Суд: Вишгородський районний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: спори про припинення права власності на земельну ділянку
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №363/7329/25
Суддя: Чірков Г. Є.
03.11.2026 Справа № 363/7329/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого–судді Чіркова Г.Є.,
при секретарі Кострицькій В.Д.,
за участі представника позивача Зубчук О.Р.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
представника третьої особи Мацієвської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_2 , третя особа – Кабінет Міністрів України, про витребування земельних ділянок лісогосподарського призначення з чужого незаконного володіння,
встановив:
04.12.2025 року представник Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» позов до Пірнівської сільської ради, ОСОБА_2 , третя особа – Кабінет Міністрів України, й після уточнення вимог просив про витребування на користь позивача з чужого незаконного володіння земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:0002, яка знаходиться на території Пірнівської сільської ради за межами населеного пункту в частині накладення площею 1,429 га на земельну ділянку лісового призначення з кадастровим номером 3221886400:36:073:6002 згідно робочого креслення із схематичним позначенням накладки згідно відомостей з ДЗК, яка вибула із земель лісового призначення без відома та погодження позивача.
Представник третьої особи надала письмові пояснення на підтримання позову, в яких зазначила, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», звертаючись до суду із вказаною позовною заявою обґрунтовано вважає, що Новосілківська сільська рада своїм рішенням «Про передачу земельної ділянки у власність», яким затверджено проект щодо відведення земельної ділянки площею 6,4872 га з кадастровим номером 3221886400:36:073:00002, незаконно розпорядилась спірною земельною ділянкою та фактично змінила цільове призначення земель лісогосподарського призначення з перевищенням передбачених законом повноважень, оскільки будь-які рішення щодо вилучення та/або погодження зміни цільового призначення відведених у приватну власність спірних лісових ділянок не приймалися. ДП «Вищедубечанське лісове господарство» згоди на вилучення зазначених земельних ділянок не надавало.
Крім того, Кабінет Міністрів України рішення щодо вилучення та/або погодження зміни цільового призначення відведеної у приватну власність спірних лісових ділянок за рахунок земель ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не приймав.
Також зазначила, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.
За таких обставин вважає, що, спірні земельні ділянки набуті у приватну власність всупереч розпорядженню Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року N?610 - р.
В суді представник позивача позов підтримала з викладених у ньому підстав.
Представник відповідача Головіної О.Ю. проти позову заперечила з підстав необґрунтованості, недоведеності та істотної суперечності наданих доказів, про що також подала письмові пояснення.
Представник третьої особи позов і надані письмові пояснення підтримала.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали суд дійшов наступного.
Встановлено, що в судовому засіданні представник позивача посилалась на те, що позовна заява обґрунтована тим, що відповідно ст. 23 Земельного кодексу (в редакції, що діяла на момент надання землі – від 18.12.1990) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. На підставі даного рішення ДП «Вищедубечанське ЛГ» отримало державний акт ІІ-КВ№003308 на право постійного користування землею, який 24.09.1998 було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №3.
В подальшому Наказом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 05.01.2023 №214 «Про закріплення майна за філією «Вищедубечанське лісове господарств» за філією «Вищедубечанське лісове господарств» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», ЄДРПОУ 44994471, закріплено майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України 05.01.2023 №47 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарств».
09 вересня 2024 року Наказом ДП «Ліси України» №1520 Про створення філії «Столичний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» створено філію «Столичний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», визначено місцезнаходження: Україна, 03115, м. Київ, вул. Святошинська, будинок 30.
18 жовтня 2024 року Наказом Про припинення філії «Вищедубечанське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», керуючись Статутом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.05.2024 р. №141, Положенням про філію «Вищедубечанське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 26.12.2023 р. №2099 припинено філію «Вищедубечанське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» шляхом її закриття.
Сторона позивача наголошує, що із земель колишнього ДП «Вищедубечанського лісгоспу» без відома та погодження останнього, а саме частина земель лісового призначення з кадастровим номером 3221886400:36:073:6002 була визначена, як землі комунальної власності Пірнівської громади (колишня Новосілківська сільська рада) без відома та погодження лісгоспу земельна ділянка за кадастровим номером: 3221886400:36:073:0002 вибула з державної власності. Вказане підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а саме, що будинок відпочинку сімейного типу (дачний), загальної площі 150,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці з кадастровим номером: 3221886400360730002, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа: 6.4872 га.
Згідно даних ВО «Укрдержліспроект» спірна земельна ділянка накладається частково на землі лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3221886400:36:073:6002 (квартал 887 виділ 7 Лівобережне лісництво), що схематично відображено на карті наданої ВО «Укрдержліспроект». Спірна частина земельної ділянки є землями лісового фонду, відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває в постійному користуванні ДСГП «Ліси України» (в колишньому ДП «Вищедубечанське ЛГ»), що підтверджується матеріалами лісовпорядкування та кадастровими планами, що містяться в Технічній документації.
Згідно ст.ст. 19, 55, 84 ЗК та ст. 5 ЛК (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) спірна земельна ділянка відносилась до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувалась для ведення лісового господарства у порядку, визначеному ЛК. Наразі земельна ділянка з кадастровим номером 3221886400:36:073:0002 перебуває у фактичному володінні ОСОБА_2 , і відповідач розпоряджається даною земельною ділянкою, та користується нею.
Таким чином, сторона позивача вважає, що позов підлягає задоволенню шляхом витребування із чужого незаконного володіння на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ 44768034, в особі Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ 45530596, земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:073:0002, яка знаходиться на території Пірнівської (Новосілківської) сільської ради Вишгородського району (за межами населеного пункту) в частині площі накладання на земельну ділянку лісового призначення з кадастровим номером 3221886400:36:073:6002.
В судовому засіданні, представник відповідача проти задоволення позову заперечила з наступних підстав. Поданий позов обґрунтовано виключно тим, що позивач є постійним користувачем земель лісогосподарського призначення на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, що підтверджується Державним актом на право постійного користування для ведення лісового господарства ІІ-КВ №003308 від 24.09.1998 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №3; а також тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221886400:36:073:0002, яка знаходиться на території Пірнівської (Новосілківської) сільської ради Вишгородського району (за межами населеного пункту), є земельною ділянкою лісового фонду та відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України» (в колишньому ДП «Вищедубечанський лісгосп»), що підтверджується матеріалами лісовпорядкування.
Зазначила, що для обґрунтування своєї позиції, позивач надає копію державного акту ІІ-KB №003308 на право постійного користування землею від 24.09.1998, копію проєкту організації та розвитку лісового господарства ДП «Вищедубечанський лісгосп» та копію технічної документації по виготовленню державного акту на право постійного користування землею Вищедубечанському держлісгоспу на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області 1998 р. Проте, з наданих позивачем письмових документів, а також з витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:073:0002 від 16.12.2025 року № НВ-9989804812025 слідує, що вони підтверджують належність земельної ділянки до категорії земель «Землі житлової та громадської забудови» за цільовим призначенням 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», що виключає віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.
Наголошувала, що відповідачка ОСОБА_2 в лютому 2009 року набула (придбала) лише будинок відпочинку сімейного типу (дачний), але не витребувану земельну ділянку, відтак ОСОБА_2 не є належним відповідачем у даній справі, оскільки є виключно користувачем ділянки в частині необхідної для обслуговування дачного будинку площею 150, 6 кв.м., на підставі членства у житловому кооперативі «Нокад».
Заявлена до витребування земельна ділянка з кадастровим номером 3221886400:36:073:0002 належить до земель комунальної власності, а тому сторона відповідача ОСОБА_2 не може відповідати за цим позовом, спосіб захисту в якому обрано невірно, оскільки без повернення у державну власність неможливо витребувати земельну ділянку на користь держави, а вимоги про витребування земельної ділянки безпідставно висунуто до фізичної особи, яка не є власником земельної ділянки, що є предметом позову в частині накладання.
Заявила також і про сплив строків для звернення до суду передбачених Законом України № 4292-ІХ (ч. 3 ст. 388 ЦК України), оскільки ОСОБА_2 є добросовісним користувачем земельної ділянки під садовим будинком, первинна реєстрація якого відбулася ще в 2009 році і з того часу особа вільно та відкрито набула право користування під земельною ділянкою необхідною для обслуговування будинку.
Позовна заява обґрунтована тим, що витребувана в частині площі накладання земельна ділянка з кадастровим номером 3221886400:36:073:0002 є земельною ділянкою комунальної власності, що знаходяться на території Пірнівської (Новосілківської) сільської ради Вишгородського району (за межами населеного пункту), що вибула поза волею позивача та передана відповідачці ОСОБА_2 і накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3221886400:36:073:6002.
На підтвердження вказаного позивачем долучено, а судом досліджено, наступні докази.
Положення про Філію «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затверджену наказом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 27.08.2025 року №1469.
Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осію – підприємців та громадських формувань про Філію «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», дата запису 07.05.2025 та номер запису 1000701800255097081.
Витяг № НВ-9983351882025 від 27.10.2025 щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6002.
Проект організації та розвитку лісового господарства «Вищедубечанський лісгосп» Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства Лівобережного лісництва (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків), виданий Державним агентством лісових ресурсів України Українським державним проєктним-лісовпорядним виробничим об`єднанням Львівська державна лісовпорядна експедиція, інвентарний номер 22/16, примірник №1, 2015 року.
Технічну документацію від 1998 року по виготовленню державного акту на право постійного користування землею Вище-Дубечанському держлісгоспу (Старосільське лісництво) на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області. До якої складу якої входить пояснювальна записка, лист Вище-Дубечанського держлісгоспу про виготовлення державних актів на право постійного користування землею, акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж землекористування, довідка районного відділу земельних ресурсів, висновок районного відділу земельних ресурсів, рішення про затвердження технічної документації по виготовленню державного акту на право постійного користування землею, геодезичні матеріали, графічні матеріали (план меж, проектний план).
Фрагмент з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу №887 Хотянівського лісництва ДП «Вищедубечанський лісгосп», лісовпорядкування 2014 року, з нанесеними чорним кольором – меж кварталів, білим кольором – меж виділів, червоним кольором – меж ділянок.
Інформаційну довідку №445437637 від 29.09.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, відповідно до якої міститься запис, а саме Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 378985732218, тип об`єкта: будинок відпочинку сімейного типу (дачний), об`єкт житлової нерухомості, опис об`єкта: загальна площа 150,6 кв.м., житлова площа 68,4 кв.м., матеріал стін: брус, двоповерховий будинок; адреса: АДРЕСА_1 ; номер відомостей про речове право 7024173 від 17.09.2014, власник: ОСОБА_2 , підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 13603849 від 06.06.2014, документи подані для державної реєстрації Свідоцтво про право власності, серія та номер НОМЕР_1 , виданий 04.02.2009 виконкомом Новосілківської сільської ради на підставі рішення №3 від 16.01.2009, зареєстрованого Комунальним підприємством Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» за №257 в книзі 2.
Довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 16.12.2025, унікальний реєстраційний номер 201-20251216-0010940019, категорія земель – землі житлової та громадської забудови, цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-9989804812025 від 16.12.2025, кадастровий номер земельної ділянки 3221886400:36:0073:0002, місце розташування (адміністративно-територіальна одиниця) Київська область, Вишгородський район, с. Новосілки; категорія земель – землі житлової та громадської забудови; вид цільового призначення – 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); площа земельної ділянки, гектарів – 6.487 га; інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки – технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 11.04.2014, ТОВ «Центр геодезії та кадастру», ОСОБА_3 ; орган, який зареєстрував земельну ділянку – Управління Держземагенства у Вишгородському районі; дата державної реєстрації земельної ділянки – 03.08.2015; інформація про власника (користувача) земельної ділянки – Відомості з ДРРП не надходили; документ, який є підставою для виникнення права – Відомості з ДРРП не надходили; вид права – Відомості з ДРРП не надходили; інформація про власників (користувачів) земельної ділянки – Відомості з ДРРП не надходили; опис меж: від А до Б землі запасу сільської ради, від Б до В землі водоохоронної зони, від В до А землі загального користування сільської ради.
Довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 22.01.2026, унікальний реєстраційний номер 201-20260122-0011092520, категорія земель – землі житлової та громадської забудови, цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Робоче креслення виконане на основі відомостей Державного земельного кадастру з метою визначення площі та межі земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку 3221886400:36:073:6002, без вказання дати створення документа, за підписом сертифікованого інженера – землевпорядника ОСОБА_4 . Долучене позивачем робоче креслення не містить ні дати його створення, ні відомостей щодо того, де, коли, з якої системи координат та на яку дату отримані зазначені координати поворотних точок земельних ділянок, на схемі відсутні як площа земельної ділянки лісового фонду, так і площа земельної ділянки, що накладається.
Проект організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Вищедубечанський лісгосп» Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, виданий Українським державним проєктним-лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект» Львівська державна лісовпорядна експедиція, інвентарний номер 85, примірник №4, 2015 року, який містить опис проведених лісовпорядних робіт на території Вищедубечанського лісгоспу.
Передавальний акт балансових рахунків, необоротних та оборотних активів, зобов`язань, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство», яке координується Київським обласним та місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства від 02.01.2023, затверджений Наказом Державного агентства лісових ресурсів України 05.01.2023 №47.
Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія НОМЕР_2 , видане Новосілківською сільською радою 04.02.2009, тип об`єкта будинок відпочинку сімейного типу (дачний), адреса об`єкта АДРЕСА_2 , власник ОСОБА_5 , підстава видачі Рішення виконавчого комітету Новосілківської сільської ради від 16.01.2009 №3; Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видане Комунальним підприємством Вишгородської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації», номер витягу 22083200, дата витягу 05.03.2009, реєстраційний номер 263335206 тип об`єкта будинок відпочинку сімейного типу (дачний), адреса об`єкта АДРЕСА_2 , власник ОСОБА_5 , підстава видачі Рішення виконавчого комітету Новосілківської сільської ради від 16.01.2009 №3.
Згідно відповіді на адвокатський запит №26/05 від 26.05.2026 Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» Філія «Столичний лісовий офіс» за вих.№10217/40.1.11-2026 від 03.06.2026 надано завірену копію Державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-КВ №003308 від 24 вересня 1998 року, виданого Вище – Дубечанському лісгоспу на території Новосілківської сільської ради та зазначено про відсутність технічної документації по виготовленню цього державного акту, технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації на землях, які перебували в постійному користуванні ДП «Вищедубечанського лісгосп» в філії «Столичний лісовий офіс», та надано копію проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Вищедубечанський лісгосп», Хотянівське лісництво Львів – 2015 рік, за період інших років проекти у філії відсутні, також надано завірену копію планшету №3 лісовпорядкування 2014 року, повідомлено про відсутність координат поворотних точок та планшетів інших років у філії.
Планшет №3 лісовпорядкування 2014 року Хотянівське лісництво, Київська область Вишгородський район, ДП «Вищедубечанський лісгосп», Дозвіл ВО «Укрдержліспроекту» від 14.02.2015р.
Згідно відповіді на адвокатський запит №30/05 від 02.06.2026 Київська обласна військова адміністрація за вих.№835/31.01/31.02.01/2026 від 10.06.2026 повідомила, що в Департаменті відсутня технічна документація щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер 3221886400:36:073:6002.
Згідно відповіді на адвокатський запит №27/05 від 26.05.2026 Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання ВО «Укрдержліспроект» за вих.№03/1053-26 від 06.06.2026 згідно якої запитувані планово-картографічні матеріали відсутні в розпорядженні ВО «Укрдержліспроект», у зв`язку зі знищенням адмінбудівлі в 2022 році, зокрема матеріалів лісовпорядкування. Додатково проінформовано, що виготовлення каталогів координат та здійснення зйомки кутів поворотів зовнішніх меж земельних ділянок лісового фонду чинними нормативно-правовими актами, які регулюють лісовпорядкування не передбачено і при проведенні лісовпорядкування не здійснюється. Надано акт про пожежу від 12 травня 2022 року.
Згідно відповіді на адвокатський запит №29/05 від 02.06.2026 Головнего управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області за вих.№29-10-0.331-5790/2-26 від 08.06.2026 повідомило про те, що у місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель відділу №7 Держгеокадастру технічна документація щодо виготовлення державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003308 від 24.09.1998 – відсутня. Додатково зазначено, що складовою частиною документації із землеустрою є графічні матеріали, схеми розміщення земельної ділянки, рішення (розпорядження) органів місцевого самоврядування (органів державної влади), договори купівлі-продажу тощо.
Під час дослідження письмових доказів, а також співставлення між собою відомостей та графічних матеріалів в судовому засіданні, а саме державного акту на право постійного користування серії ІІ-КВ №003308 в частині місцезнаходження земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3221886400:36:073:6002 з Фрагментом з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу №887 Хотянівського лісництва ДП «Вищедубечанський лісгосп», лісовпорядкування 2014 року, в частині місцезнаходження земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3221886400:36:073:6002 та земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:0002, з Робочим кресленням, виконаним на основі відомостей Державного земельного кадастру з метою визначення площі та межі земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку 3221886400:36:073:6002, а також співставлення з Планшетом №3 №3 лісовпорядкування 2014 року Хотянівське лісництво, Київська область Вишгородський район, ДП «Вищедубечанський лісгосп» відповідність вказаного розташування зазначених земельних ділянок на долучених доказах за відповідною конфігурацією не вбачається.
Також суд звертає увагу, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221886400:36:073:0002, згідно дослідженого Витягу з ДЗК межує з землями сільської ради загального користування та землями запасу сільської рад, а також із землями водоохоронної зони, таким чином з наданих позивачем доказів не вбачається та не підтверджується суміжність земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6002 з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886400:36:073:0002.
Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Відповідно до ст. 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.
Згідно ст. 79 ЗК України земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Згідно ч. 1-5 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється:
у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;
шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;
шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;
за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Відповідно до ст. 202 та ст. 204 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.
Ведення Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до закону.
Згідно ст. 11 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів.
Зміна вимог норм та правил, технічних регламентів щодо показників точності або способів її визначення, зміна геодезичної або картографічної основи Державного земельного кадастру (у тому числі систем координат), що використовувалися для його ведення, не є підставою для визнання відомостей Державного земельного кадастру такими, що підлягають уточненню, якщо на момент їх внесення вони відповідали нормам та правилам, технічним регламентам.
Статтею 80 ЗК України передбачено, що суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Пунктом «е» ч. 1 ст. 19 ЗК України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема землі лісогосподарського призначення.
Згідно ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках; г) полезахисними лісовими смугами на землях сільськогосподарського призначення.
Статтею 5 ЛК України унормовано, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи (ст. 7 ЛК України).
Згідно ст. 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів. що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Статтею 84 ЗК України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Частиною 5 «Прикінцевих положень» ЛК України передбачено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Відповідно до п.п. 4-7 Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №848 від 20.06.2007 року, документація кадастру ведеться на основі державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень та первинного обліку лісів окремо за власниками лісів і постійними лісокористувачами на підставі документів, визначених статтею 52 Лісового кодексу України. Дані про розподіл лісового фонду між власниками лісів і постійними лісокористувачами, його кількісний склад погоджуються з територіальними органами земельних ресурсів. Інформація про зміни у лісовому фонді вноситься власниками лісів і постійними лісокористувачами у матеріали первинного обліку лісів станом на 1 січня поточного року. На основі такої інформації уточнюється до 1 лютого документація кадастру. Республіканський комітет з лісового та мисливського господарства Автономної Республіки Крим, територіальні органи Держлісагентства щороку подають територіальним органам земельних ресурсів інформацію про показники кадастру з урахуванням поточних змін для ведення ними державного земельного кадастру.
Таким чином, матеріали лісовпорядкування можуть використовуватись як правовстановлюючий документ виключно у разі відсутності належним чином отриманих державних актів на право постійного користування. Отже, суд сприймає критично посилання позивача в даній справі на матеріали лісовпорядкування 2014 року та вважає їх безпідставним у зв`язку з наявністю у ДСГП «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» належним чином виготовленого Державного акту на право постійного користування для ведення лісового господарства ІІ-КВ №003308 від 24.09.1998 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №3.
У той же час суд зазначає, що 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року, згідно якого відповідні норми ЦК та ЦПК України викладено в новій редакції.
Так, відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо:
1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень;
2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Держава, територіальна громада, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо:
1) з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше десяти років;
2) з дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше десяти років.
Зміна першого та подальших набувачів не змінює порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна, передбаченого цією частиною.
Дія положень цієї частини не поширюється на випадки, якщо майно на момент вибуття з володіння держави або територіальної громади належало:
а) до об`єктів критичної інфраструктури;
б) до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;
в) до об`єктів та земель оборони;
г) до об`єктів або територій природно-заповідного фонду, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об`єктів (територій) на момент вибуття з володіння;
ґ) до гідротехнічних споруд, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об`єктів на момент вибуття з володіння;
д) до пам`яток культурної спадщини, які не підлягали приватизації.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Згідно ст. 390 ЦК України, власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.
Власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.
Добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.
Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.
Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 391 ЦК України, якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.
Обов`язковість врахування положень Закону України від 12 березня 2025 року № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» також відображено у постановах Верховного Суду, зокрема від 30 квітня 2025 року у справі № 686/14711/21, від 07 травня 2025 року у справі № 128/680/21, від 21 травня 2025 року у справі № 678/1280/21.
Згідно ч. 5 статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто, незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 у справі № 907/50/16).
Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які потрібно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує таке втручання легітимну мету; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним такій меті.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення загального («суспільного», «публічного») інтересу, яким може бути, зокрема, інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства може становити суспільний (загальний) інтерес (рішення від 2 листопада 2004 року в справі «Tregubenko v. Ukraine», заява № 61333/00, пункт 54).
Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо добросовісна особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало заходів втручання у право мирного володіння майном.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції вимагає існування для будь-якого втручання розумного зв`язку пропорційності між застосовними засобами та метою, якої прагнули досягти. Цей справедливий баланс буде порушено, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. У цьому контексті Суд неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Цей принцип, як правило, не повинен перешкоджати органам державної влади виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Проте необхідність виправити стару «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка добросовісно покладалася на законність дій органу державної влади. Ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу і помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб. У контексті скасування помилково наданого права власності «принцип належного урядування» може не лише покладати на органи державної влади обов`язок діяти невідкладно при виправленні своєї помилки, але й може також вимагати виплати колишньому добросовісному власнику належної компенсації або іншого виду відповідного відшкодування.
У рішеннях ЄСПЛ сформовано правовий підхід, згідно якого ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
У справі «Космацька проти України» (заява № 9953/16) йдеться серед іншого про те, що внесені у 2025 році зміни до національного законодавства України Законом № 4292-ІХ повинні бути застосовані до відповідних справ.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2022 року в справі №908/976/19 виснувала, зокрема, що перевірка добросовісності набувача майна здійснюється саме при вирішенні питання про витребування/повернення майна.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).
Застосування цього принципу передбачає, що правовий режим земельної ділянки та об`єктів нерухомого майна, які на ній розташовані, має визначатися з урахуванням їх взаємозв`язку, а втручання у право власності на земельну ділянку неминуче впливає і на правовий статус розташованих на ній будівель та споруд.
Разом з тим, долучені до матеріалів справи докази не містять жодних відомостей щодо власника земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:0002. Згідно з наданими доказами, зокрема інформаційної довідки з ДРРП та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно відповідачка ОСОБА_2 є власником садового (дачного) будинку, а не земельної ділянки.
Жодних відомостей щодо правових підстав користування ОСОБА_2 витребуваної земельної ділянки площею 6.487 га; або відомостей щодо іншої площі такого користування під садовим (дачним) будинком площею 150,6 кв.м. матеріали справи не містять.
Дані про місце розташування садового будинку в межах спірної земельної ділянки в справі відсутні і суду не надані.
Отже належні, допустимі і достатні докази існування факту накладання на землі лісогосподарського призначення земель комунальної власності в суді належним чином не доведено, оскільки доказів належності земельної ділянки та її площі фізичній особі не надано, коли одне тільки співставлення конфігурацій земельних ділянок у повній мірі з наданими робочими кресленнями не співпадає, а розташування садового будинку і земельної ділянки під ним є невизначеним.
У той же час, позовні вимоги у справі висунуто до Пірнівської сільської ради та ОСОБА_2 про витребування з чужого незаконного володіння на користь держави земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 3221886400:36:073:0002.
Разом з тим всі необхідні обставини, які входять до предмету доказування по справі, залишилися не доведеними.
Так, обставини того, коли, в який спосіб, за яким правочином, за якої правової підстави чи без такої, спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача без його відома та погодження, та коли, за якою особою, на якому праві зареєстровано право власності на неї, з матеріалів справи на основі належних, допустимих і достатніх доказів встановити неможливо.
Відтак належні, допустимі і достатні докази існування достатніх підстав передбачених ст.ст. 387-391 ЦК України для витребування спірної земельної ділянки на користь позивача з чужого незаконного володіння відповідачів у суді не доведено.
При цьому позовні вимоги в частині, що стосується кожного з відповідачів є недостатньо визначеними, а існування та характер спірних правовідносин, що виникли між учасниками справи, є недостатньо обґрунтованим.
Підстави вважати, що відповідачі незаконно заволоділи спірною земельною ділянкою, яка підлягає витребуванню на користь позивача в суді не доведено.
В чому полягає порушення прав позивача відповідачами Пірнівською сільською радою та ОСОБА_2 в суді залишилося не встановленим, належно необґрунтованим та недоведеним, які і те, що саме ці особи є належними відповідачами по справі.
При цьому пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пункт 31.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц).
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 3 ст. 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим, заявляючи певні позовні вимоги особа повинна нести тягар їх доказування.
Положеннями ст.ст. 77, 78 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, водночас, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вимогами ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.
Відповідно до принципу змагальності цивільного судочинства обов`язок доказування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається безпосередньо на учасників справи. Суд не наділений повноваженнями перебирати на себе функції сторони у процесі доказування, самостійно формувати доказову базу на підтвердження позиції одного з учасників справи або усувати недоліки доказування, допущені сторонами. Правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 335/1041/19-ц, зокрема Суд наголосив, що збирання доказів за власною ініціативою є виключенням із загального правила змагальності сторін та не може використовуватися як механізм сприяння одній зі сторін у збиранні процесуального матеріалу. Таким чином, самостійне збирання судом доказів, які стосуються предмета доказування, за відсутності передбачених законом виняткових підстав є порушенням принципу змагальності сторін та норм процесуального права.
Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила – стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).
Отже позовні вимоги на основі належних, допустимих та достатніх доказів позивачем не доведено, а тому в задоволенні вказаного позову слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.
вирішив:
у задоволенні позову відмовити.
Повне судове рішення складено 13 листопада 2026 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Позивач: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», ЄДРПОУ - 45530596, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 30.
Відповідачі: Пірнівська сільська рада Вишгородського району Київської області, ЄДРПОУ – 04359643, знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Пірнове, вул. Спортивна, 1.
ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Третя особа: Кабінет Міністрів України, ЄДРПОУ – 00019442, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 12/2.
Суддя
Оригінал: reyestr.court.gov.ua