Суд: Солом'янський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»
Дата: 12 листопада 2026 р.
Справа: №760/32732/25
Суддя: Кицюк В. С.
760/32732/25
СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кицюк В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про захист прав споживачів,-
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2025 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому просив, з урахуванням уточненої позовної заяви:
- визнати дії ПАТ АБ «Укргазбанк» щодо одностороннього та безпідставного закриття банківського рахунку ОСОБА_1 за договорами комплексного банківського обслуговування фізичних осіб - власників «Ощадних» розрахунків №PUA-14991-15-PRO і P93-11323-15-PRO3 від 12 жовтня 2015 року і перерахування залишку коштів на рахунок для обліку коштів клієнтів банку за недіючими рахунками «Укргазбанк» протиправними та такими, що порушують права споживача;
- зобов`язати ПАТ АБ «Укргазбанк» відновити дію рахунку на умовах, визначених договорами комплексного банківського обслуговування фізичних осіб - власників «Ощадних» розрахунків №PUA-14991-15-PRO і P93-11323-15-PRO3 з ОСОБА_1 від 12 жовтня 2015 року / або відкрити позивачу дистанційно інший поточний/картковий рахунок, на який перерахувати залишки належних ОСОБА_1 грошових коштів з рахунку для обліку коштів клієнтів банку за недіючими рахунками АТ «Укргазбанк»;
- зобов`язати ПАТ АБ «Укргазбанк» надати ОСОБА_1 можливість проведення фінансових операцій з коштами на моєму рахунку, у тому числі й дистанційно за допомогою інтернет-банкінгу та мобільного додатку «EKO Bank online» та надати послугу по «Переказу коштів в національній валюті» за допомогою дистанційної відеоверифікацїї.
В обгрунтування заявлених вимог зазначає, що 12 жовтня 2015 року у м. Мелітополі Запорізької області позивачем укладено договори комплексного банківського обслуговування фізичних осіб - власників «Ощадних» розрахунків №PUA-14991-15-PRO і P93-11323-15-PRO3, а також додаткові угоди до цих договорів, з ПАТ АБ «Укргазбанк». За час дії договору банк користувався коштами позивача, а позивач виконував умови укладених договорів. На початку липня 2025 року позивач подав на сайті банку заявку на замовлення банківської послуги «Переказ коштів в національній валюті» за допомогою дистанційної відеоверифікацїї. Відповідач листом від 10 липня 2025 року повідомив про необхідність надати електронні копії ідентифікаційного документа та заповнену заяву на послугу, після чого буде проведена відеоверифікація та переказ коштів. 11.07.2025 позивач надіслав до відповідача зазначені документи. 22.07.2025 відповідач електронним листом повідомив, що рахунок позивача закрито у зв`язку з відсутністю операцій з рахунком протягом трьох років підряд, залишок коштів, який був на рахунку, перераховано на рахунок для обліку коштів клієнтів банку за недіючими рахунками. 31.07.2025 відповідач надіслав позивачу лист про те, що здійснення безготівкового переказу з рахунку для обліку коштів клієнтів банку за недіючими рахунками дистанційно через відео верифікацію не вбачається можливим, оскільки дана послуга не передбачена сервісом.
Позивач вважає дії відповідача протиправними, посилаючись на: порушення ч.4 ст.1075 ЦК України та пп.1 п.123 розділу XV Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління НБУ від 29 липня 2022 року №162, оскільки закриття рахунку банком за відсутності операцій протягом трьох років можливе лише за одночасної відсутності залишку грошових коштів на рахунку, тоді як на його рахунку обліковувалася значна сума коштів; застосування змін до пп.1.10.9 Правил відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками АБ «Укргазбанк», інформацію про які, на думку позивача, було оприлюднено лише після закриття рахунку; вибірковість та дискримінаційність дій банку, оскільки батько позивача за аналогічних обставин 28 липня 2025 року успішно пройшов відеоверифікацію та отримав можливість дистанційно розпоряджатися коштами.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 02 грудня 2025 року позов залишено без руху.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 15 грудня 2025 року позовну заяву повернуто.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року скасовано ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 15 грудня 2025 року, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 09 квітня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
13.05.2026 через систему «Електронний суд» надійшов відзив, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування зазначає, що 21 липня 2025 року картковий рахунок позивача № НОМЕР_1 закрито на підставі пп.4 п.121 Інструкції №162 та пп.1.10.9 Правил у зв`язку з відсутністю ініційованих клієнтом операцій протягом трьох років поспіль і більше, а залишок коштів у розмірі 369496,64 грн перераховано на балансовий рахунок 2903 «Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками», про що позивача проінформовано SMS-повідомленням 18 липня 2025 року. Право позивача на отримання цих коштів є безстроковим і може бути реалізоване у будь-який час у відділенні банку особисто або через представника. Також представник відповідача зазначив, що згідно з поданим позивачем 11 липня 2025 року опитувальником, він зареєстрований та фактично проживає на тимчасово окупованій території України (м. Шахтарськ Донецької області), у зв`язку з чим банк, керуючись ризик-орієнтованим підходом відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06 грудня 2019 року №361-ІХ та Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ від 19 травня 2020 року №65, не може провести відеоверифікацію без ризику зовнішнього впливу/тиску третіх осіб за межами огляду камери. Крім того, чинним сервісом банку технічно не передбачено дистанційне перерахування залишків коштів із транзитного рахунку 2903, а обрані позивачем способи захисту не призведуть до реального поновлення його прав.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, 12 жовтня 2015 року між АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 , шляхом підписання заяв-анкет на приєднання до Публічної пропозиції АБ «Укргазбанк», укладено договори комплексного банківського обслуговування фізичних осіб - власників «Ощадних» рахунків №PUA-14991-15-PRO та №P93-11323-15-PRO3, на виконання яких позивачу відкрито рахунки, зокрема картковий рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно з внутрішньою банківською обліковою системою, стан клієнта ОСОБА_1 значився як «потребує переідентифікації» з датою переідентифікації 01 грудня 2020 року.
У липні 2025 року позивач звернувся через вебсайт АБ «Укргазбанк» із заявкою на отримання послуги «Переказ коштів в національній валюті» шляхом відеоверифікації.
Листом від 10 липня 2025 року відділ відеоверифікації банку роз`яснив порядок надання електронних копій документів, підписаних КЕП, після перевірки яких узгоджується час відеозустрічі.
11.07.2025 позивач надіслав на електронну пошту банку підписані КЕП копії паспорта громадянина України, довідки про присвоєння РНОКПП, опитувальника клієнта - фізичної особи від 11 липня 2025 року та платіжної інструкції №1 від 11 липня 2025 року на переказ 50000,00 грн.
У п.5 опитувальника від 11 липня 2025 року позивач зазначив, що як адресою його реєстрації, так і адресою фактичного проживання є: АДРЕСА_1 .
18.07.2025 о 17:13 банк направив на фінансовий номер телефону позивача SMS-повідомлення про припинення обслуговування рахунків фізичних осіб, за якими не здійснювалися операції протягом 3-х років і більше та на яких є залишок коштів, з подальшим закриттям рахунків і перерахуванням залишку коштів на рахунок НОМЕР_2 , які можна отримати у відділенні АБ «Укргазбанк», з посиланням на ст.1075 ЦК України та пп.1.10.9 Правил.
21.07.2025 АБ «Укргазбанк» закрив рахунок позивача № НОМЕР_1 , а залишок грошових коштів у сумі 369496,64 грн перерахував на внутрішньобанківський балансовий рахунок 2903 «Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками», про що повідомив позивача електронним листом від 22 липня 2025 року та повторно листом від 31 липня 2025 року, роз`яснивши неможливість дистанційного переказу коштів із рахунку 2903 через відеоверифікацію та безстрокове право позивача або його довіреної особи отримати зазначені кошти в будь-якому відділенні Банку.
Листом від 13 жовтня 2025 року №14-0005/78349 Національний банк України за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 22 вересня 2025 року не встановив підстав для застосування заходів впливу до АБ «Укргазбанк», вказавши на відповідність дій банку вимогам п.121 розділу XV Інструкції №162 та п. 1.10.9 Правил, а також на безстроковість права клієнта отримати належні йому кошти у відділенні Банку.
Так, відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Частиною 1 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» унормовано, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно з п.п.2, 4 ч.2 ст.1075 ЦК України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка, зокрема, у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором; в інших випадках, встановлених договором або законом.
Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою чи в порядку, встановленому законом, перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами (ч.3 ст.1075 ЦК України).
Відповідно до п.13 розділу І про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №162, умови відкриття рахунку та особливості його обслуговування і закриття зазначаються в договорі, що укладається між надавачем платіжних послуг та користувачем - власником рахунку, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.
Згідно з пп.4 п.121 розділу XV Інструкції №162, надавач платіжних послуг закриває поточні/платіжні рахунки користувачів на підставах, передбачених законодавством України або договором між надавачем платіжних послуг та користувачем.
Як встановлено судом, укладений між сторонами договір комплексного банківського обслуговування є договором приєднання у розумінні ст.634 ЦК України, невід`ємною частиною якого є Правила відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками АБ «Укргазбанк».
Відповідно до п.1.2.12.2 та п.1.7 Правил Банк має право вносити зміни до Павил шляхом їх оприлюднення на офіційному вебсайті, а клієнт зобов`язаний самостійно відстежувати такі зміни.
За змістом пп. 1.10.9 Правил (у редакції, чинній з 01.03.2023, а також у редакції від 08.07.2025, що діяла на момент спірних правовідносин) поточний рахунок закривається у разі відсутності операцій, ініційованих клієнтом за поточним рахунком, протягом трьох років підряд і більше та на якому є залишок коштів, з перерахуванням залишку коштів на відповідний рахунок банку.
Посилання позивача на те, що ч.4 ст.1075 ЦК України та пп.1 п.123 розділу XV Інструкції №162 забороняють закриття рахунку за наявності на ньому залишку коштів, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права. Зазначені норми визначають підстави для односторонньої позадоговірної відмови банку від договору банківського рахунку (за відсутності і операцій, і залишку коштів), проте вони не обмежують передбачене п.4 ч.2 ст.1075 ЦК України та пп.4 п.121 розділу XV Інструкції №162 право сторін визначити додаткові підстави та порядок закриття неактивного рахунку безпосередньо в договорі (Правилах) з одночасним перерахуванням залишку коштів на окремий балансовий рахунок обліку коштів за недіючими рахунками (рахунок 2903 згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України) для збереження належних клієнту коштів та їх подальшої видачі на першу вимогу.
Твердження позивача про те, що зміни до Правил були внесені лише 04 серпня 2025 року (після закриття рахунку), спростовуються наданими відповідачем копіями редакцій Правил від 01 березня 2023 року та від 08 липня 2025 року, а також архівним оголошенням на вебсайті Банку від 03 лютого 2025 року і доказом направлення позивачу SMS-повідомлення від 18 липня 2025 року.
Суд також відхиляє доводи позивача про здійснення ним операцій за рахунком 15 квітня 2024 року шляхом замовлення додаткової платіжної картки. За змістом п.1.1 Правил та положень Закону України «Про платіжні послуги» випуск (емісія) платіжної картки є технічною послугою з оформлення електронного платіжного засобу і не є платіжною операцією (рухом коштів) за поточним/картковим рахунком. Доказів ініціювання позивачем будь-яких прибуткових чи видаткових платіжних операцій за спірним рахунком протягом трьох років матеріали справи не містять.
Перерахування залишку коштів у розмірі 369496,64 грн на балансовий рахунок 2903 «Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками» є формою внутрішньобанківського бухгалтерського обліку коштів за закритим недіючим рахунком, не припиняє права власності позивача на ці кошти та не позбавляє його права отримати їх у повному обсязі при зверненні до відділення Банку особисто або через уповноваженого представника.
Щодо вимог про зобов`язання провести дистанційну відеоверифікацію, надати доступ до дистанційного обслуговування та здійснити дистанційний переказ коштів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», суб`єктам первинного фінансового моніторингу, що є фінансовими установами, забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки та встановлювати кореспондентські відносини з банками-оболонками, а також з банками та іншими фінансовими установами - нерезидентами, щодо яких відомо, що вони підтримують кореспондентські відносини з банками-оболонками.
Частиною 4 ст.11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначено, що належна перевірка здійснюється, зокрема, в разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті раніше отриманих ідентифікаційних даних клієнта.
Згідно з ч.2 ст.11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки. Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається суб`єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин.
За змістом п.13, 14, 18 Додатка 3 до Положення №65, уповноважений працівник банку під час здійснення відеоверифікації має пересвідчитися у відсутності ознак тиску/впливу на особу, верифікація якої здійснюється, третьою особою, а в разі наявності ознак того, що на клієнта чиниться вплив з боку третьої особи, банк не може використовувати результати відеоверифікації. Аналогічні вимоги закріплені в п.6.2.3 та п.6.2.11 Програми здійснення належної перевірки клієнтів АБ «Укргазбанк», якими визначено, що відеоверифікація можлива лише за умови унеможливлення спостереження за процесом третіми особами та відсутності ознак впливу на клієнта.
Як вбачається з опитувальника клієнта від 11 липня 2025 року та самої позовної заяви, позивач зареєстрований та постійно проживає у м. Шахтарську Донецької області - населеному пункті, який віднесений до тимчасово окупованих рф територій України. Крім того, переідентифікація позивача в банку не проводилася з 01 грудня 2020 року, а операції за рахунком не здійснювалися понад три роки.
Банк як суб`єкт первинного фінансового моніторингу наділений дискреційними повноваженнями під час оцінки ризиків ділових відносин із клієнтом та визначення необхідного обсягу заходів належної перевірки. Суд не може підміняти собою суб`єкта первинного фінансового моніторингу та зобов`язувати банк вчиняти фінансові операції чи проводити верифікацію в певний спосіб всупереч оцінці ризиків фінансового моніторингу.
Оскільки у межах відеоверифікації клієнта, який перебуває на тимчасово окупованій території України, банк об`єктивно позбавлений можливості проконтролювати оточення клієнта поза межами огляду камери та виключити ризик примусу, тиску або несанкціонованого доступу третіх осіб (зокрема окупаційних органів) до дистанційного керування значною сумою коштів, застосування банком ризик-орієнтованого підходу та відмова у проведенні дистанційної відеоверифікації для здійснення безготівкового переказу коштів є обґрунтованими та відповідають вимогам закону.
Доводи позивача про дискримінацію з посиланням на проходження відеоверифікації його батьком, суд оцінює критично, оскільки в межах фінансового моніторингу оцінка ризик-профілю кожного клієнта здійснюється індивідуально, а обставини обслуговування іншої фізичної особи не входять до предмета доказування у цій справі та не створюють для позивача суб`єктивного права вимагати від банку відступу від встановлених процедур безпеки і фінансового моніторингу.
Щодо ефективності обраного способу захисту порушеного права. Так, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Спосіб захисту має бути ефективним, тобто приводити до реального відновлення порушеного права, усувати правову невизначеність і бути таким, що підлягає реальному виконанню без необхідності повторного звернення до суду.
При цьому вимога про визнання дій відповідача протиправними в цивільному судочинстві, як правило, не є самостійним ефективним способом захисту, якщо вона не призводить до поновлення порушеного права.
Суд враховує, що відповідач ПАТ «Укргазбанк» не оспорює право власності позивача на грошові кошти у сумі 369496,64 грн, які обліковуються на балансовому рахунку 2903, та не відмовляє у їх видачі чи перерахуванні у передбачений законом та внутрішніми правилами банку спосіб - шляхом особистого звернення клієнта або його уповноваженого представника до будь-якого відділення банку на підконтрольній Україні території після проходження належної ідентифікації та верифікації.
За таких обставин задоволення позовних вимог у спосіб, про який просить позивач, не відповідає вимогам закону, суперечить імперативним приписам законодавства у сфері фінансового моніторингу та не є належним і ефективним способом захисту цивільних прав.
Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.4, 12, 76-81, 89, 258-259, 263-268, 274 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про захист прав споживачів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Вікторія КИЦЮК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua