Суд: Іллінецький районний суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №131/1578/26
Суддя: Олексієнко О. Ю.
ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 131/1578/26
Провадження № 2-а/131/7/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"12" листопада 2026 р. м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Олексієнка О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці за правилами спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування постанови в справі про адміністративні правопорушення, серії ЕНА № 7769217 від 24 серпня 2026 року,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції у Вінницькій області, в якому просить скасувати постанову ЕНА № 7769217 від 24 серпня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не у автоматичному режимі, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на те, що постанову мотивовано тим, що водій керував транспортним засобом у м. Липовець по вулиці Героїв Майдану не будучи пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п.2.3.в Правил дорожнього руху.
З зазначеною постановою позивач не згоден та вважає, що вона не відповідає вимогам закону, оскільки винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ`єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача.
Зокрема, оскаржувана постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема, показання свідків, показання технічних приладів та засобів фото чи відеофіксації, посилання на офіційні документи, тощо, на підставі яких відповідачем зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
ОСОБА_1 вважає, що діяв правомірно, автомобілем рухався із пристебнутими засобами пасивної безпеки (ременями безпеки). Позивач під час руху завжди користується ременем безпеки, а виходячи з автомобіля він звичайно відстебнув ремінь та вийшов для бесіди з поліцейським, який його зупинив. В цей час співробітник поліції повідомив, що позивачем порушено правило дорожнього руху, яке проявилось в тому, що ОСОБА_1 керував автомобілем не будучи пристебнутим ременем. Однак, жодних на те підтверджуючих доказів як то фото або відеодоказ працівник поліції на огляд не надав. Крім того, позивач одразу заперечив та пояснив, що автомобілем керує виключно з пристебнутими ременями безпеки.
В подальшому, не зважаючи на пояснення та аргументи позивача, інспектором відділення поліції № 4 Поляничком Миколою Вікторовичем було складено Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Позивач вказує, що не може бути підтвердженням порушення позивачем ПДР України лише сама постанова серії ЕНА № 7769217 від 24 серпня 2026 року, оскільки лише описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Тому позивач звернувся до суду та просия справу про адміністративне правопорушення закрити, оскільки немає доказів події адміністративного правопорушення, а відсутність події адміністративного правопорушення у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП виступає обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення.
12 червня року представник відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Герман І.В. подала відзив, у якому вказала, що Головне управління Національної поліції у Вінницькій області не визнає даної позовної заяви, вважає її безпідставною та необґрунтованою з наступних причин.
Спірна постанова складена уповноваженою особою у відповідності до вимог чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення. Інспектор поліції під час винесення оскаржуваної постанови діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України.
Постанова винесена уповноваженим працівником поліції на місці вчинення правопорушення у відповідності до ст. 258, 283 КупАП.
24.08.2026 року в м. Липовець, вул. Г. Майдану, 35, відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕНА №7769217, по справі про адміністративне правопорушення за керування ТЗ з не пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п.2.3" в" ПДР - за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.5 ст.121-3 КУпАП.
Оскаржувана постанова відповідає даним вимогам у повному обсязі, при цьому положення даної норми не встановлюють обов`язку зазначення доказів в постанові по справі про адміністративне правопорушення, а також їх долучення до примірника, який вручається особі щодо якої розглянуто справу та зобов`язують лише зазначення опису встановлених обставин і нормативного акта, що передбачає відповідальність.
При цьому, вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушеня також підтверджується постановою та матеріалами портативного відеореєстратора поліцейського, а також з відеотехніки, що перебуває у чужому володінні являється доказом у справі про адміністративне правопорушення (відео файл з боді камери 795962 додається до матеріалів)
При цьому, при складанні постанови про адміністративне правопорушення позивач не заперечував факту вчинення ним правопорушення, а в позові вказав що він відстебнув ремінь безпеки виходячи з автомобілю. Але як вбачається із відеозапису на момент зупинки ТЗ та складання постанови водій знаходився у ТЗ, що вже не відповідає дійсності його свідчень та можна вважати як спосіб ухилення від відповідальності.
Окрім того, на відеозаписі позивач не заперечує щодо вчинення ним вказаного правопорушення, відповідно до яких це підтверджує факт вчинення ним адміністративного порушення ПДР України. Враховуючи, що згідно ст.251 КУпАП пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності є доказом вчинення адміністративного правопорушення, вина позивача є доведеною, а накладення на нього адміністративного стягнення є правомірним.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши представлені докази, дійшов наступного висновку.
Так, судом установлено, що відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7769217 від 24 серпня 2026 року, винесеної інспектором ВП №4 (Липовець) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, старшим лейтенантом поліції Поляничкою М.В., установлено, 24 серпня 2026 року в с-щі Липовець вул. Г. Майдану, водій ОСОБА_2 керував автомобілем ГАЗ н.з. НОМЕР_1 , не пристебнувшись ременем безпеки під час руху автомобіл, чим порушив вимоги п. 2.3. в ПДР. Даною постановою накладено стягнення за ч. 5 ст. 121 КУПАП у вигляді штрафу у розмірі 510,00 гривень (а.с. 4).
Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 4 КАС України встановлено, що до суб`єктів владних повноважень належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інші суб`єкти при здійснені публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань) регулює Закон України "Про дорожній рух".
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", до учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Судом установлено, що спірна постанова складена уповноваженою особою у відповідності до вимог чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за № 1395, інспектор поліції під час винесення оскаржуваної постанови діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України. Постанова винесена уповноваженим працівником поліції на місці вчинення правопорушення у відповідності до ст. 258, 283 КупАП.
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, доказом того, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких посадова особа, особисто спостерігаючи порушення ПДР, встановлює наявність адміністративного правопорушення.
Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Статтею 254 КпАП України визначено, що така фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому відповідно до ст. 256 КпАП України, крім іншого, зазначається місце час і суть адміністративного порушення, виявленого уповноваженою особою, прізвища адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Обставини вчинення правопорушення стверджуються складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої чітко вбачаються час та місце вчинення правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності.
Пунктом 10 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, визначено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, а згідно з пунктом 1 розділу IV цієї Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання-громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП України).
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, позивачем не спростовано належними допустимими доказами обставини, викладених в оскаржуваній постанові, які стали дійсною причиною притягнення його до адміністративної відповідальності.
При цьому, 07 жовтня 2026 року відповідачем до суду надано диск з фіксацією події адміністративного правопорушення, який є доказом наявності події адміністративного правопорушення та підтверджує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Зокрема, згідно відеозапису, зафіксовано, як ОСОБА_1 не заперечував факту вчинення ним правопорушення, а в позові вказав що він відстебнув ремінь безпеки виходячи з автомобілю. Але як вбачається із відеозапису на момент зупинки ТЗ та складання постанови водій знаходився у ТЗ, що спростовує доводи позивача викладені в позовній заяві.
Крім того, судом установлено, що спірна постанова складена уповноваженою особою у відповідності до вимог чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за № 1395, інспектор поліції під час винесення оскаржуваної постанови діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України. Постанова винесена уповноваженим працівником поліції на місці вчинення правопорушення у відповідності до ст. 258, 283 КупАП.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що інспектор ВП № 4 (Іллінці) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, старшим лейтенантом поліції Поляничкою М.В. правомірно винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП, зміст якої не суперечить нормам законодавства. Позивачем не спростовано (з посиланням на докази), що обставини, викладені у постанові, не відповідають дійсності. Інспектор при винесенні спірної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, тому підстав для скасування постанови у справі немає.
Керуючись ст. ст. 241-246, 251, 252, 280 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241, 242-246, 286, 293 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування постанови в справі про адміністративні правопорушення, серії ЕНА № 7769217 від 24 серпня 2026 року - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління національної поліції у Вінницькій області, адреса: 21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 10.
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької областіОлександр ОЛЕКСІЄНКО
Оригінал: reyestr.court.gov.ua