Суд: Шевченківський районний суд міста Полтави
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №632/1688/26
Суддя: Материнко М. О.
Дата документу 11.11.2026Справа № 632/1688/26
Провадження № 2/554/6038/2026
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11.11.2026 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді — Материнко М.О.,
за участю секретаря судового засідання — Манько М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, —
В С Т А Н О В И В:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.09.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційної системи товариства укладено електронний Кредитний договір (оферти) № 12.09.2025-100002511, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 4 500,00 грн строком на 168 днів (до 26.02.2026 року) зі сплатою процентів за користування кредитом (процентна ставка «Стандарт» — 1 % на день протягом перших 7 чергових періодів, «Економ» — 0,5 % на день у наступних періодах) та комісій: комісії за надання кредиту в розмірі 5 % від суми кредиту (225,00 грн) і комісії за обслуговування кредитної заборгованості (225,00 грн у кожному з 3 чергових періодів, а всього 675,00 грн). Оскільки відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, станом на 24.07.2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 15 885,00 грн, яка складається з: основного боргу (тіла кредиту) — 4 500,00 грн; заборгованості за процентами — 5 985,00 грн; комісії за надання кредиту — 225,00 грн; додаткової комісії за обслуговування — 675,00 грн; відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України — 4 500,00 грн. Позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та понесені судові витрати (судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на надсилання позовної заяви у розмірі 150,00 грн).
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача — Мохир Я.В. у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи неявку відповідача, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не подала відзив, а також відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. ст. 280, 281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи, про що постановив відповідну ухвалу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судом установлено, що 12 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний Кредитний договір (оферти) № 12.09.2025-100002511, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора (смс-повідомлення на номер мобільного телефону) відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 4 500,00 грн строком на 168 днів на умовах строковості, зворотності та платності. Під час укладення договору ідентифікація особи відповідача та підтвердження його адреси здійснювалися із залученням Системи BankID Національного банку України.
Факт перерахування кредитних коштів у розмірі 4 500,00 грн 12 вересня 2025 року на платіжну картку № НОМЕР_1 , належну відповідачу, підтверджується наявним у матеріалах справи листом платіжної організації ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 1-1804 від 18.04.2026 року (транзакція в системі iPay.ua № 861549482) та договором на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 року.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Як убачається з розрахунку заборгованості станом на 24.07.2026 року, наданого позивачем, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) у розмірі 4 500,00 грн та за нарахованими процентами за користування кредитом у розмірі 5 985,00 грн (разом — 10 485,00 грн), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо вимог позивача про стягнення комісії за надання кредиту в сумі 225,00 грн, комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 675,00 грн (усього 900,00 грн), а також відсотків на підставі статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 4 500,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 18 цього Закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, постанови Касаційного цивільного суду від 18.01.2023 у справі № 201/7267/20, від 22.02.2023 у справі № 757/45133/19-ц) встановлення одноразової комісії за надання (видачу) кредиту, яка нараховується одномоментно у відсотковому відношенні до суми кредиту (в даному випадку — 5 % або 225,00 грн за перерахування коштів), не є платою за реальну додаткову чи супровідну послугу, яку кредитодавець надає споживачу, оскільки видача кредиту є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором (ст. 1054 ЦК України), платою за виконання якого є проценти за користування кредитом. Нарахування комісії за дії, які кредитодавець вчиняє на власну користь при оформленні та видачі кредиту, є нікчемною (несправедливою) умовою договору в силу ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 228 ЦК України. Отже, позовна вимога про стягнення комісії за надання кредиту в сумі 225,00 грн задоволенню не підлягає.
Аналогічно, комісія за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 675,00 грн (за організацію та забезпечення інформаційної підтримки, надання консультацій тощо) за своєю суттю є платою за послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати в рамках виконання кредитного договору та організації розрахунків, тому її стягнення порушує вимоги законодавства про захист прав споживачів. За таких обставин у задоволенні вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 675,00 грн також слід відмовити.
Щодо вимоги позивача про стягнення відсотків на підставі статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 4 500,00 грн, суд виходить із такого.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас, вирішуючи питання про стягнення заявлених сум та аналізуючи правову природу нарахованих позивачем платежів і санкцій, суд бере до уваги спеціальні законодавчі гарантії захисту прав споживачів в умовах воєнного стану.
Зокрема, відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Зазначені нарахування за своєю правовою сутністю та економічним наслідком виконують не компенсаторну функцію (відшкодування майнових втрат кредитора), а каральну санкцію (штрафний характер), яка багаторазово перевищує будь-які розумні економічні втрати кредитора від несвоєчасного повернення коштів, і створює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). При цьому відповідно до розрахунку заборгованості позивач почав нараховувати вказані платежі за ст. 625 ЦК України вже з 26.09.2025 року (на 15-й день користування кредитом), тоді як загальний строк повернення кредиту за договором становить 168 днів — до 26.02.2026 року.
Також судом враховано приписи статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», які встановлюють обмеження сукупної суми неустойки та інших платежів, що підлягають стягненню з позичальника за порушення умов договору, з метою недопущення кабальних умов кредитування.
З огляду на викладене, а також ураховуючи законодавчі обмеження щодо відповідальності боржника та нарахування штрафних платежів у період дії воєнного стану згідно з прикінцевими та перехідними положеннями чинного законодавства України, вимоги позивача про стягнення відсотків на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 4 500,00 грн є необґрунтованими, суперечать імперативним нормам права та засадам справедливості, у зв`язку з чим у задоволенні цієї частини позову слід відмовити.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 12.09.2025-100002511 від 12 вересня 2025 року у розмірі 10 485,00 грн (4 500,00 грн — основний борг та 5 985,00 грн — проценти за користування кредитом).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Оскільки позов задоволено частково (на 66 % від заявленої ціни позову 15 885,00 грн), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 757,18 грн.
Щодо вимоги про стягнення витрат, пов`язаних з надсиланням позовної заяви відповідачу, у розмірі 150,00 грн, суд зазначає, що згідно з ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на поштові послуги, пов`язані з направленням процесуальних документів іншій стороні у випадках, коли такий обов`язок покладено законом (зокрема при поданні позову в електронній формі через «Електронний суд»). Ураховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина вказаних поштових витрат пропорційно до задоволених вимог у розмірі 99,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 205, 228, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 626–629, 638, 639, 1048–1050, 1054, 1056-1, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 12, 13, 76–81, 133, 141, 247, 259, 263–265, 268, 274–279, 280–282, 354 ЦПК України, суд —
В И Р І Ш И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором (оферти) № 12.09.2025-100002511 від 12 вересня 2025 року в загальному розмірі 10 485 (десять тисяч чотириста вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок, з яких: 4 500,00 грн — заборгованість за основним боргом (тілом кредиту), 5 985,00 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1 757 (одна тисяча сімсот п`ятдесят сім) гривень 18 копійок та витрати на надсилання позовної заяви в розмірі 99 (дев`яносто дев`ять) гривень 00 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання як ВПО: АДРЕСА_1 .
Суддя М.О.Материнко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua