Вирок від 12 листопада 2026 р. у справі №725/7564/25 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Суд: Чернівецький районний суд міста Чернівців

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №725/7564/25

Суддя: Федіна А. В.

Єдиний унікальний номер 725/7564/25

Номер провадження 1-кп/725/242/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2026 року м. Чернівці

Чернівецький районний суд м. Чернівців у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5

представника потерпілої ОСОБА_6

представника цивільного

відповідача в режимі ВКЗ ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

та обвинуваченого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернівці кримінальне провадження за №12025262020002059 від 06.06.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці Чернівецької області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_9 близько 14 год 06.06.2025 р., керуючи легковим транспортним засобом марки «Volkswagen Passat» із реєстраційним номерним знаком України НОМЕР_1 , рухаючись своєю смугою руху проїзної частини дороги вул. Січових Стрільців в м. Чернівці в напрямку виїзду за адміністративні межі м. Чернівці, на ділянці дороги з однією смугою руху в кожному з напрямків руху, наближаючись до автозаправної станції під назвою «Grand», маючи намір здійснити маневр повороту ліворуч із виїздом через смугу зустрічного руху на територію цієї автозаправної станції, не переконавшись, що такий маневр буде безпечним від його початку і до повного його завершення та не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, маючи об`єктивну можливість помітити небезпеку для руху - мотоцикл марки «Yamaha YZF-R1», із реєстраційним номерним знаком Республіки Польща НОМЕР_2 , який рухався по смузі зустрічного руху, на ділянці дороги, позначеною вузькою суцільною лінією, передбаченою п. 1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) розпочав виконання маневру лівого повороту, виїхавши при цьому на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із вищевказаним мотоциклом під керуванням ОСОБА_10 , 2003 року народження.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водію мотоцикла ОСОБА_10 , у відповідності до висновку судово-медичної експертизи № 733 від 30.07.2025 р., спричинена смерть, яка настала від відкритого перелому кісток основи та склепіння черепу з забоєм речовини головного мозку.

Відповідно до висновку експерта Чернівецького НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/126-25/8843-ІТ від 28.07.2025, в даній дорожньо-транспортній обстановці в діях ОСОБА_9 вбачається невідповідність вимог осьової суцільної лінії, передбаченої п.п. 1.1 розділу 34 та пункту 10.1 ПДР, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди спричинено смерть останнього.

Статтями 3, 68 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Статтями 1, 2 КК України передбачено, що останній має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Для здійснення цього завдання КК України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Розділом XI КК України передбачено кримінальну відповідальність за вчинення правопорушень проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

Зокрема, ч. 2 ст. 286 КК України встановлено кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Згідно до ст.ст. 1, 2, абз. 3 ст. 41 Закону України «Про дорожній рух», цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання. Законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями пунктів 1.1., 1.3., 1.5., 1.9., 2.3.(пп. б,д), 10.1., п. 1.1 розділу 34 ПДР, ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, а також бути взаємно ввічливими.

Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Дорожня розмітка, передбачена п 1.1 розділу 34 ПДР (вузька суцільна лінія), зокрема, поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, яку забороняється перетинати,

З урахуванням наведеного, ОСОБА_9 , маючи об`єктивну можливість попередньо ознайомитися із вимогами законодавства щодо правил безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобом, не врахувавши в повній мірі дорожню обстановку з тим, щоб мати змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух в конкретній дорожній обстановці, здійснивши виїзд на смугу зустрічного руху допустив зіткнення з іншим транспортним засобом, що перебуває у причинному зв`язку із порушенням ним зазначених вимог ПДР, в результаті чого спричинено смерть водія іншого транспортного засобу - ОСОБА_10 .

Обвинувачений ОСОБА_9 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України визнав повністю, та пояснив, що правопорушення скоїв по неуважності, оскільки не побачив в полі зору потерпілого на мотоциклі, підтвердив всі обставини вчиненого ним правопорушення, які вказані в обвинувальному акті. За вчинене шкодує та щиро кається, співчуває потерпілій, просить суворо не карати та не позбавлення його волі, оскільки у нього на утриманні перебувають малолітні діти, він раніше не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності.

Крім того, що обвинувачений повністю визнав свою вину в межах пред`явленого обвинувачення за ч.2 ст. 286 КК України, його вина також підтверджується показаннями потерпілої, допитаної в судовому засіданні та іншими проаналізованими та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами по справі.

Так, потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що 06.06.2025 року її син ОСОБА_10 поїхав на мотоциклі у справах до міста Чернівці. Він був лейтенантом цивільного захисту. Згодом їй зателефонували і повідомили про ДТП з сином. Коли вона приїхала на місце ДТП її син вже перебував в кареті швидкої медичної допомоги, але згодом він помер. Просила призначити покарання обвинуваченому на розсуд суду. Позовну заяву підтримала в повному обсязі, обвинувачений їй частково відшкодував шкоду у сумі 6 000 доларів США.

Вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України підтверджується також наступними письмовими доказами: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06.06.2025 року (т.1 а.с. 14-67); висновком експерта № СЕ-19/126-25/П/2-77-ІТ від 26.06.2025 р. (т.1 а.с. 153-160); висновком експерта № СЕ-19/126-25/П/2-75-ІТ від 27.06.2025 р. (т.1 а.с. 166-173); висновком експерта № СЕ-19/126-25/П/2-76-ІТ від 30.06.2025 р. (т.1 а.с. 179-188); висновком експерта № СЕ-19/126-25/П/2-79-АВ від 30.06.2025 р. (т.1 а.с. 194-212); висновком експерта № СЕ-19/126-25/П/2-78-АВ від 25.06.2025 р. (т.1 а.с. 218-232); висновком експерта № СЕ-19/126-25/8842-ФП від 01.08.2025 р. (т.2 а.с. 240-248); лікарським свідоцтвом про смерть №601 від 07.06.2025 року (т.2 а.с. 249), висновком експерта № 733 від -07.06.2025 р. (т.2 а.с. 252-259); висновком експерта № 416 мд від 24.06.2025 р. (т.2 а.с. 263); висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 06.06.2025 року (т.2 а.с. 264), висновком експерта № 1032 від 17.06.2025 року (т.2 а.с. 269), протоколом огляду предмета від 08.07.2025 року (т.2 а.с. 294-300), свідоцтвом про смерть від 10.06.2025 року (т.2 а.с.331), протоколами слідчого експерименту від 09.07.2025 року (т.2 а.с.342-350, 351-372), висновком експерта №СЕ-19/126-25/8843-ІТ від 28.07.2025 року (т.2 а.с.384-391)

За таких обставин, суд вважає, що органом досудового розслідування правильно кваліфіковані дії обвинуваченого ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

У відповідності до вимого ч.2 ст. 127 КПК України шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

За змістом ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Так, в рамках даного кримінального провадження представником потерпілої ОСОБА_5 , адвокатом ОСОБА_11 було заявлено цивільний позов до АТ`СК «Країна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в якому посилався на те, що на момент ДТП ОСОБА_9 керував автомобілем марки «Volkswagen Passat» із реєстраційним номерним знаком України НОМЕР_1 , який відповідності до страхового полісу № ЕР/223017854 був застрахований АТ`СК «Країна», у зв`язку з чим, враховуючи вимоги ст.ст. 22, 23,27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вважає, що шкода завдана потерпілій ОСОБА_5 внаслідок дій обвинуваченого ОСОБА_9 має бути відшкодована страховиком.

Вказував на те, що завдана потерпілій матеріальна шкода пов`язана із похованням сина становить 280 000 грн., з яких 80 000 грн. витрати на поховання сина, а 200000 грн. витрати на встановлення та виготовлення надгробного пам`ятника, долучила до матеріалів справи товарний чек на суму 28750 грн.(т.3 а.п.196), товарний чек від 09.06.2025 року на поминальний обід в сумі 46000 грн., товарний чек від 05 травня 2026 року на встановлення та виготовлення надгробного пам`ятника в розмірі 276000 грн.

З урахуванням ліміту відповідальності страховика за шкоду пов`язану із смертю потерпілого, просив стягнути з цивільного відповідача АТ`СК «Країна» моральну шкоду в розмірі 96 000 гривень, майнову шкоду в розмірі 96 000 гривень та 160 000 грн. шкоду за фізичне знищення мотоцикла марки «Yamaha» моделі YZF-R1, номерний знак НОМЕР_2 .

Крім того, посилаючись на норми матеріального та процесуального права просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь потерпілої ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 904 000 грн. та матеріальну шкоду в розмірі 184 000 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 24000 грн.

На вказану позовну заяву цивільний відповідач - АТ`СК «Країна» подав відзив в якому вважав заявлений цивільний позов передчасним, оскільки потерпіла ОСОБА_5 до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування не зверталась, а тому на момент звернення до суду з даним цивільним позовом її права з боку АТ`СК «Країна» порушеними не були. Крім того, вважає, що розмір страхового відшкодування витрат на поховання у разі наявності відповідних доказів їх понесення, підтверджених оригіналами фіскальних чеків, не може перевищувати 96000 грн. з урахуванням встановлених лімітів такого відшкодування згідно ч. 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Оскільки на дату ДТП розмір мінімальної заробітної плати становив 8000 грн. то відповідно сума відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника не може перевищувати 96000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_9 також подав відзив на позовну заяву в якому позовну вимоги визнав частково та з посиланням на норми матеріального та процесуального права просив його задовольнити частково, оскільки він перебуває у скрутному матеріальному становищі, на його утримання перебуває троє малолітніх дітей та просив застосувати принцип співмірності, справедливості та законності при ухваленні судового рішення.

У відповідності до роз`яснень, які містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» №3 від 31.03.1989 року, вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.

Надаючи оцінку посиланням представника цивільного відповідача у тексті відзиву про передчасність заявленого цивільного позову, у зв`язку з тим, що потерпіла не зверталась в досудовому порядку до страховика із заявою про страхове відшкодування, слід зазначити наступне.

Так, підстави для виплати та відмови у виплаті страхового відшкодування визначені у ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників назмних транспортних засобів» та їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. При цьому вказаним прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору, не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Отже, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування та особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Наведене узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження N 13-24кс19), та у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 ( провадження N 14-406цс19).

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, збереження або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/223017854 від 24.08.2024 року цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Volkswagen Passat» із реєстраційним номерним знаком України НОМЕР_1 застрахована у АТ`СК «Країна». Згідно вказаного страхового полісу визначено ліміти відповідальності страховика на одного потерпілого в сумі 320000 грн. за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю та 160000 грн. за шкоду заподіяну майну.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За наслідками розгляду кримінального провадження встановлено, що внаслідок допущених обвинуваченим ОСОБА_9 порушень ПДР України, які перебувають у причинному зв`язку із ДТП, яке мало місце 06.06.2025 р. по вул. Січових Стрільців в м. Чернівці за участю автомобіля марки «Volkswagen Passat» із реєстраційним номерним знаком України НОМЕР_1 та мотоцикла марки «Yamaha YZF-R1», із реєстраційним номерним знаком Республіки Польща НОМЕР_2 сина цивільного позивача ОСОБА_5 – ОСОБА_10 2003 року народження, було спричинено смерть.

У відповідності до ч. 23.1 ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до ст. 27 вказаного Закону страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Таким чином, законом передбчено відшкодування страховиком витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, розмір яких не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, при цьому витрати на проведення поминального обіду до переліку втрат на поховання, які підлягають відшкодуванню не входять, виходячи з наступного.

Так, ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначено, що поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Таким чином, поминки здійснюються після поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу та не відносяться до облаштування та утримання місця поховання, а тому понесені цивільним позивачем витрати на поминальний обід в сумі 46000 грн. не можуть бути включені до суми витрат на поховання, які підлягають відшкодуванню.

При цьому, суд вважає доведеними понесені ОСОБА_5 витрати на поховання в розмірі 28750 грн. та 276000 грн. вартість гранітного пам`ятника згідно товарного чеку від 05.05.2026 року.

Разом з тим, ч. 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено ліміт страхового відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, який не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встанволено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня – 8000 грн.

Таким чином, на момент настання страхового випадку (смерті ОСОБА_10 ) розмір мінімальної заробітної плати становив 8000 грн. та відповідно ліміт страхової виплати на відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника – 96000 грн., а тому саме така сума підлягає відшкодуванню страховиком потерпілій ОСОБА_5 за витрати пов`язані з похованням.

Крім того, заявлена представником потерпілого позовна вимога про стягнення з AT "СК "КРАЇНА" за фізичне знищення мотоцикла марки «Yamaha» моделі YZF-R1 , в розмірі 160 000 грн. суд розглядає як вимога про стягнення майнової шкоди заподіяної майну та яка охоплюється лімітом страхової суми за шкоду завдану майну, передбаченого п.4 електронного договору полісу №ЕР/223017854 від 24.08.2024 року та становить 160000 грн. та за таких обставин ця позовна вимога підлягає до часткового задоволення за таких підстав.

Судом встановлено, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_9 під час ДТП був знищений мотоцикла марки «Yamaha» моделі YZF-R1, яким керував потерпілий, що підтверджується висновком судової авто товарознавчої експертизи № СЕ-19/126-25/11/2-78-АВ від 25.06.2025 р. згідно якого ринкова вартість мотоцикла марки «Yamaha» моделі YZF-R1 в цінах на дату ДТП 160530,23 грн.

Разом з тим, суд, враховує наявність вказаного вище електронного договору полісу №ЕР/223017854 від 24.08.2024 року, відповідно до умов якого розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну на кожного потерпілого становить 160000 грн. з франшизою 3200 грн. дійшов висновку, що позивачка має право стягнути з відповідача AT "СК "КРАЇНА" страхове відшкодування за завдану їй майнову шкоду за знищений мотоцикл марки «Yamaha» моделі YZF-R1 у розмірі 60800 грн., з розрахунку 160000 грн. (страховий ліміт) – 96000 грн. (витрати пов`язані з похованням) -3200грн. (франшиза), що становить 60800 грн.

Відповідно до п. 27.1 ст. 27 Закону №1961-IV страхове відшкодування виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч. 27.3 ст. 27 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_5 про стягнення з цивільного відповідача АТ`СК «Країна» на її користь в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної смертю сина у розмірі 96000 грн., При цьому загальний розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого не може бути меншим ніж 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, установлених законом на день настання страхового випадку. Із розрахунку 8000 грн. (розмір мінімальної заробітної плати на день загибелі ОСОБА_10 ) х 12.

Таким чином, загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, її сина становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі станом на 06.06.2025 року з розрахунку 8000 грн. х 12, що дорівнює 96 000 грн. При цьому суд, враховує характер та обсяг перенесених позивачкою душевних страждань, пов`язаних із втратою чоловіка та батька їх дітей, внаслідок протиправної поведінки обвинуваченого щодо її сина, тривалість та неможливість відновлення попереднього життя, тяжкість вимушених змін в їх житті та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та дійшов висновку про стягнення з відповідача АТ`СК «Країна» на користь позивача ОСОБА_5 моральної шкоди, заподіяною смертю її сина внаслідок кримінального правопорушення, у розмірі 96000 грн.

При вирішенні позовної вимоги позивачки про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_9 майнової шкоди завданої злочином суд вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

З наведеного випливає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Зазначене повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.07.2018р. у справі №755/18006/15-ц.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_9 слід стягнути різницю між страховим відшкодуванням (96000 грн.) та підтвердженою в судовому засіданні майновою шкодою (234000 грн.), яка завдана потерпілій ОСОБА_5 . При цьому суд враховує що позовна вимога до обвинуваченого ОСОБА_9 в частині стягнення майнової шкоди за фізичне знищення мотоцикла марки «Yamaha» моделі YZF-R1 не заявлялася. Оскільки страхове відшкодування на даний час не виплачено, а максимальний розмір його становить 160000 грн., то суд приймає для розрахунку саме цю суму. Таким чином, з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь потерпілої ОСОБА_5 підлягає стягненню майнова шкода в розмірі 138000 грн. (234000-96000=138000).

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити представнику потерпілої, що він не позбавлений можливості звернутися до суду з окремим цивільним позовом до винної особи про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок знищення належного ОСОБА_10 мотоцикла в результаті дорожньо-транспортної пригоди, а також про стягнення витрат, пов`язаних із виготовленням та встановленням надгробного пам`ятника на місці поховання загиблого сина.

При вирішенні позовної вимоги позивачки про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_9 моральної шкоди завданої злочином суд вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 3 п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, із змінами внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року та №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

За таких обставин, суд, приходить до висновку, що цивільний позов потерпілої підлягають задоволенню частково, а розмір моральної шкоди підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_9 оскільки в судовому засіданні підтверджено належними і допустимими доказами наявність вини у діях обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Суд також бере до уваги, що втрата дитини є особливо тяжким і непоправним переживанням для матері, оскільки смерть близької людини, з якою пов`язувалися родинні почуття, спільні життєві плани, очікування та надії, зумовлює глибокі душевні страждання, які не можуть бути усунуті чи повністю компенсовані грошима.

Смерть сина спричинила потерпілій незворотну втрату близької людини, позбавила її можливості надалі підтримувати з ним родинні стосунки, спілкуватися, отримувати його увагу та підтримку, брати участь у важливих подіях його життя. Такі наслідки мають довготривалий характер та істотно впливають на емоційний стан і подальше життя матері а також вимоги розумності, виваженості та справедливості.

При цьому суд бере до уваги, що заявлений потерпілою розмір компенсації моральної шкоди у сумі 904 000 грн. є її власною грошовою оцінкою завданих страждань. Однак сам по собі визначений потерпілою розмір не є безумовним, оскільки остаточний розмір грошового відшкодування визначається судом на підставі сукупності встановлених обставин та критеріїв, передбачених статтею 23 ЦК України. З огляду на наведене суд вважає, що належним, достатнім та співмірним характеру завданої моральної шкоди розміром її грошової компенсації є 500 000 грн.

Разом із тим, вирішуючи питання про розмір коштів, які підлягають фактичному стягненню з обвинуваченого, суд враховує обставину добровільного часткового відшкодування ним потерпілій моральної шкоди в сумі 6 000 доларів США, оскільки дані обставини були визнані в судовому засіданні усіма учасниками кримінального провадження, в тому числі і представником потерпілої.

Суд вважає, що здійснене обвинуваченим добровільне відшкодування підлягає врахуванню під час визначення залишку невідшкодованої моральної шкоди, оскільки відповідна сума була передана потерпілій саме в рахунок компенсації завданої шкоди.

Неврахування зазначеної виплати призвело б до повторного стягнення коштів за одну й ту саму шкоду, що не відповідало б засадам розумності, справедливості та пропорційності цивільно-правової відповідальності.

Визначаючи грошовий еквівалент здійсненого відшкодування, суд враховує офіційний курс Національного банку України станом на 06 червня 2025 року — дату вчинення кримінального правопорушення, який становив 41,4717 грн за один долар США. Таким чином, грошовий еквівалент добровільно відшкодованих обвинуваченим 6 000 доларів США становить 248 830 грн. 20 коп.

Отже, з урахуванням установленого судом загального розміру моральної шкоди у сумі 500 000 грн. та добровільно відшкодованої обвинуваченим суми у гривневому еквіваленті 248 830 грн. 20 коп., невідшкодований залишок моральної шкоди становить 251 169 грн. 80 коп.

За таких обставин суд доходить висновку про часткове задоволення цивільного позову потерпілої та необхідність стягнення з обвинуваченого на її користь 251 169 грн 80 коп. у рахунок відшкодування моральної шкоди, з урахуванням уже здійсненого добровільного часткового відшкодування.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 118, ч. 1 ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь потерпілої підлягають стягненню понесені нею процесуальні витрати на правову допомогу розмір яких підтверджено належними та допустимими доказами, а саме договорами про правову допомогу з додатками та копією акту про надання послуг від 02.10.2025 року (т.3 а.п.49-52).

Вирішуючи питання про обрання обвинуваченому покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину який відповідно до ст.12 КК України віднесено до тяжких, дані про його особу, зокрема те, що він офіційно не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності, в тому числі і за порушення ПДР, не притягувався, не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра.

Крім того, у відповідності до вимог п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. Так, відповідно до висновку експерта від 28.07.2025 року (т.2 а.с. 384-391), в даній дорожньо-транспортній ситуації, водію мотоцикла ОСОБА_10 необхідно було керуватись вимогами пункту 12.9 (б) ПДР, а з моменту виникнення небезпеки для руху діяти у відповідності з вимогами пункту 12.3 ПДР. В даній дорожньо-транспортній ситуації, в діях водія мотоцикла ОСОБА_10 вбачається невідповідність вимог пункту 12.3 і 12.9 (б) ПДР, при чому невідповідність його дій вимогам пункту 12.9 (б) ПДР з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку із подівєю дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину, наявність у нього на утриманні трьох неповнолітніх дітей та часткове відшкодування завданої шкоди потерпілій на підставі ст.66 КК України, суд визнає обставинами що пом`якшують його покарання.

Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_9 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

За таких обставин, суд приходить до переконливого висновку, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, і вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та з позбавленням права керувати транспортними засобами, буде відповідати принципу необхідності та достатності для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

З обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави витрати на проведення судових експертиз в сумі 31199 грн. 40 коп.

Долю речових доказів суд визначає з урахуванням ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373,374, 615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України суд покладає на ОСОБА_9 наступні обов`язки: не виїжджати за межі України без дозволу уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти ці органи про зміну місця проживання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Цивільний позов представника позивача ОСОБА_6 в інтересах потерпілої ОСОБА_5 до АТ`СК «Країна» та ОСОБА_9 про відшкодування майнової та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з цивільного відповідача АТ`СК «Країна», ЄДРПОУ 20842474 , адреса: м. Київ, ВУЛ. Електриків, 29-А на користь позивача ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 96 000 грн.

Стягнути з відповідача AT "СК "КРАЇНА", ЄДРПОУ 20842474 , адреса: м. Київ. вул. Електриків, 29-А на користь позивача ОСОБА_5 , майнову шкоду в розмірі 96 000 грн.

Стягнути з відповідача AT "СК "КРАЇНА" , ЄДРПОУ 20842474 , адреса: м. Київ, ВУЛ. Електриків 29-А на користь позивача ОСОБА_5 страхове відшкодування за фізичне знищення мотоцикла марки «Yamaha» моделі YZF-R1, номерний знак НОМЕР_2 в розмірі 60800 грн.

Стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 на користь позивачки ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 251 169 грн. 80 коп.

Стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 на користь позивача ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 138000 грн.

Стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 на користь позивача ОСОБА_5 витрати на правову допомогу в розмірі 24 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави витрати за проведення експертиз в розмірі 31199 грн. 40 коп.

Речові докази у справі, а саме: автомобіль марки VolkswagenPassat, д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, VIN код НОМЕР_3 – повернути власнику ОСОБА_12 , або його уповноваженому представнику; мотоцикл марки Yamaha YZF-R1 реєстраційний номер НОМЕР_2 , Республіка Польща, червоного кольору, VIN НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_13 - повернути потерпілій ОСОБА_5 ; DVD-Rдиск з відеоматеріалами відзнятими камерою зовнішнього відеоспостереження АЗС «Гранд» та флеш – носій - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Скасувати арешт на автомобіль марки VolkswagenPassat, д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, VIN код НОМЕР_3 , накладений ухвалою слідчого судді Чернівецького районного суду м.Чернівців від 11.06.2025 року ЄУН №725/4292/25.

Скасувати арешт на мотоцикл марки Yamaha YZF-R1 реєстраційний номер НОМЕР_2 , Республіка Польща, червоного кольору, VIN код НОМЕР_5 , накладений ухвалою слідчого судді Чернівецького районного суду м.Чернівців від 10.06.2025 року ЄУН №725/4940/25.

На вирок може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду протягом 30-ти діб з дня його проголошення, а ОСОБА_9 в той же строк з дня вручення йому копії вироку.

Копію вироку вручити прокурору та ОСОБА_9 негайно.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua