Суд: Івано-Франківський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 12 листопада 2026 р.
Справа: №300/1015/26
Суддя: Микитин Н.М.
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" листопада 2026 р. справа № 300/1015/26
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) в інтересах якого діє адвокат Яцків Микола Васильович звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.01.2026 №092850030590 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.03.2026 №092850030590, яке прийняте на заміну рішення про відмову від 28.01.2026 №092850030590 та зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи з 01.01.1992 по 29.06.1994, з 01.01.1995 по 11.03.1997, з 15.03.1997 по 29.06.2008, з 07.07.2008 по 04.07.2009, з 11.09.2009 по 09.11.2009, з 15.12.2009 по 11.11.2010, з 12.11.2010 по 10.09.2011, з 19.10.2011 по 28.08.2012, з 04.09.2012 по 28.07.2013, з 22.10.2013 по 09.09.2014, з 25.09.2014 по 04.09.2015, з 16.09.2015 по 16.08.2016, з 17.09.2016 по 13.08.2017, з 15.09.2017 по 12.09.2018, з 21.09.2018 по 19.09.2019, з 23.10.2019 по 13.06.2020, з 12.08.2020 по 05.08.2021, з 15.09.2021 по 26.02.2022, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.01.1986 та вкладишу в неї серії НОМЕР_2 від 16.09.2015, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20.01.2026 відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та призначити йому пенсію за віком, відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком та доданих документів, рішенням відповідача від 28.01.2026 №092850030590 відмовлено у призначенні такої пенсії зважаючи на відсутність необхідного страхового стажу не менше 32 років та зазначено, що страховий стаж позивача становить 7 років 11 місяців 24 дні. Так, ГУ ПФУ в Донецькій області не зараховано до загального страхового стажу періоди роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 29.06.1994, з 01.01.1995 по 11.03.1997, з 15.03.1997 по 31.12.1997, з 15.02.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 16.01.2002 по 29.06.2008, з 07.07.2008 по 04.07.2009, з 11.09.2009 по 09.11.2009, з 15.12.2009 по 11.11.2010, з 12.11.2010 по 10.09.2011, з 19.10.2011 по 28.08.2012, з 04.09.2012 по 28.07.2013, з 22.10.2013 по 09.09.2014, з 25.09.2014 по 04.09.2015, з 16.09.2015 по 16.08.2016, з 17.09.2016 по 13.08.2017, з 15.09.2017 по 12.09.2018, з 21.09.2018 по 19.09.2019, з 23.10.2019 по 13.06.2020, з 12.08.2020 по 05.08.2021, з 15.09.2021 по 26.02.2022 відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 07.01.1986 та вкладишу в неї серії НОМЕР_2 від 16.09.2015, оскільки з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Однак, позивач зазначає, що періоди роботи на території російської федерації підлягають врахуванню до страхового стажу, оскільки питання пенсійного забезпечення регулюються та регулювалися на момент набуття страхового стажу двосторонніми угодами в цій галузі, а також і згаданою Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тобто на момент спірних періодів роботи позивача, відповідні міжнародні договори були чинні та у пенсійного органу не було підстав не зараховувати стаж роботи заявника на території російської федерації. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
ГУ ПФУ в Донецькій області скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 24.03.2026 через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему "Електронний суд". Щодо заявлених позовних вимог представник відповідача заперечив, зазначивши, що згідно рішення від 28.01.2026 №092850030590 позивачу відмовлено у призначенні пенсії зважаючи на відсутність необхідного страхового стажу не менше 32 років. Так, за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу, згідно записів трудової книжки не зараховано періоди роботи після 01.01.1992 року на території Російської Федерації, оскільки з 01.01.2023 остання припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Таким чином, наразі відсутній міжнародний договір з Російською Федерацією з приводу пенсійного забезпечення, а відтак положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення, в тому числі щодо визнання стажу, не поширюються на стаж, набутий громадянами України на території Російської Федерації. В зв`язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити.
27.03.2026 на адресу суду від ГУ ПФУ в Івано-Франківській області надійшло пояснення по справі, відповідно до змісту яких представник заперечила проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
31.03.2026 на адресу суду через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог в наступній редакції: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.01.2026 №092850030590 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.03.2026 №092850030590, яке прийняте на заміну рішення про відмову від 28.01.2026 №092850030590; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи з 01.01.1992 по 29.06.1994, з 01.01.1995 по 11.03.1997, з 15.03.1997 по 31.12.1997, з 15.02.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 16.01.2002 по 29.06.2008, з 07.07.2008 по 04.07.2009, з 11.09.2009 по 09.11.2009, з 15.12.2009 по 11.11.2010, з 12.11.2010 по 10.09.2011, з 19.10.2011 по 28.08.2012, з 04.09.2012 по 28.07.2013, з 22.10.2013 по 09.09.2014, з 25.09.2014 по 04.09.2015, з 16.09.2015 по 16.08.2016, з 17.09.2016 по 13.08.2017, з 15.09.2017 по 12.09.2018, з 21.09.2018 по 19.09.2019, з 23.10.2019 по 13.06.2020, з 12.08.2020 по 05.08.2021, з 15.09.2021 по 26.02.2022, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.01.1986 та вкладишу в неї серії НОМЕР_2 , повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20.01.2026 року відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та призначити йому пенсію за віком, відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.04.2026 прийнято до розгляду заяву представника позивача про уточнення позовних вимог по даній справі та ухвалено розглядати справу з урахуванням уточнених позовних вимог.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
З метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення 20.01.2025 ОСОБА_1 після досягнення 60-річного віку, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.34-35).
Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Відповідач рішенням від 28.01.2026 №092850030590 позивачу відмовив у призначенні пенсії відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зважаючи на відсутність необхідного страхового стажу 32 рік та зазначено, що страховий стаж позивача становить 07 років 11 місяців 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До загального страхового стажу не зараховано період роботи з 01.01.1992 по 29.06.1994, з 01.01.1995 по 11.03.1997, з 15.03.1997 по 31.12.1997, з 15.02.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 16.01.2002 по 29.06.2008, з 07.07.2008 по 04.07.2009, з 11.09.2009 по 09.11.2009, з 15.12.2009 по 11.11.2010, з 12.11.2010 по 10.09.2011, з 19.10.2011 по 28.08.2012, з 04.09.2012 по 28.07.2013, з 22.10.2013 по 09.09.2014, з 25.09.2014 по 04.09.2015, з 16.09.2015 по 16.08.2016, з 17.09.2016 по 13.08.2017, з 15.09.2017 по 12.09.2018, з 21.09.2018 по 19.09.2019, з 23.10.2019 по 13.06.2020, з 12.08.2020 по 05.08.2021, з 15.09.2021 по 26.02.2022, оскільки при призначенні пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації стаж можливо зарахувати по 31.12.1991 (а.с.10-12).
В подальшому, рішенням від 20.03.2026 №092850030590, яке прийняте на заміну рішення про відмову від 28.01.2026 №092850030590, позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зважаючи на відсутність необхідного страхового стажу 32 рік та зазначено, що страховий стаж позивача становить 7 років 11 місяців 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До загального страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.01.1992 по 29.06.1994, з 01.01.1995 по 11.03.1997, з 15.03.1997 по 31.12.1997, з 15.02.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 16.01.2002 по 29.06.2008, з 07.07.2008 по 04.07.2009, з 11.09.2009 по 09.11.2009, з 15.12.2009 по 11.11.2010, з 12.11.2010 по 10.09.2011, з 19.10.2011 по 28.08.2012, з 04.09.2012 по 28.07.2013, з 22.10.2013 по 09.09.2014, з 25.09.2014 по 04.09.2015, з 16.09.2015 по 16.08.2016, з 17.09.2016 по 13.08.2017, з 15.09.2017 по 12.09.2018, з 21.09.2018 по 19.09.2019, з 23.10.2019 по 13.06.2020, з 12.08.2020 по 05.08.2021, з 15.09.2021 по 26.02.2022, оскільки при призначенні пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації стаж можливо зарахувати по 31.12.1991 (а.с.65-66).
Вважаючи протиправними вищенаведені відмови відповідача щодо не зарахування стажу та, як наслідок, не призначення пенсії, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
За змістом пункту першого частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058-IV.
Так, згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Аналіз вищевикладеного дає підстави вважати, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку та 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.
Відтак, для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком необхідна наявність двох обов`язкових умов у сукупності: вік 60 років; страховий стаж з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком - 20.01.2026, згідно паспортних даних досяг віку 60 років, що визнається сторонами.
Зі змісту оскаржуваного рішення від 28.01.2026 №092850030590 слідує, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зважаючи на відсутність необхідного страхового стажу 32 рік та зазначено, що страховий стаж позивача становить 7 років 11 місяців 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До загального страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.01.1992 по 29.06.1994, з 01.01.1995 по 11.03.1997, з 15.03.1997 по 31.12.1997, з 15.02.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 16.01.2002 по 29.06.2008, з 07.07.2008 по 04.07.2009, з 11.09.2009 по 09.11.2009, з 15.12.2009 по 11.11.2010, з 12.11.2010 по 10.09.2011, з 19.10.2011 по 28.08.2012, з 04.09.2012 по 28.07.2013, з 22.10.2013 по 09.09.2014, з 25.09.2014 по 04.09.2015, з 16.09.2015 по 16.08.2016, з 17.09.2016 по 13.08.2017, з 15.09.2017 по 12.09.2018, з 21.09.2018 по 19.09.2019, з 23.10.2019 по 13.06.2020, з 12.08.2020 по 05.08.2021, з 15.09.2021 по 26.02.2022, оскільки при призначенні пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації стаж можливо зарахувати по 31.12.1991 (а.с.11-12).
В подальшому, рішенням від 20.03.2026 №092850030590, яке прийняте на заміну рішення про відмову від 28.01.2026 №092850030590, позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зважаючи на відсутність необхідного страхового стажу 32 рік та зазначено, що страховий стаж позивача становить 7 років 11 місяців 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До загального страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.01.1992 по 29.06.1994, з 01.01.1995 по 11.03.1997, з 15.03.1997 по 31.12.1997, з 15.02.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 16.01.2002 по 29.06.2008, з 07.07.2008 по 04.07.2009, з 11.09.2009 по 09.11.2009, з 15.12.2009 по 11.11.2010, з 12.11.2010 по 10.09.2011, з 19.10.2011 по 28.08.2012, з 04.09.2012 по 28.07.2013, з 22.10.2013 по 09.09.2014, з 25.09.2014 по 04.09.2015, з 16.09.2015 по 16.08.2016, з 17.09.2016 по 13.08.2017, з 15.09.2017 по 12.09.2018, з 21.09.2018 по 19.09.2019, з 23.10.2019 по 13.06.2020, з 12.08.2020 по 05.08.2021, з 15.09.2021 по 26.02.2022, оскільки при призначенні пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації стаж можливо зарахувати по 31.12.1991 (а.с.65-66).
Водночас, суд звертає увагу на те, що інших підстав відмови оскаржувані рішення не містить.
Надаючи оцінку вищенаведеним доводам відповідача, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Абзацом 2 статті 56 Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Однак таке право не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за N 22-1 (далі - Порядок N 22-1). Наявність же таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відтак, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а також інші довідки що підтверджують відповідний період роботи.
Згідно пункту 2.1 Інструкції №58, трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
Відповідно до пункту 3.1 Інструкції №58, у тому разі, коли у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем. Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка. Вкладиш без трудової книжки недійсний.
За змістом частини 2 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Також слід звернути увагу на те, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про міжнародні договори України" 29.06.2004 №1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід`ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Вказана вище правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №459/955/15-а, від 27.02.2018 у справі № 361/4899/17, від 12.06.2018 у справі №686/4998/15, а також в постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі №21-457а14.
Суд зазначає, що припинення участі Російської Федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в зарахуванні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Крім того, у силу пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
А тому, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію повинен був бути врахований трудовий стаж, набутий ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території Російської Федерації.
Суд зазначає, що згідно матеріалів справи, у позивача є трудова книжка серії НОМЕР_1 від 07.01.1986 та вкладиш в неї серії НОМЕР_2 від 16.09.2015, які надані останнім відповідачу для розгляду питання про призначення пенсії за віком (а.с.14-25).
Так, в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 07.01.1986 містить наступні записи про періоди роботи:
з 12.06.1989 по 29.06.1994 - працював старшим оператором підземного ремонту свердловин (записи №3-4);
з 01.01.1995 по 11.03.1997 працював оператором підземного ремонту свердловин 6 розряду у АТ «Соколсервіс» (записи №5-7);
з 15.03.1997 по 31.12.1997 – працював машиністом підйомника в цеху капітального ремонту свердловин у ТзОВ «КОМИ КТС» (запис № 8);
з 15.02.2000 по 31.12.2000 – машиністом підйомника в цеху капітального ремонту свердловин ТзОВ «КОМИ КТС» (запис №9);
з 01.01.2001 по 31.12.2001 – майстром капітального ремонту свердловин у ООО «Максима» (запис №10);
з 16.01.2002 по 29.06.2008 - майстром капітального ремонту свердловин у ООО «Максима» (запис №11-12);
з 07.07.2008 по 04.07.2009 – старшим майстром капітального ремонту свердловин у ТзОВ «Максима» (запис №13-14);
з 11.09.2009 по 09.11.2009 - старшим майстром капітального ремонту свердловин у ТзОВ «Максима» (запис №15-16);
з 15.12.2009 по 11.11.2010 - старшим майстром КРС вахтовим методом в цех капітального ремонту свердловин у ТзОВ «Максима» (записи №17-18);
з 12.11.2010 по 10.09.2011 - старшим майстром КРС вахтовим методом в цех капітального ремонту свердловин у ТзОВ «Максима» (записи №19-20);
з 19.10.2011 по 28.08.2012 - старшим майстром КРС вахтовим методом в цех капітального ремонту свердловин у ТзОВ «Максима» (записи №21-22);
з 04.09.2012 по 28.07.2013 - старшим майстром КРС вахтовим методом в цех капітального ремонту свердловин у ТзОВ «Максима» (записи №23-24);
з 22.10.2013 по 09.09.2014 - старшим майстром КРС вахтовим методом в цех капітального ремонту свердловин у ТзОВ «Максима» (записи №25-26);
з 25.09.2014 по 04.09.2015 - старшим майстром КРС вахтовим методом в цех капітального ремонту свердловин у ТзОВ «Максима» (записи №27-28);
Відповідно до записів вкладиша у трудову книжку серії НОМЕР_2 від 16.09.2015 ОСОБА_1 працював у періоди:
З 16.09.2015 по 16.08.2016 - старшим майстром капітального ремонту свердловин у ТзОВ «Максима» (записи №29-30);
З 17.09.2016 по 13.08.2017 старшим майстром капітального ремонту свердловин у ТзОВ «Максима» (записи №31-34);
З 15.09.2017 по 12.09.2018 – начальником в центральній інженерно- технологічній службі у ТзОВ «Максима» (записи № 35-36);
З 21.09.2018 по 19.09.2019 - начальником в центральній інженерно- технологічній службі у ТзОВ «Максима» (записи №37-38);
З 23.10.2019 по 13.06.2020 начальником в центральній інженерно- технологічній службі у ТзОВ «Максима» (запис №39-40);
З 12.08.2020 по 05.08.2021 начальником в центральній інженерно- технологічній службі у ТзОВ «Максима» (запис №41-42);
З 15.09.2021 по 26.02.2022 начальником в центральній інженерно- технологічній службі у ТзОВ «Максима» (запис №43-44);
При цьому, записи про спірні періоди роботи у трудовій книжці позивача заповнені відповідно до вимог пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 та містять всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнята на таку роботу.
Крім того, спірні періоди роботи позивача на території російської федерації: з 01.01.1992 по 29.06.1994, з 01.01.1995 по 11.03.1997, з 15.03.1997 по 31.12.1997, з 15.02.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 16.01.2002 по 29.06.2008, з 07.07.2008 по 04.07.2009, з 11.09.2009 по 09.11.2009, з 15.12.2009 по 11.11.2010, з 12.11.2010 по 10.09.2011, з 19.10.2011 по 28.08.2012, з 04.09.2012 по 28.07.2013, з 22.10.2013 по 09.09.2014, з 25.09.2014 по 04.09.2015, з 16.09.2015 по 16.08.2016, з 17.09.2016 по 13.08.2017, з 15.09.2017 по 12.09.2018, з 21.09.2018 по 19.09.2019, з 23.10.2019 по 13.06.2020, з 12.08.2020 по 05.08.2021, з 15.09.2021 по 26.02.2022 окрім трудової книжки та вкладиша в неї, також підтверджуються наявними в матеріалах справи довідками підприємств від 18.08.2025 №4, 5, 6 (а.с.58-58).
При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював або його періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.
Стосовно посилань відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 року № 562 «Деякі питання обчислення страхового стажу» якою відповідно до частини 2 статті 241 та частини 1 статті 261 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, зазначених у відзиві суд зазначає, наступне.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Деякі питання обчислення страхового стажу" від 16.05.2025 за №562, яка 20.05.2025 набрала чинності.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання обчислення страхового стажу" від 16.05.2025 за №562 затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р, за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу (далі Порядок №562) та Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком.
Порядок №562 визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, зокрема на пільгових умовах.
За змістом пункту 3 Порядку №562 у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.
Приписами пункту 4 Порядку №562 унормовано, що у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.
У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.
Таким чином, суд зазначає, що положення Порядку №562 не поширюються на періоди роботи особи на території російської федерації після 1 січня 1992 року, а тому посилання ГУ ПФУ в Донецькій області на норми цього Порядку як підставу для неврахування відповідних періодів роботи ОСОБА_1 після 01 січня 1992 року є необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства щодо обчислення страхового стажу.
Таким чином, відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.01.1992 по 29.06.1994, з 01.01.1995 по 11.03.1997, з 15.03.1997 по 31.12.1997, з 15.02.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 16.01.2002 по 29.06.2008, з 07.07.2008 по 04.07.2009, з 11.09.2009 по 09.11.2009, з 15.12.2009 по 11.11.2010, з 12.11.2010 по 10.09.2011, з 19.10.2011 по 28.08.2012, з 04.09.2012 по 28.07.2013, з 22.10.2013 по 09.09.2014, з 25.09.2014 по 04.09.2015, з 16.09.2015 по 16.08.2016, з 17.09.2016 по 13.08.2017, з 15.09.2017 по 12.09.2018, з 21.09.2018 по 19.09.2019, з 23.10.2019 по 13.06.2020, з 12.08.2020 по 05.08.2021, з 15.09.2021 по 26.02.2022 відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 07.01.1986 та вкладишу в неї серії НОМЕР_2 від 16.09.2015, із підстав припинення з 01.01.2023 участі Російської Федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, є неправомірною і не може бути підставою для відмови в зарахуванні наявного в трудовій книжці стажу роботи позивача та звужує його законне право на зарахування вказаного періоду до стажу роботи на вказаному підприємстві.
Відтак, відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058 та з урахуванням вимог Порядку №22-1, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 01.01.1992 по 29.06.1994, з 01.01.1995 по 11.03.1997, з 15.03.1997 по 31.12.1997, з 15.02.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 16.01.2002 по 29.06.2008, з 07.07.2008 по 04.07.2009, з 11.09.2009 по 09.11.2009, з 15.12.2009 по 11.11.2010, з 12.11.2010 по 10.09.2011, з 19.10.2011 по 28.08.2012, з 04.09.2012 по 28.07.2013, з 22.10.2013 по 09.09.2014, з 25.09.2014 по 04.09.2015, з 16.09.2015 по 16.08.2016, з 17.09.2016 по 13.08.2017, з 15.09.2017 по 12.09.2018, з 21.09.2018 по 19.09.2019, з 23.10.2019 по 13.06.2020, з 12.08.2020 по 05.08.2021, з 15.09.2021 по 26.02.2022 (всього 26 років 02 місяці 26 днів) відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 07.01.1986 та вкладишу в неї серії НОМЕР_2 від 16.09.2015 на території Російської Федерації, підлягають зарахуванню до загального страхового стажу ОСОБА_1 .
Як наслідок, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.01.2026 №092850030590 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.03.2026 №092850030590, яке прийняте на заміну рішення про відмову від 28.01.2026 №092850030590, не відповідають критеріям правомірності рішень суб`єкта владних повноважень в контексті КАС України, а отже є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії, призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загально обов`язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.
Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пільгової пенсії визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Так відповідно до частини 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Із заявою про призначення пенсії за віком позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області 20.01.2026, тобто після спливу зазначеного трьохмісячного строку. Отже, позивачу слід призначити пенсію з дати звернення до Пенсійного фонду України.
Як встановлено судом, орган пенсійного фонду обчислив страховий стаж позивача, в кількості 7 років 11 місяців 24 дні, не врахувавши при цьому до загального страхового стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 29.06.1994, з 01.01.1995 по 11.03.1997, з 15.03.1997 по 31.12.1997, з 15.02.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 16.01.2002 по 29.06.2008, з 07.07.2008 по 04.07.2009, з 11.09.2009 по 09.11.2009, з 15.12.2009 по 11.11.2010, з 12.11.2010 по 10.09.2011, з 19.10.2011 по 28.08.2012, з 04.09.2012 по 28.07.2013, з 22.10.2013 по 09.09.2014, з 25.09.2014 по 04.09.2015, з 16.09.2015 по 16.08.2016, з 17.09.2016 по 13.08.2017, з 15.09.2017 по 12.09.2018, з 21.09.2018 по 19.09.2019, з 23.10.2019 по 13.06.2020, з 12.08.2020 по 05.08.2021, з 15.09.2021 по 26.02.2022, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.01.1986 та вкладишу в неї серії НОМЕР_2 , про що зазначив у оскаржуваному рішенні.
Однак, враховуючи висновок суду про наявність правових підстав для зарахування до стажу позивача періоди роботи з 01.01.1992 по 29.06.1994, з 01.01.1995 по 11.03.1997, з 15.03.1997 по 31.12.1997, з 15.02.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 16.01.2002 по 29.06.2008, з 07.07.2008 по 04.07.2009, з 11.09.2009 по 09.11.2009, з 15.12.2009 по 11.11.2010, з 12.11.2010 по 10.09.2011, з 19.10.2011 по 28.08.2012, з 04.09.2012 по 28.07.2013, з 22.10.2013 по 09.09.2014, з 25.09.2014 по 04.09.2015, з 16.09.2015 по 16.08.2016, з 17.09.2016 по 13.08.2017, з 15.09.2017 по 12.09.2018, з 21.09.2018 по 19.09.2019, з 23.10.2019 по 13.06.2020, з 12.08.2020 по 05.08.2021, з 15.09.2021 по 26.02.2022, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.01.1986 та вкладишу в неї серії НОМЕР_2 (26 років 2 місяці 26 днів), суд зазначає про наявність у позивача необхідного страхового стажу (більше 32 років) для призначення пенсії за віком, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи вищевказане, ефективним способом відновлення порушених відповідачами прав буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати оскаржувані періоди роботи у російській федерації до страхового стажу та призначити пенсію за віком, відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 20.01.2026.
При цьому, суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.02.2024 по справі № 500/1216/23, згідно з якої дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Донецькій області .
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги потрібно задовольнити повністю.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1331,20 грн, сплачений згідно квитанції №2.535798735.1 від 17.02.2026.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.01.2026 №092850030590 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.03.2026 №092850030590, яке прийняте на заміну рішення про відмову від 28.01.2026 №092850030590.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи з 01.01.1992 по 29.06.1994, з 01.01.1995 по 11.03.1997, з 15.03.1997 по 31.12.1997, з 15.02.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 16.01.2002 по 29.06.2008, з 07.07.2008 по 04.07.2009, з 11.09.2009 по 09.11.2009, з 15.12.2009 по 11.11.2010, з 12.11.2010 по 10.09.2011, з 19.10.2011 по 28.08.2012, з 04.09.2012 по 28.07.2013, з 22.10.2013 по 09.09.2014, з 25.09.2014 по 04.09.2015, з 16.09.2015 по 16.08.2016, з 17.09.2016 по 13.08.2017, з 15.09.2017 по 12.09.2018, з 21.09.2018 по 19.09.2019, з 23.10.2019 по 13.06.2020, з 12.08.2020 по 05.08.2021, з 15.09.2021 по 26.02.2022, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.01.1986 та вкладишу в неї серії НОМЕР_2 .
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 20.01.2026.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника – НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ – 13486010, вул. Соборна, 3, м. Слов`янськ, 28008) .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя Микитин Н.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua