Суд: Запорізький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 12 листопада 2026 р.
Справа: №280/5211/26
Суддя: Кисіль Роман Валерійович
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 рокуСправа № 280/5211/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Шахматова Юрія Юрійовича (м. Запоріжжя, 69020), до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) та Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника – адвоката Шахматова Юрія Юрійовича, до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач 2, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника відповідача 1 №328 від 26.04.2026 року, в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, до відповідача 2 позивача;
визнати протиправним та скасувати наказ командира відповідача 2 №120 від 26.04.2026 року в частині зарахування до списків особового складу відповідача 2 позивача;
зобов`язати відповідача 2 виключити позивача зі списків особового складу відповідача 2.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачами в супереч вимог чинного законодавства України вжито заходів щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період, оскільки позивач перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким позивачу була оформлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п.13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі – Закон №3543-XII). Втім, незважаючи на наявність відомостей про відстрочку від призову, співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_4 було незаконно оформлено документи, із заздалегідь недостовірними даними, на підставі яких винесено спірні накази в частині призову та направлення позивача для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період. У подальшому співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_4 було незаконно направлено позивача до ВЧ НОМЕР_1 , якою було винесено протиправний наказ про зарахування позивача до списків особового складу. З урахуванням викладеного, вважає, що дії і рішення відповідачів суперечать принципу верховенства права та не узгоджуються чинним законодавством. Просить позов задовольнити.
Ухвалою від 02.06.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
03.06.2026 представник позивача подав клопотання про долучення доказів.
18.06.2026 представник відповідач 2 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідно до п.п. г) п. 2) ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі – Закон №2232-XII), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). Водночас, станом на час виникнення спірних правовідносин у відповідача 1 та відповідача 2 була відсутня інформація про потребу у постійному сторонньому догляді матері позивача. Також військовослужбовцем не обґрунтовано відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які зобов`язані здійснювати постійний догляд або ж неспроможність такого догляду. Крім того, відповідач 2 звертає увагу на те, що позивач не подавав рапорт «по команді» про звільнення з військової служби (як того вимагає п. 233 Положення № 1153/2008 та Наказ МОУ № 531), тому ВЧ НОМЕР_1 жодного рішення щодо його звільнення не приймала і бездіяльності не допускала. Таким чином, з огляду на матеріали позову та норми чинного законодавства, у позивача відсутні правові підстави для звільнення. Просить у задоволенні позову відмовити.
22.06.2026 представник позивача подав відповідь на відзив в якій не погоджується з доводами Військової частини НОМЕР_1 , вважає їх необґрунтованими, оскільки позивач вже був законно звільнений у запас саме через інвалідність матері, після чого належним чином оформив відстрочку. З урахуванням викладеного, вважає, що дії і рішення відповідача 2 суперечать принципу верховенства права та не узгоджуються чинним законодавством.
Відповідач 1 правом на подання заяв по суті справи не скористався, судом перевірено, що адміністративний позов та копія ухвали про відкриття провадження у справі від 02.06.2026 надіслані відповідачу 1 із застосуванням засобів системи «Електронний суд» та доставлені до електронного кабінету 28.05.2026 та 02.06.2026 відповідно.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 з 10 березня 2022 року по 02 серпня 2023 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується записами військового квитка серія НОМЕР_3 .
Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) №216 від 02.08.2023 солдата ОСОБА_1 , водія-сапера 2 саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_2 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від "25" липня 2023 року № 114-РС з військової служби у запас за підпунктом "г" (у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи), відповідно до частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", вважати, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 . 3 02.08.2023 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , зняти з усіх видів забезпечення.
26.04.2026 ОСОБА_1 прибув до міста Миколаїв, де був зупинений та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з відомостями з електронного військово-облікового документа, сформованого 27.04.2026 з мобільного застосунку від Міністерства оборони України «Резерв +», позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Також, за даними вказаного військово-облікового документа, наявні відомості щодо постанови та дати ВЛК – придатний з 26.04.2026, номер протоколу ВЛК 2026-0426-1246-0523-0, звання – солдат, тип відстрочки – відстрочка від мобілізації до 01.08.2026, має батька або мати з інвалідністю, дата уточнення даних – 26.04.2026.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 26.04.2026 №328 солдат ОСОБА_1 , відповідно до поіменного списку №11/1596 від 26.04.2026, призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.04.2026 №120 солдата ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати призначеним на посаду та таким, що 26.04.2026 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.
Позивач, не погодившись з правомірністю його призову на військову службу, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану”, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, оголошено та постановлено провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався Указами Президента України та тривав на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно із положеннями ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.12.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон № 2232-XII.
Частинами 1-3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч.ч.2, 4 ст. 2 Закону №2232-ХІІ, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 37 Закону №2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, крім іншого, військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.
Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Згідно з абз.4 ч.1 ст. 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 2 ст. 4 Закону №3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно абз.1 ч.1 ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Частина 5 ст. 22 Закону № 3543-XII передбачає, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п.13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Згідно ч.8 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі – Положення №154, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, зокрема із застосуванням системи електронної черги (у порядку, визначеному Міноборони), видають необхідні довідки та інші документи.
Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (Порядок №560).
Пунктом 3 Порядку №560 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Відповідно до п.25 Порядку №560 громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 та пункту 5 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (Центральним управлінням або регіональним органом СБУ чи відповідним підрозділом розвідувального органу) не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання. Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). (пункт 58 Порядку №560).
Згідно з пунктом 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.
Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення…
..У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 станом на 26.04.2026 (дата мобілізації позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 ) мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.13 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII на строк до 01.08.2026.
Отже, матеріалами справи підтверджується, станом на дату призову на військову службу під час мобілізації позивач мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, отриману в установленому порядку.
Рішень про скасування наданої ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період до 01.08.2026, матеріали справи не містять.
Отже, ІНФОРМАЦІЯ_2 не мав жодних правових підстав для прийняття рішення про мобілізацію ОСОБА_1 на військову службу в особливий період, оскільки позивач мав право на відстрочку, в силу положень п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII.
За таких обставин, суд висновує, що під час призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації відповідач 1 діяв поза межами повноважень та у не спосіб, що визначений законами України, всупереч положенням Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
При цьому, суд зазначає, що підстав для скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 в частині направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов`язаних, ОСОБА_1 на даний час немає, оскільки такий фактично втратив свою юридичну силу фактом його реалізації.
Так, після призову на військову службу позивач втратив статус військовозобов`язаного та набув нового статусу військовослужбовця, у зв`язку з чим був знятий з обліку в ТЦК та СП та зарахований до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 .
Скасування ж зазначеного наказу жодним чином не призведе до відновлення порушених прав позивача, оскільки на даний час питання про звільнення позивача з військової служби може вирішити виключно командування військової частини де позивач проходить військову службу.
За таких обставин, суд вважає належним способом захисту порушених прав позивача буде досягнуто шляхом визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , оскільки саме дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 були наслідком зарахування позивача до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 .
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Як зазначалось судом вище, згідно ч.7 ст.23 Закону №3543-XII, перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Отже, посадові особи ВЧ НОМЕР_1 не є уповноваженими особами як для призову громадян на військову службу під час мобілізації, оскільки такі функції виконують ТЦК та СП, так і для перевірки правомірності дій ТЦК та СП в частині призову громадян на військову службу.
Після отримання від ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідних розпорядчих документів командування ВЧ НОМЕР_1 мало обов`язок прийняти позивача на військову службу під час мобілізації.
Водночас, скасування наказу про зарахування позивача до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 призведе до того, що позивач фактично вважатиметься таким, що не проходив військову службу, і період перебування у зазначеній військовій частині не буде зарахований позивачу як період військової служби, а також виникне питання правомірності отримання позивачем грошового забезпечення за період перебування на військовій службі.
Суд зазначає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде досягнуто шляхом зобов`язання командира Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з подальшим направленням його на військовий облік до ТЦК та СП за місцем проживання.
Крім того, щодо посилання відповідача 2 викладених у відзиві на позовну заяву, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу за мобілізацією є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинить відновлення попереднього становища особи, яка була призвана на військову службу, з посиланням на висновки Верховного Суду висловлені у постанові від 05.02.2025 по справі №160/2592/23, то суд не приймає її до уваги, оскільки кожна справа має свої особливості, свої індивідуальні обставини, які встановлюються на підставі доказів.
Крім того, у вищезазначеній справі позивач оскаржував не акт індивідуальної дії (наказ начальника районного ТЦК та СП про мобілізацію позивача), а дії щодо порушень допущених під час процедури проведення ВЛК, отже, справи не є тотожними.
При цьому, висновки Верховного Суду про визнання процедури призову незворотною, стосуються конкретного випадку військовослужбовця, який майже через рік звернувся до суду з позовом про не проходження ВЛК, а тому суд не вбачає підстав для прийняття до уваги такі посилання відповідача 2.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2129,92 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, як суб`єкта владних повноважень, протиправні дії якого призвели до порушення прав позивача у спірних правовідносинах.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250, 295, 297 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Шахматова Юрія Юрійовича (м. Запоріжжя, 69020), до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) та Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .
Зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з подальшим направленням його на військовий облік до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за зареєстрованим місцем проживання.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2129,92 грн (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень 92 коп.).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано “13” листопада 2026 року.
Суддя Р.В. Кисіль
Оригінал: reyestr.court.gov.ua