Рішення від 12 листопада 2026 р. у справі №160/28579/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №160/28579/26

Суддя: Свергун Ірина Олексіївна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 рокуСправа № 160/28579/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свергун І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом адвоката Хомича Івана Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Хомича Івана Олександровича (далі – представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з такими вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 11.03.2026, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести починаючи з 11.03.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115) та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 17.12.2021 на підставі особистої заяви від 09.02.2022.

Для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019-2021 роки, в розмірі 10 846,37 гривень.

З 01.03.2023 по 01.03.2026 пенсія позивача підлягала щорічній індексації на підставі відповідних постанов Кабінету Міністрів України, якими передбачався перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою КМУ від 20.02.2019 №124, із застосуванням таких коефіцієнтів збільшення: з 01.03.2023 – відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 24.02.2023 №168 1,197; з 01.03.2024 – відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 23.02.2024 №185 1,0796; з 01.03.2025 – відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 25.02.2025 №209 1,115; з 01.03.2026 – відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 25.02.2026 №236 1,121.

Проте позивачу пенсія не була належним чином проіндексована на підставі вищезазначених постанов КМУ.

У зв`язку з цим позивач через свого представника звернувся до відповідача з вимогою усунути порушення законодавства та провести належний перерахунок пенсії позивача.

За результатами розгляду звернення позивача відповідач надіслав листа від 14.08.2026 № 0400-010303-8/158106, в якому повідомив, що позивачу у період з 2023-2024 років були проведені перерахунки пенсії відповідно до постанов КМУ про проведення індексації пенсій та Порядку №124 із застосуванням заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014 2016 роки, збільшеної на відповідні коефіцієнти, а з 01.03.2025 на підставі підпункту 6 п. 2 Постанови КМУ №209 індексація пенсії Позивача була здійснена з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,046, а не 1,115, а з 01.03.2026 на підставі підпункту 6 п. 2 Постанови КМУ №236 – з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,061, а не 1,121.

Позивач вважає такі дії суб`єкта владних повноважень протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 15.09.2026 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з ненаданням документа про сплату судового збору. У встановлений судом строку недоліки було усунуто.

Ухвалою суду від 23.09.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву та всі докази, належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача, відомості із зазначенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії позивача, а також роз`яснено відповідачу наслідки неподання відзиву, передбачені частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалу про відкриття провадження у справі доставлено в електронний кабінет відповідача 23.09.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів у встановлений строк не надав, про поважність причин їх неподання не повідомив.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Лівобережному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Дніпрі (структурному підрозділі відповідача) та з 17.12.2021 на підставі заяви від 09.02.2022 отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV (особовий рахунок № 045750016649 відкритий 09.02.2022).

Згідно з листом відповідача від 14.08.2026 № 0400-010303-8/158106, наданим на адвокатський запит представника позивача від 10.08.2026 № 17164-08/2026, при розрахунку розміру пенсії позивачу застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37 грн. У цьому ж листі відповідач зазначив, що автоматизованому проведенню індексації відповідно до постанов № 168 та № 185 підлягав показник середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки, який склав з 01.03.2023 - 7405,03 грн, з 01.03.2024 - 7994,47 грн; позивачу було встановлено надбавки на індексації з 01.03.2023 - 100,00 грн, з 01.03.2024 - 100,00 грн; з 01.03.2025 проведено перерахунок (індексацію) пенсії із збільшенням показника за 2019-2021 роки на коефіцієнт 1,046 (10846,37 грн х 1,046 = 11345,30 грн), а з 01.03.2026 - на коефіцієнт 1,061 (10846,37 грн х 1,046 х 1,061 = 12037,37 грн).

Зі змісту розрахунків (протоколів) перерахунку пенсії позивача (рішення № 045750016649), копії яких додано до позовної заяви, вбачається таке:

- з 01.03.2022 середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становив 7133,77 грн, коефіцієнт страхового стажу - 0,39167, розмір пенсії за віком (стаття 27 Закону № 1058-IV) - 2794,08 грн;

- з 01.03.2023 (вид перерахунку - «Індексація заробітку (масовий)») середньомісячний заробіток залишився незмінним - 7133,77 грн, розмір пенсії за віком - 2794,08 грн, встановлено «Надбавка 100 грн на індексації 01.03.2023»;

- з 01.03.2024 середньомісячний заробіток також становив 7133,77 грн, розмір пенсії за віком - 2794,08 грн, встановлено «Надбавка 100 грн на індексації 01.03.2024»;

- з 01.03.2025 середньомісячний заробіток становив 7461,92 грн (7133,77 х 1,046), розмір пенсії за віком - 2922,61 грн;

- з 01.03.2026 середньомісячний заробіток становив 7917,10 грн, розмір пенсії за віком - 3100,89 грн, загальний розмір пенсії - 4109,66 грн, доплата до 100 грн індексації 01.03.2026 року - 77,15 грн, розмір пенсії з надбавками - 4186,81 грн.

У розрахунку заробітку для обчислення пенсії, сформованому відповідачем при перерахунку з 01.03.2026, зазначено: «Середній заробіток за 3 попередні роки: 10846.37 за (2019-2021 роки)»; «Коефіцієнт збільшення показника середньої ЗП: 1.109806 (1.046 * 1.061)»; «Збільшений на коефіцієнт показник ЗП: 12037.37»; «Індивідуальний коефіцієнт для обчислення: 0.65771 (після оптимізації)»; «Середньомісячний заробіток для обчислення: 7917.10».

Таким чином, середньомісячний заробіток позивача визначено з показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки (10846,37 грн х 0,65771 = 7133,77 грн). У 2023-2024 роках цей показник, а отже, і середньомісячний заробіток позивача не збільшувалися; замість цього встановлено фіксовані надбавки по 100 грн. Зазначений у листі відповідача показник за 2014-2016 роки (7405,03 грн та 7994,47 грн) для обчислення пенсії позивача не застосовувався. З 01.03.2025 та з 01.03.2026 показник 10846,37 грн збільшено лише на знижені коефіцієнти 1,046 та 1,061, що підтверджується співвідношенням середньомісячного заробітку з 01.03.2026 і на дату призначення пенсії (7917,10 : 7133,77 = 1,1098).

Не погоджуючись із таким порядком індексації пенсії, позивач через свого представника звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць; К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Отже, розмір пенсії за віком залежить, зокрема, від показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, який для кожного пенсіонера визначається з урахуванням року звернення. Для позивача, яка звернулася за призначенням пенсії у 2022 році, таким показником є середня заробітна плата (дохід) в Україні за 2019-2021 роки - 10846,37 грн, що відповідачем не заперечується.

Частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

На виконання вказаної норми постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 124). Згідно з пунктом 3 Порядку № 124 перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок. Пунктом 5 Порядку № 124 визначено, що у 2019 році перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року, а кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Розміри коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у спірний період встановлено:

- з 01.03.2023 - 1,197 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», далі - постанова № 168);

- з 01.03.2024 - 1,0796 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», далі - постанова № 185);

- з 01.03.2025 - 1,115 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», далі - постанова № 209);

- з 01.03.2026 - 1,121 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», далі - постанова № 236).

Водночас підпунктами 6 пунктів 2 постанов № 209 та № 236 для пенсій, призначених (перерахованих) із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, що враховувалися для обчислення пенсії у 2021-2024 (2021-2025) роках, передбачено знижені коефіцієнти збільшення; зокрема, для пенсій, призначених у 2022 році, - 1,046 з 01.03.2025 та 1,061 з 01.03.2026. Саме ці знижені коефіцієнти застосовано відповідачем до пенсії позивача.

Щодо показника середньої заробітної плати, який підлягає збільшенню, та незастосування коефіцієнтів 1,197 і 1,0796 у 2023-2024 роках суд зазначає таке.

Верховний Суд у постановах від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24, від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 та в низці інших постанов сформулював правовий висновок, відповідно до якого під час перерахунку пенсії, який здійснюється з метою забезпечення її індексації відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, положення Порядку № 124 підлягають застосуванню виключно в частині, яка не суперечить Закону № 1058-IV; збільшенню на коефіцієнти, визначені Кабінетом Міністрів України, підлягає той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії конкретної особи. Встановлення пенсіонерам замість такого збільшення фіксованих щомісячних доплат не відповідає вимогам частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Верховний Суд також зазначив, що індексація пенсій у 2023-2024 роках повинна проводитися відповідно до постанови № 168, постанови № 185, Порядку № 124 та з урахуванням приписів частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,197 та 1,0796 відповідно, а кожен наступний перерахунок має проводитися з урахуванням коефіцієнтів, які мали бути застосовані під час індексації пенсії в попередніх роках.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пенсію позивачу призначено за зверненням від 09.02.2022, тобто до 31.12.2022, а отже, відповідно до пункту 3 Порядку № 124 вона підлягала індексації (перерахунку) з 01.03.2023 та з 01.03.2024 в порядку частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати 10846,37 грн на коефіцієнти 1,197 та 1,0796 відповідно. Натомість, як встановлено судом, у 2023-2024 роках зазначений показник відповідачем не збільшувався, а позивачу встановлено фіксовані надбавки по 100 грн. Посилання відповідача у листі від 14.08.2026 на індексацію показника за 2014-2016 роки суд не бере до уваги, оскільки цей показник для обчислення пенсії позивача не враховувався, а його збільшення не вплинуло на розмір її пенсії.

Щодо застосування у 2025-2026 роках знижених коефіцієнтів 1,046 та 1,061 замість коефіцієнтів 1,115 та 1,121 суд зазначає таке.

Абзацом другим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV прямо визначено критерії, з урахуванням яких щороку збільшується показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, що враховується для обчислення пенсії, - 50 відсотків показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за відповідні три календарні роки. Закон не пов`язує розмір цього коефіцієнта з роком призначення пенсії та не передбачає можливості встановлення для окремих категорій пенсіонерів коефіцієнта, меншого за визначений відповідно до наведеної формули.

Кабінет Міністрів України, реалізуючи надані йому повноваження щодо визначення розміру та порядку збільшення, у пунктах 1 постанов № 209 та № 236 визначив коефіцієнти збільшення 1,115 та 1,121 відповідно. Встановлення ж підпунктами 6 пунктів 2 цих постанов знижених коефіцієнтів (1,046 та 1,061) для пенсіонерів, пенсії яким обчислено із застосуванням показників середньої заробітної плати за інші роки, не ґрунтується на приписах частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та фактично призводить до зменшення визначеного Законом розміру щорічного збільшення показника середньої заробітної плати для частини пенсіонерів.

Суд враховує, що прикінцевими положеннями законів про Державний бюджет України на 2025 та 2026 роки передбачено застосування частини другої статті 42 Закону № 1058-IV у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, така норма не скасовує і не зупиняє дію частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, не змінює визначеного нею об`єкта індексації (показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії) та не встановлює критеріїв, які дозволяли б диференціювати розмір коефіцієнта збільшення залежно від року призначення пенсії. Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зазначив, що закон про Державний бюджет України не може змінювати (вносити зміни), доповнювати, зупиняти дію чи скасовувати інші закони України, встановлювати інше (додаткове) правове регулювання відносин, ніж передбачене іншими законами.

Повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок збільшення має реалізовуватися в межах та з дотриманням вимог закону, а не всупереч його приписам. Підзаконний механізм не може нівелювати основне призначення індексації - підтримання купівельної спроможності пенсії в умовах зростання цін.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Посилання позивача на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 у справі № 320/14123/25 суд оцінює з урахуванням того, що доказів набрання ним законної сили матеріали справи не містять, тому відповідність підпунктів 6 пунктів 2 постанов № 209 та № 236 закону суд оцінює самостійно в порядку частини третьої статті 7 КАС України.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що положення підпунктів 6 пунктів 2 постанов № 209 та № 236 в частині встановлення знижених коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні для пенсій, призначених у 2022 році, не відповідають частині другій статті 42 Закону № 1058-IV та не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. Перерахунок пенсії позивача з 01.03.2025 мав проводитися із застосуванням коефіцієнта 1,115, а з 01.03.2026 - коефіцієнта 1,121, визначених пунктами 1 постанов № 209 та № 236 відповідно.

Оскільки відповідно до пункту 5 Порядку № 124 кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати, правильне визначення показника, який підлягає застосуванню до пенсії позивача у 2026 році, можливе лише за умови послідовного збільшення вихідного показника 10 846,37 грн на усі коефіцієнти, які мали бути застосовані у попередніх роках (1,197; 1,0796; 1,115), та на коефіцієнт 1,121. При цьому позивач не заявляє вимог про виплату недоотриманих сум пенсії за період до 2026 року, а застосування попередніх коефіцієнтів необхідне саме для правильного визначення поточного розміру пенсії.

Щодо періоду, з якого підлягає захисту порушене право позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позов подано 11.09.2026. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить здійснити перерахунок та виплату пенсії саме з 11.03.2026, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду. Зазначення у позовних вимогах дати 01.03.2026 щодо коефіцієнта 1,121 суд, з урахуванням частини другої статті 9 КАС України та змісту позовної заяви в цілому, розцінює як вказівку на дату, з якої цей коефіцієнт підлягає врахуванню при визначенні розміру показника середньої заробітної плати, а не як вимогу про здійснення перерахунку та виплати пенсії за період до 11.03.2026.

Отже, строк звернення до суду позивачем не пропущено, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 11.03.2026 із застосуванням усіх чотирьох коефіцієнтів.

Щодо вимоги позивача про здійснення виплати перерахованої пенсії з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій у загальному порядку, а не з видатків, передбачених для виконання судових рішень, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, судовому захисту підлягає право, яке порушене на момент звернення до суду, а не право, порушення якого лише передбачається у майбутньому.

Станом на час звернення до суду відповідач перерахунку пенсії позивача на виконання судового рішення не здійснював, рішень щодо джерела фінансування виплати перерахованої пенсії не приймав і будь-яких дій щодо віднесення таких виплат до окремих бюджетних видатків стосовно позивача не вчиняв. Доводи позивача ґрунтуються на припущенні щодо можливої поведінки відповідача під час виконання майбутнього рішення суду, тобто стосуються правовідносин, які на момент розгляду справи не виникли.

Крім того, визначення структури видатків бюджету Пенсійного фонду України та джерел фінансування пенсійних виплат не належить до повноважень відповідача - територіального органу Пенсійного фонду України, а питання виконання судового рішення врегульовані окремими процесуальними механізмами. Відповідно до статті 129-1 Конституції України та частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. У разі невиконання або неналежного виконання рішення суду позивач не позбавлена можливості скористатися засобами судового контролю, передбаченими статтями 382, 383 КАС України, у тому числі звернутися із заявою щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання такого рішення суду.

З огляду на викладене вимога позивача в цій частині є передчасною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відзиву на позовну заяву не подав, доводів позивача не спростував та не довів правомірності визначення розміру пенсії позивача без послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення її пенсії, на коефіцієнти 1,197; 1,0796; 1,115 та 1,121.

Отже, дії відповідача щодо непроведення позивачу з 11.03.2026 перерахунку (індексації) пенсії у спосіб, визначений частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, є протиправними.

Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії. Оскільки перерахунок пенсії є обов`язком відповідача, який він виконує за умови настання визначених законом обставин, і дискреційних повноважень у цьому випадку відповідач не має, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити позивачу з 11.03.2026 перерахунок та виплату пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37 грн на коефіцієнти 1,197; 1,0796; 1,115 та 1,121, з урахуванням раніше виплачених сум.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 у справі «Суханов та Ільченко проти України» зазначив, що за наявності достатньої правової підстави у національному законодавстві право на соціальну виплату може становити «майно» або «законне сподівання» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які пов`язані з розглядом справи та підтверджені доказами, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі. Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн, що підтверджується квитанцією від 11.09.2026 ID 1284-7127-1305-3298. Судовий збір сплачено в мінімальному розмірі, встановленому за одну вимогу немайнового характеру, яка по суті задоволена; відмова стосується лише похідної вимоги щодо джерела виплати пенсії при виконанні рішення, у зв`язку з чим суд вважає за можливе стягнути на користь позивача судовий збір у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інших судових витрат позивачем не заявлено.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Хомича Івана Олександровича в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427; місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення ОСОБА_1 з 11 березня 2026 року перерахунку (індексації) пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн, який враховувався для обчислення її пенсії, на коефіцієнти 1,197; 1,0796; 1,115 та 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 11 березня 2026 року перерахунок та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн, який враховувався для обчислення пенсії, на коефіцієнти 1,197; 1,0796; 1,115 та 1,121, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Суддя І.О. Свергун

Оригінал: reyestr.court.gov.ua