Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №645/4894/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Суд: Немишлянський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших видів кредиту

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №645/4894/26

Суддя: Ульяніч І. В.

Справа № 645/4894/26

Провадження № 2/645/3400/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року Немишлянський районний суд міста Харкова у складі: Головуючого - судді Ульяніч І.В., при секретарі - Циганок В.М., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 20.09.2025 року. З урахуванням поданого клопотання про зменшення розміру позовних вимог від 06.07.2026 року, просить стягнути з відповідача кошти за договором позики в розмірі 10 200 доларів США, а також судові витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позову позивачка зазначає, що 20.09.2025 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір позики у формі розписки, відповідно до умов якого відповідач отримав у позику грошові кошти в розмірі 10 500,00 доларів США зі строком повернення до 19.04.2026 року. Однак у встановлений строк відповідач позику не повернув, свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. На звернення позивачки щодо повернення коштів відповідач не реагує. На підтвердження укладення договору позики та передачі грошових коштів позивачка надала суду оригінал боргової розписки від 20.09.2025 року.

Крім того, ОСОБА_1 06.07.2026 року подала клопотання про зменшення розміру позовних вимог на 200,00 доларів США, які їй повернув відповідач, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в розмірі 10 200,00 доларів США.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 11.06.2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у загальному порядку з викликом у судове засідання сторін по справі.

Ухвалою суду від 30.07.2026 року закрито підготовче засідання у справі, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, повідомлялась про час та місце судового розгляду завчасно та належним чином, надала суду заяву про підтримання позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи за її відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову (відзиву) та заяви про розгляд справи без його участі не надав.

Згідно ч.2 ст.43 ЦПК України, відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача, на думку суду, свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України , судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що згідно розписки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Фрунзенським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, бере у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Московським МВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 10.04.2001 року, грошові кошти у розмірі 10500 доларів США (десять тисяч п`ятсот доларів США). Зобов`язується повернути грошові кошти у повному обсязі у строк до 19 квітня 2026 року. /а.с.20/

До матеріалів справи в судовому засіданні долучений оригінал зазначеної розписки, наданий позивачем.

Інформації щодо повернення відповідачем позивачу суму боргу за розпискою відповідач суду не надав.

06.07.2026 року позивач подала заяву про зменшення суми боргу, оскільки відповідач повернув їй 300 доларів США, просила стягнути з відповідача борг у розмірі 10200 доларів США. /а.с.19/

Сума, неповернута позивачеві відповідачем, становить 10200 доларів США, що за курсом Національного банку України на момент звернення до суду (03.06.2026 року) становить 452 266,98 грн.. Таким чином, відповідач без достатньої правової підстави зберігає в себе кошти, які належить позивачеві, у сумі 10200 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

У відповідності до 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 1047, 1049 ЦК України - на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей (постанова Верховного Суду України від 18 січня 2017 року в справі № 6-2789цс16).

Аналіз частини другої статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики.

По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року в справі № 667/933/14-ц (провадження № 61-472св18)).

Статтею 545 ЦК України передбачено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) зазначено, що «за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки».

В постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 756/8630/14-ц зазначено, що ЦК України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається право підтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це вже є доказом факту отримання грошових коштів, тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про сурогати або замінники письмової форми правочину, які свідчать про додержання вимоги закону про письмову форму правочину.

Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає отримання коштів, скріплює її своїм підписом, це свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов`язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження, яке складено окремо чи міститься в тексті договору, про завершену дію щодо передання коштів позичальнику не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.

Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі №500/1755/17, провадження № 61-1899св20.

Наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваної суми, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року в справі № 154/3443/18.

Згідно долученої позивачем до позову оригіналу розписки від 20 вересня 2025 року, вона містить наступну інформацію: "Я, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, паспорт НОМЕР_1 виданий Фрунзенським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, ІПН НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , цією розпискою підтверджую факт отримання від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Московським МВ ХМУ УМВС України в Харківській області 10 квітня 2001 року, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , грошові кошти в сумі 10500 доларів США (десять тисяч п`ятсот доларів США). Грошові кошти отримані мною у повному обсязі готівкою 10500 доларів США, під час підписання цієї розписки. Підпис під цією розпискою є підтвердженням факту отримання коштів. Зобов`язуюсь повернути зазначену суму коштів у повному обсязі 10500 доларів США ОСОБА_1 19 квітня 2026 р.. У разі неповернення грошових коштів відомі наслідки відповідальності відповідно до чинного законодавства України. Гроші позичаються мною ОСОБА_2 , без фізичного або психічного примусу. Я усвідомлюю значення своїх дій щодо даної розписки та правові її наслідки."

Розписка складена у присутності свідка ОСОБА_3 , який підтвердив факт передачі грошових коштів та свідчить про добровільне написання без примусу та обтяження.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики, тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана в позику.

Укладання, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Тобто, наданий суду оригінал розписки за своєю природою є підтвердженням укладання договору позики та отримання відповідачем від позивача грошових коштів у сумі 10500 доларів США, які він зобов`язувався повернути позивачу до 19.04.2026 року.

При цьому, оригінал розписки на час подання вказаного позову знаходився у позивача.

Також, позивач зазначила, що відповідачем було сплачено їй 300 доларів США, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 10200 доларів США,

Згідно ст. 1051 ЦК України - позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у займ грошові кошти, які у зазначений в договорі період часу не повернув, суд вважає необхідним стягнути вказану суму з відповідача на користь позивача з підстав, передбачених ст.1049 ЦК України, а саме за договором позики у розмірі 10200 доларів США.

Як зазначено у ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4651 грн. 74 коп.

Керуючись ст.ст.4,12,13,81,82,141,229,258,259,280-284,268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму позики у розмірі 10200,00 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4651 грн. 74 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Немишлянським районним судом міста Харкова за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Харківського Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо сторін по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_4 , тел. НОМЕР_5 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , тел. НОМЕР_6 .

Повне судове рішення складено: 11.11.2026 року.

Головуючий - суддя І.В.Ульяніч

Оригінал: reyestr.court.gov.ua