Суд: Солом'янський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Державна зрада
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №760/10112/22
Суддя: Педенко А. М.
Справа №760/10112/22 1-кп/760/1153/26
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва
в складі суду: головуючого судді - ОСОБА_1
за участі секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження,що внесене до ЄРДР за № 42016000000003996 від 20.12.2016 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1
уродженки Полтавської області, Зінківського району,
с.Романи, громадянки України,освіта вища,колишньої
судді Апеляційного суду АР Крим, проживаючу в
АДРЕСА_1 ,не судиму ,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.111 ч.1 КК України,-
за участю прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 , ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
в с т а н о в и в :
Відповідно до ст.6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.19, ст. 68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 5,ч.1 ст.72, ст.73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України.
Згідно з вимогами ст.ст.1,3 Закону України «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим», Верховна Рада Республіки Крим є представницьким органом Автономної Республіки Крим, який здійснює свої повноваження на підставі Конституції України і законів України, Конституції Автономної Республіки Крим і нормативно - правових актів Автономної Республіки Крим з метою сприяння реалізації прав та інтересів населення автономії та вирішенню питань життєдіяльності регіону. Діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим визначається Конституцією України, цим Законом, Конституцією Автономної Республіки Крим, регламентом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, іншими нормативно - правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим у межах її повноважень.
На підставі п.п.1,3,21 ч.2 ст. 9, ч. 9 ст. 10 Закону України «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим» до відання Верховної Ради Автономної Республіки Крим належить прийняття Конституції Автономної Республіки Крим та подання її на затвердження Верховної Ради України, внесення у встановленому порядку змін до неї, а також прийняття нормативно - правових актів, контроль за їх виконанням; прийняття рішення про проведення місцевого референдуму; призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим відповідно до Конституції України.
Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції і законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та на їх виконання.
Водночас, у захопленому приміщенні Верховної Ради Автономної Республіки Крим 06.03.2014 у присутності озброєних осіб, у порушення ч.3 ст.2, ст.73, п.2 ч.1 ст.85, ст.132 Конституції України, п.2 ч.3 ст.3, ст.ст.6,18,27 Закону України «Про всеукраїнський референдум», ст.ст.6,6-1 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «Про проведення загальнокримського референдуму» з визначенням 16.03.2014 датою такого волевиявлення, на яке виносилося, зокрема, питання про входження Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації.
Відповідно до зазначеної постанови, 16.03.2014 проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації.
У приміщенні Верховної Ради Автономної Республіки Крим, яка розташована за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, вул.Карла Маркса,18, депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим 17.03.2014 прийнято постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», згідно з якою на підставі Декларації про незалежність Республіки Крим, прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради Автономної Республіки Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради, яке відбулось 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим».
У подальшому, Верховною Радою Автономної Республіки Крим ухвалено постанову від 17.03.2014 № 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», у пункті 1 якої вказано, що з моменту проголошення Республіки Крим як незалежної суверенної держави вищим органом влади Республіки Крим є Державна Рада Республіки Крим.
Так, 18.03.2014 між Російською Федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республіка Крим» ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 підписано договір про входження території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації.
Внаслідок загострення політико-соціальної напруженості в Україні в період 19-22 лютого 2014 року (розстріли на Майдані Незалежності у м.Київ, втеча ОСОБА_12 ) проросійські політичні та інші організації і об`єднання, підтримувані Російською Федерацією, активізували свою антиукраїнську діяльність спрямовану на ескалацію ситуації, що склалася та подальше її розхитування, особливо у Південно-Східних областях України, Автономній Республіці Крим та м.Севастополь.
Так, 03.02.2014 в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі пройшли ряд мітингів проросійських сил, в ході яких організатори та політичні діячі публічно закликали до насильницької зміни конституційного ладу та до захоплення державної влади в Криму. Того ж дня лідер партії «Русский блок» ОСОБА_13 заявив про створення з числа добровольців загонів самооборони.
Вказані загони так званої «Самооборони Криму»,спільно із кадровими військовослужбовцями Російської Федерації (як тими, що дислокувались на базі Чорноморського Флоту Російської Федерації згідно з двосторонніх договорів між Україною та Російською Федерацією, так і тими, що незаконно переправились з території Російської Федерації) забезпечили захоплення адміністративних будівель України, захоплення та блокування українських військових частин та організацію і проведення незаконного «референдуму щодо самовизначення Криму» на території Криму, що, в подальшому публічно підтвердили найвищі керівники Росії, включно з президентом Російської Федерації ОСОБА_14 .
Внаслідок вказаних насильницьких агресивних дій Російської Федерації Україною втрачено ефективний контроль над територією Криму у зв`язку з її окупацією збройними силами Російської Федерації.
З метою «легітимізації» окупації 16.03.2014 владою Автономної Республіки Крим за підтримки Російської Федерації (у тому числі силової) проведено незаконний «референдум» для приєднання півострова до території Російської Федерації.
Водночас, згідно зі ст. 86 «Конституції «Республики Крым»»:
1. Правосуддя в Республіці Крим здійснюється тільки судом.
2.У Республіці Крим діють федеральні суди і мирові судді. Повноваження, порядок утворення та діяльності федеральних судів визначаються законодавством Російської Федерації.
3. З ініціативи Державної Ради Республіки Крим, узгодженої з Верховним Судом Російської Федерації, в Республіці Крим можуть утворюватися судові ділянки і посади мирових суддів відповідно до законодавства Російської Федерації і законодавства Республіки Крим.
4. Статус, повноваження, порядок і гарантії діяльності суддів визначаються федеральним законом, а по відношенню до мирових суддів - також законом Республіки Крим.
Відповідно до прийнятих так званих «законів» слідчі, прокурори та судді підпорядковуються своїм керівникам по висхідній лінії відповідної гілки влади так званої «Республіки Крим», що входить у склад Російської Федерації.
Створивши у такий спосіб функціональний автоматизм апарату влади через суворо визначену ієрархію та контроль керівників за підпорядкованими виконавцями, вище керівництво Російської Федерації забезпечило виконання та багаторівневий контроль за виконанням своєї окупаційної політики, спрямованої на остаточне приєднання території Автономної Республіки Крим та м.Севастополь та подолання спроб будь якого спротиву з боку цивільного населення півострову.
Легітимізоване таким чином Росією та повністю підконтрольне їй самопроголошене керівництво окупованого Криму, з метою забезпечення та підтримання режиму окупації за допомогою так званих «Самооборони Криму», правоохоронних органів та судів почало реалізовувати політику Російської Федерації щодо переслідування населення за політичні, релігійні погляди, расовими етнічними ознаками тощо.
Таким чином,найвище керівництво Російської Федерації через вчинення злочинів підконтрольними йому окупаційними «судами, органами влади, правоохоронними органами», військовими та іншими організаціями забезпечує режим окупації в Криму.
В той же час, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014, зокрема ст.ст. 1-3 визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії Російської Федерації з 20 лютого 2014 року.
Всупереч ст.ст.5,72 та 73 Конституції України результатом проведеного «референдуму» стали тимчасова окупація території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації.
Відповідно до ч.1 ст.54 Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» 1949 року (далі - Конвенція), яка є частиною національного законодавства України, окупаційній державі забороняється змінювати статус посадових осіб чи суддів на окупованих територіях або вживати стосовно них будь-яких заходів примусу, якщо вони утримуватимуться від виконання своїх обов`язків з міркувань совісті.
Крім того, згідно ст.64 Конвенції, кримінальне законодавство окупованої території залишається чинним, за винятком випадків, коли дія його скасовується або призупиняється окупаційною державою, якщо це законодавство становить загрозу безпеці окупаційної держави або є перешкодою виконання цієї Конвенції. Враховуючи згадане вище, та з огляду на необхідність забезпечення ефективного судочинства, суди окупованої території продовжуватимуть виконувати свої функції стосовно розгляду правопорушень, визначених цим законодавством.
Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Таким чином, здійснення правосуддя на території України та зокрема території Автономної Республіки Крим повинно здійснюватися виключно у порядку та на підставі чинного законодавства України.
Вищезазначене свідчить про проведення представниками Російської Федерації та її федеральними органами підривної діяльності проти України. Здійснюючи підривну діяльність проти України, представники органів державної влади іноземної держави утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, суди та інші правоохоронні органи Російської Федерації з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим.
У подальшому, з метою остаточного становлення на території Автономної Республіки Крим органів державної влади Російської Федерації, придушення проявів незгоди з окупацією, незаконно утвореними правоохоронними органами, у тому числі судами, відносно громадян України, які мешкали на території Автономної Республіки Крим та мали проукраїнську налаштованість, порушено низку кримінальних справ, у яких в порушення вимог ст. ст.54, 64 Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» незаконно утвореними на території Автономної Республіки Крим судами Російської Федерації постановлені вироки.
Відповідно до ст.ст.1,2,4 Закону України «Про судоустрій та статус суддів України» судову владу реалізовують професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Статтями 66, 74 вказаного Закону призначення на посаду судді вперше здійснюється указом Президента України, а безстроково - постановою Верховної Ради України.
Проте, в період незаконної збройної агресії Російською Федерацією по відношенню до України, ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, призначеною Указом Президента України від 12.01.2004 № 32 на посаду судді Октябрського районного суду міста Полтави та в подальшому, відповідно до постанови Верховної Ради України від 21.04.2011 № 3287-VI, обрана суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим.
Нехтуючи вищевказаними вимогами Конституції та інших законів України, присягою судді, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи про незаконність дій Верховної Ради Автономної Республіки Крим та приєднання території Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації, перебуваючи в м.Сімферополі, впродовж березня - квітня 2014 року, більш точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3 розпочала свою професійну діяльність на посаді судді Верховного суду незаконно створеної Республіки Крим, яка у подальшому увійшла до складу Російської Федерації, чим забезпечила функціонування незаконно створеного органу судової влади та сприяла представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України.
Так, встановлено, що Федеральним Законом Російської Федерації від 23.06.2014 №154-Ф3 «О создании судов Российской Федерации на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации» створено систему судів на території Республіки Крим, зокрема незаконно створено «Верховный Суд Республики Крым».
В подальшому, наказом Президента Російської Федерації ОСОБА_14 від 19.12.2014 № 786, ОСОБА_3 призначена на посаду судді Верховного Суду Республіки Крим.
В результаті вищезазначених дій, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушено вимоги ст.55 Закону України «Про судоустрій та статус суддів України» відповідно до змісту якої остання, присягала свою діяльність служінню Українському народові об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов`язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
Так, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідомо, умисно та нехтуючи вищевказаними вимогами Конституції і законів України, Присягою судді, обіймаючи посаду судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, достовірно знаючи про незаконність свого призначення на посаду судді Верховного Суду Республіки Крим, а також незаконного проведення на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя референдуму, наслідком якого відбулось відокремлення вказаних адміністративно-територіальних одиниць від України та приєднання їх до складу Російської Федерації, у березні 2014 року, більш точну дату органом досудового розслідування не встановлено, маючи на меті сприяти представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України, остання вчинила активні дії у створенні та забезпеченні подальшої діяльності судової влади Російської Федерації на території України, які полягали у вступі за власним бажанням до незаконно створеного так званого «Верховного Суду Республіки Крим» та розпочала свою трудову діяльність у складі незаконно створеного так званого «Верховного Суду Республіки Крим».
ОСОБА_3 здійснюючи свою діяльність, як суддя «Верховного Суду Республіки Крим» при розгляді справ керувалась законами та іншими нормативно - правовими органами Російської Федерації та Республіки Крим, як її суб`єкта.
26.02.2014 біля будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим, яка розташована за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 8, відбувся мітинг представників Меджлісу кримськотатарського народу, організований ОСОБА_15 та представників політичної партії «Русское единство», організований ОСОБА_9 , підставою якого стало скликання позачергової сесії депутатів Верховної Ради Республіки Крим. У мітингах брали участь представники Меджлісу кримськотатарського народу, ініціативи «Євромайдан-Крим», інші проукраїнські активісти, представники спільноти фанатів сімферопольського футбольного клубу «Таврія» з одного боку, а також партії «Русское Единство» і проросійські активісти, учасники «Народного ополчения Крыма», представники козацьких організацій - з іншого боку.
Через неналежне забезпечення співробітниками правоохоронних органів громадської безпеки під час проведення вказаних заходів, з урахуванням протилежних політичних поглядів учасників мітингу, між останніми розпочались сутички, з застосуванням фізичної сили, сльозогінного газу, палиць та інших підручних предметів.
В результаті вказаних сутичок не менше 80 осіб отримали тілесні ушкодження різної тяжкості та двоє осіб померло.
Події, які відбувалися 26.02.2014 біля будівлі Верховної Ради АР Крим представниками правоохоронних органів, створених відповідно до законодавства Російської Федерації, кваліфіковано як масові заворушення.
Результатом досудового розслідування вказаної кримінальної справи стало притягнення до кримінальної відповідальності заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу ОСОБА_16 , як організатора масових заворушень, ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та інших учасників.
Незважаючи на те, що мітинги організовано ОСОБА_22 , як головою Меджлісу кримськотатарського народу, з одного боку та ОСОБА_9 , як представником політичної партії «Русское единство» з іншого, а також їх особиста участь у проведенні мітингу, роль організатора масових заворушень інкриміновано ОСОБА_16 , який хоча й був присутній на мітингу, проте жодних активних дій та провокацій, з метою розхитування ситуації на мітингу не вчиняв.
Більш того, жодної особи, яка приймала участь у мітингу з боку політичної партії «Русское единство» до кримінальної відповідальності не притягнуто, що свідчить про єдиний умисел оперативних працівників, слідчих, прокурорів, суддів, які приймали участь у вказаній кримінальній справі на вчинення дій по реалізації політики Російської Федерації щодо придушення будь яких проукраїнських поглядів, притягнення до відповідальності найбільш активних громадських активістів, з метою недопущення широкого розповсюдження їх поглядів щодо незаконності дій РФ та надання їм образу злочинців.
Так, 25.01.2016 під час судового розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_16 за ч.1 ст. 212 КК РФ та ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 за ч.2 ст.212 КК РФ «Верховным Судом Республики Крым» запобіжний захід підсудному ОСОБА_16 у вигляді тримання під вартою продовжено на 3 місяці.
Не погодившись з вказаним рішенням захисник ОСОБА_16 - адвокат ОСОБА_23 подав апеляційну скаргу, яка повинна розглядатися колегією суддів «Верховного Суда Республики Крым».
Так, ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні так званого Верховного Суду Республіки Крим, який розташований за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вул. Павленко, 2, діючи свідомо, умисно та в інтересах Російської Федерації, перебуваючи на посаді судді та яка входила до складу судової колегії з кримінальних справ так званого «Верховного Суду Республіки Крим» підтримала рішення головуючого судді ОСОБА_24 , яке прийнято іменем Російської Федерації про відмову у задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_23 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_16 , який підтримував активну проукраїнську позицію, з метою придушення його суспільної активності проти окупації півострова Крим, на ухвалу Верховного Суду Республіки Крим від 25.01.2016 про продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останнього.
За результатами розгляду, 04.02.2016, так званим «Верховним судом Республіки Крим» вищезазначену апеляційну скаргу у кримінальній справі № 1-3/2016, залишено без задоволення, а ОСОБА_16 незаконно залишено під вартою.
Внаслідок чого, за активного сприяння ОСОБА_3 та інших членів судової колегії Верховного суду Республіки порушено право обвинуваченого ОСОБА_16 на свободу і особисту недоторканість та на справедливий суд.
Крім того, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 , діючи умисно та на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та придушення проявів незгоди з окупацією серед громадян України на території Автономної Республіки Крим, у всупереч Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997 щодо незалежного і безстороннього розгляду справ судом та ст.ст.54, 64 Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» щодо застосування на окупованій території Автономної Республіки Крим кримінального законодавства України, 24.03.2016, більш точний час органом досудового розслідуванням не встановлено, перебуваючи в приміщенні так званого «Верховного Суду Республіки Крим», який розташований за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Павленко,2, діючи умисно в інтересах Російської Федерації, перебуваючи на посаді судді, входила до складу судової колегії з кримінальних справ так званого «Верховного Суду Республіки Крим»: головуючого судді ОСОБА_25 , судді ОСОБА_26 та підтримала рішення головуючого, яким постановлено ухвалу у справі № 22-708/2016, якою апеляційні скарги захисника підсудного ОСОБА_20 - адвоката ОСОБА_27 , захисників підсудного ОСОБА_16 - адвокатів ОСОБА_28 , ОСОБА_29 і захисника підсудного ОСОБА_17 - адвоката ОСОБА_30 на ухвалу Верховного суду Республіки Крим від 15.02.2016 у вказаній справі за обвинуваченням ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 УК РФ, за обвинуваченням ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_31 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 УК РФ залишено без задоволення. Внаслідок незаконного прийняття вищезазначеного рішення так званим «Верховним Судом Республіки Крим», підсудним ОСОБА_16 , ОСОБА_20 та ОСОБА_17 , які підтримували активну проукраїнську позицію, з метою придушення його суспільної активності проти окупації півострова Крим незаконно продовжено міру запобіжного у вигляді тримання під вартою строком на 1 місяць.
Так, за активного сприяння ОСОБА_3 порушено право ОСОБА_16 та інших підсудних у кримінальній справі на свободу і особисту недоторканість та на справедливий суд.
Так, сприяння ОСОБА_3 іноземній державі та її представникам у створенні та функціонуванні судових органів Російської Федерації та придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим призвели до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим.
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.111 КК України, надійшов до Солом`янського районного суду міста Києва 10 серпня 2022 року.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року призначено підготовче судове засідання в складі судді одноособово.
Про дату судових засідань повідомлялись всі учасники, в тому числі і обвинувачена ОСОБА_3 , яка мала можливість, зокрема, скористатись своїм правом на вільний вибір захисника.
Відповідно до доручення № 026-0002846 від 12.04.2019 для захисту ОСОБА_3 був призначений Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у місті Києві адвокат ОСОБА_8 (а.п.83,т.1)
16 жовтня 2023 року за участю захисника обвинуваченої ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_8 було проведено підготовче судове засідання, провадження призначено до судового розгляду в складі судді одноособово. (а.п.96, т.1)
Окрім цього, за участю захисника ОСОБА_8 13.12.2023 року судом було вирішено питання про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 (а.п.129,т.1)
Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.
До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань.
При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.
Так, за змістом абз. 1 ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
У свою чергу, за змістом ч.2 ст. 297-1 КПК України вбачається серед переліку певних злочинів і посилання на ст. 111 КК України, за якою висунуто обвинувачення ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Однак встановлено,що з 27 березня 2014 року АТ «Укрпошта» припинила приймання та пересилання до материкової частини України всіх видів поштових відправлень, адресованих на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим. (а.п.217, т.1)
Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» питання поштового обміну з тимчасово окупованими територіями України не врегульовано. Відновлення діяльності АТ «Укрпошта» на тимчасово окупованих територіях України, може відбутися тільки після відновлення конституційного ладу на цих тимчасово окупованих територіях.
Отже, надсилання судом судових викликів засобами поштового зв`язку на адресу : м.Феодосія , вулиця Руська,6 останнім місцем перебування обвинуваченої не є можливим.
Водночас за змістом ч. 8 ст.135 КПК України передбачено, що повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
Вказані положення процесуального закону судом були дотримані.
Так, судом надсилались повістки до опублікування та були на кожне судове засідання опубліковані у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» та «Голос України».
При цьому від початку здійснення підготовчих дій суд також надсилав для опублікування повістки на веб-сайті Офісу Генерального прокурора для виклику обвинуваченої на всі судові засідання, де публікувались повідомлення органом досудового розслідування.
Крім того, повідомлення про виклик до суду були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Солом`янського районного суду м.Києва щодо всіх судових засідань, які призначались у цьому кримінальному провадженні.
Зважаючи на правила ст. 42, 135 КПК України, дотримання прав особи, яка тимчасово не проживає за місцем реєстрації або переховується від органів досудового розслідування, полягає не в обов`язку інших осіб, якими отримано процесуальний документ, призначений для неї, повідомити про надходження процесуального документу, а в тому, що про наявність цих процесуальних документів особа може дізнатися не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.
З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченого, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачений, який є юристом за фахом, мав всі можливості дізнатись про розгляд кримінального провадження.
У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч.1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину. Водночас стосовно здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п.8 ч.2 ст.52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженню є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.
За час заочного судового розгляду обвинувачена була обізнана про його розгляд, могла визначитися з провадженням проти неї, та усвідомлюючи, що в неї виник юридичний обов`язок постати перед судом, однак не змінила свою процесуальну поведінку щодо й подальшого ухилення від виконання цього обов`язку.
ОСОБА_3 висунуто обвинувачення у державній зраді, зокрема у такій її формі як надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Поняття підривної діяльності відноситься до більш прихованих та неявних методів руйнування основ того чи іншого суспільства, таким як підбурювання різних груп населення між собою.
Так, підривна діяльність - це різновид боротьби, здійснюваної проти України державами, їх спеціальними службами, партіями, закордонними антиукраїнськими організаціями, окремими ворожими елементами, що знаходяться на території України, з метою підриву чи ослаблення конституційного ладу України, нанесення шкоди суверенітету територіальній цілісності і недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. При цьому підривною слід визнавати будь-яку діяльність, пов`язану зі спробою зміни системи вищих органів державної влади нелегітимним шляхом, з втручанням у міжнародну або внутрішню політику України, зі спробою змінити її територію або знизити обороноздатність, з ужиттям заходів щодо посилення економічної залежності України від інших держав тощо.
Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України полягає в будь-якій допомозі у проведенні підривної діяльності проти інтересів України.
При цій формі не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи. Такий спосіб вчинення державної зради, як надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, сформульовано таким чином, що протиправним визнається не безпосереднє здійснення громадянином України підривної діяльності проти України, а лише надання допомоги іноземній державі, іноземній організації або їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України.
Надання допомоги можна витлумачити шляхом з`ясування значення слів, що утворюють цей термінологічний зворот. Так, в українській мові «допомога» - це сприяння, підтримка в чому-небудь, а «надання» - це дія за значенням «надавати», що має такий зміст: 1) дати що-небудь у якійсь кількості або в кілька заходів; 2) давати можливість мати щось, користуватися чимось і т. ін. Ураховуючи етимологію термінологічного звороту «надання допомоги», що за значенням близький до фізичного пособництва, яким визнається сприяння вчиненню злочину іншими співучасниками порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод (ч. 3 ст. 27 КК України).
Таким чином, надання допомоги як складова способу вчинення державної зради певно полягає в активних діях громадянина України, який сприяє іноземній державі, іноземній організації або їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України шляхом надання порад, вказівок, засобів чи знарядь або усуненням перешкод тощо.
Водночас змістом злочинної діяльності громадянина України, який сприяє цим організаціям або їх представникам, є надання допомоги у проведенні ними підривної діяльності проти України. З такого формулювання вбачається, що громадянин України лише сприяє у цьому іноземній державі, іноземній організації або їх представникам, однак сам підривної діяльності не здійснює, оскільки її реалізують названі суб`єкти.
З урахуванням викладеного, суд вважає належними і допустимими докази,надані стороною обвинувачення, які обґрунтовують винуватість ОСОБА_3 , а саме :
витяг з ЄРДР № 42016000000003996 від 20.12.2016, яким встановлено, що відносно ряду осіб, які займали посади суддів в АР Крим та місті Севастополі, в тому числі і судді ОСОБА_3 були внесені відомості щодо вчинення дій, передбачених ч.1 ст.111 КК України,тобто у сприянні проведенні підривної діяльності на території України представникам рф. (а.п. 31, т.2);
постанову прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді,протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим ОСОБА_32 від 20.12.2016 року про виділення з матеріалів досудового розслідування за № 42015000000001289 від 26.06.2015 в окреме провадження за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ст. 111 ч.1 КК України та досудове розслідування доручається слідчим слідчого відділу управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України .(а.п.30,т.2)
постанову заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора ОСОБА_33 від 21.12.2016 про визначення підслідності у кримінальному провадженні за слідчими управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України.(а.п.33, т.2);
повідомлення про підозру від 22.05.2015 року та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 11.02.2020 , якою ОСОБА_3 повідомлено, що вона підозрюється у вчиненні громадянином України на шкоду суверенітетові,територіальній цілісності та недоторканності України, а саме : в наданні іноземній державі та її представникам допомоги у проведені підривної діяльності проти України,тобто у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.1 ст.111 КК України.(а.п. 210, т.1; а.п. 139 т.2 );
ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 30.11.2016 , якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_3 (а.п.26, т.2);
постанову старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділ управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді,протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури ОСОБА_34 від 11.08.2015 р. якою ОСОБА_3 була оголошена у розшук. (а.п.241,т.1);
указ Президента України від 12.01.2004 р. за № 32, яким ОСОБА_3 була призначена суддею Октябрського районного суду міста Полтави. (а.п.185,191 т.1)
постанова Верховної ради України від 21.04.2011, якою ОСОБА_3 була обрана суддею апеляційного суду Автономної Республіки Крим. (а.п.205,т.1)
рішення Вищої Ради Юстиції від 24.12.2015 року про внесення подань Президенту України та до Верховної Ради України про звільнення суддів Автономної Республіки Крим і міста Севастополя за порушення присяги, в тому числі і судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_3 (а.п. 86,т.2)
указ Президента України від 10.0.2016р. яким ОСОБА_3 звільнено з посади судді у зв`язку з порушенням присяги судді. (а.п.25,т.2);
повідомлення Адміністрації Президента України за № 03-01/3021 від 28.09.2016 про те,що зокрема ОСОБА_3 не зверталась з клопотанням про вихід із громадянства України; (а.п.22, т.2)
протокол огляду слідчим від 05.02.2020 року сайту в мережі Інтернет сторінок ,де розміщена стаття під назвою: «Судья Редько продлевает Чейгозу срок нахождения под стражей «бессрочно», яка розміщена 11.03.2016 ; (а.п. 40, т.2)
протокол огляду документів слідчим від 05.02.2020 в мережі Інтернет сторінок,де розміщена стаття за 27.10.2016 р., в якій є посилання на суддю ОСОБА_3 , а саме що остання приймала рішення про залишення під вартою українця ОСОБА_35 ,який є політв`язнем ;(а.п. 44,т.2)
протокол огляду документів слідчим від 05.02.2016 в мережі Інтернет, а саме на офіційний сторінці, на якій публікуються правові акти рф, зокрема указу президента рф про призначення судів федеральних судів, в тому числі і ОСОБА_3 ;(а.п.46-57.т.2)
копії рішень, які постановлені ОСОБА_3 в якості судді верховного суду республіки Крим (а.п. 126-134, т.2);
протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.04.2020, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_16 впізнав ОСОБА_3 як суддю,яка брала участь у так званих судових засіданнях, представляючи російську владу. (а.п. 153, т.2);
довідкою Департаменту контррозвідки від 14.06.2016 р. колишні судді судів АР Крим , в тому числі і ОСОБА_3 , перебувають постійно на території АР Крим.(а.п. 6-12,т.2)
Як було зазначено на початку цього рішення, судовий розгляд проводився у відкритому судовому засіданні в порядку in absentia, тому суд у цьому кримінальному провадженні не заслуховував усних свідчень обвинуваченої.
Суд, оцінивши безпосередньо всі докази, вважає,що вони зібрані належно і у законний спосіб, є достовірними, допустимими, права особи не порушувались ні проведенні досудового розслідування, ні при судовому розгляді.
Аналізуючи вказані докази, суд приходить до висновку,що ОСОБА_3 вчинила умисні дії, що виразились у вчиненні умисного діяння,вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, що виразилось у переході на бік ворога в період збройного конфлікту,та у наданні іноземній державі,іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
ЇЇ дії суд кваліфікує за ст.111 ч. 1 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченій суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, відповідно до ст.12 КК України злочин є особливо тяжким,конкретні обставини кримінального правопорушення, її особу, яка діяла з прямим умислом й добровільно, очевидно усвідомлювала протиправність своїх дій, не було встановлено, що обвинувачена діяла під примусом і вважає,що вона заслуговує на покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є її власністю, бо її виправлення неможливе без ізоляції від суспільства. Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено.
Суд, керуючись статтями 94, 135, 139, 297-1, 297-5, 323, 368, 370, 374 КПК України,
засудив:
ОСОБА_36 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 14 (чотирнадцять ) років, з конфіскацією всього майна,що є її власністю.
Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні обвинуваченій не обирався.
Строк відбування покарання рахувати із моменту затримання ОСОБА_3 у порядку виконання цього вироку.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя :
Оригінал: reyestr.court.gov.ua