Постанова від 12 листопада 2026 р. у справі №463/6887/26 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №463/6887/26

Суддя: Ванівський О. М.

Справа № 463/6887/26 Головуючий у 1 інстанції: Ціпивко І.І.

Провадження № 22-ц/811/3280/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Ванівського О.М.

суддів: Савуляка Р.В., Цяцяка Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 06 серпня 2026 року про передачу справи за підсудністю за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», третя особа Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області, про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», третя особа Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області, про захист прав споживачів, в якій просила:

- визнати відсутніми договірні відносини між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» за договором розподілу природного газу щодо об`єкта/земельної ділянки з кадастровим номером 4625882900:04:001:0660, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконними дії відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» щодо збору, обробки та використання персональних даних ОСОБА_1 , а також відкриття особового рахунку за відсутності підписаної заяви-приєднання та укладеного договору;

- визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування заборгованості за послуги з розподілу природного газу ОСОБА_1 та зобов`язати відповідача скасувати (списати) нараховану заборгованість як безпідставно нараховану;

- визнати особовий рахунок № НОМЕР_1 за об`єктом з кадастровим номером 4625882900:04:001:0660, розташованим у АДРЕСА_1 , відкритим незаконно щодо юридично неіснуючого об`єкта нерухомості, та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» закрити його та анулювати всі нарахування за таким рахунком;

- зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій щодо припинення (обмеження) газопостачання, а також від застосування агресивної комерційної практики та висунення вимог щодо сплати заборгованості до ОСОБА_1 .

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 06 серпня 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», третя особа Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області, про захист прав споживачів - передано до Яворівського районного суду Львівської області для розгляду за територіальною підсудністю.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.

Вважає ухвалу суду незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що дана справа підпадає під правила виключної підсудності як спір «з приводу нерухомого майна». Предметом позову є захист прав споживача від незаконних нарахувань, визнання відсутніми договірних відносин за послуги з розподілу газу, скасування фіктивного особового рахунку та припинення незаконного використання персональних даних. Вимоги позову не стосуються визнання права власності, володіння, користування чи розпорядження нерухомим майном (земельною ділянкою). Спір є зобов?язальним і виникає зі споживчих правовідносин щодо надання комунальних послуг.

Зазначає, що позови про захист прав споживачів можуть пред?являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача. Зареєстроване місце проживання позивача є адреса: АДРЕСА_2 , яке належить до територіальної юрисдикції Личаківського районного суду м. Львова. Звертаючись до Личаківського районного суду м. Львова, позивач реалізувала своє законне право на вибір підсудності, яке позбавлене будь-яких обмежень, оскільки спір не стосується речових прав на нерухоме майно.

Вважає, що порушення правил підсудності обмежило доступ позивача до правосуддя, а позиція суду першої інстанції фактично нівелює інститут захисту прав споживачів.

Апелянт наголошує, що передаючи позов до Яворівського районного суду Львівської області, Личаківський районний суд м. Львова грубо порушив ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 8 Конституції України. ОСОБА_1 зазначила, що з 06.02.2026 року і до теперішнього часу безперервно перебуває на офіційному лікарняному після важкої хірургічної операції (трьохкістковий перелом ноги), а через ускладнення термін непрацездатності медичною комісією лікарів від 02.07.2026 року продовжено ще на 120 днів. Пересувається на милицях, і подолання відстані понад 50 км до Яворівського районного суду Львівської області для апелянта є неможливим за медичними показниками.

Просить ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 06 серпня

2026 року про передачу справи за підсудністю скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

03 вересня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - адвоката Дубіцького В.П., у якому просив в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 06.08.2026 року по справі № 463/6887/26 залишити без змін.

05 жовтня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив від ОСОБА_1 , у якій просила апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9 (передачі справи на розгляд іншого суду), 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що зважаючи на те, що предмет позову стосується правовідносин щодо надання послуг з розподілу природного газу за об`єктом, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка з кадастровим номером 4625882900:04:001:0660), який територіально не відноситься до Личаківського району м. Львова, дана цивільна справа не належить до підсудності Личаківського районного суду м. Львова. З метою дотримання правил територіальної підсудності, суд вважав за необхідне на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України скерувати дану справу до Яворівського районного суду Львівської області для розгляду за підсудністю.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що звертаючись до Личаківського районного суду м. Львова із даним позовом, позивачка посилалася на положення ч. 5 ст. 28 ЦПК України та зазначала, що її зареєстроване місце проживання територіально відноситься до Личаківського району м. Львова, у зв`язку з чим вважала, що справа підсудна саме Личаківському районному суду м. Львова.

Відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Однак, як вбачається із матеріалів позовної заяви, предметом спору у даній цивільній справі є правовідносини, що виникли між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» щодо надання послуг з розподілу природного газу та нарахування плати за такі послуги за об`єктом, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4625882900:04:001:0660.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 30 ЦПК України встановлена виключна підсудність справ.

Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної' підсудності. У цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Встановлено, що спір щодо визнання відсутніми договірних відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» за договором розподілу природного газу, визнання незаконними дій відповідача щодо збору, обробки та використання персональних даних позивачки, відкриття особового рахунку за відсутності заяви-приєднання та укладеного договору, а також щодо нарахування плати за послуги з розподілу природного газу за об`єктом нерухомого майна земельною ділянкою з кадастровим номером 4625882900:04:001:0660, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , який не знаходиться на території Личаківського району м. Львова, не належить до територіальної юрисдикції Личаківського районного суду м. Львова.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 Верховний Суд зазначив, що житлово-комунальні послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а тому позови про стягнення заборгованості з їх оплати повинні пред`являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 вказала на те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.

Наведене свідчить, що предмет спору пов`язаний із об`єктом нерухомого майна, місцезнаходження якого відноситься до території Яворівського району Львівської області, відтак дана цивільна справа підлягає розгляду за правилами виключної підсудності.

Згідно ст.30 ч. 1 ЦК України, якою встановлені правила виключної підсудності, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Враховуючи викладене, наведені у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що цей суд допустив порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 06 серпня 2026 року – залишити без змін.

Постанова не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 13 листопада 2026 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Савуляк Р.В.

Цяцяк Р.П.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua