Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №296/7877/24 — Житомирський апеляційний суд

Суд: Житомирський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №296/7877/24

Суддя: Талько О. Б.

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/7877/24 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю. І.

Категорія 36 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Талько О.Б.,

суддів Коломієць О.С., Григорусь Н.Й.

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу № 296/7877/25 за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також до ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та постачання теплової енергії, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , адвоката Томашевської Оксани Анатоліївни, на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Драча Ю.І.,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , забезпечується послугами централізованого опалення, постачання теплової енергії, які надає КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради. Споживачами цих послуг є відповідачі.

У період з 1 серпня 2013 року по 1 серпня 2024 року відповідачі не в повному обсязі сплачували кошти за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 66410 грн. 47 коп.

Таким чином, просив суд стягнути в солідарному порядку із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також з ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради заборгованість за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії у розмірі 66410 грн. 47 коп.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27 березня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_7 на користь КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради заборгованість за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії у сумі 11068 грн. 41 коп. та 504 грн. 67 коп. судового збору.

Стягнуто із ОСОБА_7 , як законного представника ОСОБА_5 , на користь КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради заборгованість за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії у сумі 11068 грн. 41 коп. та 504 грн. 67 коп. судового збору.

Стягнуто із ОСОБА_7 , як законного представника ОСОБА_6 , на користь КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради заборгованість за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії у сумі 11068 грн. 41 коп. та 504 грн. 67 коп. судового збору.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради заборгованість за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії у сумі 11068 грн. 41 коп. та 504 грн. 67 коп. судового збору.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради заборгованість за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії у сумі 11068 грн. 41 коп. та 504 грн. 67 коп. судового збору.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради заборгованість за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії у сумі 11068 грн. 41 коп. та 504 грн. 67 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі представника ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах, а також в інтересах своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , адвокат Томашевська О.А., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_8 разом зі своїми неповнолітніми дітьми: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , не проживають у вказаній квартирі та не користуються послугами із централізованого постачання теплової енергії за цією адресою. Отже, у розумінні положень законодавства, вони не є споживачами цих послуг.

Як вбачається з довідки Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області від 5 вересня 2025 року ОСОБА_8 разом із неповнолітніми дітьми з 29 серпня 2017 року проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

Окрім того, при вирішенні спору суд безпідставно не застосував строк позовної давності, адже ОСОБА_8 зверталася до суду з відповідною заявою.

Вважає помилковим висновок суду про те, що внаслідок здійснення відповідачами періодичних платежів( останні – у грудні та січні 2022 року), відбулося переривання строку позовної давності. При цьому, судом не встановлено, хто саме з відповідачів здійснював такі платежі.

Наголошує на тому, що пунктом 12 Розділу « Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України перебіг строку позовної давності продовжено на строк дії карантину.

Стверджує, що, звернувшись до суду з даним позовом у серпні 2024 року, позивач пропустив строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за період з 1 серпня 2013 року по 1 квітня 2017 року.

У відзиві на апеляційну скаргу КП « Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Вказує, що ОСОБА_8 не повідомляла до КП «Житомиртеплокомуненерго» про те, що вона разом із дітьми проживає за іншою адресою.

Окрім того, будучи співвласником вказаної квартири, вона зобов`язана сплачувати послуги за теплопостачання.

Також вважає сумнівною надану ОСОБА_8 довідку про її проживання в с. Рогачі Бердичівського району, адже суду не надано акт обстеження, який би підтверджував факт її проживання без реєстрації у цьому населеному пункті. Будь-яких інших доказів на підтвердження цієї обставини суду не надано.

Вважає вірним висновок суду про переривання строку позовної давності внаслідок внесення періодичних платежів, оскільки за даною адресою відкрито лише один загальний особовий рахунок. Жодних заяв від співвласників цього житлового приміщення про розподіл особових рахунків не надходило.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлового господарства Житомирської міської ради 16 квітня 2019 року, відповідачі набули право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_3 .

Досліджена судом першої інстанції довідка про склад сім`ї містить інформацію про те, що за вказаною адресою на ім`я ОСОБА_4 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

У зазначеному житловому приміщенні зареєстровані : ОСОБА_8 , її доньки: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також брати: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Долучений до матеріалів справи розрахунок свідчить про те, що за вказаною адресою наявна заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії у розмірі 66410 грн. 47 коп., яка утворилася за період з 1 серпня 2013 року по 1 серпня 2024 року.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_8 посилалася на ту обставину, що вона разом зі своїми неповнолітніми доньками з 29 серпня 2017 року постійно проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . На підтвердження даної обставини суду надано копію довідки Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області від 5 вересня 2025 року.

З даного приводу слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 16 вересня 2020 року у справі № 755/10683/17, від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц).

Статтею 21 вказаного Закону передбачено, що одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.

Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.

Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації.

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством.

Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону.

Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової

Отже, опалення багатоквартирного будинку є цілісною системою й навіть за умови непроживання особи у квартирі, тепло продовжує подаватися для підтримки належного температурного режиму всієї будівлі.

Опалення – це підтримка цілісності будівлі й теплопостачання багатоквартирного будинку, яка забезпечує належний санітарно-гігієнічний стан всієї будівлі. Навіть за відсутності мешканця, квартира забезпечується теплом через внутрішньобудинкові мережі та від суміжних приміщень.

Хоча стаття 7 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» звільняє споживачів від обов`язку сплачувати за деякі послуги (водопостачання, вивезення сміття) у разі відсутності понад 30 днів, проте це не стосується послуги з теплопостачання. Оскільки послуга з постачання тепла надається на весь будинок безперервно, факт проживання чи непроживання конкретної особи у певній квартирі цього будинку не впливає на обсяг наданої послуги всьому будинку.

Оскільки ОСОБА_8 та її неповнолітні доньки є співвласниками вказаної квартири, вона зобов`язана нести обов`язок зі сплати наданих позивачем комунальних послуг особисто від свого імені, а також як законний представник своїх неповнолітніх дітей.

Однак, у даному випадку такий обов`язок покладається у межах строку позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Позовною давністю захищається порушене право позивача та суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Як свідчать матеріали справи, 15 січня 2025 року ОСОБА_8 подала заяву про застосування строку позовної давності.

З пунктом 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби Covid-19, строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року на всій території України з 12 березня 2020 року установлено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби Covid-19.

Дію карантину було скасовано з після 30 червня 2023 року.

Згідно з пунктом 19 « Прикінцевих та перехідних положень « ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362,559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України « Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 воєнний стан було запроваджено з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому цей стан неодноразово продовжено.

Оскільки з 12 березня 2020 року по день подання до суду цієї позовної заяви, на території України спочатку було офіційно установлено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, а потім запроваджено воєнний стан, встановлений статтею 257 ЦК України загальний строк позовної давності продовжений на строк дії такого воєнного стану.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість виникла за період з 1 серпня 2013 року по 1 серпня 2024 року. Позивач звернувся до суду з даним позовом 28 серпня 2024 року. Отже, враховуючи дату початку зупинення строку позовної давності ( 12 березня 2020 року), період, за який необхідно стягнути заборгованість, визначається із 12 березня 2017 року по 1 серпня 2024 року.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, яка виникла за період з 12 березня 2017 року по 1 серпня 2024 року, становить 49676 грн. 90 коп. Відтак, ОСОБА_8 , діючи у своїх інтересах, зобов`язана сплатити на користь позивача 8279 грн. 48 коп., а також по 8279 грн. 48 коп., діючи в інтересах двох неповнолітніх дітей.

При цьому, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про переривання строку позовної давності.

Так, за правилами частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується ( частина третя статті 264 ЦК України).

При вирішенні даного спору суд виходив з того, що перебіг позовної давності переривався у зв`язку із здійсненням часткових оплат за надані позивачем послуги.

Так, наявний в матеріалах справи розрахунок містить інформацію про внесення коштів на погашення боргу у червні 2014 року, у квітні ,травні, липні та грудні 2016 року, у січні, вересні та листопаді 2018 року, у січні, лютому, квітні, серпні, жовтні та грудні 2019 року, впродовж січня-травня та у серпні 2020 року.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про переривання строку позовної давності, адже за змістом частини першої статті 264 ЦК України вчинення боржником дій з виконання зобов`язання (зокрема, сплата частини боргу) є підставою для переривання перебігу позовної давності лише за умови, що такі дії вчинені безпосередньо боржником або іншою особою за його дорученням чи згодою, та стосується саме того боргу, щодо якого заявлено вимогу.

При цьому, переривання позовної давності одним із боржників (співвласників житла) не впливає на перебіг позовної давності щодо інших співвласників, які таких дій не вчиняли.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може грунтуватися на припущеннях ( частина шоста статті 81 ЦПК України).

Обов`язок доведення факту переривання перебігу позовної давності покладається на позивача.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів ( платіжних доручень, квитанцій, банківських виписок тощо), які б підтверджували, що зазначені платежі були здійснені безпосередньо ОСОБА_8 або іншою особою за дорученням останньої.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості відображає лише факт надходження коштів на відповідний особовий рахунок, проте не ідентифікує платника.

Отже, з огляду на ту обставину, що окрім ОСОБА_8 та її неповнолітніх дітей, співвласниками цього житлового приміщення є також ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відсутні підстави стверджувати про те, що вказані кошти були сплачені саме ОСОБА_8 .

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що перебіг позовної давності переривався для ОСОБА_8 та її неповнолітніх доньок, грунтується на припущеннях та не підтверджений належними доказами.

Таким чином, рішення в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_8 , яка діє у своїх інтересах, а також як законний представник в інтересах неповнолітніх дітей, слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення,- про стягнення із ОСОБА_8 на користь позивача 8279 грн. 48 коп., а також стягнення із ОСОБА_8 , як законного представника неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , на користь позивача 8279 грн. 48 коп., та стягнення із ОСОБА_8 , як законного представника неповнолітньої доньки ОСОБА_11 , на користь позивача 8279 грн. 48 коп.

Оскільки позовні вимоги до ОСОБА_8 , яка діє у своїх інтересах та як законний представник в інтересах неповнолітніх дітей, задоволено частково ( на 74,80 %), на користь позивача підлягає стягненню по 377 грн. 48 коп. судового збору (( 3028 грн. :6) х 74,70 %).

В частині позовних вимог до інших відповідачів рішення не оскаржується, отже не є предметом апеляційного перегляду.

Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт ( наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт ( надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами ( частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, представник ОСОБА_8 просила стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

На підтвердження таких витрат до апеляційної скарги долучено копію договору про надання правничої допомоги, укладеного 25 червня 2024 року між Адвокатським бюро Оксани Томашевської та ОСОБА_8 .

Положеннями вказаного договору передбачено сплату гонорару. Також зазначено, що « вартість одного судодня становить 4000 грн.».

Окрім того, до матеріалів справи долучено акт здачі прийняття послуг з надання правничої допомоги від 6 жовтня 2025 року, у якому міститься перелік наданих адвокатом послуг, а саме: юридична консультація; ознайомлення з наданими матеріалами; розробка деталей судового захисту законних прав та інтересів клієнта; підготовка апеляційної скарги; вивчення судової практики; юридичний супровід судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Також в акті зазначено, що вартість наданих послуг складає 10000 грн.

Позивач подав до суду письмове клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи, обсягом фактично наданих послуг та ціною позову.

Оцінюючи надані докази та доводи клопотання позивача, суд виходить із критеріїв реальності адвокатських витрат ( встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Спірні правовідносини у даній справі стосуються стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, справа є малозначною та розглядається судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику) сторін. Правова позиція у цій категорії справ є усталеною, спір не має високого ступеня складності та не потребував значного обсягу аналітичної роботи чи збору великої кількості доказів.

Крім того, представник ОСОБА_8 – адвокат Томашевська О.А., не брала участі у судових засіданнях, а надана правнича допомога зводилася до ознайомлення з матеріалами справи та підготовкою й поданням апеляційної скарги, а також поданням письмових пояснень на відзив позивача.

З огляду а викладене, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, незначну складність спору про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та фактичний обсяг виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення загального розміру витрат на професійну правничу допомогу з 10000 грн. до 4000 грн.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено на 25,20 %, відшкодуванню на користь ОСОБА_8 за рахунок позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до частини позовних вимог, у задоволені яких відмовлено, що становить 1008 грн. ( 4000 грн. х 25,20 %).

Керуючись ст. ст.259,268,367,368, 374,376,381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Томашевської Оксани Анатоліївни, задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27 березня 2025 року в частині стягнення із ОСОБА_7 на користь КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради заборгованості за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії у сумі 11068 грн. 41 коп., 504 грн. 67 коп. судового збору та в частині стягнення із ОСОБА_7 , як законного представника ОСОБА_5 , на користь КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради заборгованості за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії у сумі 11068 грн. 41 коп., 504 грн. 67 коп. судового збору, а також в частині стягнення із ОСОБА_7 , як законного представника ОСОБА_6 , на користь КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради заборгованості за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії у сумі 11068 грн. 41 коп. та 504 грн. 67 коп. судового збору,- скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути із ОСОБА_8 на користь Комунального підприємства « Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради заборгованість за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії, за період з 12 березня 2017 року по 1 серпня 2024 року, у розмірі 8279 грн. 48 коп. та 377 грн. судового збору.

Стягнути із ОСОБА_8 , як законного представника неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради заборгованість за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії, за період з 12 березня 2017 року по 1 серпня 2024 року, у розмірі 8279 грн. 48 коп. та 377 грн. судового збору.

Стягнути із ОСОБА_8 , як законного представника неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради заборгованість за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії, за період з 12 березня 2017 року по 1 серпня 2024 року, у розмірі 8279 грн. 48 коп. та 377 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_8 відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської на користь ОСОБА_8 1008 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуюча Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua