Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №570/2001/26 — Рівненський апеляційний суд

Суд: Рівненський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №570/2001/26

Суддя: Шимків С. С.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2026 року

м. Рівне

Справа № 570/2001/26

Провадження № 22-ц/4815/1780/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Шимківа С.С.,

суддів: Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс",

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" на заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 11 червня 2026 року (ухвалене у складі судді Коробова С.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву обгрунтовано тим, що 25.01.2022 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №339232247 в електронній формі.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору у розмірі 2600,00 грн.

Проте, у подальшому, відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим, загальна сума кредиту становить 10400,00 грн.

28.11.2018 року ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, згідно якого ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступлено право грошової вимоги до відповідача ТзОВ «Таліон Плюс».

На виконання Договору факторингу було підписано Реєстр прав вимоги №175 від 05.05.2022 року.

У подальшому, 10.10.2024 року ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» уклали договір факторингу №10/1024-01, згідно якого ТзОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс».

15.07.2025 року ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали договір факторингу №15/07/2025-Е, згідно якого ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №15/07/2025-Е від 15.07.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 12281,29 грн.

ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором.

Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором.

Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 12281,29 грн. та понесені судові витрати.

Заочним рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 11 червня 2026 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, тому позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідачки за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС».

Не погоджуючись із рішенням суду ТзОВ "ФК "Ейс" оскаржило його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Позивачем надано належні документи (договори факторингу та відповідні реєстри прав вимог), які підтверджують послідовність і безперервність переходу прав вимоги, які суд першої інстанції необґрунтовано визнав недостатніми для підтвердження правового статусу апелянта як належного кредитора.

Правовідносини у справах № 914/868/17, № 910/11965/16 та № 905/306/17 не є подібними зі спірними правовідносинами у даній справі, що виключає можливість врахування відповідних висновків Верховного Суду при розгляді даної справи.

Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вирішити питання розподілу судових витрат.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25.01.2022 року між ТзОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 339232247 в електронній формі на суму 2600,00 грн.

У подальшому, відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 10400,00 грн.

Отримання відповідачем коштів в сумі 10400,00 грн. підтверджується платіжними дорученнями від 25.01.2022 року та від 26.01.2022 року.

Відповідно до наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості за кредитом у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором № 339232247 від 25.01.2022 року у розмірі 11760,25 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, здійсненого ТзОВ "Таліон Плюс" у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором №339232247 від 25.01.2022 року у розмірі 12281,29 грн.

28.11.2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено Договір факторингу № 28/1118-01.

Додатковими угодами від 28.11.2019 року, від 31.12.2020 року, від 31.12.2021 року, 31.12.2022 року, 31.12.2023 року продовжувався строк дії вищевказаного договору факторингу.

У подальшому, між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу № 10/2024-01 від 10.10.2024 року, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» за плату, а ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права грошової вимоги до боржника за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників.

15 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу №15/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором № 339232247, який був укладений 25.01.2022 року, від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС».

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ч. 2 ст. 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Як вбачається із матеріалів справи, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) був укладений договір факторингу №28/1118-01.

Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більше ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним додатком, та не змінює його (п. 2.2).

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром прав вимоги (п. 4.1).

Відповідно пункту 1.3 договору, правом вимоги є всі права клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно з п. 8.1 цього договору, договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (за наявності її у сторони).

Строк дії вказаного договору згідно п. 8.2 було встановлено до 28 листопада 2019 року.

У подальшому додатковими угодами вносилися зміни до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31 грудня 2024 року включно.

10.10.2024 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" було укладено договір факторингу № 10/1024-01 та 15.07.2025 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "Ейс" укладено договір факторингу № 15/07/25-Е.

Умовами укладених договорів факторингу передбачено право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі, відступати право вимоги на користь третіх осіб.

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17 висновано, що чинне законодавство не містить положень про те, що право вимоги до нового кредитора переходить з моменту сплати оплати новим кредитором на користь первісного кредитора заборгованості та інших платежів відповідно до договору відступлення права вимоги. Така вимога визначена законом лише щодо договору факторингу (ст. 1077 ЦК) чи може встановлюватися сторонами в укладених ними договорах.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховним Судом зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).

Розділом 3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено фінансування та порядок розрахунків. Зокрема, пунктом 3.1.1 передбачено, що фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному реєстрі прав вимог окремо. Розмір фінансування сторони погоджують шляхом укладання додаткової угоди. Згідно п. 3.1.2 фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди. Пунктом 3.1.3 передбачено, що фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у 13 розділі цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.

Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, тому позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ "ФК "Ейс".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зазначено, що:

47. Відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу.

48. Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Апеляційний суд, розглядаючи справу, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, враховуючи правові позиції Верховного Суду під час вирішення того чи іншого спору.

Покликання автора апеляційної скарги на те, що усі висновки Верховного Суду, про які зазначає суд першої інстанції, були прийняті судом касаційної інстанції у справах, правовідносини яких за змістовними та суб`єктними та/або об`єктними критеріями не є подібними до спірних правовідносин у даній справі не заслуговують на увагу, оскільки висновки Верховного Суду щодо застосування норм права (наприклад, про те, що договір факторингу є виключно оплатним, і без передачі фінансування від фактора клієнту право вимоги не переходить) мають враховуватися судами, оскільки головною умовою для цього є однакове правове регулювання питання про природу цього договору.

Якщо правова норма встановлює загальні правила (наприклад, ознаки договору факторингу за статтею 1077 Цивільного кодексу України або Законом України «Про факторинг»), різниця в конкретних учасниках або первісних договорах не заважає застосувати правовий висновок.

Правові позиції щодо відплатності факторингу стосуються самої правової природи цього інституту, тому вони мають універсальний характер для різних категорій спорів (цивільних чи господарських).

Наявні у справі Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимоги та Акт звірки взаємних розрахунків зі сплати фінансування за Реєстром прав вимоги за Договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року не замінюють собою платіжний документ, а отже, не підтверджують оплату чи здійснення операції за договором факторингу.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" залишити без задоволення, а заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 11 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Ковальчук Н.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua