Суд: Волинський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів
Дата: 12 листопада 2026 р.
Справа: №140/10660/26
Суддя: Стецик Назар Васильович
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 рокуЛуцькСправа № 140/10660/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Маневицького відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 як законний представник неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Маневицького відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (далі – Маневицький відділ УДМС у Волинській області), у якому просить:
1. Визнати протиправною відмову Маневицького відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII.
2. Зобов`язати Маневицький відділ Управління Державної міграційної служби України у Волинській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у червні 2026 року він разом із законним представником звернувся до відповідача із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру у зв`язку з релігійними переконаннями. У поданій заяві висловлено відмову від оформлення паспорта у формі ID-картки, надання згоди на обробку та зберігання персональних даних у Єдиному державному демографічному реєстрі, а також від зняття біометричних даних.
За результатами розгляду заяви відповідач листом від 29.07.2026 повідомив про відсутність правових підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки без відповідного рішення суду, яке набрало законної сили.
Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки вона позбавляє його можливості отримати паспорт громадянина України у традиційній формі книжечки та порушує гарантовані Конституцією України права на повагу до приватного життя і свободу релігійних переконань.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідно до частини четвертої статті 21 Закону України від 20.11.2012 №5492-VI “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Починаючи з 14-річного віку громадянам України оформляється паспорт у формі ID-картки.
На думку відповідача, оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки законодавством не передбачено, крім випадків наявності рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт зразка 1994 року.
Крім того, відповідач зазначив, що позивач не звертався із заявою-анкетою встановленого зразка та не подав повного переліку документів, необхідних для оформлення паспорта громадянина України. Відповідь на подане звернення, на думку відповідача, не є рішенням про відмову в наданні адміністративної послуги, оскільки звернення розглянуто відповідно до Закону України “Про звернення громадян”.
Також відповідач вказав, що Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, застосовується лише в частині, що не суперечить Закону №5492-VI, а релігійні переконання особи не звільняють її від обов`язку виконувати вимоги законодавства.
З урахуванням наведеного відповідач вважає свої дії правомірними, а позовні вимоги необґрунтованими.
Дослідивши письмові докази та пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його законним представником є мати ОСОБА_1 .
У червні 2026 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина звернулася до Маневицького відділу УДМС у Волинській області із заявою щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
Листом від 29.07.2026 №0722-691/0722.1-26 Маневицький відділ УДМС у Волинській області повідомив ОСОБА_1 , що постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 передбачено оформлення та видачу паспортів громадянина України зразка 1994 року особам, щодо яких прийнято рішення суду, яке набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати такий паспорт.
У зв`язку з відсутністю відповідного рішення суду відповідач зазначив про відсутність правових підстав для оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно зі статтею 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 18.01.2001 №2235-III “Про громадянство України” документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Правові та організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, визначає Закон України від 20.11.2012 №5492-VI “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” (далі – Закон №5492-VI).
Відповідно до підпункту “а” пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, належить паспорт громадянина України.
Частиною третьою статті 13 Закону №5492-VI передбачено, що паспорт громадянина України належить до документів, які містять безконтактний електронний носій.
Водночас частиною четвертою статті 13 Закону №5492-VI гарантовано право особи на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України.
Відповідно до частин першої, другої статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
За приписами частин першої – четвертої статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, – на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено частиною сьомою статті 21 Закону №5492-VI. До такої інформації належать, зокрема, унікальний номер запису в Реєстрі, відцифрований образ обличчя особи та відцифрований підпис особи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України” (далі – Постанова №302) затверджено, зокрема, Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі – Порядок №302).
Відповідно до пунктів 1– 3 Порядку №302 паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.
Разом з тим, чинним є також Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (далі – Положення №2503-XII).
Пунктами 2, 3 Положення №2503-XII передбачено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Отже, Положенням №2503-XII передбачено можливість виготовлення паспорта громадянина України у формі книжечки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 “Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. №302” пункт 3 Постанови №302 доповнено положенням, згідно з яким Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за №620/33591, затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі – Тимчасовий порядок №456).
Відповідно до пункту 1 розділу I Тимчасового порядку №456 він визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Таким чином, нормативне регулювання передбачає можливість оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки на підставі відповідного рішення суду.
Вирішуючи питання про правомірність відмови відповідача, суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII, не лише звужують, а фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, залишаючи лише право на отримання паспорта громадянина України, який містить такий носій.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позбавлення особи можливості отримати паспорт у традиційній формі книжечки та пов`язані із цим побоювання окремої суспільної групи щодо можливого негативного впливу отримання ID-картки на приватне життя становлять втручання держави у права особи, яке не є необхідним у демократичному суспільстві та непропорційне цілям, що мали бути досягнуті.
Також Велика Палата Верховного Суду вказала, що законодавець, приймаючи Закон України від 14.07.2016 №1474-VIII, яким внесено зміни до Закону №5492-VI, не дотримав вимог щодо недопущення звуження прав громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та недопущення дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин щодо отримання паспорта громадянина України.
З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду визнала протиправною відмову територіального органу Державної міграційної служби в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
При цьому суд враховує, що визначальне значення для застосування зазначених правових висновків мають конкретні обставини звернення особи до органу Державної міграційної служби, зокрема мотиви її відмови від оформлення паспорта у формі ID-картки.
Як встановлено судом, у цій справі звернення до відповідача було зумовлене саме релігійними переконаннями та небажанням застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру під час оформлення паспорта громадянина України.
Такі обставини відповідають суті правовідносин, які були предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17.
Суд також враховує, що на час звернення до відповідача у червні 2026 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не досяг 16-річного віку.
Разом з тим, на дату надання відповідачем відмови – 29.07.2026 – позивачу вже виповнилося 16 років, тобто він досяг віку, передбаченого пунктом 2 Положення №2503-XII для видачі паспорта громадянина України.
При цьому у листі від 29.07.2026 відповідач не посилався на недосягнення позивачем відповідного віку як на підставу відмови, а обґрунтував свою позицію виключно відсутністю рішення суду, що набрало законної сили.
Зважаючи на зазначене, вік позивача на момент первісного звернення не може бути самостійною підставою для визнання правомірною оскаржуваної відмови.
Щодо доводів відповідача про недотримання встановленої процедури звернення за отриманням паспорта громадянина України суд зазначає наступне.
У постанові від 30.04.2025 у справі №420/29754/23 Верховний Суд наголосив, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта незалежно від його форми здійснюється шляхом подання заяви встановленої форми з відповідними документами, а дотримання процедурних вимог є обов`язковим.
Водночас у цій справі необхідно розмежовувати дотримання процедури оформлення паспорта та мотиви, з яких відповідач відмовив особі в реалізації заявленого права.
Як убачається з листа від 29.07.2026 №0722-691/0722.1-26, відповідач не вказав на відсутність конкретних документів чи недодержання заявником визначеної форми заяви як на причину неможливості оформлення паспорта.
Натомість відповідач зазначив про відсутність правових підстав для видачі паспорта у формі книжечки без рішення суду, що набрало законної сили.
Отже, доводи відзиву щодо неподання заяви-анкети встановленого зразка та ненадання необхідних документів не були покладені в основу оскаржуваної відмови.
При цьому суд не ототожнює право особи на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки зі звільненням від виконання встановлених законодавством процедурних вимог щодо подання необхідних документів.
Разом з тим формальні вимоги до оформлення документа не можуть бути підставою для категоричної відмови у можливості отримання паспорта у формі книжечки виключно з мотивів відсутності попереднього рішення суду без належного врахування конституційних прав особи.
Оцінюючи наведені обставини, суд також бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.04.2025 у справі №420/29754/23, щодо необхідності встановлення обставин можливого попереднього внесення персональних даних заявника до Єдиного державного демографічного реєстру, зокрема у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Разом з тим, у матеріалах цієї справи відсутні докази оформлення ОСОБА_2 паспорта громадянина України для виїзду за кордон, присвоєння йому унікального номера запису в Реєстрі або попереднього надання згоди на обробку персональних даних із використанням засобів Реєстру.
Відповідач у відзиві на позовну заяву на такі обставини також не посилався та відповідних доказів не надав.
За таких обставин підстав для висновку, що персональні дані позивача вже були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру за його волевиявленням або волевиявленням законного представника, судом не встановлено.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Ураховуючи встановлені обставини справи, наведені положення законодавства та правові висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності оскаржуваної відмови у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки.
З огляду на характер порушеного права та необхідність його ефективного захисту позовні вимоги належить задовольнити шляхом визнання протиправною відмови Маневицького відділу УДМС у Волинській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-XII та зобов`язання відповідача оформити і видати такий паспорт.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 ) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Маневицького відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (44601, Волинська область, Камінь-Каширський район, селище Маневичі, вулиця 100-річчя Маневич, будинок 53) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Маневицького відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII.
Зобов`язати Маневицький відділ Управління Державної міграційної служби України у Волинській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н. В. Стецик
Оригінал: reyestr.court.gov.ua