Суд: Рівненський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №568/321/26
Суддя: Боймиструк С. В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 року
м. Рівне
Справа № 568/321/26
Провадження № 22-ц/4815/1418/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Боймиструка С.В., суддів: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 22 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
25.02.2026 представник позивача АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" - Ушакевич Марина Петрівна, подала до Радивилівського районного суду Рівненської області позовну заяву до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, в якій просить розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та стягнути з відповідача на користь АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК": заборгованість за Договором про надання банківських послуг "Monobank" від 04.01.2023 у розмірі 14 091,46 грн, яка складається із: загального залишку заборгованості за тілом кредиту - 14017,06; заборгованості за пенею - 74,40 грн; а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 328,00 грн.
Як на підставу позовних вимог позивач вказує на те, що 04.01.2023 р. між Акціонерним товариством "Універсал Банк" та ОСОБА_1 (надалі по тексту - Відповідач, Позичальник, Клієнт, Боржник) підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. При укладенні Кредитного договору сторони керуються ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
04.01.2023 р. Відповідач звернувся до Позивача із Анкетою-заявою до Договору про надання банківських послуг (надалі - Заява) про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та встановлення кредитного ліміту на суму, вказану у Мобільному додатку. Клієнт своїм підписом повністю та безумовно прийняв пропозицію Банку та погоджується з тим, що Анкета-заява разом із Умовами i правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг (надалі-Договір, Кредитний договір).
Позивач вказує, що Банк свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, зарезервувавши та відкривши поточний рахунок №° НОМЕР_1 , що зазначено у розділі I Умов i правил та встановивши лiмiт використання кредиту у розмірі 15000,00 грн, що зазначено у Довідці про розмiр встановленого Кредитного ліміту.
Після підписання Заяви Відповідач взяв на себе зобов`язання оплачувати послуги Банку, що виникають у результаті використання платіжних карток, згідно Тарифів. Однак, не дивлячись на взяті на себе зобов`язання, Відповідач не дотримується даних умов, а саме не здійснює повернення кредиту у терміни та на умовах, визначених Умовами та Правилами, а також Тарифами.
У зв`язку із порушенням умов Договору про надання банківських послуг від 04.01.2023 р. зі сторони ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) перед АТ "Універсал Банк" у ОСОБА_1 виникла заборгованість у розмірі -14 091,46 грн. (чотирнадцять тисяч дев`яносто одна грн 46 коп.), яка складається із: загального залишку заборгованості за тілом кредиту -14 017,06 грн; заборгованості за пенею - 74,40 грн; - борг за порушення грошового зобов`язання - 0 грн.
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 22 квітня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено використання відповідачем встановленого кредитного ліміту. Суд зазначив, що матеріали справи не містять виписки про рух коштів, довідки, квитанцій чи інших документів, які підтверджували б безпосереднє використання відповідачем кредитних коштів, а розрахунок заборгованості, складений позивачем, не є первинним документом у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і не підтверджує проведення операцій. Суд дійшов висновку про недоведеність існування заборгованості через відсутність належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів використання відповідачем кредитного ліміту.
Не погодившись із рішенням суду, АТ "Універсал Банк" звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що договір між сторонами укладено в електронній формі відповідно до вимог законодавства, Умови і правила обслуговування є публічно доступними на офіційному сайті банку та є загальновідомими, а відповідач був із ними ознайомлений і погодився. Також скаржник зазначає, що відповідач не надав суду контррозрахунку заборгованості та не спростував розрахунок банку, а тягар спростування розміру заборгованості, на його думку, лежить на боржникові. Банк вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків і порушив норми процесуального та матеріального права.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 04 січня 2023 року відповідач підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг "Monobank", у якій просив відкрити поточний рахунок НОМЕР_3 у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, зазначену в мобільному застосунку, а також що відповідно до довідки банку від 26 грудня 2025 року розмір встановленого за рахунком кредитного ліміту становить 15 000 грн. Відповідно до Розрахунку заборгованості за договором № б/н від 04.01.2023, укладеного між Універсал Банк та клієнтом - ОСОБА_1 станом на 04.12.2025 за період з 03.06.2023 по 04.12.2025 заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 14 017,06 грн, за пенею 74,4 грн, а разом 14091,46 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами укладено змішаний договір, до якого входять елементи кредитного договору. Висновків про неукладення договору, його недійсність чи неознайомлення відповідача з умовами договору рішення не містить.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог, зважаючи на таке.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Обов`язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти за користування ним (ст. 1048, 1049 ЦК України) виникає за умови, що кредитодавець надав позичальнику грошові кошти. Тому для задоволення позову про стягнення заборгованості банк має довести не лише наявність договору та встановлення кредитного ліміту, але й факт надання (використання) кредитних коштів та розмір заборгованості.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Довідка про розмір встановленого кредитного ліміту підтверджує лише встановлення ліміту, тобто надання відповідачу можливості користуватися кредитними коштами в його межах. Сама по собі вона не підтверджує того, що відповідач фактично використав кредитні кошти, зокрема що він здійснював розрахунки за товари та послуги або отримував готівку з використанням платіжної картки, як це передбачено п. 5.4 Правил обслуговування, на які посилається позивач.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75. Виписка з банківського рахунку є первинним документом, що підтверджує здійснені за рахунком операції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17 погодився із наведеним у касаційній скарзі доводами банку про те, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо. Однак у розглядуваній у ВС справі колегія суддів дійшла висновку про недостатність кредитного договору, договору іпотеки та розрахунку заборгованості, який не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положенню про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій). Верховний Суд звернув увагу, що банк не надав таку виписку ні судам попередніх інстанцій, ні додав її до своєї касаційної скарги.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц наголосив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
У матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за договором станом на 04.12.2025 за період з 03.06.2023 по 04.12.2025, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 14 091,46 грн, зокрема 14 017,06 грн за тілом кредиту та 74,40 грн за пенею. Цей розрахунок складений самим позивачем. Розрахунок не містить відомостей про операцію, яка пояснює виникнення заборгованості, зокрема про дату і суму отримання відповідачем кредитних коштів та спосіб їх отримання/використання.
Сам по собі розрахунок заборгованості, складений позивачем, за відсутності первинних документів щодо руху коштів за рахунком не підтверджує ні факту надання кредиту, ні його розміру, ні розміру заборгованості. Виписки за рахунком чи інших документів, які підтверджували б зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, їх зняття або використання, позивач не надав.
Доводи апеляційної скарги про те, що договір між сторонами укладено в електронній формі з дотриманням вимог закону, що Умови і правила обслуговування є публічно доступними, загальновідомими, а відповідач був із ними ознайомлений, не впливають на результат розгляду. Суд першої інстанції не відмовляв у позові з підстав неукладення договору чи неознайомлення відповідача з його умовами, а підставою для відмови стала недоведеність використання відповідачем кредитного ліміту. Загальнодоступність Умов і правил на сайті банку не підтверджує ні фактичних операцій за рахунком відповідача, ні розміру заборгованості.
Доводи скаржника про те, що відповідач не надав контррозрахунку та не спростував розрахунок банку, колегія суддів відхиляє. Обов`язок заперечувати проти позову та спростовувати розмір заборгованості виникає в відповідача після того, як позивач довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема факт надання кредитних коштів та їх розмір. Розрахунок, складений самим банком без підтвердження первинними документами, такої обставини не доводить, тому відсутність контррозрахунку не усуває недоведеності вимог.
До апеляційної скарги не додано виписки за рахунком чи інших первинних документів, які б підтверджували використання відповідачем кредитних коштів. Клопотання про прийняття нових доказів із обґрунтуванням неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від позивача (ч. 3 ст. 367 ЦПК України), банком не заявлялося.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про недоведеність факту використання відповідачем кредитних коштів і, як наслідок, наявності та розміру заборгованості є правильним.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстав для скасування чи зміни оскарженого рішення не встановлено.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, судовий збір за її подання відповідно до ст. 141 ЦПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" залишити без задоволення.
Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 22 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судді: Боймиструк С.В.
Ковальчук Н.М.
Шимків С.С.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua