Рішення від 11 листопада 2026 р. у справі №160/25000/24 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: проходження служби, з них

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №160/25000/24

Суддя: Сліпець Надія Євгенівна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 рокуСправа № 160/25000/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліпець Н.Є., розглянувши у місті Дніпрі матеріали заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №160/25000/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/25000/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2026 у справі №160/25000/26 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 :

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманого під час захисту Батьківщини поранення за період з 22 лютого 2024 року по 28 травня 2024 року;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, збільшену до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманого під час захисту Батьківщини поранення за період з 22 лютого 2024 року по 28 травня 2024 року з урахуванням раніше виплачених сум та висновків суду, викладених у цьому рішенні;

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після поранення за період з 30 травня 2024 року по 28 червня 2024 року;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, збільшену до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після поранення за період з 30 травня 2024 року по 28 червня 2024 року з урахуванням раніше виплачених сум та висновків суду, викладених у цьому рішенні.

23.10.2026 представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №160/25000/24, у якій просить стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ) судові витрати у сумі 30 737,00 грн, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що 16.10.2026 було ухвалено рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яким задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 . Так, 08.08.2024 між ОСОБА_1 та АО «Ліга Сова» укладено договір про надання професійної правничої допомоги №08/08/2024. На підтвердження витрат у сумі 30737,00 грн., що підлягають сплаті ОСОБА_1 , Адвокатське Об`єднання «Ліга Сова», як представник останнього по справі №160/25000/24, надало: копію Договору про надання професійної (правничої) допомоги №08/08/2024 від 08.08.2024; копію додатку №1 до Договору про надання професійної (правничої) допомоги №08/08/2024 від 08.08.2024; копію акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 20.10.2026 до Договору про надання професійної (правничої) допомоги №08/08/2024 від 08.08.2024 з детальним описом і розрахунком наданих послуг; рахунок №20-10/26 від 20.10.2026.

02.11.2026 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було призначено до розгляду питання щодо ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №160/25000/26 без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) на 12.11.2026.

04.11.2026 представником відповідача через підсистему “Електронний суд” було подано до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо компенсації судових витрат з правничої допомоги, в якій зазначила, що позивачем та представником позивача заявлена вартість правничої допомоги, що абсолютно не співмірна зі складністю справи та обсягом робіт, та часом витраченим надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З урахуванням ч.3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши питання щодо ухвалення додаткового рішення, зазначає наступне.

16.10.2026 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено.

Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначені статтею 244 КАС України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Частина перша статті 252 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що 08.08.2024 між ОСОБА_1 та АО «Ліга Сова» укладено договір про надання професійної правничої допомоги №08/08/2024 (далі - Договір).

На підставі Договору було видано 25.07.2025 ордер серії АЕ №1402247 на представництво інтересів позивача зокрема у Дніпропетровському окружному адміністративному суді адвокатом Суботіним Геннадієм Геннадійовичем.

Відповідно до розділу 4 договору, за надану професійну правничу допомогу, беручи до уваги обсяг послуг та робіт пов`язаних з представництвом в суді та/або іншою правничою допомогою, в т.ч. и збором доказів, які є необхідними для належного захисту прав та інтересів клієнта щодо предмету даного договору, враховуючи складність та значення для клієнта справи, клієнт сплачує адвокатському об`єднанню гонорар у формі, незабороненій законодавством, згідно додатку, що є невід`ємною частиною цього договору.

Після виконання робіт (надання послуг) адвокатське об`єднання і клієнт підписують акт виконаних робіт (наданих послуг) з детальним описом виконаних робіт (наданих послуг) в двох примірниках, кожен з яких залишається у сторін цього договору.

Клієнт зобов`язаний підписати акт виконаних робіт (наданих послуг) протягом 3-х робочих днів з моменту отримання відповідного акту від адвокатського об`єднання чи в той же строк направити адвокатському об`єднанню мотивовану відмову у випадку, якщо зазначені в акті роботи (послуги) не відповідають фактично наданим або є неналежної якості. Без вмотивованої відмови протягом 3 календарних днів, акт вважається підписаним, а послуги вважаються наданими повністю та відповідної якості.

Сума, розрахунок якої вказано в п.4.1. даного Договору, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі відповідно до акта виконаних робіт (наданих послуг), є витратами на професійну правничу допомогу адвокатського об`єднання за надання професійної правничої допомоги та зменшенню чи поверненню в разі виконання відповідних робіт (надання послуг) не підлягає.

Відповідно до Додатка №1 до Договору, за надання професійної правничої допомоги, визначеної у п.4.1 Договору клієнт сплачує адвокатському об`єднанню, гонорар в формі, не забороненій законодавством України, з розрахунку вартості наступних наданих послуг:

- усна консультація щодо питань невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю з підстав отримання ним поранення та за період його перебування на лікуванні після отриманого поранення – 1000 (одна тисяча) грн.;

- аналіз реєстру судових рішень стосовно питань невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю з підстав отримання ним поранення та за період його перебування на лікуванні після отриманого поранення – 1000 (одна тисяча) грн.;

- зустріч з клієнтом для узгодження правової позиції у випадку звернення до суду із позовною заявою – 1000 (одна тисяча) грн.;

- складання позовної заяви до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії та направлення її до дніпровського окружного адміністративного суду – 5000 (п`ять тисяч) грн.;

- складання відповіді на відзив – 5000 (п`ять тисяч) гривень;

- складання заяви з процесуальних питань – 3000 (три тисячі) грн.;

- участь уповноваженого члена адвокатського об`єднання та/або залученого адвоката у судовому засідання за позовом клієнта з приводу невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю з підстав отримання ним поранення та за період його перебування на лікуванні після отриманого поранення – 3000 (три тисячі) грн.;

- прибуття уповноваженого члена адвокатського об`єднання та/або залученого адвоката до відповідного суду для участі у судовому засіданні за позовом клієнта з приводу невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю з підстав отримання ним поранення та за період його перебування на лікуванні після отриманого поранення – 1500 (півтори тисячі) грн.;

- в разі, якщо буде досягнуто мету представництва (прийнято судове рішення про задоволення позовних вимог по справі за позовом клієнта), клієнт додатково сплачує адвокатському об`єднанню гонорар, сума якого дорівнює 10% від фактичного отриманої суми відповідних виплат, що є частиною гонорару адвокатського об`єднання, у зв`язку із чим належить до судових витрат.

Відповідно до Акту №1 приймання-передачі наданих послуг до Договору, адвокатським об`єднанням надано такі послуги у кількості по 1 шт:

- усна консультація щодо питань невиплати додаткової винагороди військовослужбовцю з підстав отримання ним поранення та за період його перебування на лікуванні після отриманого поранення – 1000 грн.;

- складання відповіді на відзив – 5000 гривень;

- складання заяви з процесуальних питань (заява від 07.10.2026) – 3000 грн.;

- прийнято судове рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії військовою частиною НОМЕР_1 – 21 737,00 грн.

Загальна сума склала – 30 737,00 грн, на яку виставлено рахунок №20-10/26 від 20.10.2026.

Суд зазначає, що надані докази у сукупності доводять понесення позивачем витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 у справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги.

Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Вищевказаного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 Постанови).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Суд зауважує, що згідно Акту №1 приймання-передачі наданих послуг до Договору, адвокатським об`єднанням по суті надано послугу усної консультації; складання відповіді на відзив із зауваженням, що вказані обставини не стосуються спірного періоду; складання заяви з процесуальних питань, яка по суті є технічним процесуальним зверненням щодо строку розгляду справи.

Крім того, до розрахунку включено передбачений договором гонорар успіху у розмірі 10%, який отримує адвокатське об`єднання від суми належного військовослужбовцю грошового забезпечення за час перебуванні на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення.

Таким чином, Договір укладено 08.08.2024 зі строком дії до 31.12.2025 із подальшою автоматичною пролонгацією (п. 7.1, 7.2 Договору).

У Додатку №1 до Договору сторони погодили перелік та вартість робіт (послуг).

При цьому, згідно п. 4.2 Договору, після виконання робіт (надання послуг) адвокатське об`єднання і клієнт підписують акт виконаних робіт (наданих послуг) з детальним описом виконаних робіт (наданих послуг) в двох примірниках, кожен з яких залишається у сторін цього договору.

Відтак, з усього обсягу наданих адвокатським об`єднанням послуг, останні погодили із ОСОБА_1 до оплати згідно Акту №1 тільки:

- усну консультацію у кількості 1 шт на 1000,00 грн,

- відповідь на відзив у кількості 1 шт на 5000,00 грн,

- заяву про стан розгляду справи (заяви з процесуальних питань від 07.10.2026) у кількості 1 шт на 3000,00 грн,

- та гонорар успіху 10% у зв`язку із задоволенням позовної заяви на суму 21 737,00 грн.

Дослідивши матеріали справи та зміст позовних вимог, суд вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу (з урахуванням їх вартості та гонорару успіху) є неспівмірними зі складністю даної справи та обсягом фактично виконаної адвокатом роботи.

Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, суд доходить висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат.

Пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Керуючись ст. ст.139, 241-243, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №160/25000/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення у справі №160/25000/26, яким:

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ) судові витрати у сумі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень), які складаються з витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець

Оригінал: reyestr.court.gov.ua