Рішення від 12 листопада 2026 р. у справі №300/6565/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Суд: Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №300/6565/26

Суддя: Матуляк Я.П.

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2026 р. справа № 300/6565/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Окружної прокуратури міста Івано-Франківська звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області (Відповідач-1), виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (Відповідач-2) про зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що невиконання відповідачами обов`язку з приведення штатної чисельності та структури Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради у відповідність до законодавчих нормативів створює загрозу порушення інтересів держави та суспільства у сфері охорони дитинства щодо реалізації в повному обсязі завдань і заходів державної політики з питань соціально-правового захисту дітей - мешканців територіальної громади.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

29.09.2026 Відповідач-2 подав до Івано-Франківського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що заходи щодо приведення штатної чисельності Служби у справах дітей у відповідність до вимог чинного законодавства можуть бути вжиті лише за наслідком прийнятого рішення Івано-Франківською міською радою.

29.09.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду Відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що заходи щодо приведення штатної чисельності Служби у справах дітей у відповідність до вимог чинного законодавства на даний час вжито, шляхом внесення пропозиції про внесення змін у рішення Івано-Франківської міської ради від 26.11.2020 за №307-1 та в подальшому внесення змін до штатного розпису Служби у справах дітей.

01.10.2026 позивачем подано відповіді на відзиви відповідачів, в якому позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

07.10.2026 Відповідачем-1 подано заперечення, в якому просив в задоволені позову відмовити та вказав, що чергове засідання Івано-Франківської міської ради, на якому повинно розглядатись питання про внесення змін у рішення Івано-Франківської міської ради від 26.11.2020 за №307-1 щодо штатної чисельності Служби у справах дітей, відбудеться у другій половині жовтня 2026 року.

Відповідач-2 своїм правом на подання заперечення не скористався.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у позовній заяві, встановив таке.

Відповідно до Положення про Службу у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 11.12.2020 № 311-2, служба у справах дітей Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради підзвітна та підконтрольна Івано-Франківській міській раді, підпорядковується виконавчому комітету міської ради, міському голові та заступнику міського голови згідно з розподілом посадових обов`язків (а.с.26-28).

Згідно інформації виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 11.05.2026, отриманої на звернення позивача від 29.04.2026, фактична штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради становить 18 осіб; загальна кількість дітей, які проживають на території Івано-Франківської міської територіальної громади становить 56056 дітей (в т.ч. в 18 селах, що увійшли до складу Івано-Франківської міської територіальної громади – 12688 дітей) (а.с.15).

З метою приведення чисельності кадрів служби у справах дітей у відповідність до вимог законодавства 30.12.2020, рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за № 1426 "Про затвердження штатних розписів виконавчих органів міської ради на 2021 рік" для забезпечення належного захисту прав дітей у приєднаних населених пунктах, збільшено штатну чисельність Служби у справах дітей на 3 одиниці (а.с.33, 34).

13.05.2025 рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за №533 "Про внесення змін до штатних розписів виконавчих органів міської ради на 2025 рік" збільшено штатну чисельність Служби у справах дітей на 2 одиниці (а.с.35).

Водночас, на момент звернення позивача до суду з даним позовом, штатна чисельність Служби у справах дітей складає 18 одиниць.

Вважаючи, що відповідачі допустили протиправну бездіяльність, яка полягає у неприведенні штатної чисельності та структури Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради у відповідність до законодавчих нормативів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до п.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Україною 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно з ч.ч.2, 3 ст.3 Конвенції держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, та забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема з точки зору численності і придатності їх персоналу.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, є Закон України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 №2402-ІІІ. Згідно зі ст.4 цього Закону місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують проведення державної політики у сфері охорони дитинства, вирішення питань щодо забезпечення прав дітей, встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей.

Правові основи діяльності органів і служб у справах дітей визначено Законом України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" від 24.01.1995 №20/95-ВР.

Відповідно до ч.7 ст.4 цього Закону штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті. Штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об`єднану територіальну громаду.

Згідно зі ст.12 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 13.01.2005 №2342-IV для здійснення функцій щодо опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, у складі служби у справах дітей створюється окремий підрозділ, діяльність якого визначається в установленому порядку. Штатна чисельність такого підрозділу встановлюється залежно від кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, але має становити не менше двох осіб.

Відповідно до ст.140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Згідно зі ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За ст.1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Пунктом 5 ч.1 ст.26 цього Закону віднесено до виключної компетенції ради, що вирішується виключно на її пленарних засіданнях, затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що затвердження структури та загальної чисельності виконавчих органів ради дійсно належить до виключної компетенції ради. Разом з тим реалізація цього повноваження не є вільною від законодавчих обмежень: визначаючи структуру та штатну чисельність відділу у справах дітей, рада зобов`язана дотримуватися імперативних нормативів, установлених ч.7 ст.4 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" і ст.12 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування".

Отже, дискреція ради стосується конкретного змісту рішення про структуру та штат у межах, встановлених законом, і не поширюється на саму можливість недотримання законодавчо визначеної мінімальної чисельності працівників служби у справах дітей та вимоги про створення окремого підрозділу з питань опіки і піклування.

Як встановлено судом, на території Івано-Франківської територіальної громади проживає 56056 дітей, з яких 12 688 - у сільській місцевості.

Застосовуючи нормативи ч.7 ст.4 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" (один працівник не більше ніж на дві тисячі дітей у місті та не більше ніж на одну тисячу дітей за розрахунком щодо сільського дитячого населення), необхідна чисельність працівників служби у справах дітей повинна становити 28 одиниць.

Крім того, на обліку Служби у справах дітей перебуває 349 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що в свою чергу вказує на необхідну чисельність працівників – 7 одиниць.

Наведене свідчить, що чинна штатна чисельність Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради не відповідають вимогам ст.4 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" і ст.12 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування". Обов`язок привести штатну чисельність у відповідність до цих вимог покладено законом саме на раду як орган, до виключної компетенції якого належить затвердження структури та чисельності своїх виконавчих органів.

В контексті наведеного, саме Івано-Франківська міська рада є тим суб`єктом владних повноважень, який наділений повноваженнями усунути виявлені позивачем порушення.

Як наслідок, підлягають до задоволення вимоги позивача звернуті до Івано-Франківської міської.

Водночас, вимоги звернуті до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради не підлягають до задоволення.

Посилання Відповідача-2 на те, що протиправна бездіяльність відсутня, оскільки заходи щодо приведення штатної чисельності Служби у справах дітей у відповідність до вимог чинного законодавства на даний час вжито, шляхом внесення пропозиції про внесення змін у рішення Івано-Франківської міської ради від 26.11.2020 за №307-1 та в подальшому внесення змін до штатного розпису Служби у справах дітей, позаяк наявність наміру усунути порушення у майбутньому та внесення відповідного проекту рішення на розгляд ради самі по собі не свідчать про фактичне усунення порушення. Обов`язок ради вважається виконаним лише з прийняттям рішення, яким штатну чисельність і структуру відділу приведено у відповідність до вимог закону. Станом на час розгляду справи таке рішення радою не прийняте, зміни до структури та штатної чисельності не затверджені, а відтак невідповідність штату і структури відділу законодавчим нормативам не усунута.

Щодо підстав здійснення прокурором представництва інтересів держави суд зазначає таке. Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. За ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Згідно з ч.ч.3-5 ст.53 КАС України у разі відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У цій справі спірні правовідносини стосуються обов`язку самої ради затвердити штатну чисельність своїх виконавчих органів. Служба у справах дітей як виконавчий орган ради є підпорядкованим і підзвітним раді, не наділений повноваженнями самостійно визначати власну штатну чисельність і не може виступати позивачем у спорі про приведення цієї чисельності у відповідність до закону. За таких обставин суд визнає обґрунтованими доводи прокурора про відсутність органу, уповноваженого на звернення до суду у спірних правовідносинах, та наявність підстав для набуття прокурором статусу позивача в інтересах держави.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як наслідок, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська (код ЄДРПОУ 03530483, вул. М. Мулика, 9, м. Івано-Франківськ, 76018) до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 33644700, вул. М. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76608), виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 04054346, вул. М. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76608) про зобов`язання до вчинення дій – задовольнити частково.

Зобов`язати Івано-Франківську міську раду Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 33644700, вул. М. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76608) вжити заходів щодо приведення штатної чисельності Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради у відповідність до вимог статті 4 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" та статті 12 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua