Рішення від 11 листопада 2026 р. у справі №160/15164/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №160/15164/26

Суддя: Турлакова Наталія Василівна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 рокуСправа № 160/15164/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, у розмірі 1 млн. гривень на підставі пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року №153.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах, у розмірі 1 млн. гривень на підставі пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року №153.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.10.2021 року позивач у віці 18 років, був призваний на строкову військову службу до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується витягом з послужного списку. 12.06.2023 між позивачем та Міністерством внутрішніх справ України було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України терміном – до оголошення демобілізації. На даний час позивач безперервно продовжує проходити військову службу по теперішній час. У період з 15.01.2024 по 17.01.2024, та з 29.04.2024 по 11.06.2024 брав безпосередню участь у бойових діях, що сумарно складає 47 календарних днів. Позивач звернувся по команді до командира військової частини з проханням про виплату позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, у розмірі 1 млн. гривень відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого №153. 26.05.2026 позивачу була надана відповідь військової частини від 26.05.2026 №6/36/13-3343-2026, у якій містилась фактична відмова у виплаті. Позивач не погоджується з позицією військової частини НОМЕР_1 у не призначенні та не виплаті одноразової грошової винагороди, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що зі змісту позовної заяви видно, що, на думку позивача, є всі підстави для виплати йому одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови № 153, зокрема: 1) прийнятий на військову службу за контрактом під час воєнного стану у віці до 25 років; 2) проходив військову службу станом на дату набрання чинності Постановою № 153 та продовжує проходити військову службу; 3) брав безпосередню участь у бойових діях сукупно 47 календарних днів; 4) не притягнутий до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення, та дисциплінарної відповідальності. На думку відповідача, вищезазначені твердження позивача, викладені в його Позовній заяві, є безпідставними, необґрунтованими та не узгоджуються із нормами матеріального права України, зокрема, у зв`язку з наступним. Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. №153» від 30.07.2025 р. №942 пункт 4 ПКМУ №153 доповнено абзацом, що виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому пункту 4 ПКМУ №153, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому пункту 4 ПКМУ №153 (зокрема, але не виключно – брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців), та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»; проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання. З огляду на вищевикладене, військовослужбовцям з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу одноразова грошова винагорода передбачена пунктом 4 ПКМУ №153 виплачуються за умови їх відповідності вимогам, зазначеним в абзаці другому пункту 4 ПКМУ №153, а саме: призвані/прийняті на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років; проходять військову службу; брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців (180 днів) станом на дату набрання чинності ПКМУ №153. Враховуючи вищезазначене повідомляємо, що у військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України правові підстави для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 ПКМУ №153, відсутні. Додатково визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942 категорії військовослужбовців мають право на винагороду лише за умови наявності повних шести місяців участі у бойових діях станом на 13.02.2025, і винятки, що дозволяють пропорційну або особливу виплату (поранення, інвалідність, полон), до них не застосовуються.». За таких умов, визначених вище, а саме головне, враховуючи роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 08.12.2025 №220/13/28126 Військова частина не вправі виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, оскільки така виплата не відповідає вимогам пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 року продовжено строк розгляду справи на 90 днів.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 25.04.2024 року.

Згідно Витягу із послужного списку старшого солдата ОСОБА_1 , 19.10.2021 року призваний на строкову військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 та проходить службу по теперішній час. Зазначене також підтверджується копією довідки ВЧ НОМЕР_1 від 16.04.2026 №1006.

Згідно Витягу з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" , ОСОБА_1 станом на 26.04.2026 є особою, стосовно якої: відомості про притягнення до кримінальної відповідальності відсутні, відомості про наявність не знятої чи непогашеної судимості відсутні, відомості про розшук відсутні.

Так, 12.06.2023 року між МВС України в особі командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_2 та громадянином України (військовослужбовець) ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу.

п.3 контракту визначено, що цей контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін - до оголошення демобілізації.

Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України №1102 від 24.04.2026 року, ОСОБА_1 дійсно в період з 15.01.2024 по 17.01.2024, з 29.04.2024 по 11.06.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в ОТУ "Лиман", ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_5 ".

17.01.2024 року позивачем отримано МВТ, ВОП лівого стегна, стопи, акубаротравма, ЗЧМТ, що підтверджується копією корінця первинної медичної картки (форма 100).

Згідно довідки №113-с/НГУ Медичної (військово-лікарської) ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області", солдат за контрактом в/ч НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_1 пройшов медичний огляд 25.03.2024 року та рішенням медичної (військово-лікарської) комісії: "Наслідки вибухової травми (16.01.2024): закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку у вигляді незначного цефалгічного синдрому, вегетативної дисфункції, вогнепального осколкового сліпого поранення м`яких тканин лівого стегна, лівої гомілки та стопи у вигляді зміцнілих рубців шкіри, невилучених дрібних сторонніх тіл (металевої цільності). Акубаротравма (16.01.2024) без порушення функції слуху. Травма, поранення, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини. На підставі статті 75в, 78в та графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби Положення про ВЛК в ЗСУ, затвердженого Наказом МО України від 14.08.2008 №402. Придатний до військової служби.

Позивачем подано рапорт командиру роти прикриття повітряного простору загону прикриття повітряного простору, в якому просив клопотання перед вищим командуванням про перерахунок та виплату залишку суми одноразової грошової винагороди за тривалість проходження військової служби в бойових умовах, згідно п.4 постанови КМУ від 11.02.2025 №153. До рапорту додано: довідку Ф6 №1102, копія посвідчення, копія контракту, довідка про проходження служби форма 5, довідка з послужного списку, довідка про несудимість, форма 100.

Листом від 26.05.2026 №6/36/13-3343-2026 ВЧ НОМЕР_1 НГУ розглянуто рапорт позивача та повідомлено зокрема наступне.

"Абзацом другим та третім пункту 4 ПКМУ №153 визначено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які до набрання чинності цією постановою (до 13.02.2025 р.) у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні», проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі — винагорода) у розмірі 1 мільйон гривень.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому пункту 4 ПКМУ №153, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. №153» від 30.07.2025 р. №942 (далі – ПКМУ №942) пункт 4 ПКМУ №153 доповнено абзацом, що виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому пункту 4 ПКМУ №153, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому пункту 4 ПКМУ №153 (зокрема, але не виключно - брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців), та:

- були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

- проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»;

- проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Важливо зазначити, що на ці категорії військовослужбовців не поширюються винятки, передбачені абзацами третім і четвертим пункту 4 ПКМУ №153, а саме:

- право на пропорційну виплату за менший період участі в бойових діях;

- право на отримання винагороди у разі отримання поранення, встановлення інвалідності або перебування у полоні, незалежно від тривалості участі у бойових діях.

Отже, додатково визначені ПКМУ №942 категорії військовослужбовців мають право на виплату винагороди лише за умови наявності у них повних шести місяців участі у бойових діях станом на 13.02.2025 р., і винятки, що дозволяють пропорційну або особливу виплату (поранення, інвалідність, полон), до них не застосовується.

Водночас встановлено, що 19.10.2021 р. Вас було призвано ІНФОРМАЦІЯ_2 на строкову військову службу та направлено для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

12.06.2023 р. між Вами та Міністерством внутрішніх справ України укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України терміном - до оголошення демобілізації.

Згідно наданої Вами довідки «Про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» від 24.04.2026 р. №1102, до набрання чинності ПКМУ №153 Ви брали участь в цих заходах у періодах з 15.01.2024 р. по 17.01.2024 р., з 29.04.2024 р. по 11.06.2024 р., що сумарно обчислено складає 47 (сорок сім) календарних днів.

Підсумовуючи вищевикладене, чинна редакція ПКМУ №153 встановлює, що військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу одноразова грошова винагорода передбачена пунктом 4 ПКМУ №153 виплачуються лише за умови їх відповідності вимогам, зазначеним в абзаці другому пункту 4 ПКМУ №153, а саме:

- призвані/прийняті на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років;

- проходять військову службу;

- брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців (180 днів) станом на дату набрання чинності ПКМУ №153.

Враховуючи вищезазначене повідомляємо Вам, що у військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України правові підстави для нарахування та виплати Вам одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом ПКМУ №153, відсутні."

Позивач не погоджується з позицією військової частини НОМЕР_1 у не призначенні та не виплаті одноразової грошової винагороди, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232 - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року введено воєнний стан. На час розгляду судом цієї адміністративної справи воєнний стан в Україні триває.

За приписами частини першої статті 4 Закону №2232 Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статі 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

На підставі абзацу 1 частини четвертої статті 9 Закону №2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 153 (набрала чинності 13.02.2025) «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», пунктом 2 якої затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок №153 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Постанови № 153 встановлено, що учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Національна гвардія;

Державна прикордонна служба;

Міністерство оборони;

Міністерство внутрішніх справ;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Згідно з пунктом 4 Постанови №153 (в редакції з 01.04.2025 року) встановлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі (…)

Відповідно до пункту 1 Порядку № 153 цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Як визначено пунктом 2 Порядку №153 під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років (далі - окремі категорії громадян).

На підставі пункту 7 Порядку №153 контракт з окремими категоріями громадян укладається строком на один рік з обов`язковою умовою безпосередньої участі таких громадян у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців протягом дії контракту (…)

Відповідно до пункту 13 Порядку № 153 (…) однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контакту (…)

Згідно з пунктом 15 Порядку №153 військовослужбовцям, які уклали контракт відповідно до цього Порядку, виплачується одноразова грошова допомога після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов`язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - одноразова грошова допомога), у розмірі 1 млн. гривень, яка виплачується трьома частинами:

перша частина - 200000 гривень протягом п`яти робочих днів після підписання контракту та вступу до виконання обов`язків за посадою, на яку призначений;

друга частина - 300000 гривень протягом п`яти робочих днів після проходження відповідної підготовки та залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань, про що оголошується наказом командира військової частини;

третя частина - 500000 гривень у день виключення із списків особового складу військової частини, а у разі продовження військової служби за новим контрактом - в останній день дії контракту, укладеного відповідно до цього Порядку.

Суд звертає увагу, що застосовним у даному випадку є саме пункти 3, 4 Постанови №153, оскільки Порядок № 153 передбачає укладення контракту за відповідною формою, натомість, вказані пункти Постанови №153 регламентують випадки укладення контракту до набрання законної сили відповідними Постановою та Порядком.

Отже, нормами Постанови №153 визначена сукупність умов для набуття військовослужбовцем з числа громадян України права на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000,00 грн., а саме:

- особа відноситься до рядового, сержантського та старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

- до набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025 року) у віці до 25 років така особа прийнята або призвана на військову службу під час воєнного стану;

- особа проходить військову службу, є діючими військовослужбовцями на дату набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025 року);

- особа брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора сукупним строком не менше 6 місяців або меншим строком за відповідних умов та отримала під час захисту Вітчизни захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), чи перебували та звільнені з полону (за винятком тих, які добровільно здалися в полон);

- відсутні факти притягнення до кримінальної відповідальності, двох або більше разів притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

Відповідач заперечує право позивача на отримання одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови № 153, зазначаючи, що військовослужбовці мають право на винагороду лише за умови наявності повних шести місяців участі у бойових діях станом на 13.02.2025, і винятки, що дозволяють пропорційну або особливу виплату (поранення, інвалідність, полон), до них не застосовуються.

Як свідчать матеріали справи позивач:

- є особою сержантського складу Збройних Сил;

- до набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025 року) під час воєнного стану уклав контракт про проходження військової служби в ЗСУ (12.06.2023 року) у віці до 25 років (народження 28.06.2003 року);

- на час набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025 року) продовжує проходити службу;

- брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в ОТУ "Лиман", ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", ОСУВ "Хортиця" в період з 15.01.2024 по 17.01.2024, з 29.04.2024 по 11.06.2024 (сукупно 47 дні);

- має травму, поранення, одержані під час захисту Вітчизни;

- не притягався до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення, та дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, позивач в повній мірі відповідає в сукупності чинникам для отримання одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000,00 грн., передбаченим Постановою №153.

За правилами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що відповідач відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, діяв не на підставі Конституції та законів України та порушив права позивача.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем не доведено правомірність своїх дій, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Суд не здійснює розподілу судових витрат зі сплати судового збору, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати протиправною відмову Військова частина НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень передбачену постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року, викладену в листі від 26.05.2026 №6/36/13-3343-2026.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua