допущеного порушення, його обставини та ступінь тяжкості, суд вважає, що встановлені обставини були достатніми для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а тому інше рішення за результатами службового розслідування не могло бути прийняте.
Такі висновки сформовані в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 у справі № 580/8017/24 та підтримані Верховним Судом в ухвалі від 07.07.2025.
Враховуючи вищенаведене, надаючи оцінку висновку службового розслідування та оспорюваному наказу, суд дійшов висновку, що в межах проведеного службового розслідування встановлено фактичні дані, які підтверджують наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, що полягав у вчиненні 14.05.2026 у м. Рівному дій, які не відповідають вимогам службової дисципліни та стандартам поведінки, що висуваються до поліцейського, і дискредитують звання поліцейського та авторитет Національної поліції України. Зібрані під час службового розслідування матеріали, зокрема пояснення інших працівників поліції та матеріали кримінального провадження, були предметом дослідження дисциплінарної комісії та покладені в основу її висновків.
Суд зазначає, що висновок службового розслідування містить відомості про встановлені обставини події, зібрані докази, оцінку дій позивача та обґрунтування наявності в його діях дисциплінарного проступку. Наказ про застосування до позивача дисциплінарного стягнення від 15.06.2026 № 939 о/с та оспорюваний наказ від 25.06.2026 № 1005 о/с, яким реалізовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, прийняті з урахуванням установлених під час службового розслідування обставин та містять необхідні відомості для обґрунтування прийнятих рішень. За таких обставин суд не вбачає підстав для висновку про їх необґрунтованість або протиправність, а відтак — і для задоволення позовних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на службі в поліції.
В діях позивача, на переконання суду, наявний беззаперечний склад дисциплінарного проступку, а вид дисциплінарного стягнення відповідач обрав обґрунтовано, з врахуванням обставин у справі, що не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Крім цього, у відповідності до Дисциплінарного статуту відповідач має право застосовувати такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів Національної поліції, який входить до його компетенції.
Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 12.12.2019 року у справі № 816/70/16, від 01.04.2020 року у справі № 806/647/15, від 21.01.2021 року у справі № 826/4681/18, від 06.10.2026 у справі № 440/14428/23.
Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказу про звільнення зі служби, відтак підстави для їх задоволення також відсутні.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua