Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №464/2834/21 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №464/2834/21

Суддя: Ванівський О. М.

Справа № 464/2834/21 Головуючий у 1 інстанції: Сабара Л.В.

Провадження № 22-ц/811/2549/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів Савуляка Р.В., Цяцяка Р.П.,

секретаря: Іванової О.О.

з участю: ОСОБА_1 , представника заявника – Вереса В.М., представника заінтересованої особи – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою генерального директора Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» Імені Данила Галицького» - Тетяни Романовської на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 06 серпня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії державних виконавців Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні №71615192,-

в с т а н о в и в:

стягувач ОСОБА_3 звернувся до суду з скаргою на дії державних виконавців, в якій просив визнати оскаржувані рішення, дії суб`єктів оскарження неправомірними, зобов`язати державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), а саме: визнати незаконними дії державних виконавців щодо стягнення податків з суми за постановою Верховного Суду від 08.03.2023 у справі №464/2834/21, скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №71615192, у зв`язку із невиконанням рішення суду, зобов`язати виконати постанову Верховного Суду від 08.03.2023 у справі №464/2834/21 (пр. №61-8823св22) в повному обсязі відповідно до ст. 129-1 Конституції України.

Доводи скарги обґрунтовані тим, що на виконанні Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №71615192 з примусового виконання виконавчого листа №464/2834/21, виданого 06.04.2023 Сихівським районним судом м. Львова, про стягнення з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_3 заборгованості за заробітною платою з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 90 120,11 грн. Так, 28.11.2023 державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, якою визначено, що виконавчий документ фактично виконано у зв`язку із чим виконавче провадження слід закінчити. Разом з тим, з вказаним рішенням державного виконавця стягувач не погоджується, оскільки в межах виконавчого провадження постанову Верховного Суду від 08.03.2024 у справі №464/2834/21 виконано не в повному обсязі. Таким чином, вважав рішення державного виконавця неправомірним, у зв`язку із чим просив скаргу задовольнити.

Оскаржуваною ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 06 серпня 2024 року скаргу задоволено частково.

Визнано неправомірною та скасовано постанову заступника начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції Комлик Наталії Володимирівни про закінчення виконавчого провадження №71615192 від 28.11.2023 з примусового виконання виконавчого листа №464/2834/21, виданого 06.04.2023 Сихівським районним судом м. Львова, про стягнення з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_3 заборгованості за заробітною платою з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 90 120,11 грн.

В задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

Ухвалу в апеляційному порядку оскаржила генеральний директор Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» Імені Данила Галицького» - Тетяна Романовська.

Вважає, що при ухваленні судового рішення не були з?ясовані усі обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, а тому воно є незаконним та необгрунтованим.

Покликається на те, що компенсація заробітної плати, стягнута Постановою Верховного суду Касаційного цивільного Суду від 08.03.2023 року №464/2834/21 в розмірі 73 268,11 грн. за своєю правовою природою є заробітною платою із відповідними правовими наслідками. Заробітна плата та премія є об?єктом оподаткування.

Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи заробіток, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов?язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок і збори із суми такого доходу, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

При цьому, відсутність в рішенні суду вказівки в резолютивній частині про те, що сума підлягає стягненню за відрахуванням податків й інших обов?язкових платежів, не є підставою для невиконання ДІ «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» функцій податкового агента у випадках та в порядку, встановленому законодавством.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заінтересованої особи – Бень Т.Т. на підтримання апеляційної скарги, ОСОБА_1 , представника заявника – Вереса В.М. на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частково задовольняючи скаргу на дії державних виконавців, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням виконавця про закінчення виконавчого провадження порушено права та свободи стягувача з приводу повноти виконання рішення суду, постановленого на його користь.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено, що Постановою Верховного Суду від 08.03.2023 касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16.02.2022 та постанову Львівського апеляційного суду від 07.09.2022 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ДП «Львівські авіалінії», третя особа – Вільна професійна спілка інженерно-технічних працівників ДП «Львівські авіалінії», про стягнення заробітної плати задоволено частково, стягнуто з ДП «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_3 заборгованість за заробітною платою з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати у розмірі 90 120,11 грн., у задоволенні інших позовних вимог відмовлено (а. с. 61-69, т. 2).

06.04.2023 Сихівським районним судом м. Львова видано виконавчий лист про стягнення з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_3 заборгованості за заробітною платою з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 90 120,11 грн. (а. с. 82, т. 2).

19.04.2023 заступником начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Комлик Н.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №71615192) з примусового виконання виконавчого листа №464/2834/21, виданого 06.04.2023 Сихівським районним судом м. Львова, про стягнення з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_3 заборгованості за заробітною платою з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 90 120,11 грн. (а. с. 139, т. 2).

28.11.2023 заступником начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Комлик Н.В. прийнято постанову, відповідно до якої виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №464/2834/21, виданого 06.04.2023 Сихівським районним судом м. Львова, про стягнення з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_3 заборгованості за заробітною платою з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 90 120,11 грн. закінчено.

Відповідно до вищевказаної постанови, заступник начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Комлик Н.В. встановила, що в межах виконавчого провадження №71615192 стягувачу ОСОБА_3 перераховано 72 546,69 грн. заборгованості за заробітною платою з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (на банківські реквізити, визначені для сплати податків та зборів сплачено 16 221,62 грн. прибуткового податку, 1 351,80 грн. військового збору, оскільки відповідно до листа ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького» роботодавець є податковим агентом при здійсненні виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за рішенням суду). Згідно з розпорядженням державного виконавця виконавчий збір та витрати виконавчого провадження стягнуто, чим фактично виконано виконавчий документ (а. с. 133, т. 2 ).

З вищевказаних документів суд встановив, що в провадженні Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження №71615192 з виконання рішення суду, а саме постанови Верховного Суду від 08.03.2023, про стягнення з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_3 заборгованості за заробітною платою з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 90 120,11 грн., котре виконавцем закінчено з підстав, зазначених у п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України про виконавче провадження», у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Однак, як вбачається із постанови про закінчення виконавчого провадження від 28.11.2023, стягувачу перераховано 72 546,69 грн. заборгованості за заробітною платою з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (на банківські реквізити, визначені для сплати податків та зборів сплачено 16 221,62 грн. прибуткового податку, 1 351,80 грн. військового збору, оскільки відповідно до листа ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького» роботодавець є податковим агентом при здійсненні виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за рішенням суду), тоді як Верховний суд, ухвалюючи рішення, мотивував, що сума компенсації невиплаченої заробітної плати становить 16852,00 грн. з вирахуванням податків та зборів та охоплюється сумою 90 120,11 грн., що підлягає стягненню із ДАП «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_3 .

Таким чином, зважаючи на висновки Верховного Суду, викладені у резолютивній частині постанови від 08.03.2023, Сихівським районним судом м. Львова видано виконавчий лист про стягнення з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_3 заборгованості за заробітною платою з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 90 120,11 грн., котрим передбачено заходи примусового виконання рішення.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організації, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Частиною четвертою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до четвертої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Тобто право на компенсацію за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача (роботодавця) не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Дія норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені (див. постанови Верховного Суду від 03 липня 2018 року в справі № 521/940/17, від 18 липня 2023 року в справі № 200/10663/21).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 752/23602/20 (провадження № 61-12064св22) зазначено, що: «у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 9901/407/19 вказано, що «суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу. Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19 … суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 239 943,09 грн. Проте суд першої інстанції помилково зазначив, що розмір середнього заробітку підлягає стягненню без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, а тому абзац третій резолютивної частини рішення суду першої інстанції належить викласти у такій редакції: «Стягнути з АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 239 943,09 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2021 року в справі № 607/1429/17 (провадження № 61-12977св20) вказано, що «захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, в який здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин, тому обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності та при визначенні її розміру враховуються вимоги розумності і справедливості. У пункті 164.6 статті 164 ПК України, яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності. Водночас відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. Фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, є платником податку з доходів фізичних осіб. Об`єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) Згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України (за загальним правилом 18 відсотків). Якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи моральну шкоду, завдану порушенням трудових прав, ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу. Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми заробітної плати і середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми заробітної плати і середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. Крім того, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались б податки і збори. Відповідний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц, провадження № 61-14794св18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19, провадження № 61-10657св20, від 16 листопада 2020 року у справі № 607/3509/17, провадження № 61-12609св20».

З огляду на викладене, а також на те, що боржник повністю сплатив стягувачу визначену рішенням суду суму зменшену на суму податків і зборів, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що рішенням виконавця про закінчення виконавчого провадження порушено права та свободи стягувача з приводу повноти виконання рішення суду, постановленого на його користь. Державний виконавець в даній ситуація, діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання неправомірною та скасування постанови заступника начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції Комлик Наталії Володимирівни про закінчення виконавчого провадження №71615192 від 28.11.2023 з примусового виконання виконавчого листа №464/2834/21, виданого 06.04.2023 Сихівським районним судом м. Львова, про стягнення з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_3 заборгованості за заробітною платою з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 90 120,11 грн.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини друга, третя статті 451 ЦПК України).

З огляду на встановлені обставини, оскаржена ухвала постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відтак, таку слід скасувати, постановити нову про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, або змінює рішення.

За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п.2, 376, 381 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

у х в а л и в :

апеляційну скаргу генерального директора Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» Імені Данила Галицького» - Тетяни Романовської на ухвалу - задовольнити.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 06 серпня 2024 року скасувати в частині визнання неправомірною та скасування постанови заступника начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції Комлик Наталії Володимирівни про закінчення виконавчого провадження №71615192 від 28.11.2023 з примусового виконання виконавчого листа №464/2834/21, виданого 06.04.2023 Сихівським районним судом м. Львова, про стягнення з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_3 заборгованості за заробітною платою з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 90 120,11 грн. та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні скарги ОСОБА_3 – відмовити.

В решті ухвалу залишити без змін.

Компенсувати Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Львів» Імені Данила Галицького» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3028 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 12.11.2026 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Суді: Савуляк Р.В.

Цяцяк Р.П.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua