Суд: Уманський міськрайонний суд Черкаської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Одержання доступу до дитячої порнографії, її придбання, зберігання, ввезення, перевезення чи інше переміщення, виготовлення, збут і розповсюдження
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №705/4914/26
Суддя: Піньковський Р. В.
Справа №705/4914/26
1-кп/705/979/26
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.11.2026 Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого – судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Херсон, громадянина України, не одруженого, не працюючого, який є особою з інвалідністю 3-ї групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 301-1 КК України,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_4 у невстановленому досудовим розслідуванням дату та час, знаходячись у невстановленому під час досудового розслідування місці, використовуючи доступ до всесвітньої мережі Інтернет та месенджер «Telegram», маючи умисел на одержання доступу до дитячої порнографії з метою подальшого її зберігання, без мети збуту чи розповсюдження, порушуючи суспільну мораль, тобто систему етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, всупереч Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-ІІІ в редакції від 17.03.2021, ст. 9 Конвенції про кіберзлочинність (м. Будапешт, 23.11.2001), ратифікованої Законом України № 2824-ІV від 07.09.2005, ст. Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (м. Ланцароте, 25.10.2007), ратифікованої Законом України № 4988-VІ від 20.06.2012, всупереч моральним засадам суспільства в частині заборони вульгарно-натуралістичної, цинічної, непристойної фіксації статевих актів із зображенням у будь-який спосіб дитини чи особи, яка виглядає як дитина, які не відповідають моральним критеріям, ображають честь і гідність людини, спонукаючи негідні інстинкти, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, завантажив на свій мобільний телефон марки «Xiaomi hyperos poco c75» (іmеі 1: НОМЕР_1 ; іmеі 2: НОМЕР_2 ) – 6 відеофайлів з назвами – «2_5276404749481055243», «2_5276404749481055219», «2_5285422965326915146», «2_5229033171466622224», «2_5260765961807503145», «2_5285325542583736161 (1)», які згідно висновку судової мистецтвознавчої експертизи № СЕ-19/124-26/6055-МЗ від 21.05.2026 належать до дитячої порнографії, чим здійснив її придбання та, які з моменту завантаження умисно зберігав на своєму вищезазначеному мобільному телефоні для особистого перегляду без мети збуту чи розповсюдження.
14 липня 2026 року сторони кримінального провадження № 1202625032000094 від 22.01.2026, а саме прокурор Уманської окружної прокуратури ОСОБА_6 з одного боку та обвинувачений ОСОБА_4 з іншого, в присутності захисника – адвоката ОСОБА_5 , відповідно до положень глави 35 КПК України уклали угоду про визнання винуватості, згідно якої ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 301-1 КК України, за обставин зазначених в обвинувальному акті.
Така угода відповідає вимогам ст. ст. 469, 472 КПК України та містить положення про те, що сторони визнають правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 301-1 КК України, при цьому обвинувачений беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Сторони в угоді погодили призначення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, з позбавленням права займатися певною діяльністю, пов`язаною із зберіганням, розміщенням та розповсюдженням товарів, зображень, кіно- та відеопродукції через мережу «Інтернет», а також із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та обіймати посади, пов`язані з вихованням дітей та наданням освітніх послуг особам до 18 років строком на 2 роки, зі звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України.
Сторони розуміють наслідки ст. ст. 394, 424 КПК України та наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ст. 476 КПК України, зокрема те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості, прокурор, який затвердив угоду, має право звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом (ст. 389-1 КК України).
У підготовчому судовому засіданні прокурор підтвердив, що угода укладена добровільно, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі. Просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченій узгоджену в угоді міру покарання, а також просив при звільненні ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України визначити іспитовий строк з покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 301-1 КК України, визнав у повному обсязі та пояснив, що йому цілком зрозумілі надані законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, а також вид покарання, який буде застосований до нього у разі затвердження угоди судом. При цьому обвинувачений підтвердив добровільність укладення угоди про визнання винуватості між ним та прокурором, просив її затвердити та призначити йому узгоджене покарання, а також зазначив про можливість виконання ним визначених в угоді обов`язків.
Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначила, що угода про визнання винуватості була укладена та підписана за її участі за добровільною згодою обвинуваченого, така угода відповідає вимогам закону та не порушує прав обвинуваченого, тому просив затвердити угоду.
Заслухавши думку учасників судового провадження та вивчивши матеріали кримінального провадження, суд вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно положень ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 474 КПК України якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 301-1 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України. Підстави для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ч.7 ст. 474 КПК України, відсутні.
Судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом, визначені положеннями ст. ст. 473, 474 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом встановлено, що умови угоди про визнання винуватості відповідають вимогам КПК України та на її основі може бути ухвалений вирок, оскільки умови угоди не порушують прав, свобод та інтересів сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань, є фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого.
Крім того, суд бере до уваги, що узгоджені сторонами вид і міра покарання відповідають положенням Загальної частини Кримінального кодексу України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи дані, що характеризують особу винного, його вік, те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, а також враховуючи відсутність обставин, що обтяжують покарання, а тому вважає, що узгоджене сторонами покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
При цьому суд враховує приписи ч. 2 ст. 75 КК України, згідно яких у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк не більше восьми років або іншого більш м`якого покарання, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором Уманської окружної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 , та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права займатися певною діяльністю, пов`язаною із зберіганням, розміщенням та розповсюдженням товарів, зображень, кіно- та відеопродукції через мережу «Інтернет», а також із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та обіймати посади, пов`язані з вихованням дітей та наданням освітніх послуг особам до 18 років строком на 2 роки, зі звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та з покладенням на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався та сторонами кримінального провадження клопотання про обрання запобіжного заходу не заявлялись, у зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для його застосування щодо ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів та проведення експертиз, а саме за проведення: судової комп`ютерно-технічної експертизи № СЕ-19/124-26/4893-КТ від 07.05.2026 у розмірі 2888,16 грн. та судової мистецтвознавчої експертизи № СЕ-19/124-26/6055-МЗ від 21.05.2026 у розмірі 9627,20 грн., а всього 12515,36 грн.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись ст. ст. 368-370, 373, 374, 393, 394, 474, 475 КПК України, суд –
У Х В А Л И В:
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 14 липня 2026 року між прокурором Уманської окружної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 301-1 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права займатися певною діяльністю, пов`язаною із зберіганням, розміщенням та розповсюдженням товарів, зображень, кіно- та відеопродукції через мережу «Інтернет», а також із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та обіймати посади, пов`язані з вихованням дітей та наданням освітніх послуг особам до 18 років строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обов`язки:
- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у розмірі 12 515 гривень 36 копійок.
Речові докази:
- мобільний телефон «XIAOMI HYPEROS POCO c75», коробка від мобільного телефону, кольоровий светр – повернути ОСОБА_4 ;
- системний блок до персонального комп`ютера «SAMSUNG» - повернути ОСОБА_7 ;
- оптичний накопичувач формату DVD-R – залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана обвинуваченим та прокурором виключно з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua