Суд: Рівненський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №569/11116/25
Суддя: Боймиструк С. В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 року
м. Рівне
Справа № 569/11116/25
Провадження № 22-ц/4815/1354/26
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді – Боймиструка С.В., суддів: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,
секретар судового засідання: Хлуд І.П.,
за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕТЕПЛОЕНЕРГО" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про захист прав споживача,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_3 (далі - позивач), діючи через свого представника ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ТОВ "Рівнетеплоенерго" (далі - відповідач) про захист прав споживача, в якому просить:
визнати її порушене право як споживача на запитувану інформацію щодо розрахунків та спожитих об`ємів наданих послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання;
зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" надати інформацію з підтвердженням відповідними документами, що воно на законних підставах здійснювало з 2014 року і здійснює на даний час свою господарську діяльність з теплопостачання;
надати інформацію, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" є на законних підставах з 2014 року і на даний час виконавцем комунальних послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання до будинку АДРЕСА_1 ;
надати інформацію щодо помісячного об`єму наданих послуг як з теплопостачання як будинку АДРЕСА_1 в цілому, так і квартирі АДРЕСА_2 , так і послуг з гарячого водопостачання за період з 01.10.2014 року по 31.10.2024 року;
надати помісячний розрахунок суми виставленого боргу за надані комунальні послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.10.2014 року по 31.10.2024 року у заявленій сумі 68 535,22 основного боргу;
надати копії договорів про надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання;
стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 80000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ТОВ подало до суду позов про стягнення з неї та ОСОБА_2 заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.10.2014 по 31.10.2024 (ціна позову 77 736,19 грн, з яких 68 535,22 грн основного боргу). Квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_2 отримала у спадок у 2020 році, а позивачка свою частку отримала у подарунок у 2021 році.
Позивачка стверджує, що ТОВ не надало доказів того, що саме воно на законних підставах здійснювало діяльність з надання зазначених послуг у цьому будинку у вказаний період. На її думку, ТОВ не подало розрахунків сум платежів та обсягів послуг, які нібито були надані й спожиті, а лише оборотну відомість із заздалегідь заповненими, незрозумілими сумами, без обсягів споживання й зі незрозумілими цифрами в графі "тариф".
З метою отримати докази того, що ТОВ є кредитором, та математичне обґрунтування помісячної суми боргу, співвласниця ОСОБА_2 07.03.2025 звернулася до ТОВ із заявою. Відповідь від 01.04.2025 №03-05/920, на думку позивачки, не містить запитуваної інформації, а надана в ній інформація не запитувалась. Це порушує її права як споживача.
Щодо моральної шкоди позивачка зазначає, що після отримання позову ТОВ та відповіді на заяву вона зазнала стресу, безсоння, головних болів, погіршення апетиту (зокрема, посилаючись на зріст 170 см і вагу 40 кг), що негативно позначилося на її стані й стосунках з рідними, друзями та знайомими, змінився її спосіб життя. Звертає увагу, що у зв`язку з воєнними діями стресостійкість громадян знижена. Також вказує, що їй незрозуміло, чому ТОВ не проводило претензійної роботи в попередні роки та не стягувало борг із попередніх власників. Шкоду оцінює в 80 000 грн (ст. 23 ЦК України) і посилається на практику ЄСПЛ щодо ефективного засобу юридичного захисту (рішення у справі "Юрій Михайлович Іванов проти України", п. 64, заява №40450/04, як зазначено в позові).
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 09 квітня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано, що право ОСОБА_3 як споживача Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на запитувану інформацію щодо розрахунків та спожитих об`ємів наданих послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання порушене.
Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" надати інформацію з підтвердженням відповідними документами, що воно на законних підставах здійснювало з 2014 року і здійснює на даний час свою господарську діяльність з теплопостачання.
Надати інформацію, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" є на законних підставах з 2014 року і на даний час виконавцем комунальних послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання до будинку АДРЕСА_1 .
Надати інформацію щодо помісячного об`єму наданих послуг як з теплопостачання як будинку АДРЕСА_1 в цілому, так і квартирі АДРЕСА_2 , так і послуг з гарячого водопостачання за період з 01.10.2014 року по 31.10.2024 року.
Надати помісячний розрахунок суми виставленого боргу за надані комунальні послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.10.2014 року по 31.10.2024 року.
Надати копії договорів про надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 1000 (одна тисяча) грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВНЕТЕПЛОЕНЕРГО" не погоджується з ухваленим рішенням, вважає його необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню через неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що позивачка не є особою, яка зверталася до ТОВ за інформацією. Заяву від 07.03.2025 подала ОСОБА_2 , у зверненні чітко визначено особу, щодо якої запитується інформація, відомостей про представництво чи запит інформації для іншої особи немає, довіреність до заяви не долучалася. Відповідно до ст. 5 ЗУ "Про звернення громадян" ТОВ перевірило заяву на відповідність вимогам закону й 01.04.2025 надало відповідь №03-05/920 особі, яка зверталася, у строк, передбачений ст. 20 цього Закону. Інших звернень від позивачки чи її представника до ТОВ до ухвалення рішення у справі №569/24523/24 не надходило.
Зазначає, що запитувану інформацію позивачці та її представнику (відповідачам у справі №569/24523/24) було надано в межах розгляду справи №569/24523/24 за позовом ТОВ про стягнення заборгованості, а також листом від 01.04.2025. Рішенням Рівненського міського суду від 01.10.2025, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 05.03.2026, у цій справі встановлено факт надання ТОВ і отримання позивачкою послуг з постачання теплової енергії за кв. АДРЕСА_3 .
Щодо вимог про підтвердження законності діяльності та статусу виконавця. ТОВ є виконавцем послуг з централізованого опалення й постачання гарячої води в житловому фонді м. Рівного згідно з рішеннями виконавчого комітету Рівненської міської ради №53 від 09.03.2010 та №103 від 08.06.2010, ліцензіями на виробництво, транспортування й постачання теплової енергії (постанова НКРЕКП №2128 від 11.10.2019), а також на підставі ч. 4 ст. 19 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги". Ці відомості є публічними й загальнодоступними, зокрема на офіційних сайтах Антимонопольного комітету, НКРЕКП і Рівненської міської ради. Скаржник вважає, що факт надання послуг є безспірним (ч. 3 ст. 82 ЦПК України), а самовільне відключення від мереж заборонене.
Щодо вимог про надання помісячних обсягів і розрахунку боргу скаржник зазначає, що ця інформація надавалася позивачці та її представнику в межах справи №569/24523/24.
Щодо вимоги про надання копій договорів скаржник посилається на ч. 5 ст. 13 та п. 3 розділу VI ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", постанови КМУ №830 від 21.08.2019 та №1022 від 08.09.2021. Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, розміщено на офіційному сайті ТОВ 20.09.2021, інформацію про необхідність його укладення розміщено на інформаційних стендах дільниць. Оскільки протягом 30 днів позивачка не повідомила про відмову від договору й не надіслала заперечень чи протоколу розбіжностей, договір вважається укладеним.
Щодо моральної шкоди скаржник посилається на ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 31 ЗУ "Про інформацію" та постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2022 у справі №214/7462/20. Він зазначає, що обов`язковими ознаками є протиправність, шкода, причинно-наслідковий зв`язок і вина, а обов`язок їх доведення лежить на позивачці. Вказує, що з позову незрозуміло, яка саме шкода заподіяна і в чому полягає причинний зв`язок, посилання на стрес, безсоння, головний біль і погіршення апетиту жодними доказами не підтверджені, вини ТОВ немає, бо воно надало відповідь іншій особі у встановленому законом порядку.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до положень статті 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_3 .
За адресою кв. АДРЕСА_3 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
У грудні 2024 року ТОВ "Рівнетеплоенерго" звернулося до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з опалення й гарячого водопостачання (справа №569/24523/24). Заборгованість станом на 01.11.2024 вказана у розмірі 68 535,22 грн, підтверджена оборотною відомістю за період 10.2014–11.2024 за особовим рахунком № НОМЕР_1 . Рішенням від 01.10.2025, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 05.03.2026, позов задоволено частково (в межах позовної давності, за період з квітня 2017 року по жовтень 2024 року), у зустрічному позові ОСОБА_2 про захист прав споживача відмовлено. Судами встановлено, що ТОВ надало відповідь на заяву ОСОБА_2 від 07.03.2025 та належним чином виконало обов`язок надати запитувану нею інформацію.
07.03.2025 ОСОБА_2 звернулася до ТОВ "Рівнетеплоенерго" із заявою (вх. №539). У заяві вона просила:
надати докази, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" є належним кредитором за боргом за період 01.10.2014–31.10.2024;
пояснити підстави стягнення боргу з 01.10.2014, оскільки вона стала власницею 01.12.2020 і надати помісячні розрахункові квитанції;
Також просила надати: відомості про обчислення помісячного розміру заборгованості, її структуру та ціну з копіями документів і нормативними актами; паперову копію договору; математичні розрахунки пені та інфляційних втрат.
Заява викладена від першої особи, згадок про ОСОБА_3 чи довіреність не містить (а.с 34).
01.04.2025 ТОВ "Рівнетеплоенерго" надало відповідь №03-05/920, адресовану ОСОБА_2 , у якій зазначено, що послуги надаються за особовим рахунком № НОМЕР_1 власникам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , роз`яснено ст. 510, 527, 1218, 1268, 1281 ЦК України, порядок формування тарифів та їх розміщення на сайті ТОВ "Рівнетеплоенерго", порядок укладення публічного договору приєднання, а також норми про пеню (ст. 26 ЗУ "Про ЖКП") та про інфляційні втрати й 3% річних (ст. 625 ЦК). Відповідь надіслано 02.04.2025 звичайним поштовим відправленням на адресу: АДРЕСА_4 .
Того ж дня, 02.04.2025, ОСОБА_2 подала зустрічний позов у справі №569/24523/24.
14.06.2021 ОСОБА_3 видала довіреність на ім`я ОСОБА_5 (змінила прізвище на ОСОБА_6 ) на представництво її інтересів у суді та інших органах, строком на п`ять років, до 14.06.2026. Довіреність на момент подання заяви від 07.03.2025 чинна, до заяви її не долучали.
Ухвалою від 05.01.2026 провадження зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №569/24523/24, ухвалою від 25.03.2026 його поновлено.
Позивачка не надала доказів погіршення стану здоров`я, на які посилалась як на підставу вимоги про відшкодування моральної шкоди (медичних документів у матеріалах справи не знайдено).
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив із того, що відповідачем не було забезпечено належного інформування позивача як споживача комунальних послуг про підстави здійснення господарської діяльності з теплопостачання, статус виконавця послуг щодо будинку АДРЕСА_1 , фактичні обсяги наданих послуг та порядок нарахування заборгованості за період з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2024 року. Суд зазначив, що надана ТОВ "Рівнетеплоенерго" відповідь від 01 квітня 2025 року не містила вичерпної інформації з порушених позивачем питань, а подані рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради не давали змоги встановити всі обставини щодо законності діяльності товариства та надання ним послуг саме до зазначеного будинку. При цьому суд врахував, що звернення за отриманням інформації здійснювала ОСОБА_2 також в інтересах позивача на підставі довіреності, а тому відхилив заперечення відповідача щодо звернення особи, яка не є стороною у справі. Посилаючись на положення законодавства про захист прав споживачів та доступ до інформації у сфері житлово-комунальних послуг, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання запитуваної інформації та необхідність зобов`язання відповідача її надати. Крім того, суд вважав доведеним факт завдання позивачу моральної шкоди у вигляді стресу, безсоння, головного болю та погіршення апетиту, пов`язавши такі страждання з необхідністю судового захисту порушених прав. Визначаючи розмір відшкодування, суд, з урахуванням характеру неправомірних дій відповідача, глибини та тривалості страждань, а також принципів розумності і справедливості, визначив його в сумі 1 000 грн замість заявлених 80 000 грн.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не може повністю погодитись, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Способи захисту цивільних прав і інтересів визначені у статті 16 ЦК України, і наведений в ній перелік не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про інформацію", кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Згідно з частиною третьою статті 14 Закону України "Про інформацію" правовий режим інформації про товар (роботу, послугу) визначається законами України про захист прав споживачів, про рекламу, іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 4, 6 статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця) та звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.
Пунктом 2 статті 1 Закону України "Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення" визначено, що кожному споживачу гарантується безперешкодний та безоплатний доступ до інформації про:
-стан розрахунків таким споживачем за спожиті товари, послуги, у тому числі про заборгованість з оплати за спожиті товари, послуги (за наявності), періоди, в яких виникла така заборгованість, відомості про обчислення її розміру, пільги та субсидії (у разі їх надання/призначення);
-фактичні обсяги споживання таким споживачам товарів, послуг за попередні періоди.
Згідно з п. 10, 11 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право без додаткової оплати отримувати від виконавця відповідної послуги чи іншої уповноваженої на розподіл комунальної послуги особи детальний розрахунок розподілу обсягу спожитих комунальних послуг між споживачами багатоквартирного будинку (особливості та порядок отримання споживачами інформації щодо спожитих у багатоквартирному будинку комунальних послуг визначено і статтею 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання"); без додаткової оплати отримувати інформацію про проведені управителем, виконавцем комунальної послуги нарахування плати за житлово-комунальні послуги (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від споживача платежі.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги зобов`язаний без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством.
Як на підставу позову ОСОБА_3 посилалася на неповну відповідь ТОВ від 01.04.2025 №03-05/920 на заяву від 07.03.2025 (вх. №539).
Зважаючи на приписи ст. 15, 16 ЦК України, визнання права порушеним у зв`язку з ненаданням інформації передбачає, що особа зверталася за нею і не отримала її.
Заяву від 07.03.2025 подала ОСОБА_2 . Вона викладена від першої особи: заявниця просить пояснити підстави стягнення "з мене" боргу з 01.10.2014, посилається на те, що "стала власником житла 01.12.2020", і просить надати їй розрахунки та копії документів. Заява не містить посилань на ОСОБА_3 , на довіреність чи на інтереси третьої особи. Відповідно до ч. 5 ст. 5 ЗУ "Про звернення громадян" письмове звернення може бути подане через уповноважену особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Таких відомостей заява не містить.
Висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_2 діяла й в інтересах ОСОБА_3 за довіреністю від 14.06.2021, змістом заяви не підтверджується. Видача довіреності сама по собі не свідчить, що конкретна заява подана на її виконання.
Та сама заява й та сама відповідь були підставою зустрічного позову ОСОБА_2 у справі №569/24523/24, де вона від свого імені просила визнати порушеним її право на інформацію й стягнути 75 000 грн. У цій справі ті самі документи покладено в основу окремої вимоги про порушення права ОСОБА_3 і стягнення 80 000 грн. Рішенням у справі №569/24523/24, залишеним без змін постановою апеляційного суду від 05.03.2026, встановлено, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" належним чином виконало обов`язок надати інформацію у відповідь на цю заяву. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України ці обставини не доказуються повторно при розгляді справи за участю тих самих осіб, зокрема ОСОБА_3 і ТОВ "Рівнетеплоенерго". Суд першої інстанції сам зупиняв провадження до набрання законної сили тим рішенням, проте дійшов протилежних висновків щодо тієї самої відповіді без мотивування відступу.
Відповідь від 01.04.2025 надано особі, яка звернулася, у встановлений строк. Права ОСОБА_3 , яка із заявою не зверталась, цим не порушено, тож підстав визнавати право порушеним немає. У цій частині рішення підлягає скасуванню.
Водночас колегія суддів зауважує, що заявлені позовні вимоги умовно охоплюють два самостійні блоки вимог, які підлягали окремій оцінці судом першої інстанції.
Якщо перша вимога стосувалася перевірки того, чи було порушено право позивачки на отримання інформації внаслідок надання відповідачем відповіді на звернення, то інші вимоги за своїм змістом спрямовані на отримання конкретної інформації та документального підтвердження підстав здійснення відповідачем діяльності з постачання теплової енергії та надання комунальних послуг до відповідного будинку.
Отже, обґрунтованість цих вимог перевіряється судом окремо, незалежно від висновків щодо наявності чи відсутності порушення права позивачки на інформацію за результатами розгляду звернення ОСОБА_2 . При цьому, оскільки обов`язкового досудового порядку звернення з такими вимогами законом не встановлено, їх вирішення потребує оцінки змісту заявлених позивачкою вимог, заперечень відповідача та обсягу інформації, на надання якої позивачка має право відповідно до закону.
Щодо вимог зобов`язати ТОВ надати підтвердження законності здійснення ним з 2014 року господарської діяльності з теплопостачання та інформацію про його статус виконавця комунальних послуг щодо будинку АДРЕСА_1 колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація, а послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.
Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25 квітня 2005 року № 60, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 травня 2005 року за № 541/10821, затверджено Порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг (далі – Порядок).
Відповідно до Порядку органами місцевого самоврядування, власниками житлових будинків визначаються виконавці житлово-комунальних послуг, зокрема, з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення.
Пунктом 1.3 Порядку передбачено, що виконавцем житлово-комунальних послуг, визначених у пункті 1.1 Порядку, може бути суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов`язків, визначених у частині другій статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно пункту 4.1 Порядку виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення (далі - комунальні послуги) може бути виробник зазначених послуг, виконавець послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків чи інший суб`єкт господарювання, з яким дійшли домовленості про надання таких послуг та який відповідає вимогам пункту 1.3 Порядку.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради №53 від 09.03.2010 ТОВ "Рівнетеплоенерго" є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в житловому фонді м. Рівного (а.с. 96). Рішенням того ж комітету №103 від 08.06.2010 ТОВ "Рівнетеплоенерго" надано дозвіл на використання генеральної схеми теплопостачання міста (а.с. 95).
Отже, статус ТОВ "Рівнетеплоенерго" як виконавця послуг з централізованого опалення й постачання гарячої води для житлових будинків м. Рівного випливає з п. 3, 4 ч. 2 ст. 6 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25 квітня 2005 року № 60 та рішень виконавчого комітету Рівненської міської ради №53 від 09.03.2010 і №103 від 08.06.2010. Вимога підтвердити законність діяльності відповідача та його статус виконавця за змістом є вимогою надати роз`яснення нормативно-правового регулювання та правову оцінку, а не відомості, якими володіє відповідач і право на які гарантоване споживачу законом. Обов`язку створювати таку інформацію чи надавати правову оцінку виконавець не має. Суд першої інстанції сам визнав факт надання послуг безспірним, а обставини, пов`язані зі статусом ТОВ "Рівнетеплоенерго", встановлені у справі №569/24523/24 (постанова від 05.03.2026). Крім того, позицію відповідача з цього питання викладено у відзиві на позовну заяву. З огляду на викладене підстав для зобов`язання відповідача надати таку інформацію немає.
Не підлягає задоволенню й вимога про надання помісячного розрахунку суми виставленого боргу за комунальні послуги за період з 01.10.2014 по 31.10.2024 у сумі 68 535,22 грн.
Так, оборотну відомість за особовим рахунком № НОМЕР_1 за 10.2014-11.2024 подано разом з позовом ТОВ "Рівнетеплоенерго" у справі №569/24523/24; копію цієї відомості долучила до позову й сама ОСОБА_3 . Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням, що набрало законної сили, не доказуються у справі за участю тих самих осіб. Колегія під час вирішення цієї справи спирається не на висновок про "належне виконання" обов`язку, а на факт, що відомість з помісячними нарахуваннями й оплатами позивачка отримала, а борг встановлено за нею та стягнуто чинним рішенням.
Якщо споживач уже отримав детальну калькуляцію, вимога повторного надання документів без доведення потреби порушує баланс прав та інтересів сторін. У цій частині рішення підлягає скасуванню.
Водночас колегія суддів погоджується із висновками суду щодо права споживача на отримання інформації щодо помісячного об`єму наданих послуг як з теплопостачання як будинку АДРЕСА_1 в цілому так і квартирі АДРЕСА_2 так і послуг з гарячого водопостачання за період з 01.10.2014 року по 31.10.2024 рік.
Колегія суддів не переоцінює докази, досліджені у справі №569/24523/24, і не ставить під сумнів обставини, встановлені рішенням у ній, зокрема розмір заборгованості (ч. 4 ст. 82 ЦПК України). Предметом цієї справи є не стягнення боргу, а право споживача на інформацію. Відповідач стверджує, що така інформація надавалася позивачці в межах справи №569/24523/24, проте у матеріалах цієї справи доказів цього немає. Зобов`язання надати інформацію про обсяги спожитих послуг, метод їх обчислення (за показаннями приладів обліку чи за нормами споживання) та розрахунок розподілу обсягу не змінює і не скасовує нарахувань, на яких ґрунтується рішення про стягнення, і має інформаційний характер.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо вимоги про надання копій договорів. Розміщення тексту типового договору на сайті ТОВ "Рівнетеплоенерго" та його укладенння у формі публічного договору приєднання (ч. 5 ст. 13 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги") не звільняють виконавця від обов`язку надати споживачу копію тексту договору, за яким нараховується плата.
Водночас колегія враховує, що обсяг запитуваної інформації ("копії договорів" без визначення предмета й періоду) може бути надмірним, тому зобов`язання обмежується копією договору, на підставі якого ОСОБА_3 нараховувалась плата за особовим рахунком № НОМЕР_1 .
Щодо моральної шкоди колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно зі статтею 611 ЦК України, моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Під час вирішення спорів про відшкодування збитків доказуванню підлягає факт заподіяння збитків, протиправність дій заподіювача збитків, а також причинний зв`язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками, що настали.
Частиною першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як встановлено вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушеного права ОСОБА_3 відповіддю ТОВ "Рівнетеплоенерго" №03-05/920 від 01 квітня 2025 року. Вимоги про надання інформації ОСОБА_3 вперше заявила позовом у цій справі. Частину запитуваної інформації відповідач надав, а в частині, у якій вона не надана, обов`язок її надати виникає з цього рішення після набрання ним законної сили.
Позивачка не надала належних і допустимих доказів того, що позиція відповідача негативно вплинула на її уклад життя чи стан здоров`я; сама по собі конфліктна ситуація з постачальником комунальних послуг цього не підтверджує (постанова Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі 314/5495/19).
З огляду на відсутність шкоди й причинного зв`язку колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення 1 000 грн моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, його висновки в частині визнання права порушеним, зобов`язання підтвердити законність діяльності та статус виконавця, надати розрахунок боргу і стягнення моральної шкоди не відповідають обставинам справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права (п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України). Тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України) про часткове задоволення позову: зобов`язати ТОВ «Рівнетеплоенерго» надати ОСОБА_3 інформацію про помісячні обсяги наданих послуг з теплопостачання по будинку АДРЕСА_5 і з гарячого водопостачання за період з 01.10.2014 по 31.10.2024, а також копію тексту договору, на підставі якого їй нараховувалась плата за особовим рахунком № НОМЕР_1 . У решті позовних слід вимог відмовити.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕТЕПЛОЕНЕРГО" задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про захист прав споживача - задовольнити частково.
Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВНЕТЕПЛОЕНЕРГО" надати ОСОБА_3 інформацію щодо помісячного об`єму наданих послуг з теплопостачання як будинку АДРЕСА_5 і послуг з гарячого водопостачання за період з 01.10.2014 року по 31.10.2024 рік.
Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВНЕТЕПЛОЕНЕРГО" надати ОСОБА_3 копію тексту договору, на підставі якого ОСОБА_3 нараховувалась заборгованість за послуги за особовим рахунком № НОМЕР_1 .
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 13 листопада 2026 року.
Судді: Боймиструк С.В.
Ковальчук Н.М.
Шимків С.С.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua