Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №572/5804/24 — Рівненський апеляційний суд

Суд: Рівненський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших видів кредиту

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №572/5804/24

Суддя: Боймиструк С. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2026 року

м. Рівне

Справа № 572/5804/24

Провадження № 22-ц/4815/853/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Боймиструка С.В., суддів: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Панчелюги Катерини Миколаївни на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 13 січня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

24.12.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договором №2111458479128 у розмірі 48861,60 грн, судовий збір в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 13000,00 грн.

На обґрунтування своїх вимог вказує про те, що 24 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансових послуг №2111458479128, згідно якого останній отримав кредит в сумі 4000 грн. зі сплатою процентів відповідно до п.1.4 Договору. Внаслідок порушення зобов`язання ОСОБА_1 заборгував позикодавцю суму 48861,60 грн.

01 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №1-12, за умовами якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг № 2111458479128 від 24.04.2021 року. Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило право вимоги за Договором №2111458479128 від 24.04.2021 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року. Оскільки позивач на підставі договору відступлення прав вимоги набув статусу нового кредитора – стягувача за договором, просив стягнути суму заборгованості з відповідача на його користь.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 13 січня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 48861 грн грн. 60 коп. заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 2422 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 13000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Панчелюга К.М. з рішенням суду першої інстанції не погоджується, вважає, що воно ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи та з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення відсотків у необґрунтованому розмірі 44 861,60 грн, суд першої інстанції помилково ототожнив поняття «строк дії договору» зі «строком кредитування» (строком користування кредитними коштами), не надавши належної оцінки умовам правочину в їх сукупності.

Надає розрахунок заборгованості, що за 17-денний строк кредитування, а саме відсотки за ставкою 2% на день від 4 000 грн. становлять 1 360 грн. Загальна погоджена вартість кредиту за Паспортом споживчого кредиту (Додаток №3 до Договору) становить 5 920 грн, з яких: тіло кредиту - 4 000 грн., відсотки за строк кредитування - 1 360 грн., комісія - 560 грн. Саме ця сума є граничною межею будь-яких правомірних вимог позивача. Нарахування відсотків у сумі 44 861,60 грн, перевищує погоджену вартість кредиту у 7,5 рази та тіло кредиту - у понад 11 разів.

Щодо відсутності права вимоги на штучно завищену суму відсотків (перехід прав за договорами факторингу), вказує, що перехід права вимоги 01.12.2021 від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» до ТОВ «Вердикт Капітал», 10.03.2023 від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

ТОВ «Служба миттєвого кредитування» втратив право нараховувати відсотки за ст. 1048 ЦК України після 10.05.2021, він фізично та юридично не міг передати ТОВ «Вердикт Капітал», а те, своєю чергою, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги на штучно нараховані після цієї дати відсотки у розмірі 44 861,60 грн. Предмет відступлення в цій частині є недійсним.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів письмового повідомлення Відповідача про заміну кредитора у зобов`язанні після укладення Договору факторингу від 01.12.2021 року, ані після укладення Договору від 10.03.2023. Покликається на правову позицію Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.

Суд першої інстанції порушив вимоги статей 263, 264 ЦПК України щодо обґрунтованості судового рішення. Відхиляючи доводи відзиву, суд обмежився загальним формулюванням на положеннях укладеного договору, не надавши жодної правової оцінки конкретним аргументам відповідача та не зазначивши мотивів неврахування правових позицій Великої Палати Верховного Суду, на які посилалася сторона захисту.

Також відповідач не погоджується з витратами на правову допомогу, зокрема суд першої інстанції стягнув з відповідача 13000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». Справа є малозначною та розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. При тілі кредиту у 4 000 грн стягнення 13 000 грн витрат на адвоката за формування одного типового позову є очевидно завищеним та неспівмірним зі складністю справи, часом, об`єктивно витраченим адвокатом, та ціною позову.

З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Коллект Центр» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 24 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансових послуг № 2111458479128, шляхом подачі відповідачем пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки, що є невід`ємною частиною договору. Договір підписано електронного підпису одноразовим ідентифікатором Y6.

Додаток №2 до кредитного договору «Графік платежів», відповідно до якого сторони узгодили дата видачі кредиту 24.04.2021 року, частка сума кредиту 4000,00 грн, кількість днів у розрахунковому періоді 17, дата повернення кредиту 10.05.2021, проценти 1360,00 грн.

Згідно умов договору ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 4000 грн. зі сплатою процентів відповідно до п.1.4. Договору.

Відповідно до п. 1.9. кредитного договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 (один) рік.

Згідно п. 1.4. кредитного договору, проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:

а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;

б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а);

в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6);

г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в).

д) тип процентної ставки - фіксована.

ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4000 грн. отримав, про що свідчить копія довідки ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 02.09.2024 року про перерахування коштів згідно договору №2111458479128 на картку відповідача НОМЕР_1 .

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 73719,20 грн., з яких 4000.00 грн. - основна сума боргу, 69719,20 грн- заборгованість за процентами.

З врахуванням принипу співмірності і пропорційності позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 48861,60 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням становить 4000.00 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 44861,60 грн.

01 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 1-12, за умовами якого, Акту прийому-передачі реєстру боржників та витягу з реєстру боржників ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг № 2111458479128 від 24.04.2021 року, що уклали Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та боржник ОСОБА_1 .

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг № 2111458479128 від 24.04.2021 року, що уклали Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та боржник ОСОБА_1 .

Аналізуючи обставини даного спору, доводи позивача, що ОСОБА_1 порушив строки повернення кредитної заборгованості та процентів за користування кредитом, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача є доведеними, тому позов слід задовольнити, та стягненню з відповідача підлягає заборгована сума кредиту та процентів.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Апеляційний суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), у якій зазначено, що згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).

Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором. В матеріалах справи наявне підтвердження проходження ідентифікації ОСОБА_1 за допомогою системи BankID НБУ.

Аналізуючи укладений між сторонами договір колегія суддів враховує, що, у розділі 1 «Предмет, строк дії та порядок укладення договору» сторони визначили, що товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети.

П. 1.2 передбачає, що кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною, орієнтований строк повернення кредиту – 17 днів з моментуотрмання кредиту (п. 1.3) та графік платежів, що є Додатком №2 договору є 10.05.2021 року, та становить 5360,00 грн, що становить 4000,00 грн. – тіло кредиту, 1360,00 грн. – проценти за користування кредитом.

В кредитному договорі №2111458479128 від 24.04.2021 сторони визначили розмір нарахованих процентів за користування кредитом та комісії за його видачу і загальну суму до сплати за цей період. Зі змісту пункту 1.4 д) договору вбачається, що процентна ставка є фіксованою. Водночас договором передбачено процентні ставки: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту, б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а), в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6), г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4. в).

Отже, умови договору одночасно містять декілька часових орієнтирів для визначення плати за користування кредитом, а також декілька передбачених договором процентних ставок, застосування яких залежить від виконання позичальником визначених договором умов.

При цьому саме у предметі договору кредитодавцем конкретно визначено перший базовий період, дату його закінчення та суму платежів, що підлягали сплаті позичальником за результатами цього періоду, тоді як подальші положення договору встановлюють декілька варіантів визначення розміру процентів залежно від тривалості користування кредитом та поведінки позичальника.

За таких обставин сама по собі вказівка в договорі на загальний строк кредитування, не усуває неоднозначності його умов щодо розміру та порядку нарахування процентів.

Тому знайшли підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що встановлення строку кредитування (строк дії договору) 1 рік є достатньою підставою для нарахування процентів у заявленому позивачем розмірі протягом усього цього строку.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Апеляційний суд застосовує правові висновки викладені в постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 наведено висновок, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

При стягненні заявленої позивачем решти заборгованості необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між сторонами умовах кредитного договору, а саме відповідно до розрахунку заборгованості за договором №2111458479128 від 24.04.2021 року, здійснено розрахунок заборгованості на дату відступлення права вимоги 10.03.2023 р. – 69719,20 грн., розрахунок здійснено з 10.03.2023 – 06.12.2024; відсоткова ставка за користування кредитом 7,67% денних, та становить 73719,20 грн. (а.с. 53)

Отже, виходячи, що тіло кредиту в розмірі 4000,00 грн., строк кредитування узгоджений сторонами 17 календарних днів, відсоткова ставка 2,00%, тому до стягнення на користь кредитора підлягає заборгованість за нарахованими відсотками за кредитним договором з 24.04.2021 по 10.05.2021 року в розмірі 1360 грн., загальний розмір заборгованості становить 5360 грн. 00 коп., а не двозначних умовах, які дозволяли кредитору нараховувати непропорційно значні суми грошових коштів за користування кредитом, а саме до 06.12.2024 року.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Покликання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів письмового повідомлення відповідача про заміну кредитора у зобов`язанні після укладення Договору факторингу від 01.12.2021 року, ані після укладення Договору від 10.03.2023. Покликається на правову позицію Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.

Апеляційний суд, звертає увагу, що сама по собі відсутність таких доказів не спростовує факт переходу права вимоги до нового кредитора та не є самостійною підставою для відмови у задоволенні позові за умови належного підтвердження правонаступництва та обґрунтованості заявлених вимог.

Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду зокрема у постановах від 06.02.2018 у справі №278/1679/13-ц та від 30.11.2023 у справі №916/3711/20. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Оскільки відповідач доказів сплати боргу первісному кредитору суду не надав, його доводи про неповідомлення є безпідставними та спрямованими на ухилення від виконання зобов`язання.

Згідно з положеннями ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людини при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

П. 2, 3 ч. 4 ст. 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення вказуються докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відхиляючи доводи відзиву, суд першої інстанції обмежився загальним формулюванням про те, що доводи відповідача не ґрунтуються на положеннях укладеного договору, не надавши жодної правової оцінки конкретним аргументам сторони відповідача та не зазначивши мотивів неврахування позицій протилежної сторони.

Зазначення в описовій частині рішення про надходження відзиву без належної правової оцінки запереченням відповідача в мотивувальній частині є порушенням вимог процесуального закону.

Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин увагу на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості також не усуває встановленої неоднозначності умов договору, оскільки такий розрахунок є результатом застосування кредитодавцем обраного ним варіанта тлумачення положень договору щодо розміру та періоду нарахування процентів і сам по собі не підтверджує однозначного погодження споживачем саме такого порядку їх нарахування.

Підставою для прийняття нової постанови - про часткове задоволення позову відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Панчелюги Катерини Миколаївни задовольнити частково.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 13 січня 2026 року скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №№2111458479128 від 24.04.2021 року в розмірі 5360 грн. 00 коп., що складається з 4000 грн. 00 коп. – тіло кредиту, 1360 грн. 00 коп. – проценти за користування кредитом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді: Боймиструк С.В.

Ковальчук Н.М.

Шимків С.С.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua