Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №695/2069/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Суд: Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №695/2069/26

Суддя: Степченко М. Ю.

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 695/2069/26

номер провадження 3/695/969/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі головуючого-судді Степченка М.Ю., за участю секретарів Курченко В.М., Кузнєцової А.Р., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонера,

за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 144296 від 10.05.2026 р. зазначено, що 10.05.2026 р. близько 12 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем проживання, вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_2 , а саме умисні дії психологічного характеру, які полягали у висловлюванні нецензурною лайкою, чим було завдано шкоди її психологічному здоров`ю.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та зазначив, що ніколи не вживав відносно ОСОБА_2 нецензурних слів, а зробив їй лише зауваження, щоб вона не чіпала його парасольку, на що вона назвала його альфонсом. Розповів, що 10.05.2026 був удома. Коли прийшла ОСОБА_2 , то він попросив її більше не брати чужі речі. Нецензурних слів не вживав, лише сказав, щоб вона йшла працювати, заробляла кошти та користувалась своїми речами. Натомість ОСОБА_3 зазначила, що в квартирі все належить їй. Спільного бюджету не ведуть, сімейних відносин між ними не існує. На задані питання ОСОБА_1 пояснив, що кв. АДРЕСА_2 , раніше належала його батькам. Коли квартира стала належати йому, він подарував її своїй жінці. На даний час він є співвласником квартири разом із ОСОБА_2 . 10.05.2026 поліцію викликала ОСОБА_2 , бо коли вона на нього кинула пральні речі, то він запитав, що вона робить. Тоді вона викликала поліцію та сказала, що її б`ють. Тоді ОСОБА_1 зателефонував дільничому, який вказав, що дільничі розберуться. Коли приїхали працівники поліції, то і на нього і на ОСОБА_2 склали протокол. Після цих конфліктів ОСОБА_1 стало погано, працівники поліції викликали швидку медичну допомогу. В нього артеріальний тиск піднявся до 200, а в ОСОБА_3 було нормальне самопочуття. Додав, що ОСОБА_2 постійно маніпулює та ображає його. Вона ображала його навіть в присутності працівників поліції.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 – адвокат Сизько Б.Б. зазначив, що 10.05.2026 відносно ОСОБА_2 був складений терміновий заборонний припис. Тому саме ОСОБА_1 є постраждалою особою. Матеріали справи не містять доказів завданої психологічної шкоди ОСОБА_2 . Вважав, що протокол відносно ОСОБА_1 є недопустимим доказом. Медична допомога надавалась саме ОСОБА_1 . Докази про вчинення ним правопорушення відсутні. Просив закрити провадження по справі в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_1 завжди застосовував до неї моральне та психологічне насильство. Розповіла, що 10.05.2026 повернулась додому з храму, переступила поріг, не встигла розбутися, роздягтися, як з ванної кімнати вилетів вітчим ОСОБА_1 , накинувся на неї з нецензурною лайкою, почав ображати, чинити тиск через те, що вона начебто взяла його парасольку, на що остання зазначила, що цю парасольку купувала її мати. Поки ОСОБА_2 йшла до кімнати, то ОСОБА_1 ображав її нецензурними словами, клеветав, чинив тиск та знущався над нею. Вона повернулась в кімнату, перевдягнулась, дочекалась, поки пральна машина завершить прання. ОСОБА_1 почав вішати прання на мотузки, а частину мокрої білизни повісив на дорогий диван, на що зробила йому зауваження. Він відповів їй у грубій формі. Тоді вона зробила зауваження вдруге, прибрала речі з дивану і передала йому в руки, щоб повісив на мотузки. В свою чергу ОСОБА_1 вилетів з балкону, вихопив речі, і вдарив ОСОБА_2 рукою в щелепу. Коли вітчим наніс їй удар - вона дуже злякалася та перебувала в стані шоку, боялась, щоб він не почав її бити та викликала "102". На задані питання ОСОБА_2 пояснила, що коли приїхали працівники поліції, то ОСОБА_1 злякався і зателефонував адвокату, який порадив йому писати зустрічну заяву. Вона підтвердила, що 10.05.2026 року ОСОБА_1 звертався за медичною допомогою, але вважає що його високий тиск виник у силу віку (70 років) та внаслідок вживання великої кількості кави та паління. Зазначила, що в той день за медичною допомогою до працівників швидкої допомоги вона не зверталася. Також пояснила, що пішла обходити лікарів із вівторка, оскільки відносно ОСОБА_1 відкрите кримінальне провадження по нанесенню легких тілесних ушкоджень. Зауважила, що їй було відомо про терміновий заборонний припис, але вона його не оскаржувала. Додала, що вітчим роками вчинив психологічне і моральне насильство стосовно неї. Також ОСОБА_2 зазначала, що діями ОСОБА_1 було завдано шкоди її психологічному здоров`ю і це не було побутовою сваркою.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 – адвокат Побиванець Ю.В. вказав, що зібрано достатньо доказів для того, щоб визнати ОСОБА_1 винним, оскільки ним було вчинено домашнє насильство відносно ОСОБА_2 .

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» .

Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з частинами 2 та 3 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі "Коробов проти України"). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України".

Відповідно до ч.1 та 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст.245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до приписів ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

У відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Нормами Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Важливо розрізняти поняття "сварка", "конфлікт", "насильство".

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт - це особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

Отже, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства), є прямий умисел. Особа усвідомлює протиправний характер своїх дій, передбачає шкідливі наслідки для фізичного чи психічного здоров`я потерпілого і бажає їх настання.

Ключові аспекти суб`єктивної сторони: правопорушник діє свідомо, бажаючи вчинити фізичне, психологічне або економічне насильство; його мета: заподіяння шкоди здоров`ю (фізичному або психічному).

Суб`єктивна сторона також характеризується систематичністю (три і більше разів), якщо розглядається у контексті тотожних діянь.

Домашнє насильство характеризується умислом, систематичністю та метою принизити, залякати чи контролювати, тоді як побутовий конфлікт це ситуативне зіткнення інтересів.

Домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Конфліктна ситуація та нецензурні висловлювання формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Тобто, насильство у родині будь-якого характеру, відрізняється від конфліктних ситуацій, спорів, що виникають у кожній сім`ї та не становлять загрози подальшому розвитку здорових стосунків, тим, що при домашньому насильстві завжди дії того, хто допускає таке насильство, носять навмисний характер, з наміром досягнення бажаного результату, тягнуть спричинення шкоди; відбувається порушення прав і свобод людини; наявна значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Судом установлено, що в протоколі, складеному відносно ОСОБА_1 та доданих документів, відсутні докази щодо завдання шкоди психологічного або фізичного характеру ОСОБА_2 , внаслідок чого було завдано шкоду її психологічному здоров`ю.

Водночас суд зважає на те, що матеріали справи містять копію термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №444772 від 10.05.2026, винесеного відносно ОСОБА_2 у вигляді заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ( ОСОБА_1 ) упродож п`яти діб. Крім того, захисником була надана копія довідки Лівобережної СЕШМД від 25.06.2026 №456/172, з якої вбачається факт виклику 10.05.2026 о 12-44 год. бригади швидкої медичної допомоги до ОСОБА_1 у зв`язку з його поганим самопочуттям.

У протоколі описуються події конфлікту між вітчимом та падчеркою. Також у матеріалах справи відсутні будь-які відомості, які б вказували на зафіксовані у встановленому порядку факти застосування фізичного насильства до ОСОБА_2 , на що вона посилалась в своїх поясненнях, та інші докази, які б давали суду підстави для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Із наданих матеріалів, вбачається, що даний факт є сваркою та не має в собі ознак правопорушення, передбаченого з домашнім насильством.

Таким чином, у разі відсутності одного з елементів складу правопорушення, вважається відсутній склад адміністративного правопорушення повністю.

Крім того, в матеріалах адміністративної справи відсутні докази, а саме: письмові пояснення свідків, повідомлення, електронні листи, записи розмов, фото або відеоматеріали, які б свідчили про психологічне насилля (довідки/висновки/акти психолога, який зафіксує отримання психологічної шкоди), так і медичні довідки, які б підтверджували фізичне насилля.

Надані представником потерпілого медичні документи, що свідчать про звернення ОСОБА_2 до різних фахівців у галузі медицини, не можуть беззаперечно свідчити про те, що ушкодження та розлади здоров`я були нею отримані саме внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 10.05.2026.

Матеріали справи не є беззаперечним доказом вини особи у порушенні вимог законодавства, а підлягають перевірці та оцінці на підставі наявних доказів під час розгляду справи (постанова Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №822/1037/18).

Недостатньо просто зафіксувати порушення, необхідно, щоб його висновки базувалися на достовірних доказах, зокрема детальній фіксації параметрів порушення (постанова Верховного Суду від 30.01.2025 у справі № 922/618/22).

У справі відсутні будь-які прямі, належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 вчинив умисні діяння психологічного чи фізичного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю ОСОБА_2 . Показання потерпілої ОСОБА_2 не можуть бути самостійною підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини самі по собі не утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, адже відомості про настання для потерпілої негативних наслідків психологічного та фізичного характеру матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП в діях ОСОБА_1 не доведено, а відсутність взаєморозуміння між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , наявність сварок і непорозумінь між ними на майновому та /чи побутовому ґрунті, свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не є складом адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Згідно з ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Враховуючи викладене вище судом установлено, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а саме об`єктивна та суб`єктивна його сторона.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП – провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За цих обставин суд закриває провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 6 ЄКПЛ, 247, 283, 284, КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Повний текст постанови оголошено 12 листопада 2026 року.

СуддяМ. Ю. Степченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua